Постанова

від 28.11.2019 по справі 910/6090/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2019 р. Справа№ 910/6090/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Дідиченко М.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 28.11.2019р.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс МКС

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2019р. (повний текст складено 18.07.2019р.)

у справі №910/6090/18 (суддя - Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-МКС

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп , Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Таранто , Державного реєстратора Хмельницького Сергія Юрійовича філія КП Главанської сільської ради Абсолют у м. Києві, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)

про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності

1. Зміст позовних вимог та заперечень

1.1. Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень філії Комунального підприємства Главанської сільської ради Абсолют у м. Києві Хмельницького Сергія Юрійовича про державну реєстрацію права власності: 24676933 від 02.02.2018р. за Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп на об`єкт нерухомого майна нежилу будівлю загальною площею 238,10 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 5-Г , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1477243980000. Визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Заверухи Наталії Іванівни Дніпровського міського нотаріального округу, Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав власності: 40087140 від 13.03.2018р. за Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Таранто на об`єкт нерухомого майна нежилу будівлю, загальною площею 238,10 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Броварський, 5-Г, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1477243980000.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення приписів ст. 35 Закону України Про іпотеку позивач, як іпотекодавець, будь-яких вимог про усунення порушень ні від Банку, ні від іншої особи не отримував.

1.3. Також позивач зазначав, що будь-яких повідомлень від Банку щодо переходу прав вимоги до іншого Іпотекодержателя не отримував.

1.4. Держаний реєстратор в порушення приписів Конституції України, Закону України Про іпотеку , Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, не перевірив дотримання Банком/Іпотекодержателем, чи іншою особою, яка має на це право вимог п.п. 5.2., 5.3. Іпотечного договору щодо надсилання вимоги про усунення порушень та звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодавцю.

1.5. Товариство з обмеженою відповідальністю ТД Таранто проти позову заперечив, посилаючись на те, що ТОВ ФК Дніпрофінансгруп , як новий кредитор, вжив всіх необхідних заходів, які передбачені положеннями Закону України Про іпотеку щодо повідомлення позивача про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечними договорами, а також щодо повідомлення про усунення порушень зобов`язань за кредитним договором.

1.6. Державний реєстратор Хмельницький С.Ю. під час прийняття оскаржуваного рішення, діяв виключно та на підставі чинного законодавства України, що в свою чергу спростовує доводи позивача.

1.7. Позивачем не зазначено, в чому полягає протиправність рішення приватного нотаріуса Заверухи Н.І., які саме норми чинного законодавства були порушені.

1.8. Як зазначив відповідач-2, спірний об`єкт нерухомості отриманий ним на законних підставах, грошові кошти сплачені. Позовна заява не містить жодних вимог до відповідача-2.

1.9. Відповідачі 1, 3, 4 відзив на позов у встановлений судом строк не надали.

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судами

2.1. 14.09.2010р. між Публічним акціонерним товариством Інтеграл-Банк (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Слов`янські традиції (Позичальник) було укладено кредитний договір №881 (далі - Кредитний договір), на виконання якого Банк надав Позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 1 000 000,00 грн. у порядку і на умовах, визначених цим договором.

2.2. В забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за вищезазначеним кредитним договором, 29.11.2010р. між Банком (Іпотекодержателем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Альянс МКС (Іпотекодавцем), як майновим поручителем було укладено Договір іпотеки від (далі Договір іпотеки), нотаріально посвідчений, зареєстрований в реєстрі за №3778, за умовами якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю наступне майно: нежила будівля загальною площею 238,10 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Броварський, 5-Г, реєстраційний номер у РПВН 32135258, та належить Іпотекодавцю на праві власності.

2.3. Згідно з п. 5.3. Договору іпотеки Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання в порядку передбаченому Законом України Про іпотеку .

2.4. 15.12.2017р. між Публічним акціонерним товариством Інтеграл-Банк (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп (Новий кредитор) було укладено Договір№6 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, зокрема, і за кредитним договором №881 від 14.09.2010р. (далі - Договір №6).

2.5. 15.12.2017р. між Публічним акціонерним товариством Інтеграл-Банк (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп (новий кредитор) було укладено Договір про відступлення прав за іпотечним договором від 29.11.2010р. зареєстрованого в реєстрі за №3778. (далі - Договір відступлення).

2.6. 20.12.2017р. відповідачем-1 було направлено на адресу позивача повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором №881 від 14.09.2010р. та за договором іпотеки від 29.11.2010р., що підтверджується описом вкладення в поштовий конверт та фіскальним чеком, які містяться в матеріалах справи.

2.7. 20.12.2017р. відповідачем-1 було направлено на адресу позивача вимогу/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості, що підтверджується описом вкладення в поштовий конверт та фіскальним чеком, які містяться в матеріалах справи.

2.8. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №110026697 від 28.03.2018р. рішенням Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень філії КП Главанської сільської ради Абсолют у м. Києві Хмельницького Сергія Юрійовича була проведена реєстрація права власності: 24676933 від 02.02.2018р. за ТОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп на об`єкт нерухомого майна нежилу будівлю, загальною площею 238,10 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Броварський, 5-Г, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1477243980000.

2.9. Приватним нотаріусом Заверухою Наталією Іванівною Дніпровського міського нотаріального округу було зареєстровано право власності: 40087140 від 13.03.2018р. за ТОВ ТД Таранто на об`єкт нерухомого майна нежилу будівлю, загальною площею 238,10 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Броварський, 5-Г, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1477243980000.

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2019р. у справі №910/6090/19 в позові відмовлено повністю.

3.2. Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дії, вчиненні відповідачами, зазначені позивачем у позовній заяві відносно предмету іпотеки, що належали на праві власності позивачу є правомірними та такими, що передбачені діючим законодавством України та умовами Договору іпотеки.

3.3. Крім того, місцевий суд дійшов висновку про те, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачами.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

4.1. Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2019р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.

4.2. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що для здійснення реєстрації права власності на підставі Договору іпотеки потрібно надати державному реєстратору відповідні документи, перелік яких встановлено Порядком Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016р. №553, а саме документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання Іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від Іпотекодавця, письмової вимоги Іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

4.3. На переконання апелянта, обов`язок з надсилання вимоги про порушення основного зобов`язання вважається виконаним Іпотекодержателем лише у разі, якщо така вимога отримана Іпотекодавцем і строк її виконання має обчислюватись з моменту отримання цієї вимоги.

5. Заперечення на апеляційну скаргу

5.1. Відповідач-2 заперечив проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що чинне законодавство не містить положення, яке передбачає обов`язок Іпотекодержателя щодо забезпечення з боку Іпотекодержателя отримання Іпотеекодавцем/боржником письмової вимоги Іпотекодержателя, надісланої в порядку ст. 35 Закону України Про іпотеку .

5.2. Як зазначив відповідач-2, відповідач-1 належним чином повідомив позивача про існуючу заборгованість та про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, а також дотримання вимог п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127.

5.3. Відповідачі 1, 3, 4 відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надали.

5.4. . Відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

6.1. 27.08.2019р. на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційну скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс МКС на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2019р. у справі №910/6090/18.

6.2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс МКС передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді Кропивна Л.В., Дідиченко М.А.

6.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019р. апеляційну скаргу залишено без руху.

6.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2019р., після усунення недоліків, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Альнс МКС пропущений строк на подання апеляційної скарги та відкрито апеляційне провадження.

6.5. 24.10.2019р. та 07.11.2019р. у судових засіданнях оголошувалась перерва.

6.6. Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив апеляційний суд скасувати рішення місцевого суду у даній справі.

6.7. Представник відповідача-2 заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду місцевого суду без змін.

6.8. Відповідачі 1, 3, 4 своїх представників в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи, повідомлені належним чином.

6.9. Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

7. Застосоване законодавство

7.1. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

7.2. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

7.3. Відповідно до ст. 35 Закону України Про іпотеку (далі - Закон) у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

7.4. Відповідно до ст. 36 Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

7.5. Відповідно до ст. 37 Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

7.6. Відповідно до ст. 38 Закону якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

7.7. Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон №1952- IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку. Записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які приймаються за наявності підстав для виникнення прав, зокрема на підставі правочинів.

7.8. Відповідно до ч. 3 ст. 10 зазначеного Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

7.9. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №1952-IV державним реєстратором є, окрім інших, нотаріус.

7.10. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

7.11. Відповідно до ст. 18 Закону №1952-ІV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

7.12. Відповідно до п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127 (далі - Порядок №1127) для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

7.13. Відповідно до пункту 61 вказаного Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

8. Позиція апеляційного суду

8.1. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

8.2. Як встановлено судом, 15.12.2017р. на підставі Договору №6 та Договору відступлення Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп набуло право вимоги за Кредитним та Іпотечним договорами.

8.3. 20.12.2017р. відповідачем-1 було направлено на адресу позивача повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором №881 від 14.09.2010р. та за договором іпотеки від 29.11.2010р., що підтверджується описом вкладення в поштовий конверт та фіскальним чеком, які містяться в матеріалах справи.

8.4. 20.12.2017р. відповідачем-1 було направлено на адресу позивача вимогу/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості, що підтверджується описом вкладення в поштовий конверт та фіскальним чеком, які містяться в матеріалах справи.

8.5. Позивач наполягає, що вказані повідомлення не були ним отримані, а тому відповідач-1 незаконно звернув стягнення на предмет іпотеки.

8.6. З матеріалів справи вбачається, що вказані повідомлення були надіслані на адресу позивача - м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 38/40 та повернуті за закінченням терміну зберігання.

8.7. Верховний Суд у постанові від 29.08.2018р. по справі №755/5691/16-ц дійшов висновку про те, що відомості щодо зміни адреси реєстрації відповідачів матеріали справи не містять. Вимоги були відправлені поштою рекомендованим, цінним листом з повідомленням, з описом вкладення, проте не були отримані позивачем та повернуті поштою за закінченням встановленого строку зберігання , зазначене свідчить про вжиття всіх заходів для повідомлення боржника належним чином про заборгованість.

8.8. Таким чином, відповідач-1 належним чином повідомив позивача про відступлення права вимоги та про дострокове погашення заборгованості.

8.9. Документи, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону № 1952-IV та статті 37 Закону порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Матеріалами справи підтверджується дотримання державним реєстратором вищезазначених вимог.

8.10. Крім того, апеляційний суд звертає увагу апелянта на те, що відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005р. (заява № 38722/02).

У рішенні в справі Каіч та інші проти Хорватії ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Інший підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Заявлені позивачем вимоги про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності не можуть забезпечити поновлення порушеного права позивача.

9. Висновки апеляційного суду

9.1. Дослідивши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що Господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з`ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

9.2. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду в порядку ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.

9.3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс МКС на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2019р. у справі №910/6090/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2019р. у справі №910/6090/18 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс МКС .

4. Матеріали справи №910/6090/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 13.01.2020р.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Дідиченко