Рішення

від 16.01.2020 по справі 905/1967/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.01.2020 Справа № 905/1967/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., при секретарі судового засідання Турко А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Геко-Центр , м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод , м.Авдіївка, Донецька область

про стягнення заборгованості за договором №402/17К від 15.06.2017 у розмірі 344659,20грн, пені у сумі 17784,42грн, 3% річних у сумі 3654,33грн, інфляційних втрат у сумі 5169,88грн, всього 371267,83грн

Представники учасників справи:

від позивача: представник не з`явився

від відповідача: представник не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Геко-Центр , м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод , м. Авдіївка, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором №402/17К від 15.06.2017 у розмірі 344659,20грн, пені у сумі17784,42грн, 3% річних у сумі 3654,33грн, інфляційних втрат у сумі 5169,88грн, всього 371267,83грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №402/17К від 15.06.2017 (на придбання сировинних, паливно - енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) в частині повної та своєчасної оплати за поставлені ресурси.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що договір №402/17К від 15.06.2017, додаткова угода №1 від 13.05.2019, специфікація №4 від 17.05.2019, видаткову накладну №РН-0291 від 20.06.2019, товарно-транспортну накладну №2006/1 від 20.06.2019, акт здачі - приймання №1 від 20.06.2019 підписано неповноважними особами; відсутні відомості щодо надання відповідачу рахунку - фактури №СФ-00233 від 20.06.2019.

Справу розглянуто судом в порядку загального позовного провадження. Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 23.10.2019; підготовче засідання призначене на 14.11.2019 з подальшим відкладанням на 11.12.2019 та 26.12.2019; ухвалою суду від 11.12.2019 продовжено підготовче провадження на 30 днів до 22.01.2020; ухвалою суду від 26.12.2019 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 16.01.2020.

21.12.2019 позивач звернувся з заявою №82 від 17.12.2019 про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором №402/17К від 15.06.2017 у розмірі 344659,20грн, пеню у сумі17784,42грн, 3% річних у сумі 3654,33грн, інфляційні втрати у сумі 5169,88грн, всього 371267,83грн.

Позов розглядається судом з урахуванням поданої в порядку п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України заяви про збільшення розміру позовних вимог.

13.01.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява №2 від 09.01.2020 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором №402/17К від 15.06.2017 у розмірі 344659,20грн на підставі п.2 ст.231 Господарського процесуального кодексу України; повернення сплаченого судового збору у розмірі 5169,89грн. Позовні вимоги про стягнення пені у сумі 17784,42грн, 3% річних у сумі 3654,33грн, інфляційних втрат у сумі 5169,88грн позивач підтримує, просить розглянути справу по суті за його відсутності.

У судове засідання 16.01.2020 представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач представника у судове засідання не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; про причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст.42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

15.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Геко-Центр (постачальник) та Приватним акціонерним товариством Авдіївський коксохімічний завод (покупець), був укладений договір №402/17К від 15.06.2017, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати, а покупець - прийняти та оплатити ресурси, на умовах, передбачених цим договором. Кількість, номенклатура ресурсів вказуються в специфікаціях до договору, які являються його невід`ємною частиною (п.2.1 договору).

Відповідно до п.п.3.1, 3.2, 3.4 договору поставка ресурсів здійснюється видами транспорту, які вказані в специфікаціях. Постачальник зобов`язується поставити ресурси на умовах поставки, вказаних в специфікаціях у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010. Строки поставки ресурсів вказуються в специфікаціях. Право власності на ресурси та ризик випадкового знищення чи пошкодження ресурсів переходить від постачальника до покупця з дати поставки ресурсів.

Оплата покупцем ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в договорі (п.5.1 договору). Оплата за поставлені ресурси буде здійснюватись на основі виставленого рахунку за фактично поставлені ресурси та податкових накладних протягом строку, вказаного в специфікації, який вираховується з моменту виставлення рахунку за фактично поставлені ресурси (п.5.2 договору).

Згідно з п.7.2 договору у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати ресурсів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.05.2019 (п.10.5 договору).

13.05.2019 між сторонами підписано додаткову угоду №1, якою продовжено строк дії договору до 30.05.2021.

Як встановлюється матеріалами справи, в межах договору №402/17К від 15.06.2017 сторонами було підписано специфікацію №4 від 17.05.2019, якою погоджено поставку ресурсів - генератор дизельний EnerSol STRS-11OE у кількості 1шт, ціна за специфікацією складає 287216,00грн, сума ПДВ 20% - 57443,20грн, всього 344659,20грн; ресурси поставляються на умовах поставки DDP м. Авдіївка; строк поставки - 30-40 календарних днів з моменту дати двухстороннього підписання специфікації.

Відповідно до п.п.5,8 специфікації №4 від 17.05.2019 строк оплати поставлених ресурсів - відстрочення платежу 60 календарних днів з дати фактичної поставки ресурсів; датою поставки вважається дата акту прийому-передачі.

У виконання умов договору №402/17К від 15.06.2017 та специфікації №4 від 17.05.2019 позивач поставив відповідачу ресурси за видатковою накладною №РН-00291 від 20.06.2019 на суму 344659,20грн з ПДВ, який був прийнятий представником відповідача без зауважень та заперечень стосовно кількості та якості поставлених ресурсів за видатковою накладною №РН-00291 від 20.06.2019, що підтверджується підписом останнього.

Разом з цим, між сторонами 20.06.2019 підписано акт №1 здачі-приймання, за яким постачальник поставив замовнику обладнання, а замовник прийняв обладнання згідно специфікації №4 від 17.05.2019 в кількості 1шт, загальною сумою 344659,20грн.

Враховуючи приписи положень ст.ст.76,77,91 Господарського процесуального кодексу України, вказані видаткова накладна та акт здачі-приймання приймаються судом як такі, що підтверджують належне виконання позивачем умов договору №402/17К від 15.06.2017 та специфікації №4 від 17.05.2019 в частині поставки ресурсів та прийняття його відповідачем.

За наслідком поставки та передання ресурсів постачальником виставлено покупцю рахунок на оплату №СФ-00233 від 20.06.2019 на суму 344659,20грн з ПДВ.

Порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлені ресурси у встановлений в специфікації №4 від 17.05.2019 строк стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором №402/17К від 15.06.2017 у розмірі 344659,20грн, пені у сумі17784,42грн, 3% річних у сумі 3654,33грн, інфляційних втрат у сумі 5169,88грн, всього 371267,83грн.

Оцінюючи вказані обставини, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626 ст.11 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що договір №402/17К від 15.06.2017 за своєю правовою природою є договором поставки, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення містяться в ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договорів поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом, позивач виконав господарські зобов`язання за договором №402/17К від 15.06.2017 з поставки ресурсів.

Між тим, обставини справи свідчать, що відповідачем не здійснено повного та своєчасного розрахунку за поставлені ресурси за видатковою накладною №РН-00291 від 20.06.2019 на суму 344659,20грн, у визначений п.5 специфікації строк - відстрочення платежу 60 календарних днів з дати фактичної поставки ресурсів, тобто, до 19.08.2019 включно.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи 26.12.2019 відповідачем було сплачено заявлену до стягнення заборгованість у розмірі 344659,20грн, що підтверджується банківською випискою позивача за 26.12.2019.

На підставі викладеного, враховуючи, що заборгованість за договором №402/17К від 15.06.2017 у сумі 344659,20грн була сплачена відповідачем 26.12.2019, тобто після відкриття провадження у справі, що відбулось 23.10.2019, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 344659,20грн на підставі 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Разом з тим, суд зауважує, що несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставлених ресурсів є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.

З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати поставлених ресурсів у строк, встановлений специфікацією №4 від 17.05.2019, суд дійшов висновку, що відповідач згідно з ч. 1 ст.612Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 17784,42грн за період 20.08.2019 - 26.12.2019, суд виходить з такого.

Нарахування заявленої до стягнення в межах даного позову пені зумовлено порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати переданих ресурсів за договором.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з приписами ч.2 ст. 193, ч.1 ст. 216 та ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст. 217, ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Заявлену до стягнення пеню позивачем нараховано на підставі п.7.2 договору №402/17К від 15.06.2017, за умовами якого у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати ресурсів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Як встановлено судом, відповідач прийняв на себе зобов`язання прийняти та своєчасно здійснити оплату переданих ресурсів у строк встановлений п.5 специфікації №4 від 17.05.2019 - відстрочення платежу 60 календарних днів з дати фактичної поставки ресурсів, враховуючи те, що фактична дата поставки відбулась 20.06.2019 (накладна №РН-00291), таким чином, останнім днем здійснення оплати за поставлені ресурси є 19.08.2019, у зв`язку з чим за вимогами ст.253 Цивільного кодексу України першим днем порушення строку оплати, з якого можливо нарахування штрафних санкцій, є 20.08.2019.

За результатом проведеної судом перевірки, судом встановлено, що здійснений позивачем розрахунок пені є неправильним з огляду на те, що позивач невірно визначив кінцеву дату періоду нарахування пені, включивши день фактичної сплати суми заборгованості, що є невірним, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Здійснивши власний перерахунок пені за вірний період з 20.08.2019 по 25.12.2019 на суму заборгованості 344659,20грн, суд встановив, що належним розміром пені є 17646,55грн. Отже, заявлені позовні вимоги про стягнення пені у сумі 17784,42грн підлягають задоволенню частково у розмірі 17646,55грн, решта вимог щодо стягнення пені задоволенню не підлягає.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат у сумі 5169,88грн за період прострочення жовтень-листопад 2019 та 3% річних у сумі 3654,33грн за період прострочення 20.08.2019 - 26.12.2019, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатом проведеної перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено його невідповідність фактичним обставинам справи в частині невірного визначення кінцевої дати періоду нарахування 3% річних, включивши день фактичної сплати суми заборгованості, що є невірним, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 20.08.2019 по 25.12.2019, суд встановив, що належним розміром 3% річних за вказаний період є 3626,00грн. Отже, заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 3654,33грн підлягають задоволенню частково у розмірі 3626,00грн; решта вимог щодо стягнення 3% річних задоволенню не підлягає.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, виходячи з заявленого періоду, суд встановив, що інфляційні втрати складають більшу суму, ніж заявлена позивачем. З урахуванням ч.2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 5169,88грн.

Судовий збір, виходячи з суми розглянутих по суті позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 17646,55грн, 3% річних у сумі 3626,00грн та інфляційні втрати у сумі 5169,88грн, всього 26608,63грн, з огляду на їх часткове задоволення за приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, до розподілу між сторонами сторонами не заявлено.

Керуючись ст.ст. 46, 86, 129, 210, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Геко-Центр , м. Київ, до Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод , м. Авдіївка, Донецька область, в частині стягнення заборгованості за договором №402/17К від 15.06.2017 у розмірі 344659,20грн - закрити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Геко-Центр , м. Київ, до Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод , м. Авдіївка, Донецька область, про стягнення пені у сумі 17784,42грн, 3% річних у сумі 3654,33грн, інфляційних втрат у сумі 5169,88грн, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод (86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, б.1, код ЄДРПОУ 00191075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Геко-Центр (04114, м. Київ, вул.Автозаводська, б.71, кв.111, код ЄДРПОУ 32962186) пеню у сумі 17646,55грн, 3% річних у сумі 3626,00грн, інфляційні втрати у сумі 5169,88грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 396,64грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 16.01.2020 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.01.2020.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя К.І. Аксьонова