Рішення

від 16.01.2020 по справі 910/15899/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2020Справа № 910/15899/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Акціонерного товариства Подільський цемент , с. Гуменці, Кам`янець-Подільський район, Хмельницька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю Металлпромсталь , м. Київ

про стягнення 50 311,45 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Подільський цемент звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Металлпромсталь про стягнення 50 311,45 грн вартості недопоставленого товару.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо поставки оплаченого товару.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.11.2019 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги наведене вище, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерним товариством Подільський цемент (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Металлпромсталь (далі - відповідач) існували договірні зобов`язання, в межах яких відповідач виставив позивачу рахунки на оплату № 26972 та № 26973 від 18.12.2018 на поставку двох листів оцинкованих розміром 0,65х1000х2000 у загальному обсязі 4,125 т, загальною вартістю 113 187,50 грн.

21.12.2018 позивачем здійснено оплату виставлених рахунків в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №1500011686 на суму 113 187,50 грн, копія якого міститься в матеріалах справи.

27.12.2018 на адресу позивача було поставлено товар, проте покупцем виявлено недостачу товару, у зв`язку з чим АТ Подільський цемент склало Акт № 1 про фактичну наявність (недостачу) товару, згідно якого було зафіксовано, що відповідно до результатів зважування маса отриманого товару становить 2,3 т. Загальна кількість недопоставленого товару складає 1,825 т на суму 50 311,45 грн.

09.04.2019 позивачем направлено на адресу відповідача вимогу №000324 про поставку товару, зокрема, листа оцинкованого розміром 0,65х1000х2000 на загальну масу 1,825 т. Вказана вимога отримана відповідачем 18.04.2019, проте залишена без відповіді та задоволення.

15.05.2019 позивачем направлено на адресу відповідача претензію №000361 про повернення грошових коштів в розмірі 50 311,45 грн, у зв`язку з недостачею товару загальною масою 1,825 т. Вказана претензія отримана відповідачем 17.05.2019, проте залишена також без реагування.

15.08.2019 позивачем повторно скеровано на адресу відповідача вимогу за вих. №000088 про повернення коштів за частину недопоставленого товару в розмірі 50 311,45 грн. Вказана вимога отримана відповідачем 23.08.2019, проте залишена останнім без задоволення.

Отже, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 50 311,45 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо поставки товару в повному обсязі.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір у спрощений спосіб, в межах якого відповідач виставив позивачу рахунки на оплату № 26972 та № 26973 від 18.12.2018 на поставку двох листів оцинкованих розміром 0,65х1000х2000 у загальному обсязі 4,125 т, загальною вартістю 113 187,50 грн.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, відповідач, укладаючи із позивачем господарський договір у спрощений спосіб, мав на меті поставити товар та отримати кошти за поставлений товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом частини 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що АТ Подільський цемент зобов`язання по оплаті товару виконано належним чином. Зокрема, 21.12.2018 позивачем здійснено повну оплату виставлених рахунків, проте ТзОВ Металлпромсталь поставлено товар не в повному обсязі, а саме недопоставлено товару загальною масою 1,825 т на суму 50 311,45 грн, про що складено акт № 1 про фактичну наявність (недостачу) товару.

Судом також встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами повернути кошти сплачені за непоставлений товар, зокрема, 15.08.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу за вих. №000088 про повернення коштів за частину непоставленого товару в розмірі 50 311,45 грн у семиденний строк. Вказана вимога отримана відповідачем 23.08.2019, проте залишена останнім без задоволення.

Отже, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав та ТзОВ Металлпромсталь зобов`язано повернути грошові кошти в розмірі 50 311,45 грн, сплачені позивачем за непоставлений товар через сім днів з дати отримання вимоги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог АТ Подільський цемент до ТзОВ Металлпромсталь про стягнення 50 311,45 грн вартості недопоставленого товару.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо поставки товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що ТззОВ Металлпромсталь порушено положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, у зв`язку з чим позовні вимоги АТ Подільський цемент про стягнення сплачених коштів у розмірі 50 311,45 грн підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Акціонерного товариства Подільський цемент задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Металлпромсталь (04116, місто Київ, вулиця Маршала Рибалка, будинок 11Б, офіс 8; ідентифікаційний код 42424623) на користь Акціонерного товариства Подільський цемент (32325, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, село Гуменці, вулиця Хмельницьке Шосе, будинок 1-А; ідентифікаційний код 00293091) заборгованість в розмірі 50 311 (п`ятдесят тисяч триста одинадцять) грн 45 коп. та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук