Постанова

від 14.01.2020 по справі 140/3138/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 рокуЛьвів№ 857/12436/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Запотічного І.І. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Луців І.І.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській обл. на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30.10.2019р. про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Скайфолі до Головного управління ДФС у Волинській обл. про визнання протиправним та скасування рішення щодо включення до переліку ризикових платників податку, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Ксензюк А.Я.; час та місце ухвалення ухвали суду І інстанції: 30.10.2019р. м.Луцьк; дата складання повного тексту ухвали суду І інстанції: не вказана),-

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.10.2019р. заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ Скайфолі про забезпечення позову задоволено; зупинено дію рішення Комісії Головного управління ДФС у Волинській обл., яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, оформленого протоколом № 95 від 23.08.2019р., в частині внесення до переліку ризикових платників податків ТзОВ Скайфолі (44731, Волинська обл., Володимир-Волинський район, м.Устилуг, вул.Богдана Хмельницького, будинок 32А, код ЄДРПОУ 41335978) (а.с.1-3).

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, її оскаржив відповідач Головне управління /ГУ/ ДФС у Волинській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати (а.с.23-25).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано тої обставини, що позивачем не наведено достатніх доказів в обґрунтування поданої заяви та належних доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

Також діюче законодавство передбачає можливий захист порушеного права, в тому числі, шляхом відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод чи інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, а не гіпотетичну можливість їх прийняття в майбутньому. При цьому, до заяви про забезпечення позову позивачем не надано доказів порушення його прав оспорюваним рішенням відповідача.

Позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди його правам, свободам та інтересам, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, а тому суд неправильно вирішив заяву про забезпечення позову, задовольнивши таку.

Окрім того, внесення контролюючим органом платника податку до переліку ризикових платників податків є лише діяльністю контролюючого органу з виконання своїх повноважень по збиранню та формуванню податкової інформації, яка сама по собі не створює для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжує для нього обов`язкових юридичних наслідків. Включення суб`єктом владних повноважень до бази даних певної інформації не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Враховуючи наявність процедури реєстрації заблокованих податкових накладних, які наведені апелянтом в поданій ним скарзі, неможливості ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в даному випадку не існує, що повністю спростовує висновки суду.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як слідує із матеріалів справи, 23.10.2019р. позивач ТзОВ Скайфолі звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДФС у Волинській обл., яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, щодо включення ТзОВ Скайфолі до переліку ризикових платників податку; зобов`язати податковий орган виключити ТзОВ Скайфолі з переліку ризикових платників податку в режимі Журнал ризикових платників податків розділу Робота Комісії регіонального рівня підсистеми Аналітична система ІТС Податковий блок ; вирішити питання про розподіл судових витрат (а.с.6-9).

28.10.2019р. позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити дію рішення Комісії ГУ ДФС у Волинській обл., яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, оформленого протоколом, в частині внесення до журналу ризикових платників податків ТзОВ Скайфолі (а.с.10-12).

Вимоги своєї заяви обґрунтовував тим, що податковим органом протиправно внесено позивача до журналу ризикових платників податків, внаслідок чого зупинена реєстрація виписаних ним податкових накладних, що вплинуло на погіршення ділової репутації підприємства, можливість прямих і непрямих збитків шляхом виставлення штрафних санкцій контрагентами і розірвання ділових відносин.

Така ситуація покладає на позивача додатковий тягар надання переліку документів відповідачу, очікування прийняття ним рішення про розблокування реєстрації податкової накладної.

Натомість, забезпечення позову надасть можливість підприємству в нормальних умовах реалізовувати своє право на здійснення господарської діяльності як платника податку на додану вартість /ПДВ/ і на своєчасну реєстрацію податкових накладних.

Згідно оскаржуваної ухвали мотивами задоволення вищевказаного клопотання і вжиття судом заходів забезпечення позову є те, що включення платника податків до переліку ризикових платників податків тягне за собою правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації усіх без виключень податкових неладних/розрахунків коригувань, поданих платником. При цьому, такі наслідки носять для платника негативний характер, оскільки строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а виходячи із приписів п.п.13, 23, 24 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затв. постановою КМ України № 117 від 21.02.2018р., сам по собі факт включення платника податків до переліку ризикових платників податків покладає на платника додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів. При цьому, остаточне рішення щодо реєстрації податкової накладної чи про відмову в такій реєстрації буде прийнято лише після надання таких пояснень/документів та за результатами їх розгляду комісією центрального рівня.

Крім того, негативні наслідки виникають також у контрагентів платника податків, оскільки до реєстрації податкової накладної є неможливим формування податкового кредиту по господарських операціях.

При вирішенні клопотання про забезпечення позову суд врахував те, що позивач заперечує законність прийнятого рішення в частині його включення до переліку ризикових платників податків. Позивач надав суду квитанції про зупинення (саме у зв`язку із прийняттям оскаржуваного рішення) реєстрації двох податкових накладних, в яких міститься пропозиція подати пояснення та/або копії документів.

Крім того, в оскаржуваному рішенні, оформленому протоколом № 95 від 23.08.2019р., є відсутнім будь-яке обґрунтування його прийняття та покликання на жодні документи, що стали підставою для його ухвалення. На момент розгляду вказаної заяви докази, що свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства, та, які лягли в основу віднесення платника податків до категорії ризикових, у матеріалах справи відсутні.

В розглядуваному випадку, на думку суду першої інстанції, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача до ухвалення рішення в цій справі та для відновлення порушених прав позивачу необхідно буде докласти значних зусиль, часу та витрат, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності як платника ПДВ, надасть можливість позивачу до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право щодо реєстрації податкових накладних.

Враховуючи в сукупності обставини справи, колегія суддів приходить до переконливого висновку про безпідставність та необґрунтованість вжитих заходів забезпечення позову і недотримання судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали вимог ст.150 КАС України.

Наведений висновок обґрунтовується наступним.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Із змісту вимог ч.2 ст.151 КАС України слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Системний аналіз ст.150 КАС України дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989р., рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, необхідність вжиття заходів забезпечення позову мотивована тим, що доводи позивача щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є обґрунтованими в частині зупинення дії спірного рішення, оскільки невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння значної шкоди правам, свободам та інтересам позивача та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, з огляду на наступне.

Як слідує із змісту заявленого позову та клопотання про забезпечення позову, предметом розглядуваного спору є вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ГУ ДФС у Волинській обл., яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, щодо включення ТзОВ Скайфолі до переліку ризикових платників податку; зобов`язання податкового органу виключити ТзОВ Скайфолі з переліку ризикових платників податку в режимі Журнал ризикових платників податків розділу Робота Комісії регіонального рівня підсистеми Аналітична система ІТС Податковий блок .

Аналіз поданого клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову та матеріалів справи свідчить про те, що жодних доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, позивачем (його представником) не представлено.

Окрім цього, заявлене клопотання фактично обгрунтовано необхідністю дотримання процедури, визначеної Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затв. постановою КМ України № 117 від 21.02.2018р. Виконання вимог цього Порядку, на думку позивача, призведе до об`єктивного погіршення умов здійснення господарської діяльності підприємства.

Водночас, позивач має статус платника ПДВ, який наділяє останнього не лише правами, а й відповідними обов`язками.

Зокрема, відповідно до п.16.1 ст.16 Податкового кодексу /ПК/ України платник податків зобов`язаний, зокрема, стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України (пп.16.1.1); вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (пп. 16.1.2); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (пп. 16.1.3).

Згідно з приписами п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Таким чином, оскарження спірного рішення Комісії Головного управління ДФС у Волинській обл., яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, оформленого протоколом № 95 від 23.08.2019р., в частині внесення до переліку ризикових платників податків ТзОВ Скайфолі , не звільняє позивача від обов`язків, покладених законом на нього як платника ПДВ щодо реєстрації податкових накладних. При цьому, останній не позбавлений можливості оскаржувати рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, триваюча дія рішення Комісії Головного управління ДФС у Волинській обл., яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, оформленого протоколом № 95 від 23.08.2019р., в частині внесення до переліку ризикових платників податків ТзОВ Скайфолі , не призводить до нівелювання права платника податків оскаржувати незаконні рішення податкового органу, не створює свавільних перешкод в реєстрації податкових накладних.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що заявником не представлено будь-яких доказів, а судом не наведено достатнього обгрунтування того, що невжиття розглядуваних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача до ухвалення рішення в цій справі; для відновлення порушених прав позивачу необхідно буде докласти значних зусиль, часу та витрат.

Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, апеляційний суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

Відповідно до ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У разі оскарження відповідного акту суб`єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст.150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Також в спірній ухвалі суд першої інстанції наголошує на тому, що в оскаржуваному рішенні, оформленому протоколом № 95 від 23.08.2019р., є відсутнім будь-яке обґрунтування його прийняття та покликання на будь-які документи, що стали підставою для його ухвалення; на момент розгляду вказаної заяви докази, що свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства та які лягли в основу віднесення платника податків до категорії ризикових, у матеріалах справи відсутні.

Проте, зазначені обставини не свідчать про очевидну протиправність оскаржуваного рішення.

Крім того, колегія суддів вважає, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. У разі задоволення такої заяви позивача суд своєю ухвалою фактично подовжує спірні правовідносини для позивача, але ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин.

Оцінюючи в сукупності викладене, колегія суддів приходить до переконання про те, що позивачем не наведено вагомих мотивів, які б давали підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

На цій підставі колегія суддів формує висновок про те, що судом першої інстанції надано неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам ч.2 ст.150 КАС України і, як наслідок, судом застосовані заходи забезпечення позову без наявності хоча б однієї з підстав, визначених ч.2 ст.150 КАС України.

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, колегія суддів приходить до переконання про те, що заявлене клопотання про вжиття заходів забезпечення позову є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Даючи оцінку вказаним обставинам в сукупності, колегія суддів приходить до переконання про безпідставність і необґрунтованість винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому вважає, що ухвала судом постановлена з порушенням норм процесуального права, що привело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, а відтак вона підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.

Оскільки вимоги апелянта сформульовані в інший спосіб, ніж передбачені нормами ст.ст.312, 315 КАС України повноваження апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Також згідно вимог ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

За наведених обставин сплачений апелянтом ГУ ДФС у Волинській обл. судовий збір за подання апеляційної скарги не підлягає стягненню з іншої сторони.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, ч.2 ст.313, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській обл. задовольнити частково.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30.10.2019р. про забезпечення позову в адміністративній справі № 140/3138/19 - скасувати та винести нову ухвалу, якою в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Скайфолі про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення комісії Головного управління ДФС у Волинській обл., яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, оформленого протоколом № 95 від 23.08.2019р., в частині внесення до переліку ризикових платників податків Товариства з обмеженою відповідальністю Скайфолі . - відмовити.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДФС у Волинській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді І. І. Запотічний С. М. Кузьмич Дата складення повного судового рішення: 15.01.2020р.