Рішення

від 06.05.2019 по справі 826/17312/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 травня 2019 року №826/17312/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Імтоп до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування наказу, акту та податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Імтоп (далі також - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі також - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати наказ ГУ ДФС у Київській області від 12.06.2017 №1040, акт №437/10-36-14-02-02/36969765 від 27.06.2017, податкові повідомлення-рішення від 14.07.2017 №0026521411 та №0026531411.

Ухвалою суду від 15.11.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позов мотивовано відсутністю підстав для проведення документальної позапланової перевірки ТОВ Імтоп , оскільки на його адресу не надходило запитів контролюючого органу щодо надання пояснень та підтверджуючих документів у відповідності до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, що свідчить про незаконність такої перевірки та, відповідно, прийнятих за наслідками її проведення податкових повідомлень-рішень; відсутністю підстав для розгляду звернення ПАТ КБ Приватбанк від 06.05.2015 Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та ГУ ДФС у Київській області, оскільки вказане звернення було адресоване Білоцерківській ОДПІ ГУ Міндоходів, яка припинила свою діяльність; порушенням відповідачем податкового законодавства щодо порядку прийняття податкових повідомлень-рішень, оскільки останні були прийняті на 12-й робочий день з дня складання акта перевірки, та до них не було додано розрахунків штрафних санкцій; порушенням відповідачем вимог ч.2 ст.19 Конституції України з огляду на те, що з травня 2015 року по червень 2017 року ним не було відреаговано на відповідне звернення ПАТ КБ Приватбанк , не направлено позивачу запити для отримання пояснень; протиправністю нарахування позивачу пені оскаржуваним ППР з огляду на пропуск строку давності в один рік з дня вчинення порушення, відповідно до ст.250 Господарського кодексу України.

13.12.2018 представником ТОВ Імтоп подано клопотання про витребування доказів.

Також 13.12.2018 представником ТОВ Імтоп подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 28.12.2018 клопотання позивача про витребування доказів задоволено частково.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив з підстав правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Також посилався на те, що ним було дотримано вимоги пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України щодо направлення відповідного запиту позивачу; зазначив, що з 01.01.2017 функції щодо проведення перевірок покладено на ГУ ДФС у Київській області, яке є правонаступником усіх прав та обов`язків Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області; на відсутність порушення строків застосування пені, який, згідно з Податковим кодексом України, становить 1095 днів.

21.01.2019 від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2017 №0026521411 та №0026531411 без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.240 КАС України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

12.05.2015 до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області надійшов лист ПАТ КБ Приватбанк від 06.05.2015 №Г-31.0.0.0/1-3074 про виявлені факти порушень податкового законодавства ТОВ Імтоп по договору №2014/07021 від 21.07.2014.

Листом від 19.05.2015 №8314/10-0222-03-327 Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі пп.20.1.2 п.20.1 ст.20 та відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України витребувано у ТОВ Імтоп пояснення та документальне підтвердження погашення дебіторської заборгованості по відповідній зовнішньоекономічній операції.

Листом від 02.06.2015 №20/0615 надано відповідь на вищевказаний запит Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, у якому повідомлено про підроблення інвойсу та банківських реквізитів постачальника невідомими особами та заволодіння ними коштами, що були сплачені ТОВ Імтоп , та додано довідку Голосіївського РУ ГУ МВС у м.Києві.

12.06.2017 ГУ ДФС у Київській області було видано наказ від 12.06.2017 №1040 про проведення на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Імтоп з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 05.11.2014 по 20.06.2017.

З 14.06.2017 по 20.06.2017 відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Імтоп з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 05.11.2014 по 20.06.2017, за наслідком чого складено акт від 27.06.2017 №437/10-36-14-02-02/36969765 (далі також - Акт перевірки).

У Акті перевірки зафіксовані порушення позивачем при здійсненні розрахунків з компанією Maxsilin по контракту №2014/07021 від 21.07.2014:

- ст.2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , п.1 постанови Правління Національного банку України від 20.08.2014 №515 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України ;

- п.2 ст.10 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 Про систему валютного регулювання та валютного контролю .

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 14.07.2017 №0026521411, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у сумі 250 933,94 грн.;

- від 14.07.2017 №0026531411, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у сумі 3 060,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними наказом, актом перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, врегульовано Податковим кодексом України (тут і надалі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Камеральні та документальні перевірки, згідно з п.75.1 ст.75 ПК України, проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України ( у редакції, чинній на момент призначення перевірки), документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Матеріалами справи підтверджено, що документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Імтоп була проведена у зв`язку з надходженням до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області інформації від ПАТ КБ Приватбанк про порушення позивачем валютного законодавства.

Передбачений пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України письмовий запит контролюючого органу був направлений листом Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 19.05.2015 №8314/10-0222-03-327 щодо надання ТОВ Імтоп пояснень та документального підтвердження погашення дебіторської заборгованості по відповідній зовнішньоекономічній операції.

Факт отримання позивачем вищевказаного запиту підтверджується обставиною наступного надання позивачем відповіді за вих.№20/0615 від 20.06.2015 на вказаний лист (із зазначенням його реквізитів у відповіді).

При цьому, оскільки відповідь ТОВ Імтоп на вказаний запит контролюючого органу не містила вичерпних доказів щодо спростування порушення валютного законодавства, відповідачем було прийнято рішення про проведення документальної позапланової перевірки, про що було видано наказ від 12.06.2017 №1040.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи позивача стосовно протиправності оскаржуваних наказу, акта перевірки та податкових повідомлень-рішень з огляду на порушення порядку проведення документальної позапланової перевірки, а саме відсутності підстав для її проведення в частині відсутності обов`язкових запитів контролюючого органу щодо надання пояснень та підтверджуючих документів.

Доводи позивача про відсутність підстав для розгляду звернення ПАТ КБ Приватбанк від 06.05.2015 Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та ГУ ДФС у Київській області, оскільки вказане звернення було адресоване Білоцерківській ОДПІ ГУ Міндоходів, яка припинила свою діяльність, спростовуються наступним.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. N 160 утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. N 311 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1, зокрема, Білоцерківську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС, реорганізувано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема, Білоцерківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів реорганізована шляхом приєднання до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС.

При цьому, Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні №1797-VIII від 21.12.2016, який набув чинності з 01.01.2017, внесено до Податкового кодексу України зміни, які передбачають виконання функцій з проведення перевірок платників податків контролюючими органами (пп.19-1.1.1 п.19.1 ст.19 ПК України), доповнено ПК України ст.19-3 Функції державних податкових інспекцій , яка передбачає здійснення останніми сервісного обслуговування платників податків. При цьому пункт 41.1 статті 41 викладено в такій редакції:

Контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи .

Таким чином, з 01.01.2017 функції проведення перевірок виконують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, а також його територіальні органи, тобто Державна фіскальна служба України (відповідно до положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. № 236) та, у тому числі, ГУ ДФС у Київській області, як її територіальний орган, який також є правонаступником Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (відповідно до положення, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 01.02.2019 №80).

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно з п.58.1 ст.58 ПК України, до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Пунктом 58.3 статті 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Зважаючи на те, що Акт перевірки був вручений позивачу поштою 01.07.2017, у той час, коли оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті 14.07.2017, з урахуванням того, що 01.07.2017, 02.07.2017, 08.07.2017 та 09.07.2017 - вихідні дні, суд констатує, що відповідачем не порушено строк у десять робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, для прийняття ППР.

Крім того, позивач стверджує, що до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не було додано розрахунків нарахованих ними штрафних санкцій та пені.

Відповідач надав суду відповідні розрахунки та стверджує, що вони були направлені позивачу разом з податковими повідомленнями-рішеннями, на підтвердження чого надав копію фіскального чеку ПАТ Укрпошта та роздрукований скріншот веб-сторінки пошуку поштових відправлень.

Суд позбавлений об`єктивної можливості встановити, чи були позивачу дійсно направлені розрахунки нарахованих відповідними податковими повідомленнями-рішеннями штрафних санкцій та пені, проте вказане не може свідчити про протиправність таких рішень та бути підставою для їх скасування.

Не знаходять свого підтвердження також посилання позивача на порушення відповідачем вимог ч.2 ст.19 Конституції України з огляду на те, що з травня 2015 року по червень 2017 року ним не було відредаговано на відповідне звернення ПАТ КБ Приватбанк , не направлено запити для отримання пояснень та не проведено перевірку.

Судом встановлено вище факт направлення відповідного запиту.

При цьому, згідно з п.114.1 ст.114 ПК України, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Так, відповідно до п.102.1 вказаної статті (у редакції, чинній на час надходження листа ПАТ КБ Приватбанк від 06.05.2015 №Г-31.0.0.0/1-3074), контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Таким чином, відповідачем не порушено визначених ПК України строків давності.

Податковим повідомленням-рішенням від 14.07.2017 №0026521411 позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків по імпортним операціям у відповідності до вимог ст.4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті 185/94-ВР від 23.09.1994 у сумі вартості недопоставленого товару.

Вказаною нормою передбачено, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Позивач вважає застосування вищевказаної суми пені протиправним, оскільки відповідачем пропущено строк давності в один рік, визначений статтею 250 Господарського кодексу України для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Разом з тим, ч.2 зазначеної статті передбачено, що її дія не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, законами України "Про валюту і валютні операції", "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Суд критично сприймає позивача на постанову Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі № 21-469а14, оскільки викладений у ній правовий висновок зумовлений відмінністю редакції статі 250 Господарського кодексу України до набрання 01.01.2011 чинності Податковим кодексом України, тобто постановлений за різного правового регулювання розглядуваних правовідносин. Суд звертає увагу на те, що з набранням 01.01.2011 чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2756-VI зі сфери дії статті 250 Господарського кодексу України виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Порядок застосування цих санкцій з 01.01.2011 врегульовано статтями 113, 114 Податкового кодексу України (зазначена правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.03.2019 у справі №820/351/17).

Таким чином, вищенаведені посилання позивача є необґрунтованими та безпідставними.

Суд також зазначає, що Акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні КАС України, оскільки лише фіксує факти порушень та не встановлює жодних обов`язків для позивача, відтак не підлягає оскарженню.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Стосовно клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд вважає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, що відповідно до п.2 ч. 6 ст.262 КАС України, є підставою для відмови у його задоволенні.

Клопотання відповідача про залишення позовної заяви в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2017 №0026521411 та №0026531411 без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.240 КАС України задоволенню не підлягає, оскільки у справі №826/5371/18 ТОВ Імтоп оскаржує податкові повідомлення-рішення від 14.07.2017 №0026521411 та №0026531411 з інших підстав, що встановлено судом з копії наданої відповідачем позовної заяви.

Позивач, в силу положень ч.1 ст.77 КАС України, повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Відповідач, в силу положень частини 2 статті 77 КАС України, довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень не стягуються.

Керуючись статтями 72-77 , 139 , 241-246 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Імтоп (код ЄДРПОУ 36969765, 01030, м. Київ вул. Б.Хмельницького, б. 50-Б, офіс 16/1) до Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5А)) про визнання протиправними та скасування наказу, акту та податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко