Рішення

від 15.01.2020 по справі 914/2465/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2020 Справа № 914/2465/19

За позовом:Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ до відповідача:Приватного підприємства Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла Лапаївка , м. Львів про:стягнення 10281,54 грн. пені, 1750,51 грн. 3% річних та 4919,01 грн. інфляційних втрат за договором постачання природного газу №5045/1617-ТЕ-21 від 08.09.2016р. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Пришляк Ю.-М.В. Представники сторін: від позивача:не з`явився від відповідача:не з`явився

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до ПП Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла Лапаївка про стягнення 10281,54 грн. пені, 1750,51 грн. 3% річних та 4919,01 грн. інфляційних втрат за договором постачання природного газу №5045/1617-ТЕ-21 від 08.09.2016р.

Ухвалою від 03.12.2019р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 18.12.2019р.

Ухвалою від 18.12.2019р. суд відклав розгляд справи по суті на 15.01.2020р.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання 15.01.2020р. не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 15.01.2020р. не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Поданий позов позивач обґрунтовує тим, що 08.09.2016р. між сторонами укладено договір постачання природного газу №5045/1617-ТЕ-21, за яким позивач зобов`язувався передати у власність відповідача у 2016-2017 роках природний газ, а останній прийняти та оплатити газ до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Оскільки розрахунки за поставлений газ здійснювалися відповідачем несвоєчасно, відтак позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 10281,54 грн. пені, 1750,51 грн. 3% річних та 4919,01 грн. інфляційних втрат.

Аргументи відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву та/або доказів сплати заявленої до стягнення суми боргу не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

08.09.2016р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) укладено Договір постачання природного газу №5045/1617-ТЕ-21 (надалі - Договір), відповідно п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

23.01.2017р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору, а також 31.03.2017р. укладено додаткову угоду №2 до Договору.

Згідно п. 3.4. Договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Як встановлено судом, на виконання зобов`язань за Договором, позивачем протягом жовтня 2016р. - квітня 2017р. поставлено, а відповідачем прийнято природний газ, загальною вартістю 292066,30 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу за вказаний період.

В пункті 6.1. Договору сторонами погоджено, зокрема, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З наявних матеріалів справи вбачається, що за поставлений природний газ відповідач розрахувався в повному обсязі. Разом з тим, підставою для звернення позивача з цим позовом до суду слугувало допущення відповідачем прострочень оплати за спожитий газ.

Станом на день розгляду справи, докази сплати відповідачем заявленої до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат - відсутні.

ОЦІНКА СУДУ.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Факт поставки позивачем природного газу відповідачеві за Договором підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п. 6.1. Договору, остаточний розрахунок за переданий природний газ мав відбутися до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так, нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи визначений п. 6.2. Договору строк оплати та долучені до матеріалів справи виписки по банківському рахунку, судом встановлено, що за поставлений природний газ за Договором за період жовтень 2016р. - квітень 2017р. відповідач розрахувався повністю, однак допустив прострочення внесення платежів.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою КП Ліга Закон (підприємство 9.5.3.), суд зазначає, що 3% річних нараховані позивачем вірно, а тому підлягають стягненню з відповідача повністю. Інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача частково, у розмірі 4905,12 грн., оскільки за перерахунком суду інфляційні за період червень - серпень 2017р. склали 299,15 грн., а не як зазначено позивачем у розрахунку 307,03 грн., а інфляційні за вересень 2017р. - 101,04 грн., а не як зазначено позивачем у розрахунку107,05 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, п. 8.2. Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20.

На підставі додаткової угоди №2 від 31.03.2017р. до Договору (яка згідно її п. 10 набула чинності з 01.04.2017р.) сторонами внесено зміни до п. 8.2. Договору, зокрема, змінено розмір пені з 21% річних на 16,4% річних.

З наявних виписок по банківському рахунку, судом встановлено, що оплата спожитого природного газу за спірний період здійснена відповідачем власними коштами, оскільки у призначеннях проведених платежів не значиться, що такі перераховувалися згідно постанови КМУ від 11.01.2005р. №20.

Здійснивши перерахунок пені за допомогою КП Ліга Закон (підприємство 9.5.3.), суд зазначає, що така розрахована позивачем правильно, а тому підлягає стягненню з відповідача в заявленому розмірі.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до часткового задоволення.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 1919,46 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла Лапаївка (79066, м. Львів, вул. Сихівська, буд. 9, кв. 39А; код ЄДРПОУ 30388472) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) 10281,54 грн. пені, 1750,51 грн. 3% річних, 4905,12 грн. інфляційних втрат та 1919,46 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.01.2020р.

Суддя Крупник Р.В.