Рішення

від 16.01.2020 по справі 826/8422/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2020 року м. Київ № 826/8422/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Колгейт-Палмолів Україна доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Колгейт-Палмолів Україна (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2017 №0005794202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2017 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що висновки контролюючого органу про затримку сплати позивачем на 2 дні узгодженого грошового зобов`язання в сумі 4 840 523 грн, є хибними, адже вказана сума грошового зобов`язання помилково була вказана в звітній податковій декларації та була відкоригована шляхом зменшення в уточнюючій декларації.

Відповідач заперечує заявлені позовні вимоги, посилаючись при цьому на те, що позивачем самостійно визначено в податкові декларації відповідні суми грошових зобов`язань, внаслідок чого, навіть у випадку допущення платником податків помилки з подальшим уточненням, за порушення сплати визначеного грошового зобов`язання позивач має нести відповідальність у вигляді штрафу за своєчасну не сплату такого зобов`язання.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, а рішення постановлене з урахуванням п. 10 частини першої Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2017 відповідачем на підставі акта камеральної перевірки №1199/28-10-42-02/31776774 від 30.05.2017, прийнято наступне оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а саме:

- 0005794202, яким позивача за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, на підставі ст.126 Податкового кодексу України, у зв`язку з затримкою на 2 календарні дні сплати грошового зобов`язання в сумі 4 840 523,00 грн, зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 484 052,30 грн.

Як вбачається з акту перевірки та письмових заперечень відповідача, застосування до позивача штрафу, ґрунтується на наступних обставинах.

Так, під час перевірки встановлено, що позивачем подано в електронній формі податкову декларацію з податку на прибуток приватних підприємств за 2016 рік №9269949619, в якій самостійно визначене позивачем грошове зобов`язання вказано в сумі 7 305 091,00 грн.

Граничний термін сплати - 19.02.2017.

Станом на 19.02.2017 в інтегрованій картці платника податку обліковується переплата в сумі 2 464 568,00 грн.

В строк до 19.02.2017 включно позивачем грошове зобов`язання в сумі 7 305 091,00 грн сплачено не було.

21.02.2016, тобто через два дні після граничної дати сплати грошового зобов`язання, позивачем подано уточнюючу податкову декларацію, якою зменшено грошове зобов`язання з податку на прибуток за 2016 року та вказано - 2 464 568 грн (7 305 091 - 4 840 523).

Як наслідок, оскільки станом на 19.02.2017 позивачем не було сплачено 4 840 523 грн (7 305 091 (задекларовано) - 2 464 568 (переплата)), контролюючий орган і дійшов висновку про затримку сплати позивачем узгодженого грошового зобов`язання в сумі 4 840 523 грн на два календарні дні.

Позиція заявника даного адміністративного позову полягає в тому, що не сплата позивачем помилково завищеного грошового зобов`язання, за умови подальшого уточнення та фактичної відсутності податкового боргу по податку на прибуток приватних підприємств, не може бути підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених ст.126 Податкового кодексу України, адже в такому випадку взагалі відсутній об`єкт оподаткування, на підставі якого розраховано грошове зобов`язання в сумі 4 840 523 грн.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є платником податку на прибуток приватних підприємств на загальних підставах.

09.02.2017 року позивачем була подана податкова декларація з податку на прибуток приватних підприємств №9269949619 в якій (р.19) задекларовано до сплати податок в сумі 7 305 091 грн.

Проте у зв`язку з виявленою помилкою, позивачем 21.02.2017 року, в порядку п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, була подана уточнююча податкова декларація, якою Товариство зменшило податкове зобов`язання з податку на прибуток за 2016 рік на помилкову зазначену суму 4 840 523 грн.

Так, відповідно до п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. ( п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що відповідальність за виправлення (уточнення) інформації податкових декларацій в частині зміни розміру податкових зобов`язань наступає тільки в разі подання уточнюючої податкової декларації в зв`язку з виявленням факту заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів.

Крім того, така відповідальність для платника податку передбачена саме ст. 50, а не ст. 126 Податкового кодексу України.

Натомість п 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд зазначає, що специфіка нарахування вказаної штрафної санкції, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу, таким чином, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченої ст. 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов`язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання , у той час як її (штрафної санкції) нарахування залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2017 №0005794202, складене Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Колгейт-Палмолів Україна понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 7260,78 грн (сім тсяч двісті шістдесят грн 78 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ КОЛГЕЙТ-ПАЛМОЛІВ Україна (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31776774, адреса: 04071, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВЕРХНІЙ ВАЛ, будинок 10).

ОФІС ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 11 Г).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович