Рішення

від 10.01.2020 по справі 911/2641/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2641/19

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/2641/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Літин-Біосфера ,

смт. Літин Вінницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Діал Люкс , м. Бровари

про стягнення 119 706,66 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Черненко О.П., адвокат, довіреність № 18/10-19 від 18.10.2019;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Літин-Біосфера (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Діал Люкс (надалі-відповідач) про стягнення 119 706,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов Договору поставки № 205 від 23.09.2019 позивачем, в рахунок попередньої оплати перераховано відповідачу кошти в загальній сумі 67 000,00 грн., проте відповідач, у визначені договором строки поставку товару не здійснив, на вимогу позивача кошти в сумі 67 000,00 грн. не повернув, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 67 000,00 грн. попередньої оплати, штрафної санкції у розмірі 28 140,00 грн., штрафних санкцій в сумі 13 400,00 грн. та 11 166,66 грн. збитків нарахованих, у зв`язку із порушенням відповідачем обов`язку щодо реєстрації податкових накладних.

Ухвалою суду від 25.10.2019 відкрито провадження у справі № 911/2641/19, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений в підготовчому засіданні на 20.11.2019.

Ухвалою суду від 20.11.2019 підготовче засідання у справі № 911/2641/19 відкладено на 11.12.2019.

Ухвалою суду від 11.12.2019 закрито підготовче провадження у справі № 911/2641/19, справу призначено до розгляду по суті на 10.01.2020.

Присутнім в судових засіданнях представником позивача підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судові засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, у встановлений судом строк, відзив на позов не подав.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд даної справи судом. Про факт належного повідомлення відповідача свідчить конверт з ухвалою, що повернувся на адресу суду вх. № 43301/19 від 04.12.2019.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Оскільки судом було надіслано ухвали суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інша адреса суду повідомлена не була, останній вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Літин-Біосфера (позивач/покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Діал Люкс (відповідач/постачальник) укладений Договір поставки № 205, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язується доставляти та передавати у визначений термін у власність покупцеві продукцію (товар), а покупець зобов`язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Асортимент, кількість та ціна товару зазначаються сторонами у видаткових накладних, які є невід`ємними частинами договору (п. 1.2 договору).

Постачальник зобов`язується поставляти товар на умовах DDP Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010 року. Поставка товару здійснюється в пункт поставки, вказаний покупцем у замовленні (п. 2.1 договору).

Поставка товару здійснюється на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця. Замовлення покупця повинно містити асортимент, кількість товару та передається постачальнику по факсу, по електронній пошті чи в телефонному режимі (п. 2.2 договору).

Постачальник поставляє покупцю товар протягом 3 календарних днів з моменту отримання на його поточний рахунок передплати, визначеної у п. 3.3 договору.

Відповідно до п. 3.3 договору оплата за товар, який постачається за даним договором, здійснюється покупцем на умовах 100 % передоплати вартості товару протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури від постачальника.

Умовами п. 2.6 договору визначено, що зобов`язання постачальника з поставки товару вважається виконаним з моменту передачі покупцю товару.

Так, на виконання умов Договору поставки № 205 від 23.09.2019, позивачем на підставі рахунків на оплату № 272 та № 273 від 23.09.2019 було перераховано відповідачу в рахунок попередньої оплати за товар кошти в загальному розмірі 67 000,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення № 367 від 30.09.2019 на суму 29 000,00 грн. та № 368 від 30.09.2019 на суму 38 000,00 грн.

Проте, як стверджує позивач, відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання в частині поставки товару на загальну суму 67 000,00 грн., у визначені договором строки не виконав.

Як стверджує позивач, неодноразово, в телефонному режимі останній вимагав від відповідача здійснити поставку товару або повернути кошти, сплачені позивачем, як передоплата за товар.

Відповідач поставку товару не здійснив, кошти в сумі 67 000,00 грн. не повернув.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені іншими засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач у судові засідання не з`явився, відзиву на позов, контррозрахунку суми боргу, доказів поставки або доказів повернення коштів в сумі 67 000,00 грн. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

Таким чином, оскільки, на підставі Договору поставки № 205 від 23.09.2019, позивачем в рахунок попередньої оплати за товар, перераховано відповідачу 67 000,00 грн., проте відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань поставку товару у строки, що передбачено умовами договору, не здійснив, вимога позивача про стягнення з відповідача 67 000,00 грн. суми попередньої оплати визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Поряд з цим, звертаючись із позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафну санкцію в сумі 28 140,00 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами п. 6.5 договору визначено, що за кожний випадок недопоставки або прострочення постачання, постачальник сплачує покупцю штрафну санкцію у розмірі 2 % від вартості товару, постачання якого відбулось з вищенаведеними порушеннями, за кожен день недопоставки або прострочення постачання.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

На підставі вказаних норм права, враховуючи, що наявний в матеріалах справи розрахунок санкцій є арифметично вірним, суд дійшов висновку щодо задоволення вказаної вимоги.

Також, позивач посилаючись на п. 6.9 договору просить суд стягнути з відповідача 13 400,00 грн. 20 % штрафу, нараховані у зв`язку із порушенням відповідачем порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 6.9 договору, у разі нездійснення постачальником обов`язкової, згідно з податковим законодавством України, реєстрації ПН/розрахунків коригування до ПН в ЄРПН протягом строку, встановленого чинним законодавством України та/або порушення постачальником порядку реєстрації ПН/розрахунків коригування до ПН в ЄРПН, та/або порушення порядку заповнення ПН/розрахунків коригування до ПН, постачальник протягом 3 робочих днів з моменту отримання вимоги покупця відшкодовує останньому суму ПДВ, не віднесену покупцем до податкового кредиту, у відповідних періодах по причинах, зазначених вище, та сплачує покупцю штраф у розмірі 20 % від вартості товару згідно із вказаною податковою накладною.

Крім того, як стверджує позивач, внаслідок неправомірних, на думку позивача, дій відповідача, що пов`язані з недотриманням податкового законодавства, позивач втрачає право на податковий кредит, у зв`язку з чим останньому завдано збитки в сумі 11 166,66 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача.

Зокрема, позивач стверджує, що у зв`язку із порушенням відповідачем положень п. 198.6 ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, позивач не може віднести суму ПДВ до складу податкового кредиту відповідного періоду, оскільки відповідач не зареєстрував податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в тому числі відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазначала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 14 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) надано визначення понять, в тому числі: 14.1.178 податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; 14.1.179 податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; 14.1.181 податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ч. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (ч. 201.1). Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (ч. 201.7).

Відповідно до ч. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

При цьому, суд відзначає, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками (збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов`язання, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб); вина боржника. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за неналежне виконання ним зобов`язань у вигляді відшкодування збитків.

Доказів не здійснення реєстрації відповідачем податкових накладних та понесення позивачем збитків - сплати ПДВ, до суду не надано.

Водночас відповідно до вимог ст.ст. 42, 43, 33 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладений обов`язок доведення обставин щодо наявності правових підстав для застосування до відповідача заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Проте, як позивач не довів порушення відповідачем своїх господарських зобов`язань перед позивачем щодо наявності вини відповідача у спричиненні збитків, причинного зв`язку між діями відповідача та збитками, самого факту понесення позивачем збитків, суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача збитків та санкцій за не здійснення реєстрації податкових накладних.

Також суд зазначає, що з огляду на зміст заявлених позивачем вимог - відшкодування збитків та санкцій через неотримання позивачем податкового кредиту на суму, щодо якої відповідачем не здійснена реєстрація податкових накладних, відшкодування податку на додану вартість здійснюється державою в податкових правовідносинах між позивачем та державою, а об`єкт дослідження зводиться до з`ясування дотримання відповідачем вимог податкового законодавства щодо належного (своєчасного) оформлення податкових накладних, їх офіційної реєстрації та наявності чи відсутності у позивача можливості відшкодувати податковий кредит. Тобто об`єкт дослідження не знаходиться в площині цивільно-правових (господарсько-правових) відносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 918/216/17.

Таким чином, у зв`язку із недоведеністю позивачем заявлених вимог щодо стягнення з відповідача збитків та штрафних санкцій, у зв`язку із не здійсненням реєстрації податкових накладних, суд відмовляє позивачу в задоволені зазначених вимог.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Діал Люкс (07401, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 115, код ЄДРПОУ 40738844) на користь Товариств з обмеженою відповідальністю Літин Біосфера (22300, Вінницька область, Літинський район, смт. Літин, вул. Леніна, 6, код ЄДРПОУ 36564670) 67 000 (шістдесят сім тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати, 28 140 (двадцять вісім тисяч сто сорок) грн. 00 коп. штрафної санкції та 1 526 (одна тисяча п`ятсот двадцять шість) грн. 77 коп. судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог у позові відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 16.01.2020.

Суддя О.О. Христенко