Рішення

від 14.01.2020 по справі 826/13695/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2020 року м. Київ № 826/13695/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Енерджі до 1. Головного управління ДФС у м. Києві, 2. Державної податкової служби України провизнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Енерджі (далі - позивач, ТОВ Будівельна компанія Енерджі ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (Комісія, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації) (далі - відповідач-1, Комісія ГУ ДФС у м. Києві), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві від 09.07.2018 про відмову у реєстрації податкових накладних №833294/41414347, №833296/41414347 та №833295/41414347;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань розгляду скарг ДФС України від 30.07.2018 №21652/41414347/2, №21653/41414347/2 та №21657/41414347/2;

- зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складені ТОВ Будівельна компанія Енерджі податкові накладні: від 01.06.2018 за №2, та від 15.06.2018 за №10 і №12.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Комісії від 09.07.2018 №833294/41414347, №833296/41414347, №833295/41414347 про відмову у реєстрації податкових накладних є необґрунтованими та протиправними, оскільки в них не визначено: які саме документи складено з порушенням законодавства або яких саме документів не вистачає для прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкової накладної. Позивач наполягає на тому, що господарські операції, за результатом яких виписано податкові накладні від 01.06.2018 №2, від 15.06.2018 №10 та №12, мають реальний характер. Крім того, позивач на здійснення таких операцій має реальні технічні, трудові та матеріальні ресурси, а всі підтверджуючі первинні документи були надані контролюючому органу. Проте, ці документи не були взяті контролюючим органом до уваги. Також на думку позивача, на тій стадії, коли позивачу в квитанціях від 25.06.2018 та 26.06.2018 було запропоновано надати пояснення та документи, але не було визначено відповідачем-1 чіткого критерію оцінки ступнею ризиків та некоректно зазначені пропозиції щодо надання документів, - все це унеможливило платнику податків надати обґрунтовані пояснення чи конкретні документи на підтвердження здійснення господарської операції за поданою податковою накладною. Так само, в рішеннях комісії з питань розгляду скарг ДФС України від 30.07.2018 №21652/41414347/2, №21653/41414347/2 та №21657/41414347/2, якими залишено без задоволення скарги позивача, містяться лише загальні твердження про ненадання документів, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, які, на думку Комісії, не надані.

Відповідачі позовні вимоги не визнали, просили у задоволенні позову відмовити повністю, обґрунтовуючи свою позицію тим, що реальність вчинення господарських операцій, на які складено податкові накладні лежить на платнику податків. Оскільки позивачем не було надано копії первинних документів, що підтверджують безпосереднє здійснення господарських операцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2019 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Зважаючи на клопотання позивача від 04.12.2019 та враховуючи, що на день розгляду справи у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р Питання Державної податкової служби , суд, з урахуванням змісту позовних вимог та доводів, наведених на їх обґрунтування прийшов до висновку про необхідність здійснення на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України заміни первісного відповідача - Державної фіскальної служби України на її процесуального правонаступника - Державну податкову службу України (надалі - ДПС України).

Разом з тим, зважаючи на зміст вимог до ГУ ДФС у м. Києві, а саме, про скасування рішень, що видані саме даним органом, а також враховуючи, що на час розгляду справи по суті, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не внесений запис про припинення діяльності даного органу, підстави для здійснення заміни первинного відповідача на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві - відсутні. Відтак, клопотання позивача від 04.12.2019 у відповідній частині задоволенню не підлягає.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ Будівельна компанія Енерджі є будівництво житлових і нежитлових будівель код КВЕД 41.20.

Позивачем надано суду ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 09.08.2017 №33-Л та перелік видів робіт, договір оренди складського приміщення №011117 від 01.11.2017.

01.06.2018 між ТОВ Будівельна компанія Енерджі (Виконавець) та ТОВ НВЦ Енергосистеми (надалі - Замовник) укладено договір №162, згідно умов якого позивач надає Замовнику послуги з електромонтажних робіт на ТП-10/0,4 Кв №615.

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором позивач надав до суду копії: акта №БК-0000017 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.06.2018, рахунок-фактуру №СФ-162 від 01.06.2018, платіжне доручення №141 від 15.06.2018, заключну виписку за період з 15.06.2018 по 15.06.2018.

На виконання пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК у редакції на час виникнення спірних правовідносин), позивачем складено податкову накладну №2 від 01.06.2018 та направлено її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Квитанцією №9128527288 від 25.06.2018 ДФС України повідомила про те, що вищезазначена податкова накладна прийнята, але її реєстрація зупинена. У даній квитанції орган ДФС повідомив наступне: Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 01.06.2018 №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомляємо: показник D =.002737523717210 .

У подальшому, позивачем було подано до органу ДФС (ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві) письмові пояснення, в яких зазначається, що у червні 2018 року ТОВ Будівельна компанія Енерджі виконувала роботи для Замовника ТОВ НВЦ Енергосистеми , а саме: електромонтажні роботи. Позивач виконував роботи власними трудовими ресурсами, без залучення субпідрядників. Також, до своїх пояснень ТОВ Будівельна компанія Енерджі подало додатки, а саме, як вказує позивач, копії документів, які на його думку необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі.

Проте, надані позивачем пояснення та документи, не були прийняті до уваги та рішенням Комісії №833294/41414347 від 09.07.2018 позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №2 від 01.06.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Підставою відмови в реєстрації податкової накладної в ЄРПН зазначено: Ненадання платником податку копій документів: Первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи) в т.ч. рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт/послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити) .

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Проте, рішенням Комісії з розгляду скарг від 30.07.2018 за №21652/41414347/2 скарга на рішення Комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН залишена без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

05.06.2018 між ТОВ Будівельна компанія Енерджі (Виконавець) та ТОВ НВЦ Енергосистеми (надалі - Замовник) укладено договір №168, згідно умов якого позивач надає Замовнику послуги з: - електровимірювальні роботи на об`єкті в Київській обл., м. Бровари, б-р Незалежності 53.

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором позивач надав до суду копії: договору, акта №БК-0000023 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.06.2018, рахунок-фактуру №СФ-168 від 05.06.2018, платіжне доручення №143 від 15.06.2018.

На виконання пункту 201.1 статті 201 ПК України, позивачем складено податкову накладну №10 від 15.06.2018 та направлено її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Квитанцією №9130290994 від 26.06.2018 ДФС України повідомила про те, що вищезазначена податкова накладна прийнята, але її реєстрація зупинена. У даній квитанції орган ДФС повідомив наступне: Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 15.06.2018 №10 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомляємо: показник D =.00273752371721 .

У подальшому, позивачем було подано до органу ДФС (ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві) письмові пояснення, в яких зазначено, що у червні 2018 року ТОВ Будівельна компанія Енерджі виконувало роботи для замовника ТОВ НВЦ Енергосистеми , а саме: електровимірювальні роботи на об`єкті Замовника. Позивач виконував роботи власними трудовими ресурсами, без залучення субпідрядників, також надано копії документів, на його думку, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі. До пояснень додані додатки у кількості 5 шт.

Проте, надані позивачем пояснення та документи, не були прийняті до уваги та рішенням Комісії №833296/41414347 від 09.07.2018 позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №10 від 15.06.2018 в ЄРПН.

Підставою відмови в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначено: Ненадання платником податку копій документів: Первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи) в т.ч. рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт/послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити) .

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Проте, рішенням Комісії з розгляду скарг від 30.07.2018 №21653/41414347/2 скарга на рішення Комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН залишена без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

14.06.2018 між ТОВ Будівельна компанія Енерджі (Виконавець) та ТОВ НВЦ Енергосистеми (надалі - Замовник) укладено договір №173, згідно умов якого позивач надає Замовнику послуги - електровимірювальні роботи на об`єкті Київської обл., Бориспільський р-н, Проліски, Промислова 1-Б.

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором позивач надав до суду копії: договору, акта №БК-0000025 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.06.2018, рахунок-фактуру №СФ-173 від 14.06.2018, платіжне доручення №145 від 15.06.2018.

На виконання пункту 201.1 статті 201 ПК України, позивачем складено податкову накладну №12 від 15.06.2018 та направлено її на реєстрацію в ЄРПН.

Квитанцією №9130272367 від 30.06.2018 ДФС України повідомила про те, що вищезазначена податкова накладна прийнята, але її реєстрація зупинена з наступних підстав: Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 15.06.2018 №12 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомляємо: показник D =.00273752371721 .

У подальшому, позивачем було подано до органу ДФС (ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві) письмові пояснення із зазначенням про те, що у червні 2018 року ТОВ Будівельна компанія Енерджі виконувала роботи для замовника ТОВ НВЦ Енергосистеми , а саме: електровимірювальні роботи на об`єкті Замовника, позивач виконував роботи власними трудовими ресурсами, без залучення субпідрядників. До пояснень додано 5 додатків.

Проте, надані позивачем пояснення і документи, не були прийняті до уваги та рішенням Комісії №833295/41414347 від 09.07.2018 позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №12 від 15.06.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підставою відмови в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначено: Ненадання платником податку копій документів: Первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи) в т.ч. рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт/послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити) .

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Проте, рішенням Комісії з розгляду скарг №21657/41414347/2 від 30.07.2018 скарга на рішення Комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН залишена без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Оцінюючи рішення суб`єктів владних повноважень на предмет їх законності, досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідачів, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1246, податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:

- відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);

- чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;

- наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;

- наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 2001.3 і 2001.9 статті 2001 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року);

- наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

- факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

- наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування;

- дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку №1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до приписів пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (далі - Порядок №117), податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту пункту 10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку №117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Зі змісту квитанцій вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку, визначених підпунктом 1.6 пункту 1 листа ДФС від 21.03.2018 №959/99-99-07-18 Критерії ризиковості платника податку (далі - Критерії №959).

З даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а і норми пункту 13 Порядку №117, оскільки ним не зазначено у квитанціях конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкових накладних.

Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критерію ризиковості платника податку, визначених підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв №959.

Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так і пункт 13 Порядку №117 вимагають від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

У той же час, відповідачами не надано інших документів, з яких можливо встановити обставини, через які контролюючий орган дійшов висновку про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку і не довів правомірність зупинення реєстрації зазначених накладних.

Слід також зазначити, що підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв №959 містить у собі визначення різних обставин встановлення ризиковості платника податків: платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Таким чином, контролюючий орган був зобов`язаний у квитанціях чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв №959, а і на відповідне рішення, згідно якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

Крім того, відповідачами також не надано суду ані самого протоколу засідання Комісії, ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, ані матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку.

При цьому, пунктами 6 та 7 Порядку №117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

З аналізу змісту вказаних норм вбачається, що підставами для зупинення реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Отже, положення зазначених пунктів Порядку №117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

Разом з тим, реєстрація поданих позивачем податкових накладних зупинена, як зазначено в квитанціях, через те, що ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку .

Тобто, контролюючим органом застосовано критерії ризиковості платника податку до податкових накладних, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкових накладних зупинено з підстав, які не передбачені законодавством - Порядком №117.

В той же час, згідно з пунктами 14, 15 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктами 18 - 21 Порядку №117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачами, у спосіб, визначений Порядком №117, позивачем направлено до контролюючого органу пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та податкових накладних.

Поряд з цим, форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком №117 (додаток 2 до Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, рішення відповідача від від 09.07.2018 №833294/41414347, №833296/41414347, №833295/41414347 містять лише загальне твердження про їх ненадання, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, які, на думку Комісії, не надані.

Отже, такі рішення суб`єкта владних повноважень не містять чіткої підстави для прийняття, що свідчить про їх необґрунтованість.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення комісії ГУ ДФС у м. Києві від 09.07.2018 №833294/41414347, №833296/41414347, №833295/41414347 є необґрунтованими, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

В той же час, варто також відмітити, що вказані рішення контролюючого органу є, відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, індивідуальними актами.

При цьому, такий акт, виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акта (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення контролюючого органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акта, та породжує їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.04.2019 (справа №826/10649/17), від 21.05.2019 (справа №0940/1240/18), від 14.05.2019 (справа №1940/1306/18).

З огляду на наведене в сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваних рішень, оскільки можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Наведені вище обставини в своїй сукупності дають суду підстави для висновку щодо обґрунтованості позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування рішень ГУ ДФС у м. Києві від 09.07.2018 про відмову у реєстрації податкових накладних №833294/41414347, №833296/41414347 та №833295/41414347, та про наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 ПК України зазначено, що податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Таким чином, нормами ПК України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Отже, щодо покладення на ДФС України обов`язку здійснити реєстрацію податкових накладних, у реєстрації яких було відмовлено спірними рішеннями, слід зазначити, що це є гарантією того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

З огляду на наведені вище висновки суду щодо наявності підстав для скасування рішень відповідача, вимога ТОВ Будівельна компанія Енерджі про зобов`язання ДФС України (станом на час постановлення рішення у справі - ДПС України) здійснити реєстрацію наведених у позові податкових накладних підлягає задоволенню.

Щодо правомірності прийняття рішень Комісією ДФС України з питань розгляду скарг від 30.07.2018 за №21652/41414347/2, №21653/41414347/2 та №21657/41414347/2, суд зазначає наступне.

Процедуру розгляду скарг на рішення комісії ДФС, яка приймає рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - комісія ДФС) визначає Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 (далі - Порядок розгляду скарг).

Згідно пункту 56.23 статті 56 ПК України оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється у порядку, визначеному цією статтею з урахуванням таких особливостей, зокрема, скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику; скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за участі уповноваженої особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У відповідності до пункту 3 Порядку розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 скарги подаються платником податку на додану вартість (далі - платник податку) до ДФС протягом 10 календарних днів з дня набрання чинності рішенням комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до Порядку зупинення реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Якщо останній день строку припадає на вихідний, неробочий або святковий день, останнім днем такого строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним, неробочим або святковим днем. Строк подання скарги може бути продовженим за правилами і на підставах, визначених пунктом 102.6 статті 102 ПК України.

Як встановлено судом, скарги на рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації: від 09.07.2018 №833294/41414347 позивачем подано 19.07.2018; від 09.07.2018 №833296/41414347 - 19.07.2018; від 09.07.2018 №833295/41414347 - 19.07.2018.

Рішення №21652/41414347/2, №21653/41414347/2, №21657/41414347/2 за результатами розгляду вищевказаних скарг прийнято Комісією ДФС України з питань розгляду скарг 30.07.2018 (останній день 29.07.2018, який припадає на вихідний день), тобто з дотриманням строків, визначених пунктом 56.23 статті 56 ПК України.

Пункт 11 даного Порядку встановлює, що платник податку може додавати до скарги пояснення та копії документів, завірені у встановленому порядку, які підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена.

Платник податку може додавати до скарги пояснення та копії документів, які підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування.

Позивачем були надані пояснення та пакет документів, які на його думку підтверджували реальність господарських операцій, а саме акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, платіжні доручення, банківські виписки, проте, відповідачем, при розгляді скарг ТОВ Будівельна компанія Енерджі вказані обставини не були враховані.

Згідно пункту 13 цього Порядку за результатами розгляду скарги комісія з питань розгляду скарг приймає одне з таких рішень: задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії ДФС; залишає скаргу без задоволення та рішення комісії ДФС без змін; залишає скаргу без розгляду.

За результатами розгляду скарги комісія ДФС з питань розгляду скарг приймає рішення щодо скарги та надсилає його платнику податку у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 Кодексу, в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 затверджено Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, згідно пункту 13 за результатами розгляду скарги комісія ДФС з питань розгляду скарг приймає одне з таких рішень:

1) задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

2) залишає скаргу без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін;

3) залишає скаргу без розгляду.

Аналіз цих норм свідчить, що процедура адміністративного оскарження рішень комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН є різновидом досудового порядку вирішення спору.

З огляду на зазначене, комісія ДФС України наділена повноваженнями, за наслідками розгляду скарги та ретельного аналізу всіх доданих до скарги документів, прийняти інше рішення, необхідне в кожному конкретному випадку.

Пунктом 18 Порядку розгляду скарг на рішення комісій регіонального рівня, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №117, передбачено, що рішення комісії ДФС з питань розгляду скарг не підлягає подальшому адміністративному оскарженню та може бути оскаржене в судовому порядку.

Аналіз вищенаведеної норми дозволяє зробити висновок, що рішення комісії ДФС України, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним в ієрархічній системі податкових органів, і, відповідно, не підлягає подальшому адміністративному оскарженню - за відсутності відповідного вищестоящого органу.

Проте, вказана норма, виключаючи можливість адміністративного оскарження рішень комісій ДФС з питань розгляду скарг, встановлює безпосереднє право оскарження такого рішення в інший, єдино визначений законодавством спосіб, а саме - в судовому порядку.

Варто звернути увагу на те, що основоположним елементом процедури адміністративного оскарження - є скарга платника податків, яка за своїм змістом є матеріально-правовою вимогою, що випливає зі спірних податкових правовідносин, звернена до органу ДФС вищого рівня, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності підстав для скасування відповідного рішення контролюючого органу та, як наслідок, усунення порушень прав та задоволення законних вимог платників податків.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача стосовно оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності було обґрунтованим, і таке порушення прав має бути реальним, стосуватися особистих прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття порушене право, за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес. У цьому ж рішенні зазначено, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

В даному випадку, суд зазначає, що після завершення процедури адміністративного оскарження, іншого способу захисту прав платника податків, за наслідками розгляду скарги якого прийнято рішення комісією ДФС з питань розгляду скарг, окрім як оскарження такого рішення в судовому порядку, немає.

Відтак, єдино можливим способом захисту прав платника податків щодо захисту його прав та інтересів за наслідками правовідносин, які виникають в ході розгляду скарги на рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкових накладних, є можливість оскарження такого рішення в судовому порядку.

Адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.

Водночас, суд також зазначає, що встановлена Порядком №117 вимога щодо вказання у скарзі конкретних обставин на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку із посиланням на норми законодавства та надання комісії з питань розгляду скарг ДФС відповідних повноважень щодо визначення правомірності прийняття рішень комісіями регіонального рівня, а також наділення комісії з питань розгляду скарг ДФС відповідною дискрецією в частині прийняття конкретних рішень за наслідками розгляду таких скарг, підтверджують те, що на відміну від випадків оскарження податкових повідомлень-рішень, адміністративна процедура оскарження яких закінчується на стадії прийняття вищестоящим органом рішення за результатами розгляду скарг, які не несуть для скаржника правових наслідків, рішення комісії ДФС з питань розгляду скарг на рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкових накладних, несе для платника податків відповідні правові наслідки.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Комісії ДФС України з питань розгляду скарг від 30.07.2018 №21652/41414347/2, №21653/41414347/2, №21657/41414347/2 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.2, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Енерджі задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.07.2018 за №833294/41414347, №833296/41414347 та №833295/41414347.

Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії ДФС України з питань розгляду скарг від 30.07.2018 №21652/41414347/2, №21653/41414347/2, №21657/41414347/2.

Зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393, адреса: 04053, м. Київ, Львівська пл., 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складені Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Енерджі (код ЄДРПОУ - 41414347, адреса: 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 61) податкові накладні №2 від 01.06.2018, №10 від 15.06.2018 та №12 від 15.06.2018.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Енерджі (код ЄДРПОУ - 41414347, адреса: 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 61) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 929 (сім тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) .

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Енерджі (код ЄДРПОУ - 41414347, адреса: 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 61) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 929 (сім тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, адреса: 04053, м. Київ, Львівська пл., 8).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська