Рішення

від 16.01.2020 по справі 910/15670/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2020Справа № 910/15670/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілхост" доТовариства з обмеженою відповідальністю "МГА Груп" простягнення 60 759 грн 47 коп. Представники сторін:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілхост" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГА Груп" про стягнення 56 016 грн 41 коп., в тому числі: 47 843 грн 52 коп. основного боргу, 2 387 грн 42 коп. інфляційних втрат, 1 368 грн 47 коп. 3 % річних та 4 417 грн 02 коп. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та домовленостей між сторонами належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати поставленого товару за видатковими накладними, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 47 843 грн 52 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 2 387 грн 42 коп. інфляційних втрат, 1 368 грн 47 коп. 3 % річних та 4 417 грн 02 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 відкрито провадження у справі № 910/15670/19, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

03.12.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи та заява про уточнення позовних вимог (збільшення розміру позовних вимог), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 60 759 грн 47 коп., в тому числі: 47 843 грн 52 коп. основного боргу, 3 026 грн 20 коп. інфляційних втрат, 1 428 грн 34 коп. 3 % річних та 8 461 грн 41 коп. пені.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином, суд приймає збільшення розміру позовних вимог та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 60 759 грн 47 коп., в тому числі: 47 843 грн 52 коп. основного боргу, 3 026 грн 20 коп. інфляційних втрат, 1 428 грн 34 коп. 3 % річних та 8 461 грн 41 коп. пені.

19.12.2019 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 0103052650996, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (вул. Генерала Алмазова, 18/7, м. Київ, 03118), було направлено ухвалу від 07.11.2019, із зазначенням причини повернення: за закінченням строку зберігання, дата довідки: 18.12.2019.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 07.11.2019 вручена відповідачу 18.12.2019.

Станом на 16.01.2020 відповідачем вимог ухвали суду від 07.11.2019, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

На підставі видаткової накладної від 29.10.2018 № 3390 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар, а саме: олива гідравлічна HYDRAX HLP 46 (20л) на суму 4 209 грн 70 коп.

На підставі видаткової накладної від 01.11.2018 № 3491 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар, а саме: олива гідравлічна HYDRAX HLP 46 (20л) та фільтр гідравлічний Р173055 на суму 10 008 грн 79 коп.

На підставі видаткової накладної від 02.11.2018 № 3502 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар, а саме: рукав комплект25 SP 1.1m F38 0/90, рукав комплект25 SH 0.95m F44.5 0/90, статичне ущільнення 657-31,1 х 39,7 х 2,85 (1") та статичне ущільнення 657-23,4 х 31,8 х 2,85 (0,75") на суму 8 648 грн 18 коп.

На підставі видаткової накладної від 05.11.2018 № 3512 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар, а саме: вода дистильована 5л, олива Motul Tekma Mega SAE 15w40 20L, антифриз DYNAMAX G11 10л, антифриз DYNAMAX G11 4л та фільтр масляний Р553191 на суму 6 570 грн 17 коп.

На підставі видаткової накладної від 13.11.2018 № 3597 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар, а саме: фільтр масляний Р550299, фільтр повітряний Р532410, фільтр повітряний WIX WA6362, фільтр паливний МН КС24, фільтр масляний MAHLE OC205, фільтр паливний Р551329 та олива Motul Tekma Mega Х 15w40 20L на суму 6 134 грн 78 коп.

На підставі видаткової накладної від 16.11.2018 № 3662 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар, а саме: фільтр гідравлічний SH 62755 на суму 4 572 грн 00 коп.

Таким чином, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 40 143 грн 62 коп., що підтверджується підписаними представниками сторін вищезазначеними видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до норм частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Норми статті 181 Господарського кодексу України встановлюють загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до норм статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України ) виникає з моменту його прийняття.

Строк виконання грошового зобов`язання у спірних правовідносинах визначається за правилами статті 692 Цивільного кодексу України , тобто оплата товару пов`язана з моментом його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, через те що іншого строку оплати сторони не визначили.

Таким чином, видані позивачем видаткові накладні містять пропозицію (оферту) на укладення договору, а фактичне прийняття відповідачем товару свідчить про прийняття цієї пропозиції. Підписання накладних сторонами свідчить про погодження істотних умов договору, зокрема, предмету договору, суми та строку оплати за товар.

Позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача, серед іншого, основної заборгованості у розмірі 47 843 грн 52 коп. за видатковими накладними від 29.10.2018 № 3390, від 01.11.2018 № 3491, від 02.11.2018 № 3502, від 05.11.2018 № 3512, від 13.11.2018 № 3597, від 16.11.2018 № 3662, від 19.10.2018 № 3280 та від 23.11.2018 № 3754.

Судом встановлено, що відповідач в порушення домовленостей між сторонами та норм чинного законодавства належним чином не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за отриманий товар у розмірі 40 143 грн 62 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого від позивача товару на суму 40 143 грн 62 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати товару, поставленого позивачем на загальну суму 40 143 грн 62 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача 40 143 грн 62 коп. підлягають задоволенню частково.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача залишку заборгованості у розмірі 332 грн 93 коп. за видатковою накладною від 19.10.2018 № 3280 та заборгованості у розмірі 7 366 грн 97 коп. за видатковою накладною від 23.11.2018 № 3754, судом встановлено, що вказані видаткові накладні не підписані з боку відповідача, відтак, суд не може дійти однозначного висновку щодо того, чи був поставлений позивачем та прийнятий відповідачем товар за вказаними видатковими накладними.

Суд зазначає, що видаткова накладна є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підписання якої фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, та яка є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Таким чином, оскільки видаткові накладні від 19.10.2018 № 3280 та від 23.11.2018 № 3754 не підписані з боку відповідача, та в матеріалах справи відсутні докази отримання останнім товару за вказаними накладними на загальну суму 7 699 грн 90 коп., суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

При цьому, виписка, надана позивачем, з акта звірки взаєморозрахунків, не є первинним фінансовим документом та не підтверджує наявність заборгованості відповідача на суму 47 843 грн 52 коп. До того ж, вказаний акт звірки взаєморозрахунків підписаний тільки з боку позивача.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 026 грн 20 коп. інфляційних втрат, 1 428 грн 34 коп. 3 % річних та 8 461 грн 41 коп. пені, нарахованих на загальний період прострочення з 19.10.2018 по 05.11.2019.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

У відповідності до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

З огляду на вищевикладене та у зв`язку з тим, що позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо нарахування пені за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань з оплати поставленого товару, позовні вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 8 461 грн 41 коп. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок 3 % річних є неправильним, оскільки позивачем невірно визначено початок періоду прострочення.

Так, за перерахунком суду, з урахуванням розміру простроченого платежу, в межах визначеного позивачем періоду нарахування (не виходячи за межі кінцевої дати нарахування, визначеної позивачем), сума 3 % за прострочення поставки товару становить 1 204 грн 70 коп., з яких:

- 128 грн 71 коп. - сума 3 % річних, нарахована за період з 30.10.2018 по 05.11.2019 за прострочення поставки на суму 4 209 грн 70 коп. за видатковою накладною від 29.10.2018 № 3390;

- 303 грн 55 коп. - сума 3 % річних, нарахована за період з 02.11.2018 по 05.11.2019 за прострочення поставки на суму 10 008 грн 79 коп. за видатковою накладною від 01.11.2018 № 3491;

- 262 грн 29 коп. - сума 3 % річних, нарахована за період з 03.11.2018 по 05.11.2019 за прострочення поставки на суму 8 648 грн 18 коп. за видатковою накладною від 02.11.2018 № 3502;

- 197 грн 11 коп. - сума 3 % річних, нарахована за період з 06.11.2018 по 05.11.2019 за прострочення поставки на суму 6 570 грн 17 коп. за видатковою накладною від 05.11.2018 № 3512;

- 180 грн 01 коп. - сума 3 % річних, нарахована за період з 14.11.2018 по 05.11.2019 за прострочення поставки на суму 6 134 грн 78 коп. за видатковою накладною від 13.11.2018 № 3597;

- 133 грн 03 коп. - сума 3 % річних, нарахована за період з 17.11.2018 по 05.11.2019 за прострочення поставки на суму 4 572 грн 00 коп. за видатковою накладною від 16.11.2018 № 3662.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 1 428 грн 34 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 1 204 грн 70 коп.

Здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, судом враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За перерахунком суду, сума інфляційних втрат за прострочення відповідачем оплати поставленого товару становить 2 065 грн 58 коп., з яких:

- 272 грн 00 коп. - сума інфляційних втрат, нарахована за період з листопада 2018 року по листопад 2019 року за прострочення оплати 4 209 грн 70 коп. за видатковою накладною від 29.10.2018 № 3390;

- 499 грн 57 коп. - сума інфляційних втрат, нарахована за період з грудня 2018 року по листопад 2019 року за прострочення поставки на суму 10 008 грн 79 коп. за видатковою накладною від 01.11.2018 № 3491;

- 431 грн 66 коп. - сума інфляційних втрат, нарахована за період з грудня 2018 року по листопад 2019 року за прострочення поставки на суму 8 648 грн 18 коп. за видатковою накладною від 02.11.2018 № 3502;

- 327 грн 94 коп. - сума інфляційних втрат, нарахована за період з грудня 2018 року по листопад 2019 року за прострочення поставки на суму 6 570 грн 17 коп. за видатковою накладною від 05.11.2018 № 3512;

- 306 грн 21 коп. - сума інфляційних втрат, нарахована за період з грудня 2018 року по листопад 2019 року за прострочення поставки на суму 6 134 грн 78 коп. за видатковою накладною від 13.11.2018 № 3597;

- 228 грн 20 коп. - сума інфляційних втрат, нарахована за період з грудня 2018 року по листопад 2019 року за прострочення поставки на суму 4 572 грн 00 коп. за видатковою накладною від 16.11.2018 № 3662.

Відтак, вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 3 026 грн 20 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 2 065 грн 58 коп.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов`язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 1 204 грн 70 коп. та вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 2 065 грн 58 коп.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МГА Груп" (вул. Генерала Алмазова, 18/7, м. Київ, 03118, ідентифікаційний код 41787782) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілхост" (вул. Транспортна, 2, м. Житомир, 10029, ідентифікаційний код 39498475) заборгованість у розмірі 40 143 (сорок тисяч сто сорок три) грн 62 коп., 3% річних у розмірі 1 204 (одна тисяча двісті чотири) грн 70 коп., інфляційних втрат у розмірі 2 065 (дві тисячі шістдесят п`ять) грн 58 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 372 (одна тисяча триста сімдесят дві) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 7 699 грн 90 коп., пені у розмірі 8 461 грн 41 коп., 3 % річних у розмірі 223 грн 64 коп. та інфляційних втрат у розмірі 960 грн 62 коп. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б.Плотницька