Рішення

від 17.01.2020 по справі 905/1806/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2020Справа № 905/1806/19 За позовом Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь

до Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення 249609 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення з Відповідача санкцій, разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань своєчасно доставити вантаж залізницею.

Відповідач у поданому відзиві зазначає, що є підстави для зменшення сум штрафу, так як деякі з накладних мали відмітки про наявність підстав для продовження термінів доставки вантажу, тому суми штрафів повинні нараховуватися за менше днів прострочення, ніж заявив Позивач.

Також Відповідач вказує, що Позивач використовує вагонний парк поза передбаченою договором кількістю годин, тому Відповідач не має можливості в повному обсязі використовувати ресурси для навантаження вантажу та відправки його за адресою, і крім того вагони, що прибувають для Позивача, не приймаються до вивантаження Позивачем та простоюють на під`їзних коліях заводу з невідомих причин, і такими своїми діями Позивач чинить перешкоди залізниці для повноцінної та плідної роботи.

Відповідач також зауважує, що затримка відбувається через перебування частини його колії у зоні АТО, тому його робота значно обмежена на напрямку, щодо курсування вагонів з порушенням строку по якому Позивач заявляє до стягнення санкції і Відповідач подає заяву про зменшення суми штрафу до 5% від суми позову.

Позивач доводи відзиву відхиляє, оскільки Відповідачем не доведено вини відправника або одержувача у продовженні строку доставки вантажу, а одна лише відмітка у п. 49 накладній сама по собі таким доказом не є, а є лише твердженням залізниці, яке ще повинно бути доведено. При цьому, у п. 49 накладних, на які послався Відповідач, відсутні відомості, що складалися будь-які акти, як то про нестачу, про відсутність пломб тощо, що б підтверджувало вину відправника або одержувача у продовженні строку доставки вантажу.

Наданий Відповідачем акт загальної форми № 255 Позивач відхиляє, так як вказаний акт містить відмітку про затримку вантажу не з вини залізниці , однак п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів такої причини затримки і такого типу відмітки, який би давав підстави для продовження термінів доставки вантажу і меншої суми штрафу - не передбачає. Щодо акта №485 то Позивач вказує, що він складався взагалі з підстави перевірки маси вантажу, і у ньому відсутні посилання, що строк доставки продовжено. При цьому, п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів також не передбачає такої підстави для затримки вантажу, як перевірка його маси.

Щодо посилання Відповідача на недотримання Позивачем умов договору перевезення, то Позивач їх відхиляє як такі, що не стосуються предмету спору, та навпаки зауважує, що через затримку доставки вантажів Відповідачем він несе значні збитки у вигляді санкцій перед третіми особами, але у даному спорі про стягнення санкцій за несвоєчасну доставку вантажу доведення розміру збитків перед третіми особами не є предметом спору, тому не є обов`язком Позивача.

Вимоги клопотання Відповідача про зменшення суми штрафу Позивач повністю заперечує.

Від Відповідача у встановлений строк заперечення на відповідь на відзив не надходили.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Відповідачем було здійснено перевезення вантажу, одержувачем якого є Позивач.

Вказані перевезення здійснювалися у внутрішньому перевезенні та були оформлені відповідними 30 (тридцятьма) залізничними накладними (копії додані до позову, далі - Накладні), які відповідно до Статуту залізниць України є основними перевізними документами і обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача, і супроводжує вантаж на всьому шляху до станції призначення.

Відповідно до п. 2 Правил приймання вантажів до перевезення (затв. наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644), перевезення вантажів здійснюються вагонними, дрібними, контейнерними, груповими або маршрутними відправками, де наведені нижче терміни вживаються в таких значеннях:

вагонна відправка - партія вантажу за однією накладною в такій кількості, для перевезення якої потрібно надання окремого вагона;

групова відправка - партія вантажу за однією накладною, для перевезення якої надається не менше двох вагонів, але менше маршруту;

маршрутна відправка - партія вантажу за однією накладною в кількості, яка відповідає ваговій нормі, встановленій для маршруту ("ядра" маршруту).

Графа 30 кожної з Накладних містить відомості про загальну тарифну відстань перевезення вантажу по відповідній накладній, а графа 29 - відмітку про тип відправлення.

Відповідно до Правил обчислення термінів доставки вантажів (затв. наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644), залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням у такі терміни:

- у разі перевезення вантажною швидкістю маршрутними відправками - 1 доба на кожні повні та неповні 320 км.;

- у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах - 1 доба на кожні повні та неповні 200 км.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (2.1 Правил обчислення).

Терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу (п. 2.4 Правил обчислення).

При цьому, у п. 2.1 Правил обчислення також вказано, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. А при прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на _ число _ місяць" (друге речення п. 2.1 Правил).

Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України, за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Право на пред`явлення позову та претензії належить Позивачу, як одержувачу вантажу (ст. 130 Статуту залізниць України).

З заявлених Позивачем по 30ти Накладним нарахованої суми штрафу, Відповідач не погоджується з розміром штрафу, нарахованим по 3м з Накладних, а саме, оскільки накладні №№37812401,37875762 та 37866514 містять відмітки у п. 49 кожної з накладних про те, що були підстави для продовження строків доставки по кожній з цих накладних.

Так, відповідно до п. 4.2 Правил оформлення перевізних документів (затв. Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 N644, далі - Правила оформлення) під час перевезення передбачені цими Правилами оформлення відмітки зазначаються у графі 49 Відмітки залізниці , зокрема, передбачені в додатку 3 до Правил оформлення ( Пояснення щодо заповнення накладної ) повідомлення одержувача про прибуття вантажу, і також за необхідності вказуються:

- охорона залізниці, якщо вантаж підлягає обов`язковій охороні залізницею;

- відмітки про результати перевірки вантажу під час видачі, складання актів із зазначенням станції, яка склала акт;

- причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість затримки;

- відомості про переадресування вантажу, зміну одержувача тощо.

Пункт 4.3 Правил оформлення передбачає, що у разі складання акта в графі 49 зазначаються його номер і коротко причина, з якої його складено (наприклад, "про нестачу _____ місць", "про нестачу маси _____ кг", "про відсутність пломб" тощо).

У разі переадресування вантажу за новими документами в графі 49 проставляється:

- у первинних документах - "Вантаж переадресовано за наказом від ____ N _____ на станцію

---

залізниці";

- у нових документах - "Вантаж переадресовано за наказом

---

від ____ N _____, первинна накладна N

---

, станція відправлення

---

залізниці, станція призначення _____ залізниці" (п. 4.4 Правил оформлення).

Згідно з п. 4.5 Правил оформлення, у разі переадресування вантажу за первинними документами найменування станції призначення і її код, одержувач, його код і адреса в накладній змінюються (так, щоб їх можна було прочитати) і вказуються нові дані відповідно до наказу про переадресування. Крім того, в графі 49 "Відмітки залізниці" проставляється запис: "Вантаж переадресовано за наказом

---

від ____ N ____ на станції

---

залізниці". Зміни засвідчуються підписом працівника станції