Постанова

від 15.01.2020 по справі 420/2148/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2148/19 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.

Дата і місце ухвалення 23.10.2019р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Р.О.С.А." на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Р.О.С.А." про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

11.04.2019 року Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України Одеської області) звернулось до суду першої інстанції з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Р.О.С.А." про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 7796,28 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Р.О.С.А." подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі.

Апелянт зазначив, що згідно приписів чинного законодавства обов`язок щодо сплати сум на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах виникає у підприємства у разі здійснення Пенсійним фондом України відповідного розрахунку розміру таких сум та направлення його на адресу підприємства-платника у строки та спосіб, визначені Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Апелянт посилався на те, що у порушення норм Інструкції розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за 2019 рік ОСОБА_1 не був складений та направлений відповідачу у строки, визначені Інструкцією. Відповідач вважає, що оскільки підприємство не отримало розрахунок, це унеможливлює виникнення зобов`язань по сплаті відповідних платежів.

Апелянт посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції практиці Європейського суду з прав людини та порушення норм процесуального права, що виразилось у неповному з`ясуванні судом обставин по справі.

З огляду на зазначене апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

06.12.2019 року представником товариства з обмеженою відповідальністю "Р.О.С.А." були подані доповнення до апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року, в яких апелянт у додаток до раніше наведених доводів щодо незаконності рішення суду першої інстанції, посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, порушення ст.ст. 122, 123 КАС України.

Так апелянт зазначив, що згідно вимог ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Відповідно до п. 6.7 Інструкції № 21-1 від 19.12.2003 року, підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Відповідач вважає, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за січень 2019 року, оскільки позовну заяву подано 11.04.2019 року.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з несплатою товариством з обмеженою відповідальністю "Р.О.С.А." в добровільному порядку фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії, призначеної пенсіонеру ОСОБА_1 , позивач звернувся з позовом до суду першої інстанції про стягнення з підприємства заборгованості у сумі 7796,28 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що в товаристві з обмеженою відповідальністю Р.О.С.А. за Списком № 2 працював ОСОБА_1 . На підставі заяви про призначення пенсії від 08.03.2017 року (а.с. 134), трудової книжки (а.с.138-140) та довідки про підтвердження наявного трудового стажу (а.с. 141), розпорядженням №133856 від 23.03.2017 року (а.с. 130) вказаній особі була призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Частиною 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку: підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком.

Згідно з приписами п. п. 1, 2 ст. 1 Закону України Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування від 26 червня 1997 року №400/97-ВР (із змінами та доповненнями) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є, у тому числі, суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади.

Абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону України Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених пунктами 1 і 2 частини першої статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у період до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Порядок відшкодування підприємствами витрат до Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663 (далі - Інструкція №21-1).

Згідно з пунктом 6 Інструкції № 21-1 відшкодуванню підлягають витрати ПФУ на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

Положеннями пункту 6.4 наведеної Інструкції передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів ПФУ щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.8 Інструкції.

Отже, обов`язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, в частині пенсій, призначених у порядку статті 13 Закону №1788-ХІІ, покладений на підприємства.

Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Судом апеляційної інстанції з довідки від 28.02.2017 року № 1 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої ТОВ "Р.О.С.А.", встановлено, що ОСОБА_1 у період з грудня 1982 року по серпень 1992 року працював на Одеському хімічному заводі на посаді змінного майстра, майстра цеху, старшого майстра, майстра та виконував роботи з виробництва поліетиленової плівки, поліетиленової тари та поліетиленової трубки, яка передбачена Списком 2 (розділ Х) виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою КМУ № 162 від 11.03.1994 року.

Згідно довідки № 3 від 28.02.2017 року, Одеський хімічний завод був перейменований наказом № 28 від 13.09.1991 року Державного комітету УРСР хімічної та нафтохімічної промисловості в Одеській завод пластмас, яке в подальшому перетворено у ВАТ "Пласта", яке в свою чергу, реорганізовано шляхом розділення на ВАТ "РОСА" та ВАТ "Пласта Н"

Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "РОСА" (протокол № 3 від 24.12.2008 року) реорганізовано шляхом перетворення у товариство з обмеженою відповідальністю "Р.О.С.А", яке є правонаступником.

У справі, яка розглядається судом встановлено, що на виконання вимог пункту 6.4 Інструкції № 21-2 позивачем був сформований та направлений на адресу відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, в частині пенсії, призначеної відповідно до пунктів "б"-з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з січня 2019 року, а саме: від 08.01.2019 року за № 10/01-55.

Повідомлення по пільговій пенсії разом із розрахунком направлено на адресу ТОВ "Р.О.С.А." - вул. Мельницька, 29, м. Одеса, 65033 - за вих. 1577/06.1 від 23.01.2019 року, 31.01.2019 року, що підтверджується наданим на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 року списком відправлень з відміткою штампу поштової установи (а.с. 167-169).

Колегія суддів звертає увагу, що предметом спору у даній справі є стягнення сум коштів, зазначених у розрахунку позивача, а не законність цього розрахунку чи правомірність дій позивача при донарахуванні відповідачу сум по відшкодуванню пільгової пенсії.

Ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі відповідач не ставить під сумнів наявність у нього обов`язку відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, проте вважає, що оскільки позивачем порушено строк направлення підприємству розрахунку сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, передбачений Інструкцією № 21-1, підприємство не повинно сплачувати визначені в ньому суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії.

З матеріалів справи встановлено, що Малиновським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі було порушено строк направлення підприємству повідомлення про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, передбачений п. 6.4 Інструкції № 21-1, однак зазначене, на думку колегії суддів, не є підставою для звільнення товариства від обов`язку відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

При цьому, вбачається, що станом на момент розгляду даної справи, вищезазначений розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відповідачем оскаржений не був, а тому є підставою для стягнення з відповідача сум заборгованості по виплаті та доставці пільгової пенсії за період з січня по березень 2019 року в сумі 7796,28 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позову Головного управління ПФУ в Одеській області про стягнення з ТОВ "Р.О.С.А." відповідної заборгованості по виплаті та доставці пільгової пенсії за період з січня по березень 2019 року в сумі 7796,28 грн.

Що стосується посилань апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду, слід зазначити наступне:

Положення ст. 122 КАС України передбачають, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

В свою чергу, статтею 106 Закону № 1058-IV передбачена відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб, згідно із частиною п`ятнадцятою якої строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Так, Верховний Суд України у постанові від 25.11.2015 року у справі № 803/2199/14 та Верховний Суд, зокрема у постановах від 20.03.2018 року у справі № 804/18891/14, від 25.05.2018 року у справі № 809/1756/15, від 26.06.2018 року у справі № 804/8277/14 висловив правовий висновок, відповідно до якого у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини п`ятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV. Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, яка діяла до 15.12.2017), не застосовуються.

Верховний Суд у постановах від 28 листопада 2019 року у справі №460/3113/18, від 20 грудня 2019 року у справі №806/1240/16 вирішив не відступати від зазначеного вище висновку, оскільки в даному випадку термін недоїмка вжито в широкому розумінні заборгованості. Тобто, в розумінні суми фінансових зобов`язань (грошових боргів), що підлягає погашенню, поверненню в певний термін.

Таким, чином, у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах строки звернення до суду, визначені положеннями КАС України - не застосовуються.

Зважаючи на викладене, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та про порушення позивачем строку звернення до суду є необґрунтованими та не приймаються до уваги колегією суддів.

Крім того, в апеляційній скарзі апелянт посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині повного з`ясування обставин по справі, з огляду на невиконання позивачем вимог ухвали суду про витребування доказів. Однак, зазначені доводи спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що позивачем на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 року про витребування доказів були надані додаткові документи, зокрема, копія пенсійної справи ОСОБА_1 , копія підтвердження направлення на адресу відповідача листа № 1577/06.1 до ТОВ "Р.О.С.А.".

Що стосується посилань апелянта на невідповідність рішення суду першої інстанції практиці Європейського суду з прав людини, слід зазначити наступне:

Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. При цьому, при визначенні того, чи мало місце позбавлення права власності, необхідно дослідити обставини, які призвели до такої ситуації, та розслідувати сутність оскаржуваної події, встановити чи було офіційне вилучення або примусове відчуження майна (рішення у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ).

Право власності (на мирне володіння майном) не є абсолютним. За своєю правовою природою воно потребує регулювання з боку держави, може бути обмежено, а держава вправі вживати певних заходів втручання в право власності, у тому числі й позбавляти громадян власності. При цьому в таких діях держава повинна дотримуватися усталених принципів правомірного втручання, зокрема тих, що напрацьовані ЄСПЛ, через рішення якого відбувається розуміння змісту норм Конвенції, Першого протоколу, їх практичне застосування.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

В даному випадку вимоги про стягнення з ТОВ "Р.О.С.А." заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії заявлені позивачем у відповідності та на виконання вимог чинного національного законодавства, яке покладає обов`язок на підприємства у випадках, визначених законом та перелічених у мотивувальний частині даної постанови, здійснювати відшкодування органам Пенсійного фонду України витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а тому є законними.

Європейський суд з прав людини Суд неодноразово підкреслював особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі").

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення "Москаль проти Польщі").

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити колишню помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки").

На думку колегії суддів в даному випадку державним органом не допущено помилок, наслідком яких стало непропорційне втручання у права відповідача, оскільки не встановлено фактів допущення позивачем порушень, внаслідок яких відповідач звільнявся б від обов`язку відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Таким чином колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на невідповідність рішення суду практиці ЄСПЛ.

В ході апеляційного перегляду справи судом апеляційної інстанції не встановлено порушень судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Таким чином, дана справа відноситься до справ незначної складності.

Згідно п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, визначених цим пунктом.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Р.О.С.А." залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку, відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України, не підлягає.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.А. Шевчук