Рішення

від 14.01.2020 по справі 910/12381/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2020Справа № 910/12381/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Міненка Сергія Васильовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Блок"

про стягнення 92 441,25 грн.

без повідомлення учасників справи

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва звернулась Фізична особа-підприємець Міненко Сергій Васильович (далі - ФОП Міненко С.В., позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Блок" (далі - ТОВ "Агро Блок", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 92 441,25 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору транспортного експедирування від 05.12.2018 р. в частині сплати вартості наданих йому транспортних послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

У позові ФОП Міненко С.В. просить суд стягнути з ТОВ "Агро Блок" заборгованість з оплати вартості наданих послуг у сумі 63 360,00 грн., пені у сумі 12 173,54 грн. та 60 % річних у сумі 16 907,71 грн., що разом складає 92 441,25 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.10.2019 р. за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Цією ж ухвалою сторонам надано строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов`язків.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 05.12.2018 р. між ФОП Міненко С.В. (експедитор) та ТОВ "Агро Блок" (замовник) був укладений договір транспортного експедирування (далі - договір), відповідно до якого експедитор зобов`язується доставити автомобільним транспортом вантаж довірений йому замовником і передати його уповноваженій на те особі, а замовник зобов`язується сплатити послуги експедитора (п. 1.1).

Замовник направляє експедитору заявку будь-якими можливими засобами зв`язку (факс, електронна пошта, тощо). Заявка повинна містити дані про вантаж, умови завантаження/розвантаження, місць митного оформлення та іншу інформацію щодо властивостей вантажу, умов його перевезення, розмір й умови розрахунків та інше. Заявка є невід`ємною частиною договору. Замовник не має права вимагати від експедитора виконання дій, не передбачених договором транспортного експедирування та доданих до нього заявок (п.п. 2.1, 2.2, 2.5 договору).

Відповідно до п. 3.1.10 договору замовник зобов`язується оплатити належні експедитору суми, якщо експедитор зможе довести, що вантаж затримався, отримав пошкодження або пропав не з його вини.

Вартість послуг узгоджується сторонами шляхом підписання заявки по кожному вантажу окремо. Ціни є договірними і визначаються виходячи із ситуації на ринку перевезення вантажів автомобільним транспортом. Ціни складаються з вартості перевезення вантажу та винагороди експедитора (п. 4.1). Розрахунки за цим договором здійснюються замовником у безготівковій формі на умовах 100 % оплати, на підставі рахунка експедитора та акта виконаних робіт згідно термінів оплати, вказаних у заявці (п. 4.1.1).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2020 р., з подальшою його пролонгацією (п.п. 6.1, 6.2).

Проаналізувавши зміст укладеного сторонами договору, суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонамі регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України Про транспорт , Про зовнішньоекономічну діяльність , Про транзит вантажів , Про транспортно-експедиторську діяльність , транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

При цьому, одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 р., яка набрала чинності для України 17.05.2007 р. (далі - Конвенція). Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (ст. 1 Конвенції).

Згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України, ст. 316 Господарського кодексу України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути міжнародна автомобільна накладна (СМR).

Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (автомобільних), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Судом встановлено, що на підставі заявок відповідача на перевезення вантажу № 2 від 29.01.2019 р., № 3 від 19.02.2019 р., № 4 від 10.05.2019 р. позивач - ФОП Міненко С.В. зобов`язався надати замовнику - ТОВ "Агро Блок" транспортні послуги з перевезення вантажу за маршрутами: Вінченци (Італія) - Козин (Україна), дата завантаження 30.01.2019 р., вартістю 31 809, 00 грн. (заявка № 2 від 29.01.2019 р.); Лечче (Італія) - Козин (Україна), дата завантаження 20.02.2019 р., вартістю 27 583,00 грн. (заявка № 3 від 19.02.2019 р.); Лечче (Італія) - Козин (Україна), дата завантаження 14-15.05.2019 р., вартістю 34 968,00 грн. (заявка № 4 від 10.05.2019 р.). При цьому за домовленістю сторін оплата за заявками № 2 від 29.01.2019 р. та № 3 від 19.02.2019 р. повинна бути здійснена замовником протягом 20 днів після розвантаження транспортного засобу, а за заявкою № 4 від 10.05.2019 р. - у день розмитнення автотранспортного засобу.

Також встановлено, що ФОП Міненко С.В. свої зобов`язання виконав належним чином, надав відповідачу передбачені заявками № 2 від 29.01.2019 р., № 3 від 19.02.2019 р., № 4 від 10.05.2019 р. послуги з перевезення вантажу (експедиторські послуги) на загальну суму 94 360,00 грн., що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) від 08.02.2019 р., № 488076 від 26.02.2019 р., № 043291 від 28.05.2019 р., актами виконаних робіт № 19008 від 08.02.2019 р., № 19014 від 26.02.2019 р., № 19042 від 28.05.2019 р., підписаними відповідачем без зауважень, та рахунками на оплату експедиторських послуг № 19008 від 08.02.2019 р., № 19014 від 26.02.2019 р., № 19042 від 23.05.2019 р.

Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання виконав неналежним чином, вартість транспортних (експедиторських) послуг сплатив частково - на суму 31 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача. Таким чином, у ТОВ "Агро Блок" виникла заборгованість у сумі 63 360,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним вартості наданих послуг позивачу або спростували доводи останнього, суду не надав. Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення боргу в сумі 63 360,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Також позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 12 173,54 грн., нараховану за прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, відповідно до п. 5.5 договору сторони погодили, що за прострочення в оплаті рахунків замовник виплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, п. 2.5 постанови Пленуму від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми неустойки з урахуванням наведених норм чинного законодаства та встановлених у даній справі обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 9 804,41 грн., тобто у меншому розмірі, ніж просить позивач, оскільки відповідне нарахування позивачем здійснено невірно - того ж дня, коли зобов`язання мало бути виконане за кожною заявкою, а не з наступного.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення 60 % річних у сумі 16 907,71 грн. суд прийняв до уваги наступне. Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням відсотків річних в порядку статті 625 ЦК України є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, прямо передбачене законом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір відсотків був узгоджений сторонами у п. 5.5 договору, згідно з яким за прострочення в оплаті рахунків замовник виплачує експедитору 60 % річних від простроченої суми.

Суд, здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення сум матеріальних втрат на підставі наведених умов договору та норм чинного законодавства, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 60 % річних у сумі 16 810,11 грн., тобто у меншій сумі, ніж просив позивач, у зв`язку із невірним визначенням періоду їх нарахування, про що зазначалось вище.

За таких обставин позовні вимоги ФОП Міненка С.В. підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Міненка Сергія Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Блок" про стягнення заборгованості у сумі 92 441,25 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Блок" (03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, буд. 59, кв. 45; ідентифікаційний код 40443927) на користь Фізичної особи-підприємця Міненка Сергія Васильовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість у сумі 63 360 (шістдесят три тисячі триста шістдесят) грн. 00 коп., пеню у сумі 9 804 (дев`ять тисяч вісімсот чотири) грн. 41 коп., 60 % річних у сумі 16 810 (шістнадцять тисяч вісімсот десять) грн. 11 коп., судовий збір у сумі 1 869 (одна тисяча вісімсот шістдесят дев`ять) грн. 74 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Повне судове рішення складено 14 січня 2020 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.