Постанова

від 15.01.2020 по справі 573/597/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року

м.Суми

Справа №573/597/19

Номер провадження 22-ц/816/194/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство Дружба 6 ,

третя особа - Відділ у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства Дружба 6 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 08 листопада 2019 року в складі судді Черкашиної М.С., постановлене у м. Білопіллі Сумської області, повне рішення виготовлено 15 листопада 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з позовом до ПП Дружба 6 про розірвання договору оренди землі.

Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_2 на праві власності належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,915 га, з яких: 3,105 га - ріллі, 0,810 га - кормових угідь, розташована на території Луциківської сільської ради Білопільського району Сумської області.

17 лютого 2007 року власницею землі та ПП Дружба 6 Луциківської філії укладено Договір оренди землі № 379, відповідно до умов якого підприємству було передана у строкове платне користування земельна ділянка для сільськогосподарського використання загальною площею 3,105 га ріллі строком на 20 років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Право власності на земельну ділянку площею 3,1050 га з кадастровим номером: 5920685300:02:002:0306 у порядку спадкування набув її син - позивач по справі ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 40 умов договору оренди № 379 від 17 лютого 2007 року, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Позивач звернувся до ПП Дружба 6 з листом-вимогою від 18 березня 2019 року про розірвання договору оренди землі, повернення її за актом приймання-передачі та проведення виплати орендної плати в семиденний термін з моменту отримання даного листа, а саме із 19 березня 2019 року.

ПП Дружба 6 вимоги ОСОБА_1 не виконало земельну ділянку власнику не повернуло, виплату орендної плати за користування нею не провело.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив задовольнити вимоги про розірвання договору оренди землі № 379 від 17 лютого 2007 року.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 08 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволений.

Розірвано договір оренди землі №379, укладений 17 лютого 2007 року між ОСОБА_2 та ПП Дружба 6 Луциківська філія, зареєстрований 01 квітня 2007 року в Білопільському районному відділі Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 1503.

Стягнуто із ПП Дружба 6 на користь ОСОБА_1 5768 грн 40 коп. судових витрат, які складаються із судового збору у розмірі 768 грн 40 коп. та витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про погодження сторонами такої підстави для розірвання договору, як перехід права власності на предмет оренди до іншої особи, оскільки закреслення у пункті 40 договору заперечної частки не не засвідчено належним чином, а тому не може вважатися узгодженим сторонами, суд не врахував, що відповідно до вимог частини 4 статті 32 Закону України Про оренду землі , факт набуття позивачем права власності на спірну земельну ділянку не дає йому права розривати діючий договір оренди.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Василець С.О. зазначив, що оскаржене рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а тому вважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Васильця С.О., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди землі № 379 від 17 лютого 2007 року передбачає таку підставу для розірвання договору, як перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а тому вимога позивача, який набув права власності на предмет оренди у порядку спадкування, розірвати договір оренди є правомірною, такою, що ґрунтується на умовах договору.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,915 га, з яких: 3,105 га - ріллі, 0,810 га - кормових угідь, що розташовані на території Луциківської сільської ради Білопільського району Сумської області (а. с. 7).

17 лютого 2007 року ОСОБА_2 уклала з ПП Дружба 6 Луциківська філія договір оренди землі № 379, відповідно до умов якого передала в строкове платне користування приватному підприємству земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з цільовим призначенням: вирощування сільськогосподарського продукції, площею 3,105 га ріллі, розташованої на території Луциківської сільської ради, на строк 20 років, починаючи з 01 січня 2007 року по 01 січня 2027 року (п.п. 2, 8 Договору).

Згідно з п. 36 Договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Пунктами 37-39 договору сторони узгодили підстави припинення договору:

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, ліквідації юридичної особи - орендаря.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, рішення суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається в разі несвоєчасної сплати орендної плати.

Пункт 40 договору передбачає, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідно до умов договору та на підставі акту прийому - передачі від 17 лютого 2007 року ОСОБА_2 передала в оренду ПП Дружба 6 Луциківської філії земельну ділянку площею 3,105 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 9 зворот).

01 квітня 2007 року договір оренди землі № 379 зареєстровано у Білопільському районному відділі Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Державному Комітету України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №1503 (а.с. 8-9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а.с. 11).

Син померлої - ОСОБА_1 успадкував належну спадкодавцю земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1050 га ріллі за кадастровим номером 5920685300:02:002:0306, про що отримав відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом (а. с. 12).

Керуючись пунктом 40 Договору оренди землі № 379 від 01 квітня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до ПП Дружба 6 з листом-вимогою від 18 березня 2019 року про розірвання договору оренди землі, повернення її за актом приймання-передачі та проведення виплати орендної плати в семиденний термін з моменту отримання підприємством листа (а. с. 13-17).

У позасудовому порядку сторони питання розірвання договору оренди не вирішили.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 4 ст. 32 Закону України Про оренду землі , в редакції чинній на момент укладення спірного договору оренди, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Пункт 40 договору оренди землі №379 від 17 лютого 2007 року, укладеного щодо земельної ділянки, право власності на яку набув позивач у порядку спадкування, передбачає, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звертаючись до відповідача з листом-вимогою від 18 березня 2019 року про розірвання договору оренди землі, спадкоємець ОСОБА_2 - ОСОБА_1 діяв відповідно до умов Договору оренди землі № 379 від 01 квітня 2007 року, зокрема пункту 40, і така його вимога до орендаря є правомірною.

У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги про те що сторонами договору не була узгоджена така підстава для розірвання договору або зміни його умов, як перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря, були належним чином розглянуті та оцінені судом першої інстанції.

Вбачається, що договір оренди землі №379 від 17 лютого 2007 року складений сторонами шляхом заповнення від руки друкованої форми, тобто містить друкований і рукописний текст.

Пункт 40 Договору містить наступний друкований текст: перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору , при цьому частка не закреслена.

Суд першої інстанції, безпосередньо дослідивши примірники договору оренди землі № 379 від 17 лютого 2007 року, які перебували на зберіганні у відповідача, а також у Держгеокадастрі, встановив, що частка не у пункті 40 договору закреслена у всіх екземплярах договору, а тому дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторони договору оренди домовились про таку підставу для зміни умов або розірвання договору, як перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що закреслення частки не у пункті 40 наявне у примірниках договору оренди, які зберігаються у учасників справи та мають однакову юридичну силу відповідно до пункту 43 договору, свідчить про погодження сторонами договору змісту зазначеного пункту без цієї частки: Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору .

Жодних належних допустимих доказів на спростування такого висновку суду першої інстанції заявник апеляційної скарги не надав.

Доводи апеляційної скарги про не співмірність витрат на правничу допомогу також відхиляються апеляційним судом з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

За змістом ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать серед іншого і витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України).

З аналізу зазначених норм вбачається, що питання про розподіл судових витрат, у тому числі і витрат на оплату послуг адвоката, вирішується за наслідками розгляду справи судом першої інстанції. У разі виявлення учасником справи неспівмірності заявлених іншою стороною втрат на правничу допомогу обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, кількості часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), він може звернутися до суду з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, при цьому довести суду неспівмірність заявлених витрат фактичному обсягу правничої допомоги адвоката.

11 червня 2019 року представником позивача адвокатом Васильцем С.О. до суду першої інстанції був поданий договір про надання правової допомоги від 25 березня 2019 року, укладений між адвокатом та Несторенком І.М., розрахунок витрат на правову допомогу із зазначенням кількості витрачених годин та вартості наданих послуг, прибутковий касовий ордер про оплату ОСОБА_1 гонорару адвоката в сумі 5000 грн. (а.с. 73-78, 87-91).

Відповідач не звертався до суду першої інстанції з обґрунтованим клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивача, проте в апеляційній скарзі зауважив, що розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката не є співмірним з обсягом виконаних ним робіт, зазначивши, що адвокат надає позивачу правничу допомогу у кількох аналогічних справах.

З матеріалів справи вбачається, що 25 березня 2019 року між адвокатом Васильцем С.О. та ОСОБА_1 укладений договір про надання правової допомоги (а.с. 88-89). На підставі договору адвокат Василець С.О., вивчивши надані позивачем документи, підготував позовну заяву, підготував відповідь на відзив відповідача, брав участь у судових засіданнях 27 травня 2019 року, 11 червня 2019 року, 04 липня 2019 року, 29 серпня 2019 року, 08 жовтня 2019 року, 08 листопада 2019 року (а.с. 2-4, 52-53,58-59, 79-80, 123-124, 142, 153-154).

Судом першої інстанції надана належна оцінка зазначеним доказам, а також співмірності розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу з обсягом виконаних адвокатом робіт.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ту обставину, що адвокат представляє інтереси позивача у аналогічних справах не спростовує висновків суду першої інстанції щодо дотримання вимог співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України, при визначенні розміру судових витрат саме у справі що переглядається. Жодних доказів на підтвердження доводів про неспівмірність витрат на правничу допомогу відповідач суду не надав.

Суд апеляційної інстанції визнає, що наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов`язує можливість прийняття судового рішення про скасування оскаржуваного рішення.

Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Установивши, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

З огляду на те, що справа є незначної складності, колегія суддів визначає її як малозначну згідно з п. 2 ч. 6 ст. 19, ч. 4 ст. 274 ЦПК України, а тому відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Дружба 6 залишити без задоволення.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 08 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 16 січня 2020 року.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді: О.Ю. Кононенко

С.С. Ткачук