Рішення

від 17.01.2020 по справі 910/15548/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2020Справа № 910/15548/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МІКС МАРКЕТ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕГА-СЕРВІС 2015

про стягнення 155 032, 17 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МІКС МАРКЕТ (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕГА-СЕРВІС 2015 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 155 032, 17 грн, з яких 123 630, 12 грн основного боргу, 22 747, 94 грн пені та 8 654, 11 грн штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором №ТМ 070218/01 від 07.02.2018, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

18.11.2019 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

18.12.2019 від позивача надійшли письмові пояснення щодо періоду нарахування пені, а саме зазначено, що вірним слід вважати період нарахування пені з 01.05.2019, виписка банку про рух коштів між ним та відповідачем за період з 07.02.2018 по 11.12.2019, а також письмове підтвердження щодо того, що станом на 11.12.2019 ціна позову не змінилася та жодних надходжень грошових коштів на погашення спірної заборгованості від відповідача не надходило.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01001, місто Київ, Спортивна площа, будинок 1-А, направлялась ухвала суду.

Проте, до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, а саме №0103052037755, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку з відбитком календарного штемпелю не вручене, з відміткою за значенням встановленого строку зберігання .

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку , рекомендовані поштові відправлення, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до розділу Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку , у разі невручення рекомендованого листа з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Із залученого до матеріалів справи листа, у якому відповідачу направлялась копія ухвали, убачається, що даний лист, направлений за офіційною адресою місцезнаходження відповідача згідно ЄДР, був повернутий суду поштою.

Інших адрес відповідач суду не повідомляв та у ЄДР інші адреси відсутні, тому суд позбавлений можливості направити ухвалу на інші адреси.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду є наслідками діяння (бездіяльності) самого відповідача щодо його належного отримання, тобто його власною волею, оскільки самим відповідачем надаються до ЄДР відомості, щодо офіційної адреси його місцезнаходження.

Відтак, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач, натомість проявив процесуальну бездіяльність.

Таким чином, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/15548/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та в строк, встановлений ч. 1 ст.251 ГПК України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.02.2018 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір № ТМ 070218/01 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передавати у власність покупцеві, а покупець приймати та оплачувати товар: бензин всіх марок і дизельне пальне.

Марка товару, одиниці виміру, ціна за одиницю товару, кількість окремої партії та її вартість вказується в рахунках постачальника, який є невід`ємною частиною цього договору (п.1.1.2 договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання й діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.6.1 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що продавець провадить відпуск товару покупцеві з відстроченням платежу 30 календарних днів з моменту одержання видаткової накладної на відпущену кількість товару.

Згідно із п.п. 2.2 - 2.4 продавець після підписання договору сторонами, видає покупцеві талони на одержання товару, згідно видатковій накладній. Продавець відпускає товар покупцеві в міру пред`явлення останнім талонів. Відвантаження товару провадиться через автозаправні станції продавця.

Відповідно до п. 2.7 договору у випадку строку оплати, згідно п.2.1 даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі 0, 1% від суми неоплаченого товару, за кожний день прострочення, а за порушення строку оплати понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми неоплаченого товару.

На виконання умов договору, позивачем за видатковими накладними: №1405 від 16.05.2018 (рахунок на оплату №1031 від 16.05.2018), №1620 від 05.06.2018 (рахунок на оплату №1182 від 05.06.2018) та №1659 від 07.06.2018 (рахунок 1202 від 07.06.2018) було передано відповідачу нафтопродуктів на загальну суму 123 630, 12 грн.

Таким чином, позивач виконав свої обов`язки за договором у повному обсязі та поставив відповідачу товар на загальну суму 123 630, 12 грн.

У зв`язку із тим, що відповідач своєчасно не здійснив оплату переданого позивачем товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму основного боргу у розмірі 123 630, 12 грн, пеню за період з 01.05.2019 по 31.10.2019 у сумі 22 747, 94 грн та штраф у сумі 8 654, 11 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Частинами 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.525, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що згідно до вищезазначених видаткових накладних позивачем відповідачу було передано товар на загальну суму 123 630, 12 грн.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором поставки в сумі 123 630, 12 грн підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи та не спростована відповідачем в установленому ГПК України порядку, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача, в зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати вартості переданого позивачем товару, останній просив суд стягнути з відповідача 22 747, 94 грн пені та 8 654, 11 грн штрафу.

За положеннями ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Отже, приймаючи до уваги вищезазначене, оскільки відповідачем не виконано своїх зобов`язань з своєчасної поставки товару, що є підставою для покладення на останнього відповідальності у вигляді сплати пені та штрафу, передбачених пунктом 2.7 договору.

Судом встановлено, що при здійсненні розрахунку пені, яка заявлена у позовній заяві до стягнення, позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України щодо нарахування пені в межах шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У зв`язку з викладеним, враховуючи шестимісячний строк нарахування пені від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, судом було здійснено власний розрахунок пені, з урахування строку оплати визначеного пунктом 2.1 договору (+30 днів) за наступними накладними:

№1405 від 16.05.2018 у сумі 82 500, 12 грн, по строку оплати до 15.06.2018, прострочення з 16.06.2018 строк нарахування пені сплив 16.12.2018;

№1620 від 05.06.2018 у сумі 8 460, 00 грн, по строку оплати до 05.07.2018, прострочення з 06.07.2018 строк нарахування пені сплив 05.01.2019;

№1659 від 07.06.2018 у сумі 32 670, 00 грн, по строку оплати до 07.07.2018, прострочення з 08.07.2018 строк нарахування пені сплив 07.01.2019.

Таким чином враховуючи, що позивачем проведено нарахування пені в сумі 22 747, 94 грн з 01.05.2019 по 31.10.2019, тобто за період більше 6 місяців, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також судом перевірено розрахунок штрафу наданий позивачем і встановлено, що він відповідає чинному законодавству України, умовам договору та дійсним обставинам справи, в зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог не спростовано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги ТОВ МІКС МАРКЕТ підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з відповідача 123 630,12 грн основного боргу та 8 654, 11 грн штрафу.

Судовий збір у розмірі 1 984, 26 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, а решта судових витрат позивача зі сплати судового збору у зв`язку з частковою відмовою у задоволенні позову - на позивача.

Окремо суд зазначає, що порядок та правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України Про судовий збір .

Частиною 1 статті 4 Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст.4 зазначеного Закону визначений розмір ставок судового збору, що справляється за подання позовних заяв до господарського суду, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем заявлена вимога про стягнення заборгованості у загальному розмірі 155 032, 17 грн, яка має майновий характер.

Таким чином, за подання даної позовної заяви підлягало сплаті судовий збір у розмірі 2 325, 48 грн ( 1,5 відсотка ціни позову).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було сплачено за подання позовної заяви судовий збір за платіжними дорученнями №2351 від 02.10.2019 у розмірі 5 648, 62 грн. Таким чином, позивачем переплачено судовий збір на 3 323, 14 грн.

На підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, після отримання відповідного клопотання судом буде розглянута вимога про повернення позивачу частини судового збору у розмірі 3 323, 14 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕГА-СЕРВІС 2015 (01001, місто Київ, Спортивна площа, будинок 1-А, ідентифікаційний код 39901872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МІКС МАРКЕТ (93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Сметаніна, будинок 3-А, ідентифікаційний код 33432796) 123 630 (сто двадцять три тисячі шістсот тридцять) грн 12 коп. основного боргу, 8 654 (вісім тисяч шістсот п`ятдесят чотири) грн 11 коп. штрафу та 1 984 (одну тисячу дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 26 коп. судового збору.

У іншій частині позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань