ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
16.01.2020Справа № 910/15645/19
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тд Вест-Пром" (м. Київ)
про стягнення 140.000,00 грн
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство "Обласний завод залізобетонних виробів і конструкцій" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тд Вест-Пром"про стягнення 140.000,00 грн попередньої оплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № КбК-0348 від 14.11.16. та на непоставку товару на здійснену позивачем переоплату.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.19. відкрито провадження у справі № 910/15645/19 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
При цьому судом встановлено, що відповідачу ухвалу суду про відкриття провадження в даній справі направлено на адресу, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв`язку на адресу суду за закінченням встановленого терміну зберігання.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням строку зберігання вважається днем вручення учаснику справи ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України .
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
До того ж, відповідно до ч. 2 ст. 2 ЗУ Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 ЗУ Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 ЗУ Про доступ до судових рішень ).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 11.11.19. в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/15645/19.
Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
14.11.16. між відповідачем (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено Договір № КбК-0348 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов`язаний передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити на умовах Договору металопрокат (Товар), сортамент, кількість та ціна якого вказані у Специфікаціях, оформлених як додатки до Договору, які є його невід`ємними частинами.
Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 10.1 з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.16., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання товару.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 Цивільного кодексу України.
Згідно з п. 3.4 Договору оплата всієї вартості Товару, вказаного в рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 2 банківських днів з дня виставлення рахунку.
На підставі виставленого відповідачем позивачу рахунку на оплату № 5235 від 14.11.16. на суму 695.200,00 грн за сталь арматурну № 16 А800С, МІРА 9,5 м, позивачем сплачено Постачальнику 140.000,00 грн передоплати, що підтверджується платіжним дорученням № 1409 від 14.11.16. з призначенням платежу згідно рахунку № 5235 від 14.11.2016 р. … . Вказані грошові кошти сплачено саме на рахунок відповідача, вказаний в рахунку-фактурі.
Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлене позивачем платіжне доручення є належним доказом сплати грошових коштів відповідачу в порядку встановленої сторонами розміру та строку передплати, а отже виконання позивачем своїх зобов`язань з оплати товару за Договором на суму 140.000,00 грн здійснено належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Строк поставки Товару - протягом п`яти робочих днів після 100% передплати (п. 4.2 Договору).
Таким чином, враховуючи умови Договору та дату здійснення передплати поставка Товару на суму 140.000,00 грн за Договором відповідачем мала була бути здійснена до 21.11.16. включно.
До того ж, господарський суд вказує, що відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Зі змісту ст. 631 Цивільного кодексу України вбачається, що сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки відповідно до договору протягом строку його дії.
Отже, обов`язки контрагентів повинні бути виконані саме в межах строку дії Договору, який відповідно до п. 10.1 Договору закінчився ще 31.12.16.
За таких обставин, враховуючи наведені вище умови спірного Договору, суд дійшов висновку, що строк поставки Товару, який було оплачено позивачем на суму 140.000,00 грн настав.
Надаючи правову оцінку наданому позивачем акту звіряння взаємних розрахунків за період листопад 2016 р - травень 2019 р. між позивачем та відповідачем за Договором, судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.19. у справі № 910/1389/18, яка полягає в наступному.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Судом встановлено, що вказаний акт підписано керівниками позивача та відповідача, а визначена в ньому сума заборгованості відповідача перед позивачем узгоджується з наданими до матеріалів справи документами, з огляду на що суд приймає означений акт до уваги в якості підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 140.000,00 грн.
Вимогою від 03.06.19. № 24 позивач звертався до відповідача та просив повернути 140.000,00 грн по передньої оплати.
Відповіддю від 05.06.19. № 1 відповідач вказав на те, що грошові кошти на його рахунках арештовані, з огляду на що не заперечуючи проти наявної заборгованості в сумі 140.000,00 грн Товариство з обмеженою відповідальністю "Тд Вест-Пром" позбавлене можливості повернути означену суму грошових кошів позивачу.
Оскільки Товар на суму 140.000,00 грн поставлено не було, грошові кошти у вказаній сумі відповідачем позивачу не повернуто, вказане зумовило звернення Приватного акціонерного товариства "Обласний завод залізобетонних виробів і конструкцій" з даним позовом до суду.
Приписами ст. 13 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
За змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
У відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.
Судом встановлено, що відповідачем не було здійснено поставку обумовленого Договором Товару у визначені строки, а відповідно позивач має право на повернення суми здійсненої ним передоплати в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України, за приписами якої визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним Товару згідно з умовами укладеного Договору та у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює договірні зобов`язальні відносини.
Також, відповідачем не доведено існування обставин, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні відповідного зобов`язання, як то форс-мажорних обставин, що завадили здійснити поставку товару (надзвичайної і непереборної за наявних умов сили, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), що призводять до порушення умов укладених контрактів.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого таке зобов`язання втратило для позивача господарський інтерес, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума попередньої оплати за Товар за Договором в розмірі 140.000,00 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 700,00 грн, суд відзначає, що позивачем подано лише їх попередній (орієнтовний) розрахунок, однак не заявлено остаточного розміру таких витрат, не подано доказів їх понесення.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тд Вест-Пром" (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 8-Б, офіс 15; ідентифікаційний код 40698896) на користь Приватного акціонерного товариства "Обласний завод залізобетонних виробів і конструкцій" (21022, м. Вінниця, вул. Айвазовського, 4-А; ідентифікаційний код 03326920) 140.000 (сто сорок тисяч) грн 00 коп. попередньої оплати за непоставлений товар, 2.100 (дві тисячі сто) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 16.01.2020 |
Оприлюднено | 17.01.2020 |
Номер документу | 86932279 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Ващенко Т.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні