Постанова

від 15.01.2020 по справі 668/12003/15-ц

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

15 січня 2020 року м. Херсон

справа № 668/12003/15-ц

провадження № 22-ц/819/278/20

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого - Радченка С.В.,

суддів: Бездрабко В.О., Вейтас І.В.,

секретар: Кутузова А.В.

учасники справи:

представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

представник відповідачів - ОСОБА_5

представник третьої особи ПАТ Державний ощадний банк України - Щепаняк Юлія Михайлівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 04 березня 2016 року, ухваленого під головуванням судді Гонтар Д.О., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи ОСОБА_8 , ПАТ Державний ощадний банк України , Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції

У серпні 2015 року позивачі звернулися до суду з позовом про витребування майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 04 липня 1989 року. В період шлюбу ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу придбано житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 17 червня 2009 року з ОСОБА_3 на користь відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України (далі - ВАТ Державний ощадний банк України ) стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 428 120,66 грн. На виконання вказаного рішення суду відкрито виконавче провадження, у якому описано та накладено арешт на вказаний будинок, який згодом було виставлено на прилюдні торги. Відповідно до протоколу проведення прилюдних торгів № 13/093/12/1-1 від 24 вересня 2012 року їх переможцем став ОСОБА_8 27 вересня 2012 року складено та затверджено акт про реалізацію будинку, на підставі якого видано свідоцтво про придбання на прилюдних торгах вказаного житлового будинку з відповідними складовими. Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 02 грудня 2014 року прилюдні торги з реалізації будинку та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів визнано недійсними. Однак до його ухвалення 17 жовтня 2014 року ОСОБА_8 продав придбаний будинок ОСОБА_6 .

З посиланням на те, що відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України ОСОБА_8 не є добросовісним набувачем нерухомого майна та не мав права його відчужувати ОСОБА_6 , просили витребувати від ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 домоволодіння АДРЕСА_1 .

Рішенням Суворовського районного суду міста Херсона від 04 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що лише власник майна має право на звернення до суду з віндикаційним позовом з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, а позивачі не довели своє право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, оскільки свідомо порушили кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для витребування вказаного майна на їх користь.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 від імені ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального законодавства. Зокрема посилається на те, що суд не врахував той факт, що спірне майно вибуло з володіння власника поза його волею, а торги з його продажу визнанні недійсними за рішенням суду, що є підставою для поновлення прав власника шляхом витребування його у останнього набувача згідно ст. 388 ЦК України.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу

В письмових запереченнях ОСОБА_5 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, як необґрунтовану, рішення суду залишити без змін.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

04.07.1989 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб (т.1 а.с.4).

Відповідно до договору купівлі - продажу від 07.11.2002 року, зареєстрованого на Українській товарній біржі, дійсність якого встановлена рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 08.06.2006 року ОСОБА_3 набув право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 (т.1 а.с.6).

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 17.06.2009 року (т.1 а.с.7), яке набуло чинності 01.10.2009 року з ОСОБА_3 на користь ВАТ Державний ощадний банк України стягнута кредитна заборгованість в розмірі 428120,66 грн. Вказане судове рішення звернуто до примусового виконання в ході якого державним виконавцем описано, належне боржникові домоволодіння та реалізовано згідно протоколу, із прилюдних торгів від 24.09.2012 року за ціною 388327,28 грн. переможцю торгів ОСОБА_8 Останній 27.09.2012 року отримав нотаріально посвідчене свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

17 жовтня 2014 року ОСОБА_8 продав придбаний будинок ОСОБА_6 (т.1 а.с.5).

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 02.12.2014 року встановлено факт порушення порядку реалізації нерухомого майна на торгах, встановлених п.4.2, 7.1 прикінцевих положень Тимчасового положення про прилюдні торги, а саме проведення торгів за наявності лише одного покупця, що стало підставою для визнання вказаного правочину недійсним відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України. Цим же судовим рішенням визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане 27.09.2012 року ОСОБА_8 (т.1 а.с.12-13) .

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 388 ч.1 п.3 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Приписами статті 388 ч.2 ЦК України зазначено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Ця норма фактично спрямована на повний захист інтересів добросовісного набувача, який набув у такому порядку майно, а відтак не допускає можливості витребування його власником за будь-яких умов.

За змістом частини 5 ст. 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується.

Так, ОСОБА_6 , придбав нічим не обтяжений у Державному реєстрі житловий будинок ще до визнання торгів з реалізації арештованого нерухомого майна недійсними, а відтак є добросовісним набувачам.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. Під час розгляду вимог про витребування майна у його набувача мають бути враховані всі умови, передбачені статтею 388 ЦК України - таку правову позицію висловив Верховний суд України у постанові № 3-13гс /10 від 06 грудня 2010 року.

Відповідно до п. 30 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав застосовуючи положення ч. 2 ст. 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті публічних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.

Під час розгляду позову про визнання публічних торгів недійсними і витребування майна в особи, яка придбала його на торгах, суд має дати оцінку тому, чи є порушення, на які посилається позивач, суттєвими та чи вплинули вони на результат торгів. У зв`язку із цим позов про визнання публічних торгів недійсними, пред`явлений особою, права і законні інтереси якої не були порушені внаслідок відступлення від встановленого законом порядку проведення торгів, і обґрунтовані такими обставинами позовні вимоги власника про витребування проданого на торгах майна задоволенню не підлягають.

У разі наявності підстав для визнання публічних торгів недійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору - організатор торгів та їх переможець. Отже, після цього майно підлягає повторному продажу з публічних торгів відповідно до порядку, встановленого для виконання судового рішення, оскільки задоволення позову про визнання торгів недійсними не скасовує судового рішення, для виконання якого такі торги були проведені.

До такого висновку прийшли Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних справ (ухвала від 13.07.2016 року) та Верховний Суд України (Постанова від 15.05.2017 року в справі №6-2369 цс 16) при розгляді цивільної справи з аналогічними правовідносинами. І зазначений правовий висновок Верховного Суду України не був спростований під час розгляду аналогічних справ Касаційними судами Верховного Суду чи Великою Палатою Верховного суду.

Посилання представника позивача на правові висновки Верховного суду України в постановах від 03.10.2011 року у справі № 3-98 гс11, від 30.01.2012 року у справі № 6-61ц11, від 07.11.2012 року у справі №6-107 цс12, від 26.06.2013 року у справі №6-58 цс13 та інші є безпідставними, оскільки обставини, встановлені судами при розгляді зазначених справ суттєво відрізняються від обставин, встановлених при розгляді даної справи.

Посилання позивачів про порушення їх прав через визнання прилюдних торгів недійсними, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивачами не доведено про порушення їх прав внаслідок проведення торгів, а самі торги визнані недійсними через порушення їх порядку проведення, а не через порушення прав сторін у торгах.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належно оцінив всі докази у їх сукупності на відповідність діючому законодавству та дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду. Докази та обставини, на які посилається представник відповідача в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду попередньої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми процесуального права.

Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянтом не наведено.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 04 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 16 січня 2020 року.

Головуючий С.В. Радченко

Судді В.О. Бездрабко

І.В. Вейтас