Рішення

від 09.01.2020 по справі 910/14154/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.01.2020Справа № 910/14154/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інвест" простягнення 807 257 грн 16 коп. Представники: від позивача:не з`явились від відповідача:не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.10.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інвест" про стягнення 807 257 грн 16 коп. заборгованості за договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 07.03.2018 № GC-010961, в тому числі: 540 000 грн 00 коп. основної заборгованості, 3 506 грн 03 коп. інфляційних втрат, 93 688 грн 99 коп. пені, 8 062 грн 14 коп. 3 % річних та 162 000 грн 00 коп. штрафу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати наданих послуг, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 540 000 грн 00 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 3 506 грн 03 коп. інфляційних втрат, 93 688 грн 99 коп. пені, 8 062 грн 14 коп. 3 % річних та 162 000 грн 00 коп. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 відкрито провадження у справі № 910/14154/19, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.11.2019.

08.11.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про надання документів та додаткових доказів на виконання вимог ухвали суду.

15.11.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності представника позивача та клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 18.11.2019 судом оголошено перерву до 09.12.2019.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 суд викликав сторін у підготовче засідання на 09.12.2019.

05.12.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

05.12.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності представника позивача та клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 09.12.2019 судом оголошено перерву до 19.12.2019.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 суд викликав сторін у підготовче засідання на 19.12.2019.

У підготовчому засіданні 19.12.2019 суд, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.01.2020.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 суд викликав відповідача у судове засідання на 09.01.2020.

08.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представники сторін у судове засідання 09.01.2020 з розгляду справи по суті не з`явились, відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання не подав.

Судом встановлено надходження від позивача через відділ діловодства суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Станом на 09.01.2020 відповідачем вимог ухвали суду від 15.10.2019, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі було отримано 14.11.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 01030 52649025.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 09.01.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

07.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" (експедитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Інвест" (замовник за договором) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування № GC-010961 (далі - договір), відповідно до умов якого за цим договором експедитор за оплату та за рахунок замовника надає замовникові комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів замовника (надалі іменованих вантажі ) і вантажів замовника в 20-, 40- та понад 40-футових контейнерах стандартів ISO, в тому числі й збірних вантажів (надалі іменованих контейнерних вантажами ) від місця, зазначеного замовником, до місця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом.

Відповідно до пункту 1.1. договору перевезення вантажів замовника, транспортне експедирування та організацію якого здійснює експедитор у межах надання послуг, передбачених цим пунктом договору, оформлюється міжнародним перевізним документом (коносамент (bill of lading) - у разі морського перевезення, міжнародна автомобільна накладна (CMR) та/або товарно-транспортна накладна (ТТН) - у разі автомобільного перевезення, авіаційна вантажна накладна (Air Waybill) - у разі повітряного перевезення, залізнична накладна - у разі залізничного перевезення), мультимодальний коносамент (combined bill oflading) - у разі змішаного перевезення, а також іншими міжнародними перевізними документами, передбаченими міжнародними актами, а також чинним законодавством України. Міжнародний перевізний документ оформлюється фактичним перевізником, залученим експедитором до міжнародного перевезення вантажів замовника.

Згідно з пунктом 1.5. договору замовник своєчасно та у повному обсязі оплачує експедитору вартість послуг, виконаних у межах даного договору.

За умовами пункту 4.2. договору перелік і вартість послуг, а також ставки/розміри витрат експедитора, що пов`язані з наданням послуг та підлягають компенсації замовником, вказуються в рахунках експедитора. Сумою договору є сума всіх виставлених експедитором рахунків замовнику. За згодою сторін вартість та перелік послуг можуть фіксуватися також у додаткових письмових угодах (додатках) до цього договору, які будуть невід`ємною частиною договору.

Пунктом 4.3. договору визначено, що оплата послуг проводиться замовником протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту виставлення рахунку експедитором (у тому числі, за допомогою електронного зв`язку в порядку, передбаченому цим договором) на поточний рахунок останнього.

Пунктом 4.4. договору сторонами погоджено, що після закінчення відвантаження партії вантажу та належного оформлення документів приймання-передачі, перевізних документів і актів на виконані додаткові послуги, експедитором складається акт прийому-передачі наданих послуг, що є фактом підтвердження, виконання послуг, їх кількості та вартості.

Відповідно до пункту 4.5. договору зазначені вище акти прийому-передачі наданих послуг можуть передаватися експедитором замовнику або його представнику особисто під підпис або факсом, електронною поштою, за узгодженням сторін, із зазначенням на документах ПІБ і посади представника замовника, який отримав документи, або бути відправлені з використанням поштового зв`язку. У разі якщо акти були відправлені замовнику поштою, датою вручення вважається дата отримання, зазначена на поштовому повідомленні. Замовник підписує акт прийому-передачі наданих послуг, передає його експедитору протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту його отримання. У разі незгоди замовника з актом прийому-передачі наданих послуг останній зобов`язаний надати експедитору обґрунтовані заперечення в такий самий термін. У разі не підписання або не повернення акту та відсутності обґрунтованих заперечень у зазначений в цьому пункту договору термін, акт вважається підписаний замовником, а відповідні послуги вважаються належним чином наданими експедитором і прийнятими замовником.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного взаєморозрахунку між сторонами за надані послуги. У разі якщо жодна із сторін за 20 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору не заявить про намір розірвати договір, термін дії цього договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік (пункт 8.1. цього договору).

