Ухвала

від 13.01.2020 по справі 757/23388/19-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 13 січня 2020 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року,

за участі: адвоката представник ТОВ «Княжицьке» ОСОБА_5 , ОСОБА_7 ,ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , та накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222910102:01:057:0009, 3221284000:04:017:0015, 3221284000:03:011:0021, 3221284000:03:007:0008, 3221284000:04:017:0014, 3221284000:04:018:0048, 3221284000:04:008:0043, 3221284000:04:017:0033, 3221284000:01:076:0009, 3221284000:03:007:0008, які зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом заборони розпоряджання та користування, крім Товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке» (код ЄДРПОУ 38974159).

Не погоджуючись з таким рішенням, адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на оскарження ухвали слідчого Печерського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року, скасувати її, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Щодо строку апеляційного оскарження зазначає, що в судове засідання ОСОБА_6 не викликали, копію ухвали йому не направлено, лише 25 жовтня 2019 року стало відомо про її наявність, під час допиту його як свідка, та в той же день вручено, апеляційну скаргу подано 30 травня 2019 року.

Апелянт зазначає, що арештоване майно не має жодного доказового значення для досудового розслідування у даному кримінальному проваджені. Висновок органу досудового розслідування про вилучення земельних ділянок у ВАТ «КНЯЖИЦЬКЕ» - не відповідає дійсності - суперечить фактичним обставинам справи. Земельні ділянки придбані особою на підставі договорів купівлі-продажу, дарування земельних ділянок. Станом на момент постановлення рішення у справі ТОВ «КНЯЖИЦЬКЕ» не є правонаступником ні ВАТ «КНЯЖИЦЬКЕ» ні КСП ім. Щорса, тобто жодного відношення до земель переданих у постійне користування не має.

Посилається на те, що КСП ім. Щорса перебуває в стадії ліквідації та усі земельні ділянки зобов`язане передати до земель запасу органу місцевого самоврядування.

Окрім того, відповідно до інформаційного ресурсу реєстрації права власності та похідних прав, в тому числі прав користування земельними ділянками, земельні ділянки фізичної особи заявника не перебувають в користуванні ТОВ «КНЯЖИЦЬКЕ».

При вирішенні питання щодо накладення арешту на земельну ділянку судом не забезпечено участь власника наведені обставини щодо законності набуття права власності ОСОБА_9 .

В судове засідання прокурор не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, хоча про час та місце судового засідання йому завчасно повідомлено в передбаченому законом порядку, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи адвоката ОСОБА_5 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення представника ТОВ «КНЯЖИЦЬКЕ», яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді не пропущено, з огляду на положення абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, однак апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 26 березня 2016 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 12016110130001082 за фактами незаконних дій щодо земельних ділянок на території Броварського району, Київської області, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ст. 356 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що ВАТ «Княжицьке» передано на підставі державного акту про право постійного користування землею І-КВ № 001799, площею 232 га і акту про право колективної власності на землю серія КВ, площею 1932,8 га, згідно з рішенням Княжицької сільської ради від 18.03.1997 року, земельні ділянки для сільськогосподарського виробництва, у подальшому землі, передані товариству у власність, розпайовано. У той же час, без паювання та вилучення у користувача - ВАТ «Княжицьке» (КСП ім. Щорса) після 1997 року, в тому числі з метою уникнення викупу за ринковою ціною шляхом безоплатного виділення фізичним особам нібито для ведення особистого селянського господарства, частина земель з вказаних 232 га, розпайованих та нерозпайованих з 1932,8 га, а всього понад 670 га, з порушенням вимог ч. ч. 1-2 та абз. 2-3 ч. 6 ст. 120, ст. 1481 та п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, оформлена за даними Державного земельного кадастру за ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ТОВ «ЗЕТ Весела Долина», ТОВ «ЕМ Садова Домівка», ТОВ «ІБК ГРУП», ТОВ «Девелопмент Інвест», ТОВ «ДІ Краєвид Нерухомість», ТОВ «Капіталсоюзінвест 2005», ТОВ «Аспект Будсервіс», ТОВ «АкваТерра».

Право користування вказаними ділянками належить ТОВ «Княжицьке», згідно договорів оренди, а ОСОБА_9 вчиняє дії зі здійснення користування ними. Правомірність користування ТОВ «Княжицьке» зазначеними земельними ділянками встановлено постановою Верховного Суду України від 27 лютого 2019 року.

Також встановлено, що в період з 2013 року по 2018 рік державними реєстраторами виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, всупереч ч.ч.1-2, абз.2-3 ч.6 ст.120, ст. 1481 та п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, проведено державну реєстрацію на праві приватної власності 10 земельних ділянок за громадянином ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

На думку органу досудового розслідування, вищевказані земельні ділянки є розпайованими та перебувають в постійному користуванні ТОВ "Княжицьке", дії щодо реєстрації права власності на земельні ділянки за ОСОБА_6 проведено державними реєстраторами неправомірно.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за громадянином ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстровані земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222910102:01:057:0009, 3221284000:04:017:0015, 3221284000:03:011:0021, 3221284000:04:017:0014, 3221284000:04:018:0048, 3221284000:04:008:0043, 3221284000:04:017:0033, 3221284000:01:076:0009, 3221284000:03:007:0008, 3221284000:04:017:0043.

13 травня 2019 року прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на зазначені земельні ділянки, яке задоволено ухвалою слідчим суддею.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12016110130001082 про накладення арешту на вказані земельні ділянки, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, є предметом кримінального правопорушення, а тому на нього необхідно накласти арешт.

Крім того, зазначене майно у даному кримінальному провадженні постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_12 від 18 квітня 2019 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні (а.п. 35-36).

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у діяльність ОСОБА_6 , з потребами кримінального провадження.

З огляду на положення ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, арешт майна з підстав передбачених ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Тому, посилання автора апеляційної скаргина те, що слідчим суддею безпідставнонакладено арешт на вказане майно, не можуть прийматися до уваги.

Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимогКПК України.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_6 не перебуває у статусі підозрюваного або обвинуваченого, не спростовують висновків слідчого судді, зокрема тому, що арешт майна з підстав, передбачених частиною 2статті 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Окрім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що слідчим суддею порушено вимоги ст. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України, оскільки факт правомірності набуття права власності земельної ділянки ОСОБА_13 органом досудового розслідування не встановлено, досудове розслідування кримінального провадження фактично не проведено, а постанову слідчого про його закриття, скасовано.

В судовому засіданні апеляційної інстанції директор ТОВ «КНЯЖИЦЬКЕ» - ОСОБА_7 пояснила, що право власності ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 набули у незаконний спосіб під час дії мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення, тому орган досудового розслідування та суд під час розгляду справи по суті, мають дати правову оцінку діям зазначених осіб, у яких вислідковуються ознаки шахрайства.

Посилання апелянта на те, що арештоване майно не має доказового значення для досудового розслідування у даному кримінальному проваджені, колегія суддів вважає непереконливими, як і твердження про те, що висновок органу досудового розслідування про вилучення земельних ділянок у ВАТ «КНЯЖИЦЬКЕ» суперечить фактичним обставинам справи. Адвокатом ОСОБА_5 не надано доказів на спростування висновків, викладених як в клопотання прокурора, так і в ухвалі слідчого судді.

Інші доводи, на які посилається представник в апеляційній скарзі, також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони спростовуються матеріалами судового провадження.

Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , та накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222910102:01:057:0009, 3221284000:04:017:0015, 3221284000:03:011:0021, 3221284000:03:007:0008, 3221284000:04:017:0014, 3221284000:04:018:0048, 3221284000:04:008:0043, 3221284000:04:017:0033, 3221284000:01:076:0009, 3221284000:03:007:0008, які зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом заборони розпоряджання та користування, крім Товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке» (код ЄДРПОУ 38974159), - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_14 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11сс/824/35/2020 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_15

Категорія ст.170 КПК Доповідач ОСОБА_14