Рішення

від 14.01.2020 по справі 611/31/19

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/611/6/20

Справа №611/31/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2020 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретарів - Ведмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СТОВ АФ Барвінківська про дострокове розірвання договору оренди землі , -

в с т а н о в и в:

У січні 2019 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Барвінківська (далі - СТОВ АФ Барвінківська ) про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позову представник позивача, з врахуванням наданих письмових пояснень, зазначила, що між ОСОБА_1 та СТОВ АФ Барвінківська було укладено договір оренди земельної ділянки, кад.№ 6320480500060000148 , загальною площею 6,8122 га, який 06 вересня 2012 року було зареєстровано управлінням Держкомзему в Барвінківському районі Харківської області за № ХР632040004005987.

11 жовтня 2016 року між сторонами було укладено Додаткову угоду про внесення змін до зазначеного договору оренди земельної ділянки б/н, якою, в тому числі, продовжено строк його дії до 31 грудня 2025 року.

На момент укладення договору оренди земельної ділянки істотними умовами договору визначено, зокрема, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об`єкта оренди.

Однак, представник позивача вважає, що є підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки відповідачем не виконуються обов`язки, передбачені ст. ст. 24, 25 Закону України Про оренду землі , а саме: використання земельної ділянки за цільовим призначенням; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів; додержання держаних стандартів, норм і правил, - що призвело до псування ґрунту земель, знищення корисних елементів, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, погіршено родючість ґрунту.

Крім того, зазначає, що СТОВ АФ Барвінківська використовує земельну ділянку, належну позивачу, без виготовлення агрохімічних паспортів поля та без проекту землеустрою, що забезпечують еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, що встановлено приписом № 130/0055АП/02/01/-19 від 10 травня 2019 року, виданим Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, що дає підстави вважати, що після використання земельної ділянки відповідачем родючість ґрунту значно зменшилась, у зв`язку з чим позивач в подальшому не матиме змоги ефективно та прибутково користуватися нею, за весь період дії Договору оренди відповідачем не було проведено жодних робіт щодо запобігання шкідливого впливу на ґрунт.

У зв`язку з наведеними обставинами, посилаючись на вимоги ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі , представник позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 22 січня 2019 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 22 січня 2019 року витребувано у СТОВ АФ Барвінківська інформацію щодо сівозміни, що здійснювалась протягом періоду з 2012 року по 2018 рік, із зазначенням видів та сортів рослин, які вирощувались на земельній ділянці, кад. № 6320480500060000149 , загальною площею 7,4572, яка належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії Р1 685895, виданого 20 червня 2001 року Богодарівською сільською радою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №153, що знаходиться в оренді у СТОВ АФ Барвінківська , на підставі договору оренди б/н від 06 вересня 2012 року, зареєстрований в управлінні Держкомзему в Барвінківському районі за №632040004003987, дію якого продовжено Додатковою угодою від 11 жовтня 2016 року, їх врожайність, а також надати перелік добрив основного, передпосівного та післяпосівного обробітків, гербіцидів та інших засобів, що застосовувались протягом періоду з 2012 року по 2018 рік на зазначеній земельній ділянці, їх види та кількість використання.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 21 лютого 2019 року витребувано у Відділі статистики в Ізюмському районі Головного управління статистики у Харківській області, місцезнаходження - вул. Старопоштова, 39г, м. Ізюм, Харківська область, 64309, копії звітів, наданих СТОВ АФ Барвінківська за 2012-2018 роки, про збирання врожаю сільськогосподарських культур.

Ухвалами Барвінківського районного суду Харківської області від 24 липня 2019 року та від 23 грудня 2019 року визнано поважними причини неподання представниками позивача доказів у встановлений законом строк та встановлений законом строк, приєднано до матеріалів справи відповідні документи.

Представник позивача в судовому засіданні наполягала на задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та уточнень до позовної заяви. Пояснила, що відповідачем порушуються вимоги щодо сівозміни земельних ділянок, що в свою чергу має наслідком погіршення родючості землі та унеможливлює їх подальше використання для ведення сільськогосподарського виробництва, що є підставою для припинення права на земельну ділянку.

Представник відповідача Пархоменко А.О. в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив в повному обсязі. Пояснив, що СТОВ АФ Барвінківська всі вимоги договору оренду виконує в повному обсязі та жодних порушень земельного законодавства не вчиняло. Вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не доведені належними доказами. У зв`язку з чим, просив позовні вимоги залишити без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що вимоги позову не підлягають задоволенню з наступних підстав .

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Крім того, ч. 1 ст.152 ЗК України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Як передбачено ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За загальним правилом (частина 1 статті 13 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 належить земельна ділянка, площею 6,8122 га, кад. №6320480500:06:000:0148, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Богодарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, відповідно до Державного акту, серії Р1 №685895, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №153 (а.с.14).

06 вересня 2012 року між ОСОБА_3 та СТОВ АФ Барвінківська укладено договір оренди б/н вищевказаної земельної ділянки, який 06 вересня 2012 року було зареєстровано управлінням Держкомзему в Барвінківському районі Харківської області за № ХР632040004005987. На підтвердження факту прийому передачі земельної ділянки складено відповідний Акти прийому передачі земельної ділянки. 11 жовтня 2016 року між сторонами було укладено Додаткову угоду про внесення змін до зазначеного договору оренди земельної ділянки б/н, якою, в тому числі, продовжено строк його дії до 31 грудня 2025 року (а.с.15-16, 17-18, 19, 20).

При підписанні договорів, сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, що підтверджується їх підписами під договорами.

Факт укладання договору оренди земельної ділянки сторонами в судовому засіданні не заперечувався.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України Про оренду землі , відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі , під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилами ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Аналогічна норма закріплена і в статті 31 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 783 ЦК України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди: дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з положеннями п.28 договору оренди земельної ділянки б/н від 06 вересня 2012року за якими орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з умовами цього договору та дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання стандартів, норм і правил. Відповідно до п.36 вказаного договору його дія припиняється за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та унаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав визначених законом. У п. 37 договору встановлено, що розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

Згідно із ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цьогоЗакону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Вказані вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 20 січня 2016 року № 6-1998цс15 та № 6-1980цс15.

Представник позивача, як на підстави розірвання договору оренди землі посилався, на невиконання відповідачем обов`язків, передбачених ст. ст. 24, 25 Закону України Про оренду землі , а саме: використання земельної ділянки належної позивачу, без виготовлення агрохімічних паспортів поля та без проекту землеустрою, що забезпечують еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, що призвело до псування ґрунту земель, знищення корисних елементів, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, погіршено родючість ґрунту.

Представником позивача, на підтвердження позовних вимог, було надано відповідь в. о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 03 липня 2019 року № 29-20-14,1-5282/0/19-19 на адвокатський запит від 26 червня 2019 року, а також припис про усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель № 130/0055АП/02/01/-19 від 10 травня 2019 року, виданий Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (а.с.97,162-164).

Крім того, до матеріалів справи долучені копії звітів за формою №29-сг(річна), наданих СТОВ АФ Барвінківська до Відділу статистики в Ізюмському районі Головного управління статистики у Харківській області за 2012-2015 роки, про збирання врожаю сільськогосподарських культур.

Разом з тим, суд, вважає вищезазначені докази, що були надані позивачем на підтвердження факту зниження родючості ґрунтів орендованих земельних ділянок та факту того, що таке погіршення відбулося саме з вини відповідача, не можуть вважатися належними у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом сторонам було роз`яснено їх процесуальний обов`язок довести ті обставини на які вони посилаються, як на доказ у справі, що передбачено ст.81 ЦПК України.

За правилами частин 2, 3 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 96 ЗК України та ч.3 ст. 410 ЦК України передбачено, що землекористувач зобов`язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.

Частинами 2,3 ст.152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою,і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються в тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно ст.ст.1, 35, 37 Закону України Про охорону земель , родючість ґрунту - це здатність ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку, які в сукупності є основним показником якості ґрунту.

Землекористувачі зобов`язані, зокрема: підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування еколого-безпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів.

З метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель, агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення - обов`язкове агрохімічне обстеження ґрунтів з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівні їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами.

Положеннями ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель визначено, що псування земель - порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість.

Згідно зі ст.52 Закону України Про землеустрій проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, розробляються за заявою землевласників або землекористувачів з метою організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землеволодінь та землекористувань для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращання природних ландшафтів. Дана норма матеріального права вказує про розробку даних проектів землеустрою лише за заявою землевласників вабо землекористувачів та встановлює мету даного виду проекту землеустрою.

Як передбачено, ст. 37 Закону України Про охорону земель , з метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення.

Таким чином, нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року № 146, є загальними, в той час як відповідні нормативи для окремо визначеної земельної ділянки мають встановлюватися на підставі даних агрохімічного паспорта цієї ділянки.

Судом досліджені докази на які посилається представник позивача, а саме: відповідь в. о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 03 липня 2019 року № 29-20-14,1-5282/0/19-19 на адвокатський запит від 26 червня 2019 року, припис про усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель № 130/0055АП/02/01/-19 від 10 травня 2019 року, виданий Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, а також копії звітів за формою №29-сг(річна), наданих СТОВ АФ Барвінківська до Відділу статистики в Ізюмському районі Головного управління статистики у Харківській області за 2012-2015 роки, про збирання врожаю сільськогосподарських культур.

Разом з тим, судом встановлено, що інформація, зазначена в даних документах, вміщуює дані, що стосуються земельних ділянок, які знаходяться в користуванні СТОВ АФ Барвінківська , але з їх змісту неможливо встановити та конкретизувати чи стосуються вони саме земельної ділянки, належної позивачу, й взагалі всіх чи частини земельних ділянок, які використовуються підприємством для здійснення діяльності.

А тому, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд прийшов до висновку, що зазначені документи не відповідають вимогам ст.77-80 ЦПК України, та не можуть свідчити про погіршення стану родючості земельної ділянки належної ОСОБА_3 , площею 6,8122 га, кад.№6320480500:06:000:0148, що розташована на території Богодарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.

Також, суд приймає до уваги покази допитаних в судовому засіданні за клопотанням позивача свідків - ОСОБА_5 , який працює головним агрономом СТОВ АФ Барвінківська та ОСОБА_6 , який працює керуючим відділення СТОВ АФ Барвінківська , які пояснили, що підприємство під час здійснення сільськогосподарської діяльності дотримується обов`язків із дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, а так само додержання державних стандартів, норм і правил.

Крім того, варто зазначити, що нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року № 146, є загальними, в той час як відповідні нормативи для окремо визначеної земельної ділянки мають встановлюватися на підставі даних агрохімічного паспорта цієї ділянки.

Суд враховує також і те, що порушення відповідачем оптимальної сівозміни, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України № 164 від 11.02.2010 року, що не є державним стандартом в розумінні Закону України Про стандартизацію , не може бути підставою для розірвання Договору оренди земельної ділянки в порядку ст. 32 Закону України Про оренду землі лише за наявності факту, без встановлення наслідків такого порушення та впливу неоптимальної сівозміни на стан земельної ділянки.

Отже, надані позивачем та витребувані судом докази на підтвердження того факту, що після використання земельної ділянки відповідачем родючість ґрунту значно зменшилась, у зв`язку з чим позивач в подальшому не матиме змоги ефективно та прибутково користуватися нею, та того факту, що таке погіршення відбулося, і відбулося саме з вини відповідача не є баззаперечними. Представником відповідача не надано жодного належного доказу на підтвердження своєї позиції за вказаними обставинами.

Разом з тим, судом береться до уваги заперечення представника відповідача в тій частині, що за змістом ч.4 ст.22 ЗК України, чинної на момент укладення договору оренди, земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель. Проте, відповідно до ч.18 розділу Х Перехідні положення ЗК України на період до 1 січня 2015 року вимоги частини 4 статті 22 цього Кодексу поширюються лише на тих власників та користувачів, які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею більш як 100 гектарів. На підставі ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)" від 12 лютого 2015 року № 191-VІІІ частину 4 ст.22 ЗК України було виключено.

Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного суду України від 27 червня 2019 року (справа № 664/2971/16-ц ,провадження № 61-23080св18).

Відповідно до указу Президента України Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення від 2 грудня 1995 року № 1118/95 уразі зміни власника чи користувача землі її паспортизація здійснюється в обов`язковому порядку незалежно від часу останнього обстеження. Зі змісту вказаної норми вбачається, що паспортизація землі проводиться у разі зміни її власника чи користувача. Позивачі були не користувачами земельних ділянок, а їх власниками і передали останні в оренду - тимчасове користування, тобто зміни власників земельних ділянок не відбулося, як і зміни землекористувача, оскільки правовий статус позивачів щодо земельних ділянок був іншим. Чинним законодавством не передбачено обов`язкове проведення при передачі власником земельної ділянки в оренду (платне володіння та користування) паспортизації об`єктів оренди, як не передбачено і умовами договору оренди, укладеного між сторонами.

Під час розгляду справи не було доведено причино-наслідковий зв`язок між відсутністю проектів землеустрою та агрохімічного паспорту земельної ділянки та якості землі, на яке посилалися позивачі, як на підставу задоволення позовних вимог, не надано жодних належних та допустимих доказів недбалого ставлення до орендованої земельної ділянки та зниження родючості її ґрунтів.

В ході судового розгляду ні представник позивача не скористався правом заявити клопотання про призначення відповідної судової еколого ґрунтознавчої експертизи, з метою встановлення погіршення стану родючості земельних ділянок, внаслідок дій відповідача оскільки для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, необхідний висновок експерта, який не можуть замінити інші засоби доказування. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 12 грудня 2018 року, справа №143/1205/16-ц (провадження 61-2979св18).

Інших доказів встановлення факту пониження родючості ґрунтів, порушень відповідачем правил сівозміни, що унеможливлює їх подальше використання для ведення сільськогосподарського виробництва та наявності причинного зв`язку між такими наслідками та неналежним виконанням СТОВ АФ Барвінківська договорів оренди земельних ділянок позивачем до суду не надано, не встановлено таких і в судовому засіданні. Твердження позивача, що відповідачем земельна ділянки використовується не за цільовим призначенням також свого підтвердження, в ході розгляду справи, не знайшли.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;як розподілити між сторонами судові витрати;чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України (Pronina v. Ukraine), № 63566/00, § 23).

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 81 ЦПК України, позивачі не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Як передбачено ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови,що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Разом з тим, відповідних клопотань представником відповідача не заявлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 11, 12, 13, 76-80, 81, 83, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_1 до СТОВ АФ Барвінківська про дострокове розірвання договору оренди землі, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Барвінківський районний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , номер і серія паспорта НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Барвінківська , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 38072129, місцезнаходження: вул. Скрипника, 6, м. Барвінкове, Харківська область.

Дата складення повного судового рішення 14 січня 2020 року.

Суддя Ю.А. Коптєв