На підставі заявки № 1 від 07.03.2019 сторони погодили вартість послуг з організації перевезення та експедирування вантажу авіатранспортом (умови поставки EXW AMES - KBP) у розмірі 13 543 USD, та маршрут перевезення вантажу, вказаного у п. 2 даної додаткової угоди (заявки): аеропорт відправлення - Denver, порт вивантаження - KBP, пункт доставки вантажу - KBP, відправник - Graham Equipment, LLC, отримувач вантажу - ТОВ "Агро Інвест". Пунктом 6 заявки визначено, що оплата послуг експедитора здійснюється у національній грошовій одиниці України - гривні, за курсом НБУ станом на момент виставлення рахунку. Пунктом 7 заявки встановлено, що дана додаткова угода (заявка) № 1 до договору № GC-010961 від 07.03.2019 є невід`ємною частиною цього договору та діє до 31.12.2019.

На підставі заявки № 2 від 07.03.2019 сторони погодили наступну вартість послуг з організації перевезення та експедирування вантажу авіатранспортом (умови поставки EXW AMES - KBP) у розмірі 8 256 USD, та маршрут перевезення вантажу, вказаного у п. 2 даної додаткової угоди (заявки): аеропорт відправлення - Denver, порт вивантаження - KBP, пункт доставки вантажу - KBP, відправник - Graham Equipment, LLC, отримувач вантажу - ТОВ "Агро Інвест". Пунктом 6 заявки визначено, що оплата послуг експедитора здійснюється у національній грошовій одиниці України - гривні, за курсом НБУ станом на момент виставлення рахунку. Пунктом 7 заявки встановлено, що дана додаткова угода (заявка) № 1 до договору № GC-010961 від 07.03.2019 є невід`ємною частиною цього договору та діє до 31.12.2019.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами (частина 6 статті 306 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Аналогічні приписи містяться в нормах статей 909, 919 Цивільного кодексу України.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Згідно зі статтею 311 Господарського кодексу України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов договору на транспортно-експедиторське обслуговування № GC-010961 від 07.03.2019 на підставі заявок № 1 від 07.03.2019 та № 2 від 07.03.2019 було надано відповідачу послуги на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором. Факт, обсяги, вартість наданих послуг підтверджується доданими до позовної заяви копіями підписаних та скріплених печатками сторін актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3126 від 21.03.2019 на суму 367 934 грн 59 коп. та № 3137 від 22.03.2019 на суму 225 028 грн 12 коп., та рахунків на оплату № UA00014387 від 21.03.2019 на суму 367 934 грн 59 коп. та № UA00014437 від 22.03.2019 на суму 225 028 грн 12 коп., виставлених на оплату отриманих послуг.

Відповідач частково оплати надані позивачем послуги, що підтверджується доданими до позовної заяви належним чином засвідченими копіями платіжних доручень від 25.07.2019 № 758 на суму 25 028 грн 12 коп. та від 25.07.2019 № 759 на суму 27 934 грн 59 коп.

27.05.2019 позивач звернувся до відповідач з претензією № 3567 про сплату заборгованості, яка залишилася без відповіді та задоволення.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання по оплаті отриманих послуг, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за отримані послуги у розмірі 540 000 грн 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати отриманих послуг на суму 540 000 грн 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати отриманих послуг за договором на транспортне-експедиторське обслуговування № GC-010961 від 07.03.2019 та факту наявності заборгованості з оплати вартості наданих послуг у розмірі 540 000 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 540 000 грн 00 коп.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості наданих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 506 грн 03 коп. інфляційних втрат, 93 688 грн 99 коп. пені, 8 062 грн 14 коп. 3 % річних та 162 000 грн 00 коп. штрафу.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За порушення грошових зобов`язань щодо пені застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 5.22. договору за несвоєчасну оплату послуг експедитора замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період прострочення без обмеження в шість місяців та штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості за користування цими коштами.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 5.22. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за такими періодами:

- за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3126 від 21.03.2019 на суму 367 934 грн 59 коп. з 25.03.2019 по 10.09.2019;

- за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3137 від 22.03.2019 на суму 225 028 грн 12 коп. з 26.03.2019 по 10.09.2019.

Пунктом 4.3. договору визначено, що оплата послуг проводиться замовником протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту виставлення рахунку експедитором (у тому числі, за допомогою електронного зв`язку в порядку, передбаченому цим договором) на поточний рахунок останнього.

Відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені є неправильним, оскільки позивачем, з урахуванням пункту 4.3. договору, а також частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, неправильно визначено день початку прострочення обов`язку з оплати наданих послуг, а також враховано в період нарахування пені день часткової оплати.

За перерахунком суду, сума пені за прострочення оплати наданих послуг становить 93 276 грн 75 коп., в тому числі:

- 58 098 грн 12 коп. - сума пені, нарахована за період з 26.03.2019 по 10.09.2019 за прострочення оплати 367 934 грн 59 коп. (з урахуванням часткової оплати 25.07.2019 на суму 27 934 грн 59 коп.) згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3126 від 21.03.2019;

- 35 178 грн 63 коп. - сума пені, нарахована за період з 26.03.2019 по 10.09.2019 за прострочення оплати 225 028 грн 12 коп. (з урахуванням часткової оплати 25.07.2019 на суму 25 028 грн 12 коп.) згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3137 від 22.03.2019.

Отже, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 93 688 грн 99 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 93 276 грн 75 коп.

Щодо вимог про стягнення штрафу у розмірі 162 000 грн 00 коп. суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 5.22. договору за несвоєчасну оплату послуг експедитора замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період прострочення без обмеження в шість місяців та штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості за користування цими коштами.

В силу статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами договору, а саме пунктом 5.22. передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності при несвоєчасній оплаті послуг експедитора по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення, а також штрафу за несвоєчасну оплату послуг експедитора.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - несвоєчасна оплата поставленого товару за договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Аналогічна правова позиція закріплена у постановах Верховного Суду України від 21.10.2015 №6-2003цс15, від 11.10.2017 № 347/1910/15-ц.

З огляну на вищевикладене, вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 30 % від суми заборгованості за користування коштами є такими, що порушують статтю 61 Конституції України, оскільки за правовою природою є одним і тим самим видом відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, суд відмовляє позивачу в частині заявлених вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 162 000 грн 00 коп.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 8 062 грн 14 коп. та інфляційних втрат у розмірі 3 506 грн 03 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок 3 % річних є неправильним, оскільки позивачем за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3126 від 21.03.2019 невірно визначено початок періоду прострочення.

Так, за перерахунком суду, з урахуванням розміру простроченого платежу, частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, а також часткових оплат, здійснених відповідачем, в межах визначеного позивачем періоду нарахування (не виходячи за межі кінцевої дати нарахування, визначеної позивачем), сума 3% за прострочення оплати вартості послуг становить 8 027 грн 55 коп., з яких:

- 5 000 грн 56 коп. - сума 3 % річних, нарахована за період з 26.03.2019 по 10.09.2019 за прострочення оплати 367 934 грн 59 коп. (з урахуванням часткової оплати 25.07.2019 на суму 27 934 грн 59 коп.) згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3126 від 21.03.2019;

- 3 026 грн 99 коп. - сума 3 % річних, нарахована за період з 26.03.2019 по 10.09.2019 за прострочення оплати 225 028 грн 12 коп. (з урахуванням часткової оплати 25.07.2019 на суму 25 028 грн 12 коп.) згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3137 від 22.03.2019.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 8 062 грн 14 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 8 027 грн 55 коп.

Здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, судом враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та встановлено його правильність та відповідність вимогам умов договору та норм чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов`язання за договором на транспортне-експедиторське обслуговування № GC-010961 від 07.03.2019, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 93 276 грн 75 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 8 027 грн 55 коп. та вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача у розмірі 3 506 грн 03 коп.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інвест" витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 5 000 грн 00 коп.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 5 000 грн 00 коп. представником позивача долучено до матеріалів справи копію ордера серії КС № 447196 від 08.11.2019 на представництво інтересів позивача, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3780/10, рахунок № DSV/04/03/19-07 від 07.11.2019 на суму 10 000 грн 00 коп. та платіжне доручення на суму 10 000 грн 00 коп.,

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову та витрат на послуги адвоката, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, а також те, що позов у даній справі задоволено частково, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на відшкодування адвокатських послуг підлягають частковому задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3 993 грн 83 коп.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інвест" (вул. Пшенична, 9, м. Київ, 03148, ідентифікаційний код 35636272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" (вул. Сім`ї Сосніних, 7-Д, м. Київ, 03134, ідентифікаційний код 38857571) заборгованість у розмірі 540 000 (п`ятсот сорок тисяч) грн 00 коп., пеню у розмірі 93 276 (дев`яносто три тисячі двісті сімдесят шість) грн 75 коп., 3 % річних у розмірі 8 027 (вісім тисяч двадцять сім) грн 55 коп., інфляційних втрат у розмірі 3 506 (три тисячі п`ятсот шість) грн 03 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн 83 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 672 (дев`ять тисяч шістсот сімдесят дві) грн 15 коп.

3. В іншій частині позову щодо вимог про стягнення 412 грн 24 коп. пені, 34 грн 59 коп. 3 % річних та 162 000 грн 00 коп. штрафу відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 17.01.2020

Суддя Н.Б.Плотницька