Рішення

від 16.01.2020 по справі 352/2425/19

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/2425/19

Провадження № 2/352/278/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2020 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Гургули В. Б.,

секретаря Кожуховської О. І.

розглянувши у підготовчому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільшаницької сільської ради Тисменицького району про визнання права власності на землю в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в :

Позивачка 28.11.2019 р. звернулася в суд з позовом до відповідача, у якому просила визнати за нею право власності на земельну ділянку загальною площею 0,62 га, кадастровий номер 2625883500:04:001:0116, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вільшаницької сільської ради, урочище Велика , Тисменицького району Івано-Франківської області в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Заявлений позов обґрунтовувала тим, що її баба, ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ), була власником земельної ділянки розміром 0,62 га, кадастровий номер 2625883500:04:001:0116, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вільшаницької сільської ради, урочище Велика , Тисменицького району Івано-Франківської області, про що свідчить копія державного акту, що виданий Тисменицькою районною державною адміністрацією 06 листопада 2008 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №010831200198, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.11.2019 року та довідка Вільшаницької сільської ради від 28.10.2019р. №343. Однак, в даний час державний акт втрачено.

Після смерті ОСОБА_5 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка успадкувала спірне спадкове майно як спадкоємець за заповітом посвідченим 04 січня 2012 секретарем Вільшаницької сільської ради за №1, відповідно до вимог ст.ст. 1235, 1268-1270 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала із спадкодавцем, тому вважається такою, що спадщину прийняла в силу Закону.

З огляду на те, що на спірне спадкове майно (земельну ділянку) відсутні правовстановлюючі документи нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, що підтверджується постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 06.11.2019р. за №276/02-31. Тому, вона змушена звернутись до суду з даним позовом про визнання права власності.

Позивачка у підготовче засідання не з`явилася, у поданій суду заяві просила справу розглянути у її відсутності, позов підтримала і просила його задовольнити.

Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився. У поданій суду заяві відповідач позов визнав, просив справу розглянути у відсутності його представника.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що предметом спору є земельна ділянка загальною площею 0,62 га, кадастровий номер 2625883500:04:001:0116, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вільшаницької сільської ради, урочище Велика , Тисменицького району Івано-Франківської області, власником якої була спадкодавець ОСОБА_5 .. Право власності спадкодавця на спірне майно (земельну ділянку) підтверджується копією державного акту, що виданий Тисменицькою РДА 06 листопада 2008 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №010831200198, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.11.2019 року та довідкою Вільшаницької сільської ради від 28.10.2019р. №343. На даний час державний акт втрачено.

Вартість спірного майна - земельної ділянки, згідно довідки Держгеокадастру в Тисменицькому районі від 13.11.2019р. за №1463 становить 21103 грн. 45 коп..

04 січня 2012 року ОСОБА_5 . склала заповіт, який було посвідчено секретарем Вільшаницької сільської ради та внесено в реєстр за №1 про те, що після її смерті, все належне їй майно заповіла позивачу ОСОБА_1 . Згідно довідки Вільшаницької сільської ради від 24.10.2019р. №716 заповіт не відмінявся і не змінювався.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 позивач, успадкував належне спадкодавцю спірне майно відповідно до вимог ст.ст. 1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, оскільки постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою, виданою Вільшаницькою сільською радою 24.10.2019р. №716.

Вказані обставини, що не оспорювались відповідачем, який позов визнав, підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

У відповідності з вимогами ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Зміст спірних правовідносин полягає у тому, що спірне спадкове майно - земельна ділянка загальною площею 0,62 га, яка розташована на території Вільшаницької сільської ради, урочище Велика , Тисменицького району Івано-Франківської області, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 успадкована позивачкою ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом. Однак, відсутність правовстановлюючого документу на спадкову земельну ділянку та відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позбавляє позивачку можливості оформити належне їй право на спадщину в нотаріальному порядку.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та визнання за позивачкою права власності на земельну ділянка загальною площею 0,62 га, яка розташована на території Вільшаницької сільської ради, урочище Велика , Тисменицького району Івано-Франківської області.

При вирішенні спору суд застосовує наступні норми права.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи в який передбачений законом спосіб особа набула права власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Отже, ст.392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах.

Статтею 125-126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Право власності на земельну ділянку набувається і здійснюється відповідно до закону (ч.2 ст. 373 ЦК України).

Згідно із ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Стаття 81 ч.1 п.п. г) ЗК України визначає, що громадяни України набувають права власності на власності на земельну ділянку у випадку спадкування.

Згідно з ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

До першої черги спадкоємців за законом належать діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 2 ст.1234 ЦК України право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ч.1 ст.1235 ЦК України).

Як встановлено ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, який прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від спадщини.

Як передбачено ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частиною першою статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частина перша статті 1297 ЦК передбачає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до статті 67 Закону України Про нотаріат свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (пункт 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування ).

По-скільки нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом в нотаріальному порядку, тому позов підлягає до задоволення в повному обсязі , а права позивачки - судовому захисту.

На підставі наведеного, відповідно до ст.58 Конституції України, ст.5, 1216, 1218, 1235, 1268-1270 ЦК України, ст. ст. 81 п.1 п.п. г), 125, 126, 152, 153 ЗК України керуючись ст. 142 ч.1, 200, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку загальною площею 0,62 га, кадастровий номер 2625883500:04:001:0116, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вільшаницької сільської ради, урочище Велика , Тисменицького району Івано-Франківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка:

ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач:

Вільшаницька сільська рада Тисменицького району Івано-Франківської області, місцезнаходження: вул. Осередок, буд. 95, с. Вільшаниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77440, код ЄДРПОУ 04356188.

Суддя Гургула В.Б.