Рішення

від 15.01.2020 по справі 640/20642/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2020 року м. Київ № 640/20642/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючої судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за адміністративним позовом Державного підприємства Державний науково-технологічний центр новітні матеріали і технології порошкової металургії Інституту проблем матеріалознавства ім. І. М. Францевича Національної академії наук України до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

Державне підприємство Державний науково-технологічний центр новітні матеріали і технології порошкової металургії Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М.Францевича Національної академії наук України (надалі по тексту також - позивач, ДП ДНТЦ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.08.3018 №0011301401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 62 948 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення прийнято внаслідок неправильного встановлення податковим органом фактичних обставин, що призвело до помилкового застосування норм чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач надав відзив, в якому зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки встановлено оформлення окремої первинної документації без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди, відтак при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв у межах наданих повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства Державний науково-технологічний центр новітні матеріали і технології порошкової металургії Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М.Францевича Національної академії наук України з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ Івамар Трейд та ТОВ Союз Кепітал Строй за серпень 2017, за результатом якої складено акт перевірки від 25.07.2018 №500/26-15-14-01-05/31904368.

У висновках акту перевірки зазначено порушення: п. 44.1, п.44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 34 162 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму 34 162 грн та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на суму 112 360 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму 112 360 грн; п.44.1 ст.44, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 50 359 грн, в т.ч. за серпень 2017 у сумі 50 359 грн.

На підставі акту перевірки від 25.07.2018 №500/26-15-14-01-05/31904368 прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.08.2018 №0011301401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 62 948 грн, у т.ч. за основним платежем в сумі 50 359 грн та за штрафними санкціями в сумі 12 589 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 26.10.2018 №34834/6/99-99-11-01-01-05, на скаргу підприємства щодо скасування податкових повідомлень-рішень, задоволено частково, однак залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 13.08.2018 №0011301401.

Позивач не погодився із винесеним за результатами перевірки податковим повідомленням-рішенням та звернувся з позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з визначеннями, передбаченими підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Розділу V Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.1 вказаної статті передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, у тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зареєстрована та підписана уповноваженою особою.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 зазначеного Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

З урахуванням викладеного, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, вставлений Законом № 996-ХІV, при цьому до уваги беруться лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено, що у господарських взаємовідносинах Державного підприємства Державний науково-технологічний центр новітні матеріали і технології порошкової металургії Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М.Францевича Національної академії наук України з ТОВ Івамар Трейд та ТОВ Союз Кепітал Строй встановлено нереальність здійснення фінансово господарських взаємовідносин підприємств з постачальниками та покупцями за відповідний період та було зроблено висновок, що підприємства не мали можливості здійснювати господарські операції або ж здійснювали лише документальне оформлення проведених операцій без реального їх здійснення. Отже, фактично спірними контрагентами позивача ТОВ Івамар Трейд та ТОВ Союз Кепітал Строй створено штучну видимість здійснення господарських операцій шляхом формального складання первинних документів, які супроводжуються дійсним рухом активів у процесі виконання операцій. Зауважено, що особи, які діяли від імені контрагентів, є підставними та не мали повноважень на здійснення спірних операцій та підписанні документів бухгалтерської та податкової звітності.

Судом встановлено, що ТОВ Союз Кепітал Строй відповідно до видаткової накладної від 02.08.2017 №РН-000228 та рахунку фактури від 02.08.2017 №СФ-0208-9 було поставлено позивачу товар сопло кварцове щільове d 20 мм, мідь М1.

В акті перевірки встановлено, що згідно з даними ЄРПН ТОВ Союз Капітал Строй виписано на ім`я ДП ДНТЦ у серпні 2017 податкову накладну від 02.08.2017 №210 на суму 2 463,60 грн з номенклатурою сопло кварцове щільове d 20 мм, мідь М1.

Суд наголошує, що розрахунку за поставлений товар здійснено не було, платіжних документів на підтвердження оплати не надано.

Крім цього суд звертає увагу, що надані видаткова накладна, розрахунок фактура та податкова накладна були підписані зі сторони контрагента ОСОБА_1 , яка була керівником вказаного підприємства на час спірних відносин.

При цьому, відповідно до вироку Дарницького районного суду м. Києва від 31.01.2018 у справі №753/23956/17 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України та призначено узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн.

Даним вироком встановлено, що ОСОБА_1 в кінці травня 2017 року не маючи наміру здійснювати господарську діяльність підприємства, а також не маючи засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих їй дій як майбутнього керівника та власника вказаного підприємства, усвідомлюючи, що вказане підприємство придбається нею для здійснення незаконної діяльності невстановленими розслідуванням особами, ОСОБА_1 погодилась на таку пропозицію та надала відомості невстановленій особі для створення документів для перереєстрації підприємства но своє ім`я. Жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Союз Кепітал Строй ОСОБА_1 не мала, жодних документів податкової та бухгалтерської звітності ТОВ Союз Кепітал Строй не складала та не підписувала, до органів Державної фіскальної служби податкову звітність не подавала та нікого на це не уповноважувала, дій з поточними рахунками в банківських установах не вчиняла. Таким чином, ОСОБА_1 умисними діями, що виразились у пособництві фіктивному підприємництву, тобто сприянні у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом надання засобів та усунення перешкод, скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Згідно з ч.3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 205 КК України, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Вищезазначеним вироком, який набрав законної сили, встановлено об`єктивну сторону складу злочину посадової особи контрагента позивача, дії якого не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій. Господарські операції, за наслідками яких позивачем сформовано витрати та податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних у той самий період, в якому встановлено факти вчинення злочину та підписані директором спірного контрагента ОСОБА_1 , тобто особою яка заперечує здійснення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства та визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, та ч. 1 ст. 205 КК України, а отже такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою, та як наслідок не можуть визнаються такими, що посвідчують факт придбання товарів.

Отже, є безпідставним формування даних податкового обліку на підставі таких неналежно оформлених первинних документів. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Судом також встановлено, що відповідно до видаткової накладної від 18.08.2017 №618, рахунку на оплату від 17.08.2017 №СФ-1708-6 ТОВ Івамар Трейд поставлено позивачу товар - шайба CBN (різець).

На ім`я позивача спірним контрагентом виписано податкову накладну від 17.08.2017 №695 на суму 47 895 грн, заборгованість по сплаті між сторонами відсутня.

Вся первинна документація підписана ОСОБА_2 , який значився керівником ТОВ Івамар Трейд на час спірних взаємовідносин.

При цьому, суд зазначає, що під час судового розгляду справи встановлено, що відповідно до вироку Шевченківського районного суд м. Києва від 31.05.2018 року по справі №761/11940/18 (провадження №1-кп/761/1453/2018), затверджено угоду про визнання винуватості від 27.03.2018, що укладена у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за від 05.03.2018 №32018100100000044 за підозрою ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, між прокурором ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_2 ; ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України та призначено йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 8 500 грн.

Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_2 на початку червня 2017 року, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність підприємства, зазначену у статутних документах ТОВ Івамар Трейд , а також не маючи засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього керівника та власника вказаного підприємства, усвідомлюючи, що вказане підприємство придбавається ним для здійснення незаконної діяльності невстановленими досудовим розслідуванням особами, погодився на таку пропозицію.

Судом вказано, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Івамар Трейд ОСОБА_2 не мав, підприємство зареєстрував на своє ім`я на прохання невстановленої досудовим розслідуванням особи без мети здійснення господарської діяльності. Реєстраційних документів ТОВ Івамар Трейд не складав, лише підписував та передавав невстановленим досудовим розслідуванням особам. Жодних документів податкової та бухгалтерської звітності ТОВ Івамар Трейд не складав та не підписував, до органів Державної фіскальної служби податкову звітність не подавав та нікого на це не уповноважував, жодних службових осіб ТОВ Івамар Трейд не призначав. Жодні дії з поточними рахунками ТОВ Івамар Трейд (код 41380072) в банківських установах не вчиняв, ключами до систем дистанційного обслуговування рахунків "Клієнт-банк", печаткою ТОВ Івамар Трейд (код 41380072) ніколи не володів, їх місцезнаходження йому не відоме.

Отже, Шевченківський районний суд м. Києва у вироку від 31.05.2018 у справі №761/11940/18 дійшов висновку, що ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразилися у пособництві фіктивному підприємництву, тобто сприянні у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності шляхом надання засобів та усунення перешкод, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що первинні документи складені позивачем та контрагентом ТОВ Івамар Трейд не можуть вважатися судом належно оформленими та підписаними повноважними особами первинними документами, якими можуть бути посвідчені факти придбання товарів, робіт чи послуг.

Відтак, оскільки наявні в матеріалах справи документи щодо здійснення господарських операцій зі спірними контрагентами підписані особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності вказаних підприємств, суд вважає, що вказані документи не є належним чином оформленими та не містять ознак первинних документів у розумінні положень Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку, що первинні документи ТОВ Союз Кепітал Строй та ТОВ Івамар Трейд не можуть бути враховані як юридично значимі документи на підтвердження виконання спірних операцій та, відповідно, для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податкового обліку, а отже і для цілей формування спірних сум податкового кредиту.

До того ж суд наголошує, шо не підтвердженими жодними доказами залишились обставини фактичного виконання поставки товару за видатковими накладними. Зокрема, подані позивачем до матеріалів справи документи не розкривають та не дають можливості з`ясувати, яким чином та якими особами здійснювалось поставка товару, придбаного у спірних контрагентів; для яких цілей вказаний товар придбавався, подальше використання товару або подальша реалізація; не відображено фактичних обставин руху коштів та товару у ланцюгу постачання, в якому позивач виконував роль посередника, тощо.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності з урахуванням доводів наведених як підприємством так і контролюючим органом, суд дійшов до висновку, що за конкретно встановлених обставин у справі на підставі оцінених доказів, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, податковий орган довів факт необґрунтованості отриманої платником податку податкової вигоди, оскільки за спірними операціями оформлювалися лише окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення господарських операцій та правомірність формування сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню.

Відповідно, ураховуючи те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись статтями 72- 77, 90, 241- 247, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства Державний науково-технологічний центр новітні матеріали і технології порошкової металургії Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М.Францевича Національної академії наук України до Головного управління ДФС в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.08.2018 №0011301401 відмовити.

Позивач: Державне підприємство Державний науково-технологічний центр новітні матеріали і технології порошкової металургії Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М.Францевича Національної академії наук України (код ЄДРПОУ: 31904368, вул. Крижанівського, 3, м. Київ, 03142).

Відповідач: Головне управління ДФС в м. Києві (код ЄДРПОУ: 39439980, 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко