Постанова

від 14.01.2020 по справі 200/6609/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року справа №200/6609/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участю представника позивача - Камєліна С.В., представника відповідача - Пономарьова А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року (повний текст складено 16 серпня 2019 року в м. Слов`янськ) у справі № 200/6609/19-а (суддя І інстанції - Галатіна О.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНИЯ АЛЕКС» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування нарахованої пені з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 267400 грн., -

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНИЯ АЛЕКС» звернулось до суду суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування нарахованої пені з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 267400 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.10.2018 направив до відповідача листа про скасування податкового боргу, оскільки податковий борг виник внаслідок дії обставини не переробної сили. 15.11.2018 позивачем отримано відповідь відповідача лист в якому зазначено, що відсутній механізм списання податкового боргу та пенсі по підприємствах, які знаходяться на тимчасово окупованій території на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

23.03.2017 позивач звернувся до відповідача із податковою консультацією, з приводу подання уточнюючих податкових декларації з плати за землю для зменшення податкових зобов`язань структурних підрозділів, розташованих на території м. Донецька та м. Макіївка. На що відповідачем було надано відповідь та зазначив, що подання уточнюючих декларації на зменшення податкових зобов`язань, повернення раніше сплачених сум по платі за землю нормами податкового законодавства не передбачено.

Позивач не погоджуючись із зазначеною заборгованістю просив суд: - зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області скасувати нараховану Товариству з обмеженою відповідальністю «КОМПАНИЯ АЛЕКС» пеню з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 267400 та внести відповідні зміни в облікову картку платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНИЯ АЛЕКС» по коду платежу 18010600.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі № 200/6609/19-а позов задоволено. Зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області скасувати нараховану Товариству з обмеженою відповідальністю «КОМПАНИЯ АЛЕКС» пеню з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 267400 та внести відповідні зміни в облікову картку платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНИЯ АЛЕКС» по коду платежу 18010600.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Також, в апеляційній скарзі відповідач зазначає про маніпулювання з боку позивача податковою звітністю задля ухилення від обов`язку сплачувати податкові зобов`язання у строки визначені ПКУ.

Позивачем на адресу суду надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував представник позивача, наголошуючи на законності прийнятого судом першої інстанції рішення. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКС СХІД» код ЄДРПОУ 33504912 є платником податків, зокрема, плати за землю, який як платник вказаного податку перебував на обліку в органі доходів і зборів - в Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області.

Позивачем подано до контролюючого орану за місцем знаходження земельних ділянок податкові декларації з плати за землю, а саме: податкова декларація з плати за землю (звітна) № 9006668100 від 14.02.2014 року за кодом платежу 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» у Куйбишевському районі м. Донецька у сумі 172788,96 грн. (додаток № 4); податкова декларація з плати за землю (звітна) № 9008301285 від 14.02.2014 року за кодом платежу 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» у Київському районі м. Донецька у сумі 308155,83 грн. (додаток № 5); податкова декларація з плати за землю (звітна) № 9028034374 від 15.05.2014 року за кодом платежу 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» у Київському районі м. Донецька у сумі 250863,73 грн. (додаток № 6); податкова декларація з плати за землю (звітна) № 9005117637 від 04.02.2014 року за кодом платежу 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» у Гірницькому районі м. Макіївки у сумі 26256,96 грн. (додаток № 7 ); податкова декларація з плати за землю (звітна) № 9005118373 від 04.02.2014 року за кодом платежу 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» у Гірницькому районі м. Макіївки у сумі 40099,30 грн. (додаток № 8 ).

04.10.2018 позивачем направлено до відповідача лист № 34 в якому просив скасувати нарахований податкових борг та внести зміни в облікову картку платника податків за кодом платежу 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» у Київському районі м. Донецька у сумі 129965,49 грн.; за кодом платежу 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» у Куйбишевському районі м. Донецька у сумі 111547,49 грн.; за кодом платежу 18010600 «Орендне плата з юридичних осіб» у Гірницькому районі м. Макіївка у сумі 25887,29 грн.

08.11.2018 контролюючий орган листом № 70068/10/05-99-45-07 повідомив позивача, що механізм списання боргу та пені по підприємствах, які знаходяться на тимчасово окупованій території на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження відсутній.

В подальшому позивачем було поданні уточнюючі податкові декларації до податкових декларації з плати за землю за 2014 -2015 роки для зменшення податкових зобов`язань, а саме: в 2017 році за звітний податковий період - 2015 рік: податкова декларація з плати за землю (уточнююча) № 9276993239 від 15.08.2017 року за кодом платежу 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» у Куйбишевському районі м. Донецька нараховано до зменшення податкового зобов`язання 215 813,36 грн. (додаток № 12); податкова декларація з плати за землю (уточнююча) № 9276993238 від 15.08.2017 року за кодом платежу 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» у Київському районі м. Донецька нараховано до зменшення податкового зобов`язання 11 926,29 грн. (додаток № 13); податкова декларація з плати за землю (уточнююча) № 9276993241 від 15.08.2017 року за кодом платежу 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» у Київському районі м. Донецька нараховано до зменшення податкового зобов`язання 313328,80 грн. (додаток № 14); податкова декларація з плати за землю (уточнююча) № 9276993240 від 15.08.2017 року за кодом платежу 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» у Гірницькому районі м.Макіївки нараховано до зменшення податкового зобов`язання 50084,03грн. (додаток №15)податкова декларація з плати за землю (уточнююча) № 9276993242 від 15.08.2017 року за кодом платежу 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» у Гірницькому районі м. Макіївки нараховано до зменшення податкового зобов`язання 32794,88 грн. (додаток №16).

В 2018 році за звітний податковий період - 2015 рік: податкова декларація з плати за землю (уточнююча) № 9277018351 від 28.02.2018 року за кодом платежу 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» у Куйбишевському районі м. Донецька нараховано до зменшення податкового зобов`язання 122872,11 грн. (додаток № 17); податкова декларація з плати за землю (уточнююча) № 9277018350 від 28.02.2018 року за кодом платежу 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» у Київському районі м. Донецька нарахованодо зменшення податкового зобов`язання 6790,18 грн. (додаток № 18); податкова декларація з плати за землю (уточнююча) № 9277018349 від 28.02.2018 року за кодом платежу 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» у Київському районі м.Донецька нараховано до зменшення податкового зобов`язання 178391,99 грн. (додаток № 19); податкова декларація з плати за землю (уточнююча) № 9277018348 від 28.02.2018 року за кодом платежу 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» у Гірницькому районі м. Макіївки нараховано до зменшення податкового зобов`язання 28515,05 грн. (додаток № 20); податкова декларація з плати за землю (уточнююча) № 9277018347 від 28.02.2018 року за кодом платежу 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» у Гірницькому районі м. Макіївки нараховано до зменшення податкового зобов`язання 18671,62 грн. (додаток №21).

Податкові декларацію (звітну) з плати за землю за кодом платежу 18010600 прийнято відповідно до квитанцій № 2.

Станом на час розгляду даного адміністративного позову, в інтегрованій картці платника податків, за позивачем обліковується податковий борг з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у сумі 267400 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 15 ПК України на платників податків покладений обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі - орендна плата).

Пунктом 288.7 ст. 288 ПК України визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно з п.п. 286.2 та 286.3 ст. 286 ПК України, яка визначає порядок обчислення плати за землю, визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податковим кодексом України визначено право платника податків (за його вибором) подавати декларацію з плати за землю у встановлений строк один раз за весь рік або подавати таку декларацію щомісячно та обов`язок платника податків щомісячно сплачувати плату за землю.

Позивач є суб`єктом господарювання, яким було подано податкові декларації по платі за землю за 2014 рік.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, відповідачем недоїмка погашена в повному обсязі.

Станом на час розгляду даного адміністративного позову, в інтегрованій картці платника податків, за позивачем обліковується податковий борг по пені (код платежу 18010600) в сумі 267400 грн.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» ( далі - Закон № 1669-VII), згідно до статті 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених положень, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року.

На час вирішення даної справи, Президентом України не прийнято Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, тобто, період проведення АТО триває.

Чинний з 15 квітня 2017 року порядок оподаткування об`єктів оподаткування, що розташовані на тимчасово окупованій території та/або на території населених пунктів, які розташовані на лінії зіткнення, встановлено пунктом 38 підрозділ 10 Перехідних положень Кодексу в редакції Закону України від 23 березня 2017 року № 1989-УШ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» .

У абзацах першому та другому підпункту 38.7 пункту 38 підрозділу 10 Перехідних положень Кодексу встановлено, що не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності): за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території; за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення.

Відповідно до підпункту 38.1 підпункту 38 підрозділу 10 Перехідних положень Кодексу визначено, що: тимчасово окупована територія - територія окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, визначена відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» , на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України; територія населених пунктів на лінії зіткнення - територія населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України.

Тобто, аналізуючи вищевикладене, сам факт перебування платників орендної плати за земельну ділянку на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення за порушення Закону.

На виконання приписів Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Серед цього переліку зазначено зокрема і м. Донецьк та м. Макіївка (міста розташування земельних ділянок).

Тобто, у період невиконання обов`язків платника орендної плати за земельну ділянку, позивач знаходився на обліку в органі доходів і зборів, розташованого на території населеного пункту, визначеного в переліку про який йдеться в статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , де проводилася антитерористична операція.

Таким чином, в силу положень діючого Закону, з 14 квітня 2014 року відповідальність передбачена законодавством за невиконання обов`язків платника орендної плати за земельну ділянку, до позивача не застосовуються, що не було враховано відповідачем.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, якою встановлені строки давності та їх застосування, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.4 ст. 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 101.2 ст. 101 ПК України, під терміном "безнадійний" розуміється, зокрема податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Контролюючим органом протягом 1095 днів заходи щодо примусового стягнення з позивача податкового боргу в сумі 267400 грн. не вживалися, доказів зворотного до суду не надано, минув строк давності, встановлений Податковим кодексом України, у зв`язку з чим він набув статусу безнадійного податкового боргу.

Однією з функцій контролюючих органів є списання безнадійного податкового боргу (пп. 191.1.24 п. 191.1. ст. 191 ПК України).

Списання безнадійного податкового боргу врегульовано ст. 101 Податкового кодексу України, згідно з п. 101.1 якої списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно з п.п. 101.5 ст. 101 ПК України, контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 577.

Згідно з пп. 3 п. 2.1 розд. ІІ вказаного Порядку під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу.

Відповідно до п. 3.1 розд. ІІІ Порядку визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Пунктом 3.2 розд. ІІІ Порядку визначено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається, зокрема, у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.

Відповідно до п. 4.3 - 4.5 розд. ІV Порядку в інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Зі змісту Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, що затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 577, вбачається, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п. 4.1 розд. ІV Порядку). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування норм права викладеною у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року в справі № 813/4430/16, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

В порушення наведених вимог законодавства контролюючим органом безнадійний податковий борг списаний не був, що призвело до порушення прав позивача.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи що відповідачем не приймалось будь-яке рішення з приводу відмови позивачу скасувати податковий борг за орендну плату земельної ділянки.

Суд є правозастосовним органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 02 грудня 2006 року у справі «Волохи проти України» при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною» , якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання» .

Отже, як вбачається з наведених судових рішень, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Водночас, з урахуванням тієї обставини, що оскаржені дії відповідача в спірних правовідносинах не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях (аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року в справі № 813/4430/16), оскільки право позивача на списання безнадійного податкового боргу підтверджується матеріалами справи, що є безумовною підставою для списання такого боргу, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень та зобов`язання відповідача списати безнадійний податковий борг по пені з орендної плати з юридичних осіб (код платежу 18010600) в сумі 267400 грн. який виник у позивача як платника податків.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ТОВ «АЛЕКС СХІД» є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що цей суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі № 200/6609/19-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі № 200/6609/19-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 16 січня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко