Рішення

від 17.01.2020 по справі 904/5120/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2020м. ДніпроСправа № 904/5120/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників, справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАІС-ТРЕЙД"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТАРС БЕЙКЕРІ ПРОДАКШН"

про стягнення 121382,47грн., з яких 117933,00грн. основної заборгованості; 3169,78грн. пені; 279,69грн. трьох процентів річних (договір №06/09-19П від 06.09.2019), з урахуванням позовної заяви від 12.11.2019

Представники: справу розглянуто без виклику представниківучасників справи

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАІС-ТРЕЙД" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТАРС БЕЙКЕРІ ПРОДАКШН" (далі - відповідач-1) в якій просить суд стягнути 121382,47грн., з яких 117933,00грн. основної заборгованості; 3169,78грн. пені; 279,69грн. трьох процентів річних (договір №06/09-19П від 06.09.2019), з урахуванням позовної заяви від 12.11.2019. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2261,08грн. та витрати на професійну правничу допомогу позивач просить суд покласти на відповідача.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

06.09.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №06/09-19П (далі - договір), за умовами якого відповідач отримав від позивача товар, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними на загальну суму 117933,00грн., а саме:

- видатковою накладною №268 від 06.09.2019 на суму 31611,60грн. з ПДВ; товарно-транспортна накладна №268 від 06.09.2019;

- видатковою накладною №272 від 13.09.2019 на суму 9492,00грн. з ПДВ; товарно-транспортна накладна №272 від 13.09.2019;

- видатковою накладною №274 від 17.09.2019 на суму 35541,00грн. з ПДВ; товарно-транспортна накладна №274 від 17.09.2019;

- видатковою накладною №283 від 23.09.2019 на суму 38288,40грн. з ПДВ; товарно-транспортна накладна №283 від 23.09.2019.

Позивач стверджує, що строк виконання зобов`язання є таким, що настав.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню за загальний період прострочення з 23.09.2019 по 29.10.2019 на загальну суму 3169,78грн.;

- три проценти річних за загальний період прострочення з 23.09.2019 по 29.10.2019 на загальну суму 279,69грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5120/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2019.

Ухвалою від 11.11.2019 позовну заяву залишено без руху.

12.11.2019 виявлені судом недоліки усунуто.

Ухвалою від 18.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 18.12.2020.

26.11.2019 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання від 26.11.2019 за вих.№б/н в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 15000,00грн. витрат на професійну правову допомогу. Клопотання від 26.11.2019 за вих.№б/н прийнято до розгляду.

Щодо строку для подачі відзиву.

Ухвалу від 18.11.2019 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач отримав 21.11.2019, що, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду 26.11.2019 з відміткою пошти "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Відповідачу в ухвалі від 18.11.2019 роз`яснено право на надання відзиву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Отже, строк для подачі відзиву до 06.12.2019.

В ухвалі від 18.11.2019 встановлено строк для вчинення процесуальних дій до 18.12.2019.

Станом на 17.01.2020 відзив на позов не надано.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків , пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався , про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі , якщо судове засідання не проводиться.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відтак, шістдесятиденний строк з дня відкриття провадження у справі спливає 17.01.2020.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

17.01.2020 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.

ПОЗИЦІЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Доказами, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, предметом доказування у господарській справі є лише ті факти, які мають матеріально-правове значення, тобто факти без з`ясування яких не можна правильно вирішити справу по суті.

Таким чином, предмет доказування - це коло фактів матеріально-правового значення, які підлягають встановленню для вирішення господарської справи по суті.

Можна виділити два основних підходи до визначення предмету доказування, які відповідають його розумінню у вузькому і широкому сенсі.

Предмет доказування у вузькому розумінні визначається як сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, тобто фактів, з якими закон пов`язує виникнення, зміну і припинення правовідносин між сторонами і на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Даний склад фактів визначається нормою права, яка регулює спірні правовідношення.

У широкому розумінні предмет доказування вміщує не тільки юридичні факти, які обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, але і інші обставини, без встановлення яких неможливо правильне вирішення справи і виконання судом інших задач господарського судочинства.

До предмету доказування у широкому розумінні можна віднести наступні групи фактів:

1. юридичні факти матеріально-правового характеру;

2. доказові факти;

3. юридичні факти процесуально-правового характеру (які визначають наявність у особи права на пред`явлення позову і здійснення інших процесуальних дій );

4. факти, які сприяють правильній оцінці доказів (наприклад, факт підробки письмового доказу );

5. факти, встановлення яких необхідно суду для виконання попереджувальних і виховних задач господарського судочинства.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі:

1. Обставини укладання договору.

2. Природа договору.

3. Факт поставки товару.

4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

5. Штрафні санкції (пеня).

6. Правомірність нарахування трьох процентів річних.

1. Обставини укладання договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАІС-ТРЕЙД" (далі - позивач, продавець) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТАРС БЕЙКЕРІ ПРОДАКШН" (далі - відповідач, покупець), (разом іменовані - сторони) укладено договір №06/09-19П від 06.09.2019 (далі - договір).

Предметом договору визначено, що продавець зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити поставки продуктів харчування, товарів народного споживання (далі - продукція) на умовах дійсного договору. Конкретна кількість, асортимент і ціни продукції, що передається (партії продукції) вказується у видаткових (товарно-транспортних) накладних, які є невід`ємною частиною дійсного договору (пункт 1.1 договору).

Ціна договору. Загальна вартість дійсного договору визначається шляхом сумування вартості всіх партій продукції, що передається по окремим видатковим (товарно-транспортним) накладним у відповідності до умов дійсного договору (пункт 2.1 договору).

Строк. Цей договір набуває чинності з момент його підписання і діє до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх проведення (пункт 5.3 договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Природа договору.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Факт поставки товару.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 117933,00грн. , що підтверджується:

1. Видатковою накладною №268 від 06.09.2019 на суму 34611,60грн. з ПДВ; товарно-транспортна накладна №268 від 06.09.2019.

2. Видатковою накладною №272 від 13.09.2019 на суму 9492,00грн. з ПДВ; товарно-транспортна накладна №272 від 13.09.2019.

3. Видатковою накладною №274 від 17.09.2019 на суму 35541,00грн. з ПДВ; товарно-транспортна накладна №274 від 17.09.2019.

4. Видатковою накладною №283 від 23.09.2019 на суму 38288,40грн. з ПДВ; товарно-транспортна накладна №283 від 23.09.2019.

Видаткові накладні підписані представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Отже, факт поставки товару визнається підтвердженим.

4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1 договору визначено, що покупець зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар, протягом 14 (чотирнадцяти) днів з поставки товару на склад покупця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

1. За видатковою накладною №268 від 06.09.2019 на суму 34611,60грн. з ПДВ строк оплати настав 20.09.2019.

2. За видатковою накладною №272 від 13.09.2019 на суму 9492,00грн. з ПДВ строк оплати настав 27.09.2019.

3. За видатковою накладною №274 від 17.09.2019 на суму 35541,00грн. з ПДВ строк оплати настав 01.10.2019.

4. За видатковою накладною №283 від 23.09.2019 на суму 38288,40грн. з ПДВ строк оплати настав 07.10.2019.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним , і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити його вартість.

Строк оплати є таким, що настав.

Доказів оплати товару в сумі 117933,00грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем не надано.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 117933,00грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

5. Штрафні санкції (пеня).

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 3.3 договору визначено, що у випадку недотримання строків оплати продукції, які вказано в пункті 2.3 дійсного договору, покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції за кожен день.

Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 23.09.2019 по 29.10.2019 на загальну суму 3169,78грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимог не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок пені та встановив, що останній містить помилки.

Здійснивши власний перерахунок пені, господарський суд встановив, що правомірним розміром пені є сума у розмірі 3044,27грн., яка і підлягає задоволенню.

6. Правомірність нарахування трьох процентів річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 23.09.2019 по 29.10.2019 на загальну суму 279,69грн.

Відповідач контррозрахунок трьох відсотків річних не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та встановив, що останній містить помилки. Здійснивши власний перерахунок трьох процентів річних, господарський суд встановив, що правомірним розміром трьох процентів є сума у розмірі 272,77грн., яка і підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу ;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В якості судових витрат позивач вказав 15000,00грн. витрат на правову допомогу та 2261,08грн. судового збору.

Щодо витрат на професійну правову допомогу.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів , які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони , зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру» . Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру , виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими , а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00грн. позивач надав такі документи:

1. Копію договору №б/н від 24.10.2019 про надання правової допомоги, який укладено між "Адвокатським об`єднанням" та позивачем і предметом якого визначено, що Адвокатське об`єднання надає клієнту правову (правничу) допомогу щодо відносин клієнта, які склалися у нього з відповідачем шляхом надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод та захисту в разі порушення, а також здійснює представництво клієнта в Господарському суді Дніпропетровської області.

2. Акт прийому-передачі наданих послуг (правової допомоги) до договору про надання правової допомоги від 24.10.2019 з переліком наданих позивачу послуг правової допомоги.

3. Рахунок-фактуру 241019 від 24.10.2019 на суму 15000,00грн. за послуги з надання правової допомоги від 24.10.2019.

4. Платіжне доручення №500 від 25.10.2019 на суму 15000,00грн.

Господарський суд дослідив Акт прийому-передачі наданих послуг (правової допомоги) до договору про надання правової допомоги від 24.10.2019 з переліком наданих позивачу послуг правової допомоги і встановив їх перелік у 19 пунктів.

Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", господарський суд визнав неминучими витратами за послуги вказані у пунктах з 14 по 19 Акту прийому-передачі наданих послуг (правової допомоги) до договору про надання правової допомоги від 24.10.2019, які стосуються уточненої позовної заяви від 12.11.2019 та контролю адвоката за ходом судового процесу.

Витрат на послуги, які вказані у пунктах з 1 по 13 можна було уникнути , у зв`язку з чим несправедливо їх покладати на відповідача.

Неминучими витратами позивача на послуги професійної правової допомоги, господарський суд визнав суму у розмірі 4736,84грн. (15000/19*6), з яких 15000,00грн. сума витрат позивача на професійну правову допомогу; 19 - кількість наданих послуг; 6 - кількість послуг, витрати на оплату якої є неминучою.

Щодо судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи позивач за подачу позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 2261,08грн., сплата якого підтверджена платіжним дорученням №504 від 29.10.2019 на суму 2261,08грн.

Правильним розміром судового збору , відповідно до Закону України "Про судовий збір", є 1820,74грн.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1818,47грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4731,63грн., з урахуванням того, що 99,89% позовних вимог позивача судом задоволено.

Роз`яснення щодо можливості повернути судовий збір.

Крім того, господарський суд вважає за доцільне надати роз`яснення щодо повернення сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Стаття 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ "Про судовий збір", зі змінами до нього, містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.

Так, відповідно до пункту 2 статті 7 цього Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема в разі зменшення розміру позовних вимог.

Законом не передбачено граничного строку повернення сплаченої суми судового збору.

Керуючись статтями 2-5, 7-15, 18, 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 220, 232-233, 236-242, 247-248, 252, 253-254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАІС-ТРЕЙД" (49074, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ БАТУМСЬКА, будинок 11, офіс 302; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39056265) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТАРС БЕЙКЕРІ ПРОДАКШН" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ОЛЕКСАНДРА ПОЛЯ, будинок 46А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42673674) про стягнення 121382,47грн., з яких 117933,00грн. основної заборгованості; 3169,78грн. пені; 279,69грн. трьох процентів річних (договір №06/09-19П від 06.09.2019), з урахуванням позовної заяви від 12.11.2019 задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТАРС БЕЙКЕРІ ПРОДАКШН" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ОЛЕКСАНДРА ПОЛЯ, будинок 46А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42673674) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАІС-ТРЕЙД" (49074, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ БАТУМСЬКА, будинок 11, офіс 302; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39056265) 117933,00грн. (сто сімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять три грн. 00 коп.) основної заборгованості; 3044,27грн. (три тисячі сорок чотири грн. 27 коп.) пені; 272,77грн. (двісті сімдесят дві грн. 77 коп.) трьох процентів річних; 1818,47грн. (одна тисяча вісімсот вісімнадцять грн. 47 коп.) судового збору; 4731,63грн. (чотири тисячі сімсот тридцять одна грн. 63 коп.) витрат на оплату професійної правової допомоги.

В решті позовних вимог , а саме в частині стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТАРС БЕЙКЕРІ ПРОДАКШН" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ОЛЕКСАНДРА ПОЛЯ, будинок 46А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42673674) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАІС-ТРЕЙД" (49074, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ БАТУМСЬКА, будинок 11, офіс 302; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39056265) 125,51грн. пені та 6,92грн. трьох процентів річних відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 17.01.2020.

Суддя І.В. Петренко