Рішення

від 03.12.2019 по справі 753/20793/17

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/20793/17

провадження № 2/753/2629/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мицик Ю.С..

при секретарях Слаква О.О., Івашків О.В.,

Гаврилюк О.В., Пугач Д.С.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Терещенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до акціонерного товариства Лезниківський кар`єр про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до акціонерного товариства Лезниківський кар`єр (далі - відповідач) про стягнення заробітної плати в сумі 617 826 грн. та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у сумі 2 995 113 грн., а всього просив стягнути з відповідача 3 612 939 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що 10.08.2004 його було призначено на посаду Голови правління - генерального директора Відкритого акціонерного товариства Лезниківський кар`єр на підставі протоколу № 1 засідання Наглядової ради, а також з ним було укладено контракт в межах компетенції Спостережної ради згідно п.п. 8.3.2. п.8.3. Статуту відповідача в редакції 1999 року. Позивач згідно з умовами контракту зобов`язувався безпосередньо здійснювати управління товариством, забезпечувати діяльність, ефективне використання і збереження майна. Відповідно до п. 1.2. контракту, даний контракт є трудовим договором. Контракт було укладено строком на 2 роки, з 10.08.2004 по 10.08.2006 і було пролонговано на підставі п. 7.4 Контракту ще на два роки, тобто контракт діяв до дня його звільнення - 09.07.2008. За виконання обов`язків, відповідно до п. 3.1. Контракту йому було передбачено виплату заробітної плати в розмірі 1000 доларів США.

Позивач вказує на те, що 09.07.2008, на підставі рішення Наглядової ради (протокол № 1/2008 від 09.07.2008 та наказ №61-к від 09.07.2008) його було звільнено з посади керівника Відкритого акціонерного товариства Лезниківський кар`єр , за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпПУ. На дату звільнення - заборгованість відповідача із заробітної плати складала 23 000 доларів США, що за курсом НБУ складає 617 826 грн. За період роботи з 10.08.2004 по 09.07.2008 заробітну плату йому не було нараховано та виплачено, у зв`язку з тим, що ВАТ Лезниківський кар`єр перебувало в скрутному матеріальному становищі та виплачувало борги на підставі мирової угоди від 10.10.2012. Новим керівництвом при звільненні позивача розрахунок не було проведено, а тому за час затримки - 9 років, 3 місяці, 16 днів, а саме з 09.07.2008 по 25.10.2017 відповідач має сплатити 111 500 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01.11.2017 складає 2 995 113 грн.

30.11.2017 ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва відкрито провадження у справі.

16.02.2018 Публічним акціонерним товариством Лезниківський кар`єр надано відзив на позовну заяву. Представник відповідача, Голова правління ПАТ Лезниківський кар`єр , Ладигін О .С. вказав на те, що редакція Контракту від 10.08.2004, додана до позовної заяви позивачем відрізняється від оригіналу та викликає сумнів в справжності та автентичності, виключає належність, допустимість та достовірність доказу. За виконання обов`язків, передбачених Контрактом керівнику передбачена заробітна плата в розмірі 2 500 грн., підписи в контрактах відрізняються.

Представник відповідача вказує на те, що відповідно до ст. 1 ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечено заставою майна боржника. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання або не заявлені взагалі - не розглядаються і вважаються погашеними відповідно до ухвали господарського суду на підставі якої затверджено реєстр вимог кредиторів. Оскільки позивачу на момент порушення провадження у справі №43/504 було відомо про наявність боргу він повинен був скористатись правом на подачу заяви до суду із вимогами до боржника щодо виплати йому заробітної плати. Разом з тим позивач не скористався правом на подачу заяви до Господарського суду м. Києва в ході розгляду справи № 43/504 про банкрутство ВАТ Лезниківський кар`єр з вимогою щодо виплати винагороди за контрактом, а тому вимоги за період з 10.08.2004 по 18.07.2006 вважаються погашеними. Крім того позивач повторно не скористався правом подати вимоги до відповідача в ході провадження № 4/5007/14/1, яке було порушено 29.07.2011 Господарським судом Житомирської області у справі про банкрутство ВАТ Лезниківський кар`єр , а 20.12.2011 на підставі ухвали було затверджено реєстр кредиторів боржника, серед яких відсутній ОСОБА_3 і жодні інші заяви про визнання кредиторських вимог не подавались до суду.

Відповідно до табелю робочого часу за липень 2008 року ВАТ Лезниківський кар`єр відсутні дані щодо робочого часу ОСОБА_3 , що свідчить про те, що в день звільнення - 09.07.2008 позивач не працював.

Згідно рішення загальних зборів акціонерів ВАТ Лезниківський кар`єр від 23.01.2007 було припинено повноваження правління ВАТ Лезниківський кар`єр та обрано нового голову Демченка Ю.Б . Рішення загальних зборів акціонерів відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 08.10.2007 у справі № 21/220 залишено без змін. Відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2008 визнано недійсним рішення загальних зборів. Проте позивач не виконував повноваження Голови правління з 23.01.2007.

З викладених у відзиві підстав представник відповідача просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

14.05.2018 позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог відповідно до якої просив виключити з числа доказів контракт від 10.08.2004 і розглядати справу на підставі інших доказів у т.ч. контракту від 10.08.2004, що наданий представником відповідача. Предмет і підстави позову позивач залишив незмінними. Згідно з п.п. 1.1. п.1 Розділу III вказаного Контракту Оплата праці та її здійснення , за виконання обов`язків керівнику виплачується заробітна плата в розмірі 2 500 грн. Період роботи у відповідача (23 місяці) позивач обліковує з дня призначення на роботу, з 10.08.2004 до 09.07.2008 до дня звільнення. Позивач звертає увагу на те, що строк дії контракту було визначено з моменту підписання, 10.08.2004 і до 10.08.2007, а він продовжував працювати до 09.07.2008 та виконувати обов`язки керівника ВАТ Лезниківський кар`єр , що підтверджується витягами є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. На дату звільнення - 09.07.2008 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість із заробітної плати в розмірі 57 500 грн. 10.08.2008 співробітником відповідача було заповнено трудову книжку позивача. В графі Підпис особи відповідальної за видачу трудових книжок стоїть підпис нового керівника, який повинен був провести з ним розрахунок.

Позивачем наведено підстави щодо незгоди з доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву. Зазначено, що на підставі ст. 14 ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції, що була чинною на момент спірних правовідносин, оскільки за справами № 43/504 і № 4/5007/14/11 не відбулась ліквідація банкрута ВАТ Лезниківський кар`єр , вимоги відповідача перед позивачем не є погашеними. Позивач просив стягнути з відповідача заробітну плату за період з 10.08.2004 до 09.07.2008 в сумі 57 500 грн. та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 10.08.2008 до 15.05.2018 у сумі 295 000 грн., а всього стягнути 352 500 грн.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2018 вказану справу передано до провадження судді Мицик Ю.С.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва 09.07.2018 вказану справу було прийнято до провадження та призначено в підготовче судове засідання.

21.06.2018 представник відповідача надав до суду відзив (додаткові заперечення) на позовну заяву та просив відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі у зв`язку з тим, що ненарахування та невиплата заробітної плати позивачу за спірний період відбулась з вини позивача, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 30 ЗУ Про оплату праці , ст.ст. 2, 3 ГК України, ч. 2 ст. 161 ЦК України, ст. 47 ЗУ Про господарські товариства та умов Контракту саме на позивача, як на голову правління товариства було покладено обов`язок забезпечення достовірного обліку виконуваної роботи і бухгалтерського обліку витрат на оплату праці. В табелях обліку використання робочого часу за серпень - січень 2004 року, 2005 рік, січень - липень 2006 року, а також січень - липень 2008 року позивач як Голова правління був відсутній. Табелі обліку використання робочого часу вилучено на підприємстві 08.02.2008 на підставі протоколу виїмки та не повернуто на дату надання відзиву.

Відповідач не може вважатись таким, що не виконав обов`язок, визначений ст. 116 КЗпПУ, а тому відповідно до вимог ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом грошові кошти вважаються погашеними позивачу.

19.02.2019 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, водночас його представник вимоги позову підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені в заявах по суті справи.

Представник відповідача позов не визнала, та просила відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.

10.08.2004 позивач був прийнятий (призначений) на роботу на посаду Голови правління - Генерального директора Відкритого акціонерного товариства Лезниківський кар`єр (код ЄДРПОУ 00292468), правонаступником якого є АТ Лезниківський кар`єр на підставі протоколу № 1 засідання Наглядової ради ВАТ Лезниківський кар`єр від 10.08.2004 .

Цього ж дня, з позивачем як Головою правління ВАТ Лезниківський кар`єр , був укладений контракт (далі - Контракт), підписаний від імені загальних зборів акціонерів товариства - вищого органу товариства Головою наглядової ради ОСОБА_4.

Призначення позивача керівником ВАТ Лезниківський кар`єр та підписання Контракту відбулося в межах компетенції, наданих Спостережній (наглядовій) раді товариства відповідно до положень підпункту 8.3.2. пункту 8.3. Статуту ВАТ Лезниківський кар`єр (в редакції 1999 року), затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ Лезниківський кар`єр (протокол №1 від 06.02.1999) та зареєстрованого Володарсько-Волинською райдержадміністрацією від 15.03.1999.

У свою чергу, п. 8.4.11. статуту ВАТ Лезниківський кар`єр , з урахуванням змін та доповнень (затверджено протоколом № 3 від 08.07.2004) Голова правління керує поточними справами товариства, організовує ведення бухгалтерського обліку та звітності в товаристві.

За умовами Контракту з Головою правління ВАТ Лезниківський кар`єр від 10.08.2004 р. (далі - Контракт) позивач зобов`язався безпосередньо здійснювати поточне управління (керівництво) товариством та виконувати функції Голови Правління (п. 1. Розділу І Контракту).

Відповідно до умов Контракту позивач зокрема, був зобов`язаний здійснювати поточне керівництво товариством, організувати його фінансову, виробничо-господарську та іншу діяльність, передбачену статутом та цим Контрактом, а також юридичне, економічне, бухгалтерське інформаційне забезпечення діяльності товариства.

Відповідно до п. 1.1 Розділу IIІ Контракту за виконання обов`язків передбачених Контрактом Керівнику виплачується винагорода в розмірі 2 500 грн. в місяць.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України Про оплату праці та з урахуванням вимог ч.ч. 2 та 3 ГК України, ч. 2 ст. 161 ЦК України та ст. 47 Закону України Про господарські товариства та умов Контракту, саме на позивача, як на Голову Правління товариства, було покладено обов`язок забезпечення достовірного обліку виконуваної ним роботи і бухгалтерського обліку витрат на оплату праці.

Основними формами первинної облікової документації для визначення кількісного складу працівників, зокрема, є табель обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати.

Типові форми первинного обліку з обліку використання робочого часу затверджено наказом Міністерства статистики України від 09.10.1995 р. №253 Про затвердження типових форм первинного обліку .

З наявних в матеріалах справи копій табелів обліку використання робочого часу за серпень - січень 2004 року, 2005 рік, січень - липень 2006 року, а також січень - липень 2008 року, позивач, як Голова Правління був відсутній.

Згідно Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.09.2003 № 451, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 р. за №960/8281, на юридичних осіб, що зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, та є податковими агентами відповідно до норм Закону України Про податок з доходів фізичних осіб , покладено обов`язок подавати до органу державної податкової служби окремо за кожний квартал (податковий період) податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ф. N 1ДФ (пункти 1.1., 1.2. та 2.1.). Відповідно до п. 5.4. зазначеного вище порядку такий податковий розрахунок завіряється підписами керівника юридичної особи і головного бухгалтера та засвідчується печаткою.

Також, роботодавець згідно Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 № 7-6, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 за №1000/959, зобов`язаний один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подавати до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік (п. 1.3.), на підставі яких органи Пенсійного фонду ведуть облік застрахованих осіб та персоніфікований облік відомостей про суми заробітної плати (доходу) та облік сплати страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розміру за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Документи, що подаються до територіального органу Пенсійного фонду завіряється підписом керівника та засвідчується печаткою страхувальника.

На виконання вимог ухвали про витребування доказів Хорошівським відділенням Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Житомирській області було надано відповідь від 26.07.2018, відповідно до якої, ВАТ Лезниківський кар`єр нарахована заробітна плата ОСОБА_3 за період з 10.08.2004 по 09.07.2008 складає 200 грн. 00 коп., сума утриманого податку складає 25 грн. 48 коп.

Крім того, згідно відповіді ГУ ДФС у Житомирській області від 02.08.2018 інформація про суми нарахованої ВАТ Лезниківський кар`єр заробітної плати ОСОБА_3 , відповідно поданого до податкового органу підприємством податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманих з них податку за період з 10.08.2004 по 09.07.2008 відсутня.

Таким чином, позивач, як посадова особа товариства, всупереч покладених на нього обов`язків не забезпечив достовірного обліку виконуваної ним роботи і відповідних витрат на оплату праці та не здійснював собі нарахування заробітної плати.

Положеннями ч.1 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України Про оплату праці передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

У свою чергу, саме керівник відповідно до вимог п. 9. ст. 134 КЗпП України несе повну матеріальну відповідальність за несвоєчасну виплату заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати.

09.07.2008 за рішенням Наглядової ради (протокол № 1/2008 від 09.07.2008 та наказ від 09.07.2008) позивач був звільнений з посади Керівника ВАТ Лезниківський кар`єр за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки.

Ч. 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до п. 2:26. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, днем звільнення вважається останній день роботи.

При цьому, представник позивача в судовому засіданні зазначав, що позивач працював у день звільнення, а тому повинен був як Голова Правління товариства, надати письмове повідомлення про належні йому суми при звільненні та безпосередньо здійснити виплату таких сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз положень закону дає суду підстави прийти до висновку, що за положеннями ст. 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Враховуючи викладене ненарахування та невиплата заробітної плати позивачу за спірний період відбулися безпосередньо з його вини, а тому на відповідача не може бути покладена відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України.

Крім того, суд погоджується з доводами представника відповідача, що в силу положень ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом грошові вимоги позивача вважаються погашеними.

Так, згідно зі ст. 28 Закону України Про оплату праці у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов`язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України Про банкрутство .

Позивачем до позовної заяви було долучено ухвалу про порушення провадження у справі № 43/504 про банкрутство ВАТ Лезниківський кар`єр від 18.07.2006. Провадження у даній справі про банкрутство було порушено за заявою ВАТ Лезниківський кар`єр , поданою за підписом Голови правління ОСОБА_3.

Процедура банкрутства суб`єктів господарювання чітко регламентована Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Згідно ст. 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, Щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Відповідно до ст. 14 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Отже на момент порушення провадження у справі № 43/504 позивач, достовірно знаючи, що у відповідача існує борг перед ним з заробітної плати, мав би звернутися із заявою до господарського суду з вимогами до боржника щодо виплати йому заробітної плати.

Разом з тим, позивач не скористався своїм правом на подачу заяви до Господарського суду м. Києва в ході розгляду справи № 43/504 про банкрутство ВАТ Лезниківський кар`єр з вимогою щодо виплати винагороди по контракту.

Провадження у справі № 43/504 (№43/504-15/266-6) було припинено на підставі ухвали Господарського суду міста Києва, в зв`язку з погашенням всіх заявлених вимог кредиторів.

Крім того, 29.07.2011 Господарським судом Житомирської області було порушено провадження у справі № 4/5007/14/11 про банкрутство ВАТ Лезниківський кар`єр .

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.12.2011 по справі № 4/5007/14/11 було затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, серед яких також відсутній був ОСОБА_3 , що не заперечувалося представниками сторін.

Отже, позивач повторно не скористався своїм правом подати вимоги до відповідача в ході провадження справи № 4/5007/14/11 про банкрутство ВАТ Лезниківський кар`єр , що також свідчить про те, що вимоги по виплаті заробітної плати позивачу за період 10.08.2004 по 09.07.2008 є погашеними в силу положень ст. 14 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Посилання представника позивача на те, що вимоги з виплати заробітної плати не можна вважати погашеними, оскільки ліквідація юридичної особи - банкрута не відбулася, а вимоги позивача у справі №43/504 (№43/504-15/266-6) є поточними вимогами, суд вважає помилковими, з огляду на те, що конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Враховуючи положення ст. 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , поточні вимоги позивача у справі № 43/504 (№43/504-15/266-6) набули статусу конкурсних вимог у справі № 4/5007/14/11, оскільки такі вимоги виникли у позивача до порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані сторонами докази суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з обставинами справи.

Таким чином, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв`язку у сукупності, суд, розглядаючи даний спір в межах заявлених позовних вимог, вважає що вимоги позову не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 83, 141, 258, 263, 265, 268, 354-356 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до акціонерного товариства Лезниківський кар`єр про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки - відмовити.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: акціонерне товариство Лезниківський кар`єр , ЄДРПОУ 00292468, місцезнаходження: Житомирська обл., Хорошківський район, с. Червоногранітне, вул. Гранітна, 1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Ю.С. Мицик