Постанова

від 15.01.2020 по справі 343/265/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 343/265/18

Провадження № 22-ц/4808/64/20

Головуючий у 1 інстанції Керніцький І. І.

Суддя-доповідач Горейко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Василишин Л.В., Матківського Р.Й.

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю представника прокуратури Чернописької Г.О. та представника особи, в інтересах якої заявлено позов, ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рахинянської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про визнання укладеним договору про пайову участь замовника будівництва у розвитку інфраструктури Рахинянської сільської ради, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду, ухвалене у складі судді Керніцького І.І. 18 вересня 2019 року в м. Долина,

в с т а н о в и в:

13.02.2018 року заступник керівника Калуської місцевої прокуратури звернувся в суд з позовом в інтересах держави в особі Рахинської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про спонукання (зобов`язання) відповідача до укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму 65 207,50 грн.

Позов мотивовано тим, що в лютому 2015 року відповідач закінчила будівництво нежитлового приміщення, а саме магазину продпромтоварів по АДРЕСА_1 , що підтверджується декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 14.02.2015 року №ІФ143150450310. Згідно вказаної декларації загальна кошторисна вартість будівництва зазначеного об`єкта становить 652 075 грн. Рішенням Рахинянської сільської ради №190-21/2014 від 30.07.2014 року затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури Рахинянської сільської ради, в п. 2.2 якого радою встановлено розмір пайової участі у розвитку інфраструктури Рахинянської сільської ради - 10% від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта для нежитлових будівель та споруд. Отже, відповідно до вказаного Порядку та ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності відповідач, як замовник будівництва, до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію зобов`язана була звернутися до Рахинянської сільської ради щодо укладення договору про пайову участь в розвитку інфраструктури сільської ради та перерахувати до місцевого бюджету кошти в розмірі 65 207,50 грн. Відповідач свого обов`язку не виконала, у зв`язку з чим 14.09.2017 року сільська рада направила Кренців І.В. для підписання два примірники договору від 08.09.2017 року про пайову участь останньої у розвитку інфраструктури сільської ради на суму 65 207,50 грн., розрахунок розміру пайової участі, який є невід`ємною частиною цього договору, та супровідний лист від 08.09.2017 року №143, в якому просила ОСОБА_2 підписати договір та один екземпляр повернути до сільської ради. Однак, конверт повернувся до сільської ради за закінченням встановленого терміну зберігання. Враховуючи, що сільська рада не звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 з вищевказаного приводу, у зв`язку з чим кошти до сільського бюджету не поступили, заступник керівника Калуської місцевої прокуратури просив спонукати (зобов`язати) ОСОБА_2 до укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури Рахинянської сільської ради на суму 65 207,50 грн. у зв`язку з будівництвом магазину продпромтоварів в АДРЕСА_1 у редакції, викладеній у мотивувальній частині позову.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати укладеним договір про пайову участь замовника будівництва у розвитку інфраструктури населених пунктів між Рахинянською сільською радою та ОСОБА_2 на суму 65 207,50 грн. у зв`язку з будівництвом магазину продпромтоварів в АДРЕСА_1 редакції, викладеній у мотивувальній частині позову.

Рішенням Долинського районного суду від 18 вересня 2019 року позов заступника керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рахинянської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області задоволено.

Визнано укладеним договір про пайову участь замовника будівництва у розвитку інфраструктури населених пунктів між Рахинянською сільською радою та ОСОБА_2 на суму 65 207,50 грн. у зв`язку з будівництвом магазину продпромтоварів в АДРЕСА_1 у редакції, викладеній у цьому рішенні.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь прокуратури Івано-Франківської області кошти, витрачені на сплату судового збору у розмірі 1 762,00 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об`єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням зобов`язання, яке прямо передбачено чинним законодавством. Невиконання такого зобов`язання не звільняє замовника будівництва від обов`язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Оскільки відповідач протягом 2014-2017 років не зверталась до Рахинянської сільської ради щодо укладення договору про пайову участь, то позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема зазначає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується не на доказах та аргументах сторін, а практично повністю скопійовано з рішення Заліщицького районного суду від 07.02.2018 року у справі №597/619/17 із заміною сторін та суми договору, що є неприпустимим та суперечить основоположним принципам судочинства в Україні.

Також вказує, що суд, всупереч наведеним нею доводам, безпідставно визнав право прокурора на звернення в суд в інтересах Рахинянської сільської ради, при тому, що прокурором не надано належних та допустимих доказів для здійснення такого представництва, а також не зазначено причин, які перешкоджали Рахинянській сільській раді самостійно захистити інтереси держави. Судом не враховано правові позиції Верховного Суду про те, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави, та що самого лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо і в такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 КК України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

На думку апелянта, суд безпідставно не врахував її доводи і про те, що нею здійснено будівництво магазину та кафе, які відносяться до об`єктів соціальної інфраструктури. Судом не застосовано підпункт 6 пункту 4 статі 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , яким передбачено, що до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури. Також судом не застосовано положення пункту 3.56 ДБН Б.2.2-Х:201Х та пункту 1.5 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 року №219, які беззаперечно підтверджують, що спірний об`єкт будівництва належить до об`єктів соціальної інфраструктури, а тому на цей об`єкт поширюється звільнення від сплати пайової участі.

Крім того апелянт вказує, що на момент початку будівництва спірного об`єкта, яке було належним чином легалізовано та дозволено органами місцевого самоврядування, ще не існувало Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури Рахинянської сільської ради, її не було проінформовано про необхідність укласти договір про пайову участь в майбутньому, на її адресу не надходило повідомлення про прийняття сільською радою вищевказаного Порядку, а також не надходило пропозицій підписати лист-згоду та укласти договір про пайову участь. Таким чином, на неї не було покладено обов`язку укласти договір.

З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заступник керівника Калуської місцевої прокуратури подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скарги заперечив та вказав, що наявність на 5 сторінці рішення суду першої інстанції слів міста Заліщики не свідчить про його незаконність та не є підставою для скасування цього рішення, а є опискою, яка усувається в порядку, передбаченому ст. 269 ЦПК України.

Зазначив, що декларація про готовність магазину продпромтоварів по АДРЕСА_1 Рахиня до експлуатації затверджена 14.02.2015 року. З того часу Рахинянська сільська рада не вживала заходів щодо укладення з ОСОБА_2 договору про пайову участь замовника будівництва у розвитку інфраструктури сільської ради. Тільки після втручання органів прокуратури сільська рада 14.09.2017 року надіслала відповідачу примірники договору для підписання. Оскільки в подальшому конверт з вищевказаними документами, адресований ОСОБА_2 , повернувся до сільської ради за закінченням терміну зберігання, що підтвердило її небажання укладати договір, прокуратура звернулася в суд з наведеним позовом.

Також зауважив, що згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 14.02.2015 року об`єктом будівництва відповідача є магазин продпромтоварів із зазначенням коду 1230.1, який відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд притаманний для торгових центрів, універмагів, магазинів, а не кафе з магазином, як зазначила відповідач у апеляційній скарзі. Таким чином, ОСОБА_2 спорудила один об`єкт, а не два, і розцінювати його як об`єкт соціальної інфраструктури немає підстав.

Представник прокуратури вважав безпідставними і посилання апелянта на те, що на момент початку будівництва спірного об`єкта Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури Рахинянської сільської ради не існувало, оскільки Закон України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту застосовуються до спірних правовідносин, якщо зазначені нормативні акти діяли на момент реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Посилаючись на наведене, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

В засідання апеляційного суду апелянт та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 не з`явилися, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомили.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їх відсутності.

Представник прокуратури та особи, в інтересах якої заявлено позов - сільський голова Рахинянської сільської ради в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечили з мотивів, наведених у відзиві, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення представників прокуратури та особи, в інтересах якої заявлено позов, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем ОСОБА_2 здійснено будівництво нежитлового приміщення, а саме магазину продпромтоварів по АДРЕСА_1 .

14.02.2015 року Управлінням ДАБІ в Івано-Франківській області зареєстровано декларацію про готовність вищевказаного об`єкта до експлуатації №ІФ143150450310, відповідно до якої датою закінчення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію є 1 квартал 2015 року. Згідно декларації кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 652 075 грн. (а.с. 10-11).

30.07.2014 року Рахинською сільською радою було прийнято рішення №190-21/2014, яким затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури Рахинської сільської ради (далі Порядок) (а.с. 12-14).

Вказаний Порядок затверджено рішенням ради у відповідності до вимог ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , за якою порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 2.2 Порядку розмір пайової участі у розвитку інфраструктури Рахинської сільської ради з урахуванням інших передбачених законом відрахувань, становить для нежитлових будівель та споруд 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Встановлено, що на момент прийняття магазину продпромтоварів в АДРЕСА_1 в експлуатацію замовник ОСОБА_2 не уклала із Рахинянською сільською радою договір про пайову участь у розвитку інфраструктури сільської ради та не перерахувала кошти до сільського бюджету.

08.09.2017 року виконавчий комітет Рахинської сільської ради листом №143 звернувся до відповідача з пропозицією підписати договір про пайову участь замовника будівництва у розвитку інфраструктури Рахинянської сільської ради, розрахунком розміру пайової участі, який є невід`ємною частиною даного договору, та з проханням після підписання цього договору один примірник повернути виконавчому комітету Рахинської сільської ради, додатком якого були договір та додаток №1 до договору у двох примірниках (а.с. 15).

