Постанова

від 16.01.2020 по справі 480/3456/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 р. Справа № 480/3456/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Сіренко О.І. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 07.11.19 року по справі № 480/3456/19

за позовом ОСОБА_1

до Басівської сільської ради Роменського району Сумської області

про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Басівської сільської ради Роменського району Сумської області, в якій, з урахуванням заяви від 24.09.2019 (а.с. 31-39), просив суд:

- визнати дії Басівської сільської ради щодо відмови у наданні відповіді на запит на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 15.05.2019 незаконними;

- зобов`язати Басівську сільську раду надати відповідь на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 15.05.2019, а саме надіслати на електронну адресу ОСОБА_1 копії усіх рішень Басівської сільської ради та усіх розпоряджень сільського голови за період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

Рішенням суду від 09.10.2019 позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Басівської сільської ради Роменського району Сумської області щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 15.05.2019 про отримання інформації, зобов`язано Басівську сільську раду Роменського району Сумської області надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 15.05.2019, а саме надіслати на електронну адресу ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) копії усіх рішень Басівської сільської ради та усіх розпоряджень сільського голови за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, в задоволенні інших вимог відмовлено.

28.10.2019 на адресу суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у даній справі, а саме просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Басівської сільської ради на користь позивача судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 7000 грн.

Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення - задоволено частково.

Стягнуто з Басівської сільської ради Роменського району Сумської області на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 500 грн.

В іншій частині заяви - відмовлено.

Позивач, не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане додаткове рішення в яастині відмовлених вимог та прийняти в цій частині нове, яким заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат від 28.10.2019 задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті додаткового рішення норм матеріального та процесуального права.

Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що 14.08.2019 між позивачем та АБ Сергія Нелюби укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги (далі - Договір).

Відповідно до калькуляції-рахунку №1 від 24.10.2019, яка в силу пп.2.2.2. 3.1 Договору є невід`ємною частиною Договору від 14.08.2019, загальна вартість наданої професійної правничої допомоги у суді першої інстанції у вказаній справі складає 7 000 (сім тисяч) гривень.

Відповідно до додаткового договору від 24.10.2019 до Договору від 14.08.2019 позивач та його представник погодили означений розмір гонорару представника позивача.

Позивач зазначає, що законодавство України не встановлює відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат (адвокатське об`єднання) при сплаті клієнтом послуг, та форму такого документа.

За домовленістю сторін на підтвердження сплати позивачем витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду копію відповідної банківської квитанції, а на підтвердження зарахування вказаних грошових коштів на рахунок АБ Сергія Нелюби , копію меморіального ордера.

Таким чином, позивач сплатив своєму представнику вартість наданої професійної правничої допомоги згідно взаємної домовленості та наданого розрахунку у повному обсязі.

Позивач зауважує, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-гіередачї наданих послуг, доказ про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На думку позивача, чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, додаткове рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат від 28.10.2019, суд першої інстанції дійшов висновку, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності, розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою, не є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт - оформленням та поданням позовної заяви, підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, документи, необхідні для складання і подання до суду позовної заяви були у позивача в наявності, отже заява, підлягає частковому задоволенню у сумі 500 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині зменшення розміру стягнутих витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Частиною 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1 ч.3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зокрема, згідно ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на положення ч.6 та ч.7 ст. 134 КАС України відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно пунктів 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. за №5076-VI (далі по тексту - Закон №5076-VI) до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону №5076-VI документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути серед іншого: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги подано наступні документи: копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2247 від 03 липня 2018 року; копія договору про надання правової (правничої) допомоги від 14.08.2019; ордер серії ВІ №1002100 від 02.09.2019; копія калькуляції-рахунку №1 від 24.10.2019; копія акту виконаних робіт від 24.10.2019; копія квитанції від 24.10.2019; копія меморіального ордера від 24.10.2019; копія додаткового договору від 24.10.2019.

Так, 14.08.2019 між позивачем та АБ Сергія Нелюби укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги (далі - Договір).

Відповідно до калькуляції-рахунку №1 від 24.10.2019, яка в силу пп.2.2.2. 3.1 Договору є невід`ємною частиною Договору від 14.08.2019, загальна вартість наданої професійної правничої допомоги у суді першої інстанції у вказаній справі складає 7 000 (сім тисяч) гривень.

Відповідно до додаткового договору від 24.10.2019 до Договору від 14.08.2019 позивач та його представник погодили означений розмір гонорару представника позивача.

Таким чином, враховуючи наявність документального підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість наданої заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та як наслідок, необхідність її задоволення в повному обсязі.

Наведене узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16, а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 23.05.2018 року по справі №820/2262/17 та від 31.07.2018 року по справі №820/4263/17.

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на це, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем у справі не подано ані заперечень на заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат від 28.10.2019 до суду першої інстанції, ані відзиву на апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 року до суду апеляційної інстанції.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи відповідача, розрахунки наданих послуг, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, колегія суддів приходить до висновку щодо задоволення апеляційної скарги позивача та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Басівської сільської ради Роменського району Сумської області на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 6500 грн.

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню, зробив передчасні висновки.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 року по справі № 480/3456/19 в частині відмовлених вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат від 28.10.2019, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат від 28.10.2019 у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 311, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 по справі № 480/3456/19 - скасувати в частині відмовлених вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат від 28.10.2019.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат від 28.10.2019 задовольнити у повному обсязі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Басівської сільської ради Роменського району Сумської області (Роменський район, с. Басівка, вул. Роменська,1, код ЄДРПОУ 04388805) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 6500 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) О.І. Сіренко В.А. Калиновський