Рішення

від 14.01.2020 по справі 910/13679/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2020Справа № 910/13679/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехцентр"

до Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району" м. Києва

про стягнення 37 885,09 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду м. Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехцентр" (далі - ТОВ "Агротехцентр", позивач) до Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району" м. Києва (далі - Комунальне підприємство, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 37 885,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки № 19-08 від 28.08.2017 р. в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

У позові ТОВ "Агротехцентр" просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 30 000,00 грн., пеню у сумі 2 635,08 грн., інфляційні втрати у сумі 3 827,27 грн., 3 % річних у сумі 1 422,74 грн., а всього - 37 885,09 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 р. за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 28.08.2017 р. між ТОВ "Агротехцентр" (постачальник) та Комунальним підприємством (покупець) був укладений договір поставки № 19-08 (далі - договір). Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується передати покупцю у встановлений строк товар - зубчасті колеса до тракторів МТЗ, ВТЗ, Т-25, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такий товар (п.п. 1.1, 1.2).

Специфікацією до договору сторони погодили найменування товару, його кількість та вартість.

Ціна договору становить 77 112,00 грн. (п. 2.1 договору). Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України, у безготівковій формі шляхом прямого перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з дати отримання товару (п. 2.3 договору).

Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі заявок покупця, в яких покупцем вказується найменування та кількість товару (п. 3.1 договору). Приймання-передача товару по кількості, найменуванню відбувається відповідно до видаткової накладної на товар, яка підписується уповноваженими представниками покупця та постачальника (п. 3.6 договору). Товар передається уповноваженому представнику на підставі довіреності та накладної, виданої на кожну партію товару. Дата вказана в накладній, є датою поставки товару продавцем (п. 3.7 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору покупець зобов`язаний оплатити вартість товару в розмірі та в строки, передбачені цим договором.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 14.1).

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті). Так, відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання свого зобов`язання за договором поставки передав відповідачу товар загальною вартістю 77 112,00 грн., що підтверджується наявними у справі видатковими накладними № АТЦ-1450 та № АТЦ-1451 від 05.09.2017 р., № АТЦ-2989, № АТЦ-2990, № АТЦ-2991 від 05.12.2017 р., підписаними сторонами без зауважень.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язання щодо оплати поставленого товару у порядку, визначеному договором, виконав неналежним чином, вартість товару сплатив частково - на суму 47 112,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Отже, судом встановлено, що у відповідача за договором № 19-08 від 28.08.2017 р. виникла заборгованість у сумі 30 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки доказів належної сплати вартості товару відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства заборгованості в сумі 30 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач також просив стягнути з відповідача пеню у сумі 2 635,08 грн. за прострочення виконання договірних зобов`язань, нараховану за період з 16.03.2019 р. по 15.09.2019 р.

Так, в силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з п. 11.1 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми заборгованості.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 2.5 постанови Пленуму від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", Вищий господарський суд України роз`яснив, що приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як передбачено умовами договору, остаточний розрахунок за фактично поставлений товар відповідач мав здійснити після спливу терміну відстрочки платежу у 30 календарних днів з дати отримання товару (п. 2.3). Отже, за останніми неоплаченими видатковими накладними від 05.12.2017 р. строк виконання зобов`язання відповідачем закінчився 04.01.2018 р., а з 05.01.2018 р. розпочався 6-ти місячний строк нарахування пені, який закінчився 05.07.2018 р.

За таких обставин, заявлений позивачем строк нарахування пені з 16.03.2019 р. по 15.09.2019 р. за несплаченими видатковими накладними від 05.12.2017 р. був визначений позивачем невірно, оскільки перевищує 6-ти місячний строк, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України. Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 3 827,27 грн. та 3 % річних у сумі 1 422,74 грн. за прострочене зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно.

Здійснивши перерахунок сум матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 3 827,27 грн., 3 % річних у сумі 1 422,74 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем.

Отже, позов ТОВ "Агротехцентр" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехцентр" до Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району" м. Києва про стягнення заборгованості в сумі 37 885,09 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району" м. Києва" (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 16, ідентифікаційний код 31806946) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехцентр" (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 26, ідентифікаційний код 30635431) основний борг у сумі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп., інфляційні втрати у сумі 3 827 (три тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 27 коп., 3 % річних у сумі 1 422 (одна тисяча чотириста двадцять дві) грн. 74 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 787 (одна тисяча сімсот вісімдесят сім) грн. 39 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Повне судове рішення складено 14 січня 2020 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.