Запропонованим відповідачу проектом договору та розрахунком, що є невід`ємною частиною цього договору, розмір пайової участі визначено в сумі 65 207,50 грн., що становить 10 відсотків від вартості об`єкта будівництва (а.с. 16-17).

Проте, конверт з вищевказаними документами повернувся до сільської ради за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с. 19).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.12.2017 року, власником магазину продпромтоварів і кафе за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час є ОСОБА_3 (а.с. 21-24).

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Положеннями ст. 40 зазначеного Закону встановлено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.

Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Аналіз положень ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності свідчить про те, що обов`язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва.

Визначений частиною дев`ятою статті 40 Закону строк тривалістю у п`ятнадцять робочих днів встановлений для добровільного виконання замовником будівництва обов`язку звернутися до органу місцевого самоврядування з метою укладення договору про пайову участь. Ухилення замовника будівництва від ініціювання укладення цього договору до прийняття об`єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням обов`язку, прямо передбаченого чинним законодавством. Факт реєстрації декларації про готовність до експлуатації багатоквартирного житлового будинку не звільняє замовника будівництва від обов`язку укласти договір про пайову участь після такої реєстрації.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №339/388/16-ц.

Суд першої інстанції, встановивши, що відповідач не виконала обов`язку щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури Рахинянської сільської ради, передбаченого Законом України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури Рахинської сільської ради, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання укладеним між сторонами такого договору.

Доводи апелянта, що рішення суду першої інстанції ґрунтується не на доказах та аргументах сторін, а практично повністю скопійовано з рішення Заліщицького районного суду від 07.02.2018 року у справі №597/619/17 із заміною сторін та суми договору, спростовуються мотивувальною частиною рішення, а допущена судом технічна описка в судовому рішенні може бути виправлена в порядку ст. 269 ЦПК України і не свідчить про його незаконність чи недотримання принципів судочинства, чи основних засад цивільного судочинства.

Щодо тверджень апелянта про те, що суд, всупереч наведеним нею доводам, безпідставно визнав право прокурора на звернення в суд в інтересах Рахинянської сільської ради, то положеннями ч.ч. 3, 4, 5 абз. 2 ст. 56 ЦПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Тобто, виходячи із зазначеної норми, органи місцевого самоврядування також повинні захищати інтереси держави, а якщо вони цього не роблять, то за них це може зробити прокуратура.

Однак, наявність цієї норми ще не свідчить про те, що прокурори мають право подавати позови замість місцевих рад.

Органами місцевого самоврядування є не лише місцеві ради, але і їх виконкоми. Останнім, з урахуванням положень Закону України Про місцеве самоврядування , можуть делегуватися повноваження органів виконавчої влади і в такому випадку вони дійсно можуть підпадати під визначення органу, уповноваженого здійснювати відповідні повноваження держави.

Визначення поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження надано в Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №1-1/99. Згідно з цим Рішенням під таким органом слід розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Тобто, виходячи з вимог ЦПК України та їх офіційного тлумачення Конституційним Судом України, органи прокуратури можуть представляти лише ті органи місцевого самоврядування, які наділені повноваженнями органів виконавчої влади.

В даному випадку позов керівника прокуратури пред`явлено в інтересах Рахинянської сільської ради в особі його виконавчого органу, який входить в систему сільської ради, а не суб`єкта місцевого самоврядування - територіальної громади села, що випливає з позовних вимог, а саме п. ІV Договору про пайову участь замовника будівництва у розвитку інфраструктури населених пунктів, якого представник позивача просить визнати укладеним між Рахинянською сільською радою та ОСОБА_2 .

З урахуванням наведених норм права, апеляційний суд не погоджується з доводами апелянта, що суд першої інстанції безпідставно визнав право прокурора на звернення в суд з позовом в інтересах Рахинянської сільської ради.

Не беруться до уваги й доводи апелянта про те, що судом безпідставно до спірних правовідносин не застосовано пп. 6 п. 4 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , яким передбачено, що до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури, адже згідно Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 14.02.2015 року (а.с. 10) об`єктом будівництва відповідача є магазин продпромтоварів із зазначенням коду 1230.1, який відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого та введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507, присвоєний для торгових центрів, універмагів, магазинів та не відноситься до об`єктів соціальної інфраструктури.

Посилання апелянта на те, що на момент початку будівництва спірного об`єкта, яке було належним чином легалізовано та дозволено органами місцевого самоврядування, ще не існувало Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури Рахинянської сільської ради, і на неї не було покладено обов`язку укласти договір, не узгоджуються з положеннями ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

З огляду на викладене та з урахуванням положень ст. 375 ЦПК України, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду від 18 вересня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча М.Д. Горейко

Судді: Л.В. Василишин

Р.Й. Матківський

Повний текст постанови складено 16 січня 2020 року.