Рішення

від 14.01.2020 по справі 320/3315/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2020 року м. Київ № 320/3315/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови у поновленні виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язання Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з часу її припинення, а саме: з 01.12.2016, із врахуванням усіх перерахунків та індексації пенсії відповідно до статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Позов мотивовано безпідставністю відмови відповідача у поновленні виплати раніше призначеної пенсії позивачу, виплату якої припинено в зв`язку з виїздом позивача на постійне місце проживання за кордон.

Ухвалою суду від 08.08.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що позивачем не повідомлено у встановленому порядку територіальні органи Пенсійного фонду про його виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, у зв`язку з чим Пенсійний фонд позбавлено можливості виплачувати пенсію позивачу, відомості щодо місця перебування якого у Пенсійного фонду відсутні. Також відповідачем зазначено про відсутність підстав для поновлення виплати пенсії позивачу, оскільки позивач не звертався до органів Пенсійного фонду у встановленому порядку з визначеними документами для поновлення виплати пенсії.

Ухвалою суду від 14.01.2019 замінено відповідача - Києво-Святошинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , місце проживання - ОСОБА_2 , Ізраїль , є пенсіонером, якому призначено довічно пенсію за віком, про що 21.09.2016 видано пенсійне посвідчення НОМЕР_2.

Розпорядженням управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області від 11.11.2016 №76 припинено виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.12.2016 у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон.

Позивач звернувся із заявою від 12.06.2019 до Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про повідомлення підстав припинення виплати раніше призначеної пенсії та про поновлення виплати пенсії, починаючи з часу її припинення, з урахуванням усіх перерахунків та індексації пенсії, відповідно до статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Листом Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 18.06.2017 №415/П-01 позивачу повідомлено про припинення з 01.12.2016 виплати призначеної пенсії у зв`язку з отриманням інформації від Державної міграційної служби України про надання 18.11.2016 позивачу дозволу на оформлення документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання.

Вважаючи неправомірною відмову відповідача у поновленні виплати раніше призначеної пенсії, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначено Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV (далі по тексту - Закон №1058-ІV).

Пунктом 2 частини першої статті 49 Закону №1058-ІV встановлено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно статті 51 Закону №1058-ІV, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону №1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Пічкур проти України , яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, зазначено, що право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 рішення).

Отже, суд дійшов висновку, що позивач як громадянин України має право на виплату призначеної йому пенсії, виплату якої Пенсійним фондом припинено з 01.12.2016.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженим постановою правління Пенсійного Фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі по тексту - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.5 Порядку №22-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Судом встановлено, що позивач звертався до Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою від 12.06.2019, в якій, зокрема, просив поновити виплату пенсії, починаючи з часу її припинення.

Згідно пункту 2.8. Порядку №22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії (абзац перший). При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати: 1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення; 2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу; 3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім`ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім`ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника особою з інвалідністю або учасником війни тощо).

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що у випадку поновлення пенсії додаткові документи, передбачені Порядком №22-1, можуть надаватися особою, а не є обов`язковими для їх подання, оскільки пенсію такій особі вже було призначено.

Відповідно до пункту 4.1. Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Верховним Судом, зокрема, у своїй постанові від 31.10.2019 у справі №160/7699/18 (85323660) висловлено правову позицію згідно якої необхідність звернення особи із заявою за формою, встановленою Порядком № 22-1, є надмірним формалізмом та призводить до затягування поновлення порушеного права позивача на відновлення виплати раніше призначеної пенсії.

Отже, враховуючи наведені вище положення проаналізованого законодавства, встановлені обставини справи та судову практику, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними дій Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови позивачу у поновленні виплати раніше призначеної пенсії.

Щодо поновлення виплати пенсії позивачу, право на отримання якої він має, та зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу, починаючи з часу її припинення, а саме: з 01.12.2016, суд зазначає, що наявність обов`язку у відповідача відновити виплату пенсії не нівелює процедури захисту позивачем порушеного права.

За висновком суду, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права після припинення фактичного отримання ним призначеної пенсії, тобто з 01.12.2016.

Суд звертає увагу, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 у даній справі залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2016 по 20.12.2018.

Поновлення права на виплату пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов`язаних з поновленням виплати, серед яких: подання заяви про поновлення виплати з дотриманням строків звернення, наявність документів, які підтверджують факт призначення пенсії, припинення її виплати чи право на поновлення її виплати.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява направлена до суду 21.06.2019, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті, в якому надійшов позов, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду від дати звернення до відповідача із заявою про відновлення порушеного права - 12.06.2019.

Правова позиція щодо застосування до спірних відносин строків звернення до адміністративного суду, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, та наслідків їх пропущення, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №757/12134/14-а, від 18.09.2018 у справі №199/5647/17.

Відтак, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу, починаючи з дати звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про поновлення виплати пенсії - з 12.06.2019.

В задоволенні позову в частині вимог за період з 21.12.2018 по 11.06.2019 слід відмовити, оскільки для захисту порушеного права позивач в цей період не вчинив активних дій щодо звернення до органу Пенсійного фонду, що зумовлює необізнаність суб`єкта владних повноважень щодо необхідності відновлення прав позивача.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у своїй постанові від 18.09.2018 у справі №199/5647/17 (76546731).

Отже, враховуючи встановлені обставини справи та висновки суду, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (квитанція від 28.05.2019). Враховуючи часткове задоволення позову, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 512,26 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Відповідачем не надано доказів понесення ним судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відтак судові витрати присудженню на користь відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови у поновленні виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 12.06.2019, із врахуванням усіх перерахунків та індексації пенсії, відповідно до статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 512,26 грн. (п`ятсот дванадцять грн. 26 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Позивач - ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , місце проживання - Ашдод, Ізраїль).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 14 січня 2020 року.