Постанова

від 14.01.2020 по справі 903/755/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року Справа № 903/755/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кузін Є.В. - адвокат, представник за довіреністю від 30.09.2019р. №5522-К-О

від відповідачів:

- ФГ "Ставеччина": ОСОБА_1. - голова господарства

- ОСОБА_1.: ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м.Київ

на рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 23.10.19р. суддею Кравчук А. М. о 11:00 год. у м.Луцьку, повний текст складено 04.11.19р.

у справі № 903/755/19

за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м.Київ

до - Фермерського господарства "Ставеччина", с.Шкурат, Ковельського району Волинської області

- ОСОБА_1 с.Шкурат, Ковельського району Волинської області

про стягнення 191 557 грн. 31 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 23.10.2019р. по справі №903/755/19 у позові Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про солідарне стягнення з Фермерського господарства "Ставеччина" та ОСОБА_1 191 557,31грн. відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвали нове, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі. Також, одночасно з апеляційною скаргою, скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- зазначає, що місцевий суд зробив помилковий висновок про необґрунтованість позовних вимог, допустивши грубе порушення норм цивільного права та невірно застосував норми права;

- стверджує, що в результаті невиконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним з позивачем договором банківського обслуговування від 10.09.2018р., за відповідачем1 станом на 29.08.2019р. утворилась перед позивачем заборгованість по кредиту в сумі 191557,31грн., яка складається з наступного: 170000,00грн. - заборгованість за кредитом; 18220,97грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1486,34грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 1850,00грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- зауважує, що відмовляючи в задоволенні позову суд посилався на відсутність погодження сторонами умов кредитування, оскільки умови та правила не містять підпису ФГ "Ставеччина", їх не можна вважати складовою договору та посилався на правову позицію Верховного Суду України у справі №6-16цс15 від 11.03.2015р.;

- вважає, що не може бути взято до уваги посилання місцевого суду на правову позицію Верховного Суду України у справі №6-16цс15 від 11.03.2015р.. У вказаній справі відповідач заперечував проти пункту 4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам "Розстрочка" (стандарт), яким був встановлений збільшений строк позовної давності та посилався на те, що зміст цього пункту, зазначений у цих Умовах і в заяві позичальника, містить розбіжності. У даній справі будь - яких заперечень відповідача проти позову, строку позовної давності та змісту договору не має;

- додає, що підставою розгляду справ №6-16цс15 від 11.03.2015р. явилось неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, а саме частини першої статті 259 ЦК України, якою передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі;

- зауважує, що в даній справі питання щодо строку позовної давності не вирішувалось, тому суд безпідставно застосував вказану правову позицію Верховного Суду України, яка не стосується справ з використанням кредитних карт;

- стверджує, що не маючи обґрунтованих доказів проти вимог позивача, місцевий суд, замість посилань на факти, в обґрунтування оскарженого рішення послався на судову практику Верховного Суду, яка не є і не може бути доказовою базою по справі;

- додає, що в даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, як і не оспорювалося відповідачем укладення, чи не укладення кредитного договору, тому вказані обставини свідчать про його згоду з усіма умовами цього договору;

- вказує, що відсутність підпису відповідача на відповідних Тарифах, Умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. В даному випадку відповідач, підписуючи анкету-заяву клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 10.09.2018р., користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами;

- вважає, що таким чином, враховуючи, погоджений сторонами розмір кредиту, відсотків за користування кредитними коштами та відповідальність у вигляді нарахування комісії та пені, суд зробив цілком помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по кредиту, відсотків по кредиту та неустойки, допустивши грубе порушення норм цивільного права;

- стверджує, що місцевий суд оскарженим рішенням не тільки призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, а ще і наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та у цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Суд ігнорує, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів;

- констатує, що звільнення судовими рішеннями боржників від сплати відсотків за кредитними договорами призведе до неможливості здійснювати виплату відсотків за депозитними договорами та іншими обов`язковими платежами;

- також додає, що ухваленим рішенням суд звільнив ОСОБА_1 від відповідальності та обов`язку повернути кредитну заборгованість в порушення норм чинного законодавства. Оскільки умови кредитного договору щодо здійснення платежів належним чином не виконуються, то заборгованість підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку;

- вважає, що судом першої інстанції фактично звільнено відповідача від виконання зобов`язань за кредитним договором, на підставі лише одних формальних міркувань. У зв`язку з зазначеним, викладені обставини в рішенні суду першої інстанції вважає необґрунтованими, такими, що не мають свого підтвердження;

- констатує, що оскільки на даний час, відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, тому позовні вимоги банку є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019р. поновлено строк на подання апеляційної скарги Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Волинської області від 23.10.2019р. у справі №903/755/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Волинської області від 23.10.2019р. у справі №903/755/19, зупинено дію рішення Господарського суду Волинської області від 23.10.2019р. у справі №903/755/19. Також, постановлено розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Волинської області від 23.10.2019р. у справі №903/755/19 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Крім того, запропоновано відповідачам подати до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в порядку ст.263 ГПК України протягом 10 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

27.12.2019р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Фермерського господарства "Ставеччина" надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній вказує про отримання овердрафту від АТ КБ "Приватбанк" в розмірі 200000,00грн.. Вказує, що борг перед АТ КБ "Приватбанк" господарство визнає, керівник ФГ "Ставеччина" звертався до керівництва банку з клопотанням про реструктуризацію кредиту. На даний момент господарство погасило частину боргу в розмірі 40 000,00грн.. До пояснення ФГ "Ставеччина" додано завірені копії: платіжного доручення №03LQ від 15.11.2019р. на суму 24784,22грн. з призначенням платежу "погашення відсотків за користування кредитним лімітом згідно договору банківського обслуговування", платіжного доручення №HS025B03LN від 15.11.2019р. на суму 12515,78грн. з призначенням платежу "погашення пені згідно договору банківського обслуговування", платіжного доручення №03LO від 15.11.2019р. на суму 2700,00грн. з призначенням платежу "погашення комісії за користування кредитним лімітом згідно договору банківського обслуговування".

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 27.12.2019р. розгляд апеляційної скарги призначено на 14.01.2020р. об 15:00год.. Також, запропоновано Акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" надати/надіслати Північно-західному апеляційному господарському суду до 10.01.2020р. пояснення та розрахунки заборгованості Фермерського господарства "Ставеччина", враховуючи проплати: згідно платіжного доручення №03LQ від 15.11.2019р. на суму 24784,22грн. з призначенням платежу "погашення відсотків за користування кредитним лімітом згідно договору банківського обслуговування", платіжного доручення №HS025B03LN від 15.11.2019р. на суму 12515,78грн. з призначенням платежу "погашення пені згідно договору банківського обслуговування", платіжного доручення №03LO від 15.11.2019р. на суму 2700,00грн. з призначенням платежу "погашення комісії за користування кредитним лімітом згідно договору банківського обслуговування".

13.01.2020р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/755/19, забезпечення проведення якої просить у Господарському суді Волинської області або у Луцькому міськрайонному суді Волинської області.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 14.01.2020р. задоволено клопотання Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/755/19 та забезпечення проведення якої доручено у Господарському суді Волинської області (адреса: 43010, м.Луцьк, пр.Волі, 54А).

14.01.2020р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на виконання ухвали суду від 27.12.2019р. надійшли письмові пояснення від 14.01.2020р. по справі, в яких останній зазначає, що погашення саме у таких розмірах були здійснені відповідачем у зв`язку з тим, що після складення 29.08.2019р. розрахунку, долученого до позовної заяви, заборгованість за кредитним договором продовжувала збільшуватись, в тому числі по процентах, комісії та пені, і станом на момент проведення вищевказаних фінансових операцій була більшою, ніж у зазначеному розрахунку заборгованості.

Представник скаржника в судовому засіданні 14.01.2020р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення Господарського суду Волинської області від 23.10.2019р. по справі №903/755/19 скасувати та ухвали нове, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі. При цьому, вказав, що погашення заборгованості Фермерського господарства "Ставеччина" згідно наданих останнім платіжних доручень мала б погашатись в першу чергу заборгованості по процентах за користування кредитом, пені, комісії за користування кредитом, а решта коштів має зараховуватись на погашення основного боргу.

В судовому засіданні 14.01.2020р. представник відповідачів вказав, що борг перед АТ КБ "Приватбанк" визнає. На даний момент господарство погасило частину боргу в розмірі 40000,00грн.. Також, надав пояснення стосовно доданих до письмових пояснень платіжних доручень.

У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 10.09.2018р. ФГ "Ставеччина" (клієнт) підписана анкета-заява клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, згідно якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", що розміщені в мережі Інтернет, які разом із анкетою-заявою складають кредитний договір б/н (далі - договір).

Згідно договору ФГ "Ставеччина" було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_1 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до п.3.2.1.1.. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта.

У відповідності до п.3.2.1.1.6 Умов, ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт- банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших). Відповідно до п. 3.2.1.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до 3.2.1.1.8. Умов - Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Пунктом 3.2.1.6.1. Умов та правил передбачено строк користування кредитом становить 12 місяців з автоматичною пролонгацією за умови своєчасного і повного виконання клієнтом умов договору.

Відповідно до розділу Умов 3.2.І.4 яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Пунктом 3.2.1.4.4.Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує банку 1-го числа кожного місяця. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими. Відповідно до п.3.2.1.2.3.4. Умов - банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

Відповідно 3.2.1.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту , передбачених п.п.3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п.3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла у період, за який сплачується пеня . (у % річних від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п.3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

На виконання умов договору позивачем встановлено ФГ "Ставеччина" кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в сумі 200 000,00грн. в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта.

Однак, ФГ "Ставеччина" свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів виконав не в повному обсязі, у зв`язку з чим згідно розрахунку позивача заборгованість за кредитом ФГ "Ставеччина" складає 170 000,00грн..

Крім того, АТ КБ "Приватбанк" нараховані 18 220,97грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 1 486,34грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором та 1850,00грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

За вказаних обставин, Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Фермерського господарства "Ставеччина", ОСОБА_1 про солідарне стягнення 191557,31грн., з яких: 170000,00грн. основного боргу, 18220,97грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 1486,34грн. пені, 1850,00грн. комісії за користування кредитом та судових витрат по справі.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" посилається на неналежне виконанням відповідачами взятих на себе згідно заяви про відкриття поточного рахунку від 10.09.2018р. та договору поруки від 24.09.2018р. зобов`язань по оплаті кредиту.

Також, у клопотанні від 30.08.2019р. розгляд справи просить проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 24.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №903/755/19 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи по суті призначено на 23.10.2019 на 10:30 год. Також, запропоновано відповідачам подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачам подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзиви не пізніше 3-х днів з дня отримання відзивів з доказами надіслання відповідачам, відповідачам - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Відзивів відповідачі до суду не надавали.

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Волинської області від 23.10.2019р. по справі №903/755/19 у позові відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України, з якими кореспондуються положення ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Статтею 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє суб`єкт підприємництва (в даному випадку АТ КБ "Приватбанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У відповідності до ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст.551 ЦК України передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Аналізуючи вище викладене слід дійти висновку, що у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як свідчить матеріали справи та встановлено судом, 10.09.2018р. ФГ "Ставеччина" (клієнт) підписана анкета-заява клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, згідно якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", що розміщені в мережі Інтернет, які разом із анкетою-заявою складають кредитний договір б/н (далі - договір).

Згідно договору ФГ "Ставеччина" було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_1 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

На виконання умов договору позивачем встановлено ФГ "Ставеччина" кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в сумі 200000,00грн. в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта.

Однак, ФГ "Ставеччина" свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів виконав не в повному обсязі, у зв`язку з чим згідно розрахунку позивача заборгованість за кредитом ФГ "Ставеччина" складає 170 000,00грн. (а.с.39-47).

Крім того, АТ КБ "Приватбанк" нараховані 18 220,97грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 1 486,34грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором та 1850,00грн. заборгованості по комісії за користування кредитом (а.с.40-47).

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Фермерського господарства "Ставеччина", ОСОБА_1 про солідарне стягнення 191557,31грн., з яких: 170000,00грн. основного боргу, 18220,97грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 1486,34грн. пені, 1850,00грн. комісії за користування кредитом та судових витрат по справі.

В ході розгляду справи в апеляційному порядку, 27.12.2019р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Фермерського господарства "Ставеччина" надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній вказує про отримання овердрафту від АТ КБ "Приватбанк" в розмірі 200 000,00грн.. Вказує, що борг перед АТ КБ "Приватбанк" господарство визнає, керівник ФГ "Ставеччина" звертався до керівництва банку з клопотанням про реструктуризацію кредиту. На даний момент господарство погасило частину боргу в розмірі 40 000,00грн.. До пояснення ФГ "Ставеччина" додано завірені копії: платіжного доручення №03LQ від 15.11.2019р. на суму 24784,22грн. з призначенням платежу "погашення відсотків за користування кредитним лімітом згідно договору банківського обслуговування", платіжного доручення №HS025B03LN від 15.11.2019р. на суму 12515,78грн. з призначенням платежу "погашення пені згідно договору банківського обслуговування", платіжного доручення №03LO від 15.11.2019р. на суму 2700,00грн. з призначенням платежу "погашення комісії за користування кредитним лімітом згідно договору банківського обслуговування".

В судовому засіданні 14.01.2020р. суду апеляційної інстанції представник відповідачів підтвердив свою позицію про визнання боргу перед АТ КБ "Приватбанк" у вказаному банком розмірі та вказав, що ним погашено частково заборгованість в сумі 40000,00грн після порушення провадження у справі, про що свідчать відповідні платіжні доручення, зокрема, платіжне доручення №03LQ від 15.11.2019р. на суму 24784,22грн. з призначенням платежу "погашення відсотків за користування кредитним лімітом згідно договору банківського обслуговування", платіжне доручення №HS025B03LN від 15.11.2019р. на суму 12515,78грн. з призначенням платежу "погашення пені згідно договору банківського обслуговування", платіжне доручення №03LO від 15.11.2019р. на суму 2700,00грн. з призначенням платежу "погашення комісії за користування кредитним лімітом згідно договору банківського обслуговування".

Також, в судовому засіданні 14.01.2020р. суду апеляційної інстанції представник позивача підтвердив про надходження від ФГ "Ставеччина" вказаних вище коштів, та вказав, що погашенню підлягає за даними платіжними дорученнями заборгованість останнього, зокрема, 18220,97грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 1486,34грн. пені, 1850,00грн. комісії за користування кредитом, а залишок коштів підлягає спрямуванню на погашення основного боргу.

Відповідно до ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

За вказаних обставин, беручи до уваги встановлені судом обставини справи та визнання відповідачами позову, здійснивши відповідні розрахунки позовних вимог з врахуванням сплати ФГ "Ставеччина" заборгованості, а також відповідні пояснення сторін, апеляційний господарський суд вважає, що задоволенню підлягає вимога позивача про стягненню заборгованості за кредитом за договором б/н від 10.09.2018р. в розмірі 151557,31грн., а в решті позовних вимог, враховуючи часткову сплату заборгованості ФГ "Ставеччина", провадження у справі слід закрити на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

За приписами ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема порукою.

На забезпечення виконання умов кредитного договору 24.09.2018р. між ОСОБА_1 та АТ КБ "Приватбанк" укладено договір поруки №Р1537775012510547376 (далі - договір поруки) (а.с.48-50).

Згідно п.п.1.2, 1.5, 2.1.2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою 1 та угодою 2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно даного пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. У випадку невиконання боржником зобов`язань за договором боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного зобов`язання. Не направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутись до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язання за угодою, незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Частиною 2 ст.553 ЦК України передбачено, що порукою може забезпечуватись виконання зобов`язань частково або в повному обсязі.

Згідно ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У відповідності до ст.ст.525 та 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З врахуванням вищевикладеного, а також беручи до уваги те, що за результатами розгляду позовних вимог апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову АТ КБ "Приватбанк" до ФГ "Ставеччина", а тому позов АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 також підлягає частковому задоволенню.

Частинами 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Згідно ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003р.).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006р.).

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" підлягає частковому задоволенню, в свою чергу, керуючись п.1 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, рішення Господарського суду Волинської області від 23.10.2019р. у справі №903/755/19 слід скасувати, прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити частково та стягнути солідарно з Фермерського господарства "Ставеччина" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" заборгованість за кредитом за договором б/н від 10.09.2018р. в розмірі 151557,31грн., а в решті позовних вимог провадження у справі слід закрити.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129, 231, 247-252, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м.Київ задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 23.10.2019р. у справі №903/755/19 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Фермерського господарства "Ставеччина" (45045, Водинська область, Ковельський район, с.Шкурат, хутір Ставеччина, ідентифікаційний код 20130087) та ОСОБА_1 (45045, Водинська область, Ковельський район, с.Шкурат, хутір Ставеччина, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом за договором б/н від 10.09.2018р. в розмірі 151557грн. 31коп. та 2873грн. 36коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

В решті позовних вимог провадження у справі закрити.

3. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "Ставеччина" (45045, Водинська область, Ковельський район, с.Шкурат, хутір Ставеччина, ідентифікаційний код 20130087) та ОСОБА_1 (45045, Водинська область, Ковельський район, с.Шкурат, хутір Ставеччина, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код 14360570) 3410грн. 04коп. судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити видачу наказів на виконання даної постанови Господарському суду Волинської області.

5. Справу №903/755/19 повернути до Господарського суду Волинської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "16" січня 2020 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.