Рішення

від 16.01.2020 по справі 922/3929/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3929/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ-2011" (61105, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 181, ідентифікаційний код 36985263) про стягнення 5625,75 грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ-2011" пені в сумі 4474,61 грн., 3% річних в сумі 336,62 грн. та інфляційних втрат в сумі 814,52 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором постачання природного газу №2242/16-ТЕ-32 від 21.12.2015 щодо своєчасної оплати природного газу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3929/19. Здійснювати розгляд вказаної справи постановлено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Також, у вищевказаній ухвалі суду, зокрема встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Зазначено, що докази надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи надати суду.

Відповідачеві, згідно ст. 250, 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у цій справі від 02.12.2019, була направлена на адресу відповідача: 61105, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 181, яка зазначена позивачем у позовній заяві та відомості про місцезнаходження відповідача за цією ж адресою містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана ухала вручена повноважному представнику відповідача 05.12.2019.

Так, процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі) направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Отже, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" змінено тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що не є реорганізацією (перетворенням, злиттям, приєднанням) у розумінні ст.ст. 104, 106-109 ЦК України" та не передбачає правонаступництва, далі - Позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім - 2011" (далі - Відповідач) 21.12.2015 був укладений договір постачання природного газу №2242/16-ТЕ-32, відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1 договору);

- газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2 договору);

- постачальник передає споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) природний газ обсягом до 36,0 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях - обсяг (тис. куб метрів) : у січні 12,0; у лютому 12,0; у березні 12,0; І кв 36,0 (пункт 2.1 договору);

- обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі планований обсяг), повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у п.1.2 цього договору (пункт 2.1.1. договору);

- приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформляється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (пункт 3.4 договору);

- ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором в період з 01 січня 2016 по 31 березня 2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільчих мереж становить 1770,74 грн., крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ - 2%-;

- податок на додану вартість 20%.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ - 1806,15 грн, крім того ПДВ -20% - 361,23 грн, всього з ПДВ 2 167,38 грн (дві тисячі сто шістдесят сім грн 38 коп). (пункт 5.2 договору).

Згідно з п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, а з 31.03.2016 згідно з абз.2 п.6.1. договору в редакції додаткової угоди № 3 від 31.03.2016 остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

31.12.2015 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу №2242/16-ТЕ-32 від 21.12.2015, в якій зокрема сторони виклали у новій редакції такі пункти договору: п.1.3., п. 2.1.5. п. 3.1., п.4.1., п. 4.2., п.5.1., 5.2. підпункт 2 п.7.2.

Зокрема в редакції додаткової угоди №1 від 31.12.2015 п.5.1., п.5.2. викладено в такій редакції:

5.1. Регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, в період з 01 січня 2016 по 31 березня 2016 (включно встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758.

Тарифи на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ Укртрансгаз установлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), і є обов`язковими за цим договором з моменту введення їх в дію.

П.5.2., Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором в період з 01 січня 2016 по 31 березня 2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1 770,74 гривень крім того податок на додану вартість - 20%.

До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ Укртрансгаз - 498,70 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 598,44 грн (п`ятсот дев`яносто вісім грн 44 коп.).

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 269,44 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 2 723,33 грн. (дві тисячі сімсот двадцять три грн 33 коп.). .

Між сторонами 29.01.2016 укладено додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу №2242/16-ТЕ-32 від 21.12.2015, якою сторони виклали п.1.3. договору у наступній редакції:

1.3. За цим договором може бути поставлений газ власного видобутку (газ, видобутий на території України та/або імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України). .

Між сторонами 31.03.2016 укладено додаткову угоду №3 до договору постачання природного газу №2242/16-ТЕ-32 від 21.12.2015, якою сторони додали пункт 2.1. статті 2 Кількість та фізико - хімічні показники газу Договору абзацом у наступній редакції: Постачальник передає Споживачу з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року (включно) газ обсягом до тис.куб.м. .

Викладено пункти 3.1. та 3.2. в новій редакції, замінено пункт 3.5. статті 3 пунктами 3.5. та 3.6., доповнено статтю 3 договору пунктами 3.7.,3.8.

Викладено пункти 5.1. та 5.2. статті 5 Ціна газу договору у наступній редакції:

5.1. Регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, в період з 01 квітня 2016 по 30 квітня 2016 (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.16 № 234.

5.2. Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором в період 01квітня 2016 по 30 квітня 2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж становить 1770,74 грн, крім того податок на додану вартість - 20%. Всього до сплати ПДВ - 2124,89 грн (дві тисячі сто двадцять чотири грн. 89 коп.) .

Також, у додатковій угоді №3 від 31.03.2016 абзац другий пункту 6.1. статті 6 Порядок та умови проведення розрахунків Договору у наступній редакції:

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу .

Також, доповнено статтю 6 пунктом: 6.6., пункт 7.2. підпунктами 8 та 9, пункт 7.3. підпунктом 5.

Викладено статтю 12 Строк дії договору у наступній редакції:

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 30 квітня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення .

На виконання умов договору та додаткових угод до нього, Позивач передав у власність Відповідача у період з січня 2016 року по квітень 2016 року включно газ на загальну суму 71 436,58 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за вказаний період, копії яких додані до позовної заяви (а.с. 31-34).

При цьому, позивач вказує, що відповідач розрахувався за поставлений газ, але з порушенням строків оплати визначених умовами договору №2242/16-ТЕ-32 постачання природного газу від 21.12.2015, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Як свідчать матеріали справи, відповідач оплату за переданий позивачем газ здійснював несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема пункт 6.1. договору.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі невиконання Споживачем умов пункту 6.1. цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1. він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму пені у розмірі 4 474,61 грн, що розраховані окремо по кожному акту приймання - передачі газу, зокрема: за січень 2016 періодом нарахування є: з 16.02.2016 по 27.04.2016 у розмірі 1 356,44 грн; за лютий 2016 періодом нарахування є: з 15.03.2016 по 09.06.2016 у розмірі 1638,39 грн; за березень 2016 періодом нарахування є: з 26.04.2016 по 23.08.2016 у розмірі 1346,39 грн, за квітень 2016 періодом нарахування є: з 26.05.2016 по 23.08.2016 у розмірі 133,39 грн.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та здійснено позивачем арифметично вірно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 4474,61 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 336,62 грн 3% річних та 814,52 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 336,62 грн та інфляційних у розмірі 814,52 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача, а отже судові витрати по сплаті судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 1 921,00 грн. слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 623-629, 655, 712 Цивільного кодексу України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ-2011" (61105, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 181, ідентифікаційний код 36985263) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) борг у загальній сумі 5 625,75 грн., у тому числі: пеня в сумі 4474,61 грн., 3% річних в сумі 336,62 грн. та інфляційні втрати в сумі 814,52 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 1921,00 грн. покласти на відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ-2011" (61105, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 181, ідентифікаційний код 36985263).

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ-2011" (61105, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 181, ідентифікаційний код 36985263) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720).

Відповідач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ-2011" (61105, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 181, ідентифікаційний код 36985263).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "16" січня 2020 р.

Суддя І.О. Чистякова