Постанова

від 13.01.2020 по справі 140/2945/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 рокуЛьвів№ 857/11534/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання: Луців І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року про забезпечення позову, постановлену суддею Ковальчуком В.Д. у м.Луцьку Волинської області в порядку письмового провадження, у справі №140/2945/19 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Веставтобуд" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов"язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2019 року позивач - Приватне підприємство "Веставтобуд" звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Волинській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про включення до переліку ризикових платників податків, зобов`язати виключити з переліку ризикових платників податків.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року заяву Приватного підприємства "Веставтобуд" про забезпечення позову задоволено, зупинено дію рішення комісії Головного управління ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/рахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, оформленого протоколом від 16 серпня 2019 року №91, в частині внесення до переліку ризикових платників податків Приватного підприємства "Веставтобуд".

Ухвала мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача до ухвалення рішення в цій справі та для відновлення порушених прав позивачу необхідно буде докласти значних зусиль, часу та витрат, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності як платника податку на додану вартість, дасть можливісь позивачу до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право щодо реєстрації податкових накладних.

Не погодившись із ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, зазначивши, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню. Просить ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

В судове засідання сторони не з`явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Так, відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 цієї статті забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Слід зазначити, що суд при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи із конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна із передбачених ч.2 ст.150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Для забезпечення адміністративного позову суд може вживати заходи шляхом: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; заборони відповідачу вчиняти певні дії; встановлення обов`язку відповідача вчинити певні дії; заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (ч.1 ст. 151 КАС України).

Водночас, при розгляді заяви про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх тверджень, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, заборони відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст.151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч.2 ст.150 КАС України.

При вирішенні питання щодо доцільності вжиття заходів забезпечення позову підлягають врахуванню пов`язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

Також, суд звертає увагу на те, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише спрямована на виконання вимог ст.2 КАС України, на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, та має тимчасовий характер - до вирішення спору по суті.

При розгляді апеляційної скарги та перегляді ухвали про забезпечення адміністративного позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.

Судом встановлено, що предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення про включення ПП «Веставтобуд» до переліку ризикових платників податків, зобов`язання виключити ПП «Веставтобуд» з переліку ризикових платників податків.

Відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 (далі - Порядок №117), у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Отже, Порядком №117 визначено, що віднесення платника податків до ризикових є підставою для зупинення реєстрації поданих таким платником податкових накладних.

Водночас, пунктами 12, 13 Порядку №117 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, наведений у пункті 14 Порядку №117.

З наведеного слідує, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є однією з форм контролю щодо дотримання платником податків норм податкового законодавства та перевірки фактичного здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній/розрахунку коригування.

За такого правового регулювання, віднесення позивача до переліку ризикових платників податків є лише підставою для зупинення реєстрації поданих ним податкових накладних, що в свою чергу, не позбавляє платника податків права на реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування за умови подання пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Тобто, негативні наслідки для платника податків не наступають у зв`язку із зупиненням реєстрації податкових накладних.

Колегія суддів також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Водночас, доводи позивача щодо протиправності Рішення Комісії є предметом розгляду при вирішенні даної адміністративної справи по суті позовних вимог.

Оскільки заявником не наведено переконливих підстав обгрунтованості вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, не подано суду належних та допустимих доказів наявності очевидної небезпеки його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості або ускладнення захисту за умови скасування заходів забезпечення позову, апеляційний суд не вбачає підстав необхідності забезпечення адміністративного позову згідно з ст.150 КАС України

Наведені обставини в своїй сукупності при застосуванні заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 09 жовтня 2019 року, залишилися поза увагою суду першої інстанції, що має наслідком скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 150, 242, 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного суду України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року про забезпечення позову у справі №140/2945/19 - скасувати.

В задоволенні заяви Приватного підприємства "Веставтобуд" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний Постанова складена в повному обсязі 14.01.2020.