Постанова

від 13.01.2020 по справі 160/1404/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 січня 2020 року м. Дніпросправа № 160/1404/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

секретар судового засідання Сколишев О.О.

за участі представника відповідачів Єфіменка О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 р. (суддя Віхрова В.С.) в справі № 160/1404/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Полекорм до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 р. в справі № 160/1404/19, яке набрало законної сили 08.07.2019 р., задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю Полекорм до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС) про скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 14.12.2018 р. №1024668/41710107 про відмову у реєстрації податкової накладної № 35 від 18.10.2018 р.; визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 14.12.2018 р. № 1024664/41710107 про відмову у реєстрації податкової накладної № 44 від 23.10.2018 р.; зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 35 від 18.10.2018 р. з дати подання її на реєстрацію; зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 44 від 23.10.2018 року з дати подання її на реєстрацію; стягнуто на користь ТОВ Полекорм судові витрати у розмірі 3842,00 грн. за сплату судового збору та 1500,00 за правничу допомогу адвоката.

24.09.2019 р. ТОВ Полекорм звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якому позивач просив ухвалити додаткове рішення з питання визначення органу, з якого слід стягнути судові витрати.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 р. заяву задоволено, ухвалено додаткове рішення; стягнуто на користь ТОВ Полекорм документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань ДФС в розмірі 1921 грн., ГУ ДФС в розмірі 1921 грн., а також витрати на правничу допомогу адвоката за рахунок бюджетних асигнувань ДФС в розмірі 750 грн., ГУ ДФС в розмірі 750 грн.

В апеляційній скарзі ГУ ДФС просить скасувати додаткове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу. Апелянт зазначає про необґрунтованість рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні представник відповідачів апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, у зв`язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності представника позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, в цій справі відповідачами виступали Державна фіскальна служба України та Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, проте при ухваленні рішення по суті спору суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення, та судом не вирішено у повному обсязі питання про судові витрати.

Відповідно, враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку, що документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу відповідно до положень ст. 139 КАС України мають бути стягнуті на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань обох відповідачів.

Суд визнає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням в цій справі, яке набрало законної сили, стягнуто на користь позивача судові витрати у розмірі 3842,00 грн. зі сплати судового збору та 1500,00 грн. за професійну правничу допомогу, проте не вирішено з якого з відповідачів - суб`єктів владних повноважень та в якому розмірі мають бути стягнуті витрати, понесені позивачем.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Чинними нормами Кодексу адміністративного судочинства України не врегульоване питання розподілу витрат позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, у разі задоволення позову до декількох відповідачів - суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим, зважаючи на те, що позов задоволено до обох відповідачів, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що витрати позивача як зі сплати судового збору, так й витрати на професійну правничу допомогу, мають бути покладені на обох відповідачів - суб`єктів владних повноважень у пропорційному розмірі.

За приписами частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції у рішенні по суті позовних вимог фактично не визначено способу виконання рішення в частині стягнення судових витрат, є обґрунтованим ухвалення судом додаткового рішення в цій частині.

Доводи апелянта стосуються виключно питання відсутності підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, розмір витрат на професійну правничу допомогу визначено рішенням суду від 27.03.2019 р., яке набрало законної сили, тому не може бути переглянутий при апеляційному перегляді додаткового рішення, яким виключно визначено спосіб виконання рішення щодо судових витрат.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 р. в справі № 160/1404/19 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 р. в справі № 160/1404/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Полекорм до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 13.01.2020 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.01.2020 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко