Рішення

від 05.03.2019 по справі 826/10559/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 березня 2019 року №826/10559/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна інформаційна агенція до Головного управління ДФС у м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна інформаційна агенція (далі - позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.04.2018 року №0004141401, №0004151401, №0004161401.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв`язку з чим вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2018 року позовну заяву залишено без руху.

25.07.2018 року представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про виправлення недоліків позовної заяви, яке прийнято судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

28.08.2018 року представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, який прийнято судом. У вказаному відзиві представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зазначав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано та правомірно, оскільки щодо посадових осіб контрагентів позивача, з якими здійснювались спірні господарські операції, наявні вироки судів, які набрали законної сили і позивачем не надано доказів реальності спірних господарських операцій.

06.09.2018 року представником позивача через канцелярію суду подано відповідь на відзив на позовну заяву, яку прийнято судом.

08.11.2018 року представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про долучення доказів, яке прийнято судом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

26.03.2018 року Головним управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна інформаційна агенція (код ЄДРПОУ 32070660) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Вельмонт груп (код ЄДРПОУ 40489804) за серпень 2016 року та з ТОВ Грайден компані (код ЄДРПОУ 40516104) за вересень, жовтень 2016 року.

За результатами даної перевірки податковим органом складено акт від 26.03.2018 року №160/26-15-14-01-01/32070660.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Міжнародна інформаційна агенція :

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуто на суму 45250,00 грн., в тому числі по періодам: за 2016 рік на суму 45250,00 грн.

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на додатну вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 50240,00 грн., в тому числі по періодам: за серпень 2016 року на 8033,00 грн., за вересень 2016 року на 37624,00 грн., за жовтень 2016 року на суму 4583,00 грн. та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 37,00 грн.

У зв`язку із незгодою з висновками перевірки, позивачем 02.04.2018 року було подано заперечення до ГУ ДФС у м. Києві.

11.04.2018 року позивачем було отримано податкові повідомлення-рішення, прийняті ГУ ДФС у м. Києві 06.04.2018 року:

1) №0004161401 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 45250,00 грн. та застосування штрафної санкції на 11313,00 грн.;

2) №0004141401 - про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 50240,00 грн. та застосування штрафної санкції на 12560,00 грн.;

3) №0004151401 - про зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту ПДВ наступного звітного періоду на 37,00 грн.

20.04.2018 року ТОВ Міжнародна інформаційна агенція було подано скаргу на вказані ППР до Державної фіскальної служби України, рішенням якої у задоволенні скарги позивача відмовлено, а податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, незаконними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 19 Конституції України зобов`язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення №88).

Відповідно до ст. 75 ПК України, Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Стаття 56 ПК України зазначає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 77.8 статті 77 Податкового кодексу України, встановлено, що перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Статтею 83 Податкового кодексу України передбачено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно ч. 1 п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пунктами 85.4 та 85.6 статті 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Отже, під час проведення документальної перевірки дослідженню підлягає досить широке коло документів, до яких зокрема, віднесено податкові декларації (розрахунки), фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, отримані в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби документи та податкова інформація, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, експертні висновки.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі - Положення №88), первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності формування платником податків податкового кредиту належить з`ясовувати, зокрема реальність руху активів та коштів у процесі здійснення відповідних господарських операцій, факт використання придбаних товарів/послуг у його господарській діяльності та наявність їх економічної доцільності.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. також зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому Вищий адміністративний суд України акцентує увагу на тому, що документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що 10.08.2016 року між ТОВ Міжнародна інформаційна агенція (покупець) та ТОВ Вельмонт Груп (постачальник) було укладено договір №10082016Т, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар, в обсязі, на умовах та в строки, визначені цим договором, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Найменування, кількість та ціна товару зазначається у накладних на відпуск товару, що є невід`ємною частиною договору. Накладні складаються на підставі замовлень покупця і оформляються на кожну партію товару, що поставляється і мають силу специфікацій до цього договору.

Постачальник надає на адресу покупця такі товаросупроводжувальні документи:

- рахунок-фактуру;

- накладну;

- податкову накладну.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється як шляхом 100 % попередньої оплати товару, так і з відстрочкою платежу терміном 14 календарних днів з моменту поставки шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

З рахунку-фактури № 0810/01 від 10.08.2016 року вартість товару з ПДВ, відповідно до договору №100816Т від 17.08.2016 року, бирка полімерна 54х88,9 мм Repol HT 200 з покриттям для термотрансферного друку і повної просічкою отворів для навішування за попередньою печаткою кількістю 70000 грн. - 48720,00 грн.

Також позивачем суду надано видаткову накладну №0810/01 від 10.08.2016 року, інформація в якій відповідає інформації рахунку-фактури № 0810/01 від 10.08.2016 року.

14.09.2016 року між ТОВ Грайден компані (постачальник) та ТОВ Міжнародна інформаційна агенція (покупець) було укладено договір №140916Т, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар, в обсязі, на умовах та строки, визначені цим договором, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Найменування, кількість та ціна товару зазначається у накладних на відпуск товару, що є невід`ємною частиною договору. Накладні складаються на підставі замовлень покупця і оформляються на кожну партію товару, що поставляється і мають силу специфікацій до цього договору.

Постачальник надає на адресу покупця такі товаросупроводжувальні документи:

- рахунок-фактуру;

- накладну;

- податкову накладну.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється як шляхом 100 % попередньої оплати товару, так і з відстрочкою платежу терміном 14 календарних днів з моменту поставки шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

23.09.2019 року між ТОВ Грайден компані (виконавець) та ТОВ Міжнародне інформаційне агентство (замовник) було укладено договір надання послуг №230916У від 23.09.2016 року, відповідно до якого виконавець зобов`язується виконати всі замовлення замовника, вказані у даному договорі послуги щодо нарізання етикеток і ріббонов, здати результат роботи замовнику, а замовник зобов`язується прийняти результати робіт і оплатити виконані послуги в розмірі, вказаному у акті виконаних робіт.

З рахунку-фактури № 0914-02 від 14.09.2016 року вартість товару з ПДВ, відповідно до договору №140916Т від 14.09.2016 року, бирка полімерна 92х152,4 (+-2 мм) Repol HT 200 з покриттям для термотрансферного друку і повної просічкою отворів для навішування за попередньою печаткою кількістю 60000 грн. - 85680,00 грн.

Також позивачем суду надано видаткову накладну №0914-02 від 14.09.2016 року, до договору №140916Т від 14.06.2016 року, інформація в якій відповідає інформації рахунку-фактури № 0914-02 від 14.09.2016 року.

З рахунку-фактури № 0915/03 від 15.09.2016 року вартість товару з ПДВ, відповідно до договору №140916Т від 14.09.2016 року, бирка полімерна 92х152,4 (+-2 мм) Repol HT 200 з покриттям для термотрансферного друку і повної просічкою отворів для навішування за попередньою печаткою кількістю 60000 грн. - 85680,00 грн.

Також позивачем суду надано видаткову накладну №0915/03 від 15.09.2016 року, до договору №140916Т від 14.06.2016 року, інформація в якій відповідає інформації рахунку-фактури № 0915/03 від 15.09.2016 року.

З рахунку-фактури № 0916-01 від 16.09.2016 року вартість товару з ПДВ, відповідно до договору №140916Т від 14.09.2016 року, бирка полімерна 75х101,6 мм (+-2 мм) Repol HT 200 з покриттям для термотрансферного друку і повної просічкою отворів для навішування за попередньою печаткою кількістю 20000 грн., та бирка полімерна 54х88,9 мм Repol HT 200 з покриттям для термотрансферного друку і повної просічкою отворів для навішування за попередньою печаткою кількістю 42000 грн., на загальну суму 48864,00 грн.

Також позивачем суду надано видаткову накладну №0916-01 від 16.09.2016 року, до договору №140916Т від 14.06.2016 року, інформація в якій відповідає інформації рахунку-фактури № 0916-01 від 16.09.2016 року.

З рахунку-фактури № 1007-01 від 23.09.2016 року вартість послуг з ПДВ, відповідно до договору №230916У від 23.09.2016 року, послуги з порізки ріббон кількістю 1000 грн. складає 5000,00 грн.

З акту №1007-01 здачі-прийняття робіт (надання послуг), укладеного між представником замовника ТОВ Міжнародна інформаційна агенція Мударісовим Б.Б., з одного боку, та представником виконавця ТОВ Грайден компані Парафіло О.О., з іншого боку, вбачається, що вони склали цей акт про те, що виконавцем були проведені такі роботи (надані послуги) по договору №230916У від 23.09.2016 року: послуги з порізки ріббон. Загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ 4166,67 грн., ПДВ 20% - 833,33 грн. Загальна вартість робіт з ПДВ 5000,00 грн.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Відтак, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

У зв`язку з чим, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Так по вказаних договорах позивачем суду надано лише самі договори, рахунки-фактури, видаткові накладні та по договору №230916У від 23.09.2016 року акт здачі-прийняття робіт.

Видаткова накладна не підтверджує наявності зобов`язальних відносин між сторонами, тобто не може підтверджувати факту виконання договору. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.10.2018 р. у справі № 362/2159/15-ц.

З листа Міністерства фінансів України від 22.08.2017 № 35210-07/23-3364/2658 і від 16.02.2017 № 31-11410-06-5/4339 вбачається, що рахунок-фактура у разі його оплати може бути підставою для відображення у бухобліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі.

З викладеного вбачається, що видаткова накладна не підтверджує господарської операції, а рахунок-фактура може бути підтвердженням господарської операції тільки у разі здійснення її оплати.

Перевіряючи факт здійснення господарських операцій, на підставі яких платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність таких операцій в сукупності чинників, що впливають на їх реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

Отже, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю.

Проте, позивачем платіжних доручень чи інших документів, які б підтверджували рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю під час здійснення господарських операцій, до суду не надано.

В акті перевірки відповідачем вказується, що на перевірку, серед інших документів були надані платіжні доручення, проте суд в силу їх ненадання позбавлений можливості їх перевірити та підтвердити чи спростувати рух активів по оспорюваних господарських операціях.

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що основним видом економічної діяльності ТОВ Міжнародна інформаційна агенція є 46.69 - Оптова торгівля іншими машинами і устаткуванням .

Разом з тим, суд зауважує, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності передбачає наявність розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника. Тобто господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку. Платник, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів та зменшення податкового навантаження.

Проте, судом не встановлено, а позивачем не надано обґрунтування економічної доцільності залучення контрагента для отримання товарів, передбачених укладеними договорами.

Тобто, позивачем не доведено суду ділової мети відповідних взаємовідносин, економічної доцільності. Відсутні первинні документи, які б підтверджували транспортування відповідної продукції, її оприбуткування на складах, використання у власній господарський діяльності або подальшу реалізацію.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що о податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2. статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи вбачається, що необхідними та достатніми підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Згідно з вимогами пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183цього Кодексу.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача ТОВ Вельмонт Груп та ТОВ Грайден компані були зареєстровані як платники податку у встановленому законодавством порядку, а тому повинні були нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів та послуг.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, для формування податкового кредиту має бути наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, договори, рахунки-фактури, видаткові накладні та акт здачі-прийняття робіт, які були надані позивачем як докази підтвердження господарських операцій, були підписані ОСОБА_1 , стосовно якого наявне кримінальне провадження та вирок щодо фіктивності його дій в якості директора ТОВ Вельмонт Груп та ТОВ Грайден Компані .

Так, вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, від 10.08.2017 року (справа №203/2198/17, провадження №1-кп/0203/320/2017) встановлено, що ОСОБА_1 , здійснивши дії, які виразилися у пособництві фіктивного підприємництва, тобто пособництво у придбанні фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ Вельмонт Груп та ТОВ Грайден Компані , з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив кримінальне правопорушення, а тому ці його дії кваліфікує за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_1 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання.

Надаючи оцінку обставинам справи та досліджуючи правильність врахування позивачем у податковому обліку сум податку на прибуток у спірних контрагентів товарів/робіт/послуг, суд приходить до висновку про встановлення вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська факту фіктивності ТОВ Вельмонт Груп та ТОВ Грайден Компані , тому первинні документи, підписані від імені посадових осіб цього підприємства не можуть вважатися належно оформленими первинними документами, які є підставою для формування показників податкової звітності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №К/9901/1478/18.

Водночас звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та складу витрат належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг).

Отже, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків, відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

В тому числі слід зауважити, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту та складу витрат, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Таким чином, на виконання вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем надані належні та допустимі докази на спростування фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, за наслідками яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні адміністративного позову, відсутні правові підстави, передбачені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України для стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна інформаційна агенція (код ЄДРПОУ: 32070660, адреса: 01014, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18-А) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко