Рішення

від 15.01.2020 по справі 917/1962/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.20 року Справа № 917/1962/19

Суддя Господарського суду Полтавської області Білоусов С.М, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне Агенство "Козак", вул. Кринична, буд. 17, м. Обухів, Київська область, 08700, код ЄДРПОУ 40285350

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Будресурси", вул. Соборності, 19, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 33458044

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

11.11.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне Агенство "Козак" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Будресурси" про стягнення заборгованості у сумі 38 666,49 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Відповідач неналежно виконував свої обов`язки щодо своєчасності оплати послуг, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.11.2019 р. у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та надано строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, позивачу надано строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду від 15.11.2019 року про відкриття провадження у даній справі, надсилалась рекомендованим листом сторонам за їх юридичними адресами, про що свідчать повідомлення, які міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим строк спрощеного позовного провадження сплинув суд вважає, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, та розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Рішення приймається з врахуванням вимог ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне .

31.05.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Козак" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз - Будресурси" (відповідач) було укладено договір № 1 про надання охоронних послуг (договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов`язується надати послуги з охорони об`єктів Замовника (будівлі і споруди на свердловині № 2 Ярмаківської площі для дослідження видобувних можливостей родовища та технологічна площадка свердловини № 2 Ярмаківської площі), що знаходиться за адресою: Полтавська обл., с. Широка Долина, вул. Молодіжна 16а, Замовник зобов`язується прийняти ці послуги і оплатити ці відповідно до Договору.

В розділі 2 Договору сторони визначили вартість послуг та порядок розрахунків, зокрема, ціна Договору визначається сторонами у розрахунку відповідно до п. 2.1. становить 26 000,00 грн.

Відповідно до Додаткової угоди №2 договору від 29.12.2017 року щомісячна вартість послуг Виконавця з охорони об`єкта з 01.01.2018 року складає 30 000,00 грн. в місяць.

Вартість послуг за цим Договором сплачується замовником щомісячно до 15 числа місяця, в якому здійснюється надання послуг, шляхом перерахування замовником грошових коштів на рахунок Виконавця, згідно виставленими Виконавцем рахунками (п. 2.6 Договору).

За п. п. 2.3, 2.4 Договору, підтвердженням фактичного надання Виконавцем послуг відповідно до Договору є двосторонній "Акт наданих послуг", який Виконавець щомісячно надає на підпис Замовнику не пізніше 3 (третього) числа міясця, наступного за звітним, та який підписується обома сторонами не пізніше 3 (третього) числа місяця, наступного за звітним, та який підписується обома сторонами. Замовник не пізніше 2 (двох) робочих днів з моменту отримання Акта наданих послуг з охорони Об`єкта, у разі відсутності заперечень, підписує наданий Акт та повертає один примірник Виконавцеві.

На виконання умов укладеного договору позивач надав послуги фізичної охорони об`єкта в період з 01.08.2019 року по 31.08 2019 року на загальну суму 30 000,00 грн. відповідно до акту прийому - здачі прийняття робіт (наданих послуг) № 51 від 31.08.2018 року на суму 30 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.7 Договору позивач надав відповідачу рахунок на оплату № 51 від 14.08.2018 року.

Відповідач оплату рахунку не здійснив, таким чином утворилась заборгованість у сумі 30 000,00 грн.

Також позивач у позовній заяві зазначає, що 31.08.2018 року Додатковою угодою №3 до Договору за взаємної згоди та у зв`язку із несвоєчасною оплатою послуг Договір про надання послуг з охорони від 31.05.2017 року було розірвано та підписано Акт припинення надання послуг від 31.08.2018 року.

Крім того, позивач за прострочення оплати послуг охорони із посиланням на п. 5.13 договору заявив до стягнення з відповідача пені - 5 385,21 грн., 3% річних - 1 025,75 грн. та інфляційні витрати у розмірі 2 255,53 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 202 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Спір у справі виник, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати робіт за договором.

В матеріалах справи відсутні докази того, що укладений між сторонами договір про надання послуг з фізичної охорони №1 від 31.05.2017 року визнавався судом недійсним та внесення до нього змін, а тому цей правочин є правомірним.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт надання позивачем охоронних послуг, відповідно до укладеного між сторонами Договору, підтверджується підписаним актом виконаних робіт від 31.08.2018 року на суму 30 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За п. 2.6 Договору, оплата здійснюється Замовником до 15 числа місяця, в якому здійснюється надання послуг, шляхом перерахування Замовником грошових коштів на рахунок Виконавця, згідно виставленими Виконавцем рахунками.

Відповідач не надав будь-яких заперечень стосовно заявленої до стягнення суми, а строк її оплати є таким, що настав, тому позовні вимоги про стягнення 30 000,00 грн. основного боргу задовольняються судом повністю.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Пунктом 4 ст. 321 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст. 321 ГК України).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 5.13 договору визначено, що у випадку несплати або неповної оплати замовником послуг виконавця, виконавець нараховує, а замовник зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу протягом всього строку прострочення, а також 3% річних від простроченої суми з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 3 від 31.08.2018 року cторони дійшли взаємної згоди, про те що розірвання Договору не звільняє їх від зобов`язань, які виникли під час дії Договору.

Враховуючи умови договору та норми чинного законодавства позивач заявив до стягнення з відповідача штрафні санкції у вигляді пені - 5 385,21 грн. за період з 16.09.2018 року по 16.03.2019 року, 3% річних - 1 025,75 грн. за період з з 16.09.2018 року по 05.11.2019 року, інфляційні витрати - 2 255,53 грн. за період жовтень 2018 року по жовтень 2019 року.

Здійснивши перевірку розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, наданого позивачем, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст. 126, 129 (ч. 1), 232-233, 237-238 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне Агенство "Козак", (вул. Кринична, буд. 17, м. Обухів, Київська область, 08700, код ЄДРПОУ 40285350) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Будресурси" (вул. Соборності, 19, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 33458044) - 30 000, грн. основного боргу, пеня - 5 385,21 грн., 3% річних - 1 025,75 грн., інфляційні витрати - 2 255,53 грн. та 1 921,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набранням цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 15.01.2020 року

Суддя Білоусов С. М.