Постанова

від 15.01.2020 по справі 910/4994/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2020 р. Справа№ 910/4994/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Петраш С.А. - адвокат

від відповідача: Гелеверя Р.В. - адвокат

від третьої особи: не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Софа ЛТД

на рішення Господарського суду міста Києва, ухвалене 30.10.2019, повний текст якого складений та підписаний 06.11.2019

у справі № 910/4994/19 (суддя Приходько І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Софа ЛТД

до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Танаіс-Суми

про розірвання договору поруки № 4Т14209И/П від 25.10.2016

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про розірвання з 03.11.2016 укладеного між сторонами договору поруки № 4Т14209И/П від 25.10.2016 з підстав істотного порушення відповідачем умов вказаного договору, а саме, ненадання позивачу належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують обов`язки боржника (третьої особи) за кредитним договором № 4Т14209И від 17.02.2014, виконання зобов`язань за яким забезпечено спірним договором поруки, внаслідок чого позивач фактично був позбавлений можливості використовувати необхідні документи для стягнення грошових коштів з боржника, що призвело до суттєвого погіршення його фінансово-майнового стану.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2019, повний текст якого складений та підписаний 06.11.2019, у справі № 910/4994/19 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

- позивачем не доведено факт виконання зобов`язання третьої особи за кредитним договором № 4Т14209И від 17.02.2014 в повному обсязі;

- позивачем не підтверджено належними засобами доказування, яким чином порушення договору поруки, які, нібито, були допущені відповідачем, позбавили позивача права на отримання від боржника коштів, відповідно до виконаного позивачем за договором поруки зобов`язання боржника;

- позивачем не наведено жодного обґрунтування, в чому саме полягає завдана йому шкода, який її розмір, який причинно-наслідковий зв`язок існує між такою шкодою та порушеннями умов договору поруки (що мали місце виключно на переконання позивача), або хоча б того, яким саме чином позивач зазнав такої шкоди з огляду на відсутність з його боку будь-яких спроб фактично отримати очікуване ним за договором ;

- що стосується посилань позивача щодо очікування ним досягнення позитивного господарського результату, який мав, на думку позивача, полягати у отриманні ним як поручителем, що виконав кредитні зобов`язання, від боржника коштів/майна у обсязі більшому, ніж витрати позивача на виконання відповідних кредитних зобов`язань за боржника, суд першої інстанції наголосив на тому, що такі очікування позивача не обґрунтовані жодними об`єктивними факторами, а навпаки - суперечать як самій, визначеній ст. 553-557 ЦК України, правовій природі договору поруки, яка є способом забезпечення виконання основного зобов`язання та метою якої є саме забезпечення виконання боржником зобов`язання, а не отримання поручителем прибутку, так і відповідним нормам Глави 49 ЦК України та Закону України Про заставу та Закону України Про іпотеку , виходячи з яких, позивач в будь-якому випадку не мав би правових підстав претендувати на отримання за рахунок забезпечень коштів/майна в обсязі більшому, ніж обсяг реальних та законних вимог за відповідними зобов`язаннями боржника;

- іншою передбаченою законом підставою для розірвання договору є істотна зміна обставин, визначена статтею 652 ЦК України, проте позивач не лише жодним чином не доводить наявності таких змін належними та допустимими засобами доказування, а навіть, й не обґрунтовує наявності чотирьох умов, визначених в ч. 2 ст. 652 ЦК України при істотній зміні обставин;

- позивачем не було обґрунтовано правових підстав розірвання спірного договору з дати, що передує зверненню до суду з даним позовом, прийняття рішення у даній справі та набрання ним законної сили (у позові позивач просив суд розірвати спірний договір поруки з 03.11.2016 - примітка суду).

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Софа ЛТД звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 у справі № 910/4994/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

У апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що при прийнятті оспорюваного рішення судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на те, що непередання відповідачем кредитного договору та інших документів є істотним порушенням, внаслідок якого позивач позбавлений того, на що він розраховував при укладенні спірного договору поруки, а саме, можливості вимагати від третьої особи повернення (сплати) коштів, які сплачені позивачем за цим договором поруки.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2019 справа № 910/4994/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Ухвалою колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І. від 10.12.2019:

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Софа ЛТД на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 у справі № 910/4994/19;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 26.12.2019;

- роз`яснено учасникам процесу, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- розгляд справи № 910/4994/19 призначено на 15.01.2020 о 12:40;

- сторони попереджено, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

Станом на 15.01.2020 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Третя особа представників в судове засідання не направила, про причини неявки суду не повідомила.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, подане відповідачем клопотання про розгляд справи без участі свого представника, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

25.10.2016 позивач як поручитель та відповідач як кредитор уклали договір поруки № 4Т14209И/П (а.с. 33) (далі Договір поруки), в п. 1 якого погодили, що предметом Договору поруки є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання третьою особою своїх зобов`язань за кредитним договором № 4Т14209И від 17.02.2014, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.

Відповідно до п. 3 Договору поруки поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Згідно з п. 5 Договору поруки, у випадку невиконання боржником обов`язку п. 1 цього договору, відповідач направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання.

У пункті 6 Договору поруки сторони домовились, що поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.

У матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем позивачу як поручителю вимоги з виконання зобов`язань за договором поруки щодо погашення заборгованості третьою особою за кредитним договором, проте в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення № 365 від 26.10.2016 (а.с. 35), з якої слідує, що позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 171 992 097,01 грн. з призначенням платежу: виконання обов`язків по кредитному договору № 4Т14209И від 17.02.2014 згідно Договору поруки № 4Т14209И/П від 25.10.2016.

Факт отримання вказаних коштів відповідачем не заперечується.

Пунктом 10 Договору поруки сторони узгодили, що відповідач зобов`язаний, у випадку виконання позивачем обов`язку третьої особи за кредитним договором № 4Т14209И від 17.02.2014, передати позивачу впродовж п`яти робочих днів відповідача з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитними договорами.

Позивач зазначає, що на аналогічних умовах, 25.10.2016 сторонами укладено договори поруки № 4Б15111И/П, № 4Ф15102И/П, № 4А15116И/П, № 4К14363И/П, № 4М14367И/П, № 4С13268И/П, № 4О15080И/П, № 4Т12029И/П, № 4В13010И/П та № 4Я13815И/П, по яким позивач також виконав зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за його користування на загальну суму 4 133 127 217,04 грн..

З матеріалів справи слідує, що 25.10.2016 позивач як позичальник та відповідач як банк уклали кредитний договір № 4С16102Г (а.с. 27-32), за умовами якого відповідач зобов`язався надати позивачу кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 4 350 000 000,00 грн. з ціллю фінансування поточної діяльності позивача в обмін на зобов`язання позивача щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, у визначених цим договором розмірах та терміни.

Позивач вважає, що:

- хоча в тексті кредитного договору № 4С16102Г і не міститься посилань на його взаємопов`язаність з вищевказаними договорами поруки, однак, це підтверджується, тим що розділ 2 Кредитного договору встановлює зобов`язання Банку надати кредит у розмірі 4 350 000 000,00 грн. шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позивача. Тобто, отримання кредиту передбачає поступово поповнення рахунку позичальника грошовими коштами;

- відкриття відповідачем кредитної лінії та поповнення одним платежем всієї суми у розмірі 4 305 119 314,05 грн., свідчить про обізнаність відповідача про подальше використання позивачем грошових коштів, а саме - сплата за договорами поруки, що укладені між сторонами, загальна сума за якими складає 4 305 119 314,05 грн.;

- укладенню вищезазначених договорів поруки та істотною умовою їх укладення взагалі, передувало надання позивачу відомостей, щодо існування у відповідача сукупних залогових прав, що забезпечують права вимоги за кредитним зобов`язанням третьої особи у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, а саме, угоди про наявні майнові права на отримання товару на загальну суму 387 476 000 грн., а загальна сума забезпечення виконання зобов`язань по всім договорам поруки становила 12 261 126 000,00 грн.;

- суттєвою умовою, що передувало укладенню договорів поруки з боку позивача, стало надання відомостей про існування договорів застави з боку третіх осіб, які надали в якості засобу щодо виконання низкою юридичних осіб по укладеним договорам поруки № 4А15116И/П, № 4Б15111И/П, № 4Ф15102И/П, № 4К14363И/П, № 4М14367И/П, № 4015080И/П, № 4С13268И/П, № 4Т14209И/П, № 4Т12029И/П № 4В13010И/П та № 4Я13815И/П від 25.10.2016 своїх зобов`язань за кредитними договорами шляхом надання в заставу корпоративних прав на загальну суму 4 040 457 013,00 грн., та надання позивачу відомостей щодо багатократного забезпечення виконання боржниками своїх зобов`язань, а саме: при загальній сумі зобов`язань в 4 305 119 314,05 грн. - загальна сума забезпечення зобов`язань складала 16 301 583 013,00 грн.;

- суттєвість положення договорів поруки полягає саме в тому, що до позивача мають перейти саме всі права, а для переходу саме всіх прав мають бути надані від відповідача до позивача належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором, які до теперішнього часу не надані;

- відповідач повинен був передати позивачу до 03.11.2016 належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором №4Т14209И від 17.02.2014, однак, такі документи передані не були.

Також позивач посилається на істотне порушення відповідачем умов Договору поруки, а саме ненадання позивачу, після виконання ним зобов`язань за кредитним договором № 4Т14209И від 17.02.2014, належним чином посвідчених копій документів, що підтверджують обов`язки боржника за вказаним кредитним договором, виконання зобов`язань за якими забезпечено спірним Договором поруки, у зв`язку з чим позивач втратив зацікавленість у подальшому виконанні Договору поруки, а також зазнав значних збитків у зв`язку з тим, що для реалізації Договору поруки був вимушений залучити кредитні кошти та сплачувати проценти за кредитом, а також залучити додаткове забезпечення кредиту, та вважає вказане підставою для розірвання Договору поруки.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що невиконання відповідачем свого зобов`язання за Договором поруки щодо передачі прав вимог до боржників не дало змоги використовувати ці права у якості можливого забезпечення, в тому числі, і зобов`язань самого позивача і призвело до суттєвого погіршення його фінансово-майнового стану, тобто, до спричинення з боку відповідача суттєвої шкоди позивачу.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частина 1 ст. 553 ЦК України встановлює, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 556 ЦК України встановлено, що після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника.

Згідно з ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

За правилами п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

У постановах від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі № 6-932цс15 Верховний Суд України висловив правову позицію, відповідно до якої аналіз норм частин першої та другої статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов`язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов`язанні внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Часткове виконання поручителем зобов`язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Згоду з вказаною правовою позицією висловив Верховний Суд у постанові від 05.07.2018 у справі № 910/20312/17.

У пункті 4 Договору поруки сторони узгодили, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Згідно з п. 8 Договору поруки, до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язанні.

Колегія суддів вважає, що як вищезазначені правові норми, так і умови Договору поруки свідчать про те, що для виникнення у відповідача обов`язку передати копії відповідних документів обов`язок третьої особи за спірним кредитним договором має бути позивачем виконаний у повному обсязі.

Будь-яких обґрунтованих пояснень щодо підстав перерахування відповідачу в рахунок виконання третьою особою зобов`язань перед відповідачем за кредитним договором № 4Т14209И від 17.02.2014 грошових коштів в сумі саме 171 992 097,01 грн. представник позивача в судовому засіданні колегії суддів не надав.

Докази того, що вказана сума на дату її перерахування є загальною сумою заборгованості третьої особи за спірним кредитним договором, жодним документальним доказом не підтверджується.

Отже, позивачем не доведено виконання зобов`язання третьої особи перед відповідачем за кредитним договором № 4Т14209И від 17.02.2014 у повному обсязі, тому в цьому випадку наслідки, передбачені в ст. 556 ЦК України, частиною 2 якої встановлено, що до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, не настали, тобто позивачем не доведено його право вимагати від відповідача передачі документів, які підтверджують зобов`язання третьої особи перед відповідачем за кредитним договором № 4Т14209И від 17.02.2014.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 14 договору передбачено, що дострокове розірвання договору здійснюється за письмовою згодою сторін.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Враховуючи, що позивачем не доведено, що зі сплатою ним 171 992 097,01 грн. у відповідача виник обов`язок щодо передачі позивачу копій документів, які підтверджують повне виконання зобов`язання третьої особи перед відповідачем за кредитним договором № 4Т14209И від 17.02.2014, невчинення таких дій не може вважатися порушенням Договору поруки.

Також колегія суддів зазначає про таке.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Щодо правовідносин, унормованих ст. 651 ЦК України, у постанові від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13 Верховний Суд України виклав правову позицію, відповідно до якої оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною є різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що позивачем не наведено жодного обґрунтування, в чому саме полягає завдана йому шкода, який її розмір, який причинно-наслідковий зв`язок існує між такою шкодою та порушеннями умов договору поруки (що мали місце виключно на переконання позивача), або хоча б того, яким саме чином позивач зазнав такої шкоди з огляду на відсутність з його боку будь-яких спроб фактично отримати очікуване ним за договором .

Що стосується посилань позивача щодо очікування ним досягнення позитивного господарського результату, який мав, на думку позивача, полягати у отриманні ним як поручителем, що виконав кредитні зобов`язання, від боржника коштів/майна у обсязі більшому, ніж витрати позивача на виконання відповідних кредитних зобов`язань за боржника, то колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі очікування позивача не обґрунтовані жодними об`єктивними факторами, а навпаки - суперечать як самій, визначеній ст. 553-557 ЦК України, правовій природі договору поруки, який є способом забезпечення виконання основного зобов`язання та метою якого є саме забезпечення виконання боржником зобов`язання, а не отримання поручителем прибутку, так і відповідним нормам Глави 49 ЦК України, Закону України Про заставу та Закону України Про іпотеку , виходячи з яких, позивач в будь якому випадку не мав би правових підстав претендувати на отримання за рахунок забезпечень коштів/майна в обсязі більшому, ніж обсяг реальних та законних вимог за відповідними зобов`язаннями боржника.

Отже, позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що невиконання відповідачем зобов`язань з передання копій документів, що підтверджують обов`язки третьої особи за кредитним договором, завдало йому шкоди і значною мірою позбавило того, на що він розраховував при укладенні Договору поруки, що є необхідною умовою для задоволення вимог про розірвання такого договору в зв`язку з істотним порушення умов договору.

Крім того, слід зазначити про таке.

Позивач у розгляді цієї справи наполягає, у тому числі в апеляційній скарзі, на розірванні Договору поруки, укладеного 25.10.2016, саме з 03.11.2016 (дати, до якої, за доводами позивача, відповідач мав передати позивачу належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки третьої особи за спірним кредитним договором).

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно з ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Задоволення зазначеної вимоги у будь-якому разі не є можливим з огляду на наведені положення ч. 3 ст. 653 ЦК України та ч. 5 ст. 188 ГК України, які пов`язують розірвання договору в судовому порядку і припинення зобов`язань за ним саме з моментом набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Наведене є достатнім для відмови в позові безвідносно до інших обставин справи.

Крім того, слід зазначити і про неефективність обраного позивачем способу захисту своїх прав: якби Договір поруки було розірвано, позивач не мав б можливості ні повернути сплачені ним відповідачу кошти (в силу положень ч. 4 ст. 653 ЦК України згідно з якою сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом), ні вимагати у відповідача надіслання відповідних документів (оскільки таке зобов`язання відповідача за Договором поруки припинилося б з розірванням цього договору), а, відповідно, не могло б і вимагати сплати йому коштів боржником - третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.12.2019 у справі № 910/5016/19 яка прийнята за наслідками розгляду позовних вимог позивача до відповідача про розірвання договору № 4Я13815И/П від 25.10.2016 (вказаний договір, за твердженнями самого позивача, укладений на аналогічних умовах, а підстави, яким позивача обґрунтовує вимоги щодо його розірвання, є повністю тотожними заявленими ним у цій справі № 910/4994/19 - примітка суду).

Слід зазначити і про те, що позивачем не надано жодного документального доказу на підтвердження того, що саме для реалізації Договору поруки він був вимушений залучити кредитні кошти та сплачувати проценти за кредитом, а також залучити додаткове забезпечення кредиту, в зв`язку з чим зазнав значних збитків, адже зі змісту наданого позивачем кредитного договору № 4С16102Г (а.с. 23) вказаного не слідує, а в його тексті міститься посилання на те, що кредит надається для фінансування поточної діяльності.

Отже, позивачем не доведено наявність підстав для розірвання з 03.11.2016 укладеного між сторонами договору поруки № 4Т14209И/П від 25.10.2016 з підстав істотного порушення відповідачем умов вказаного договору, а також не доведено наявність порушеного суб`єктивного права, на захист якого подано позов, а тому заявлені позивачем вимоги про розірвання договору поруки № 4Т14209И/П від 25.10.2016, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Софа ЛТД задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 у справі № 910/4994/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі, в тому числі і за звернення з апеляційною скаргою, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Софа ЛТД на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 у справі № 910/4994/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 у справі № 910/4994/19 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4994/19.

Повний текст постанови складено: 16.01.2020

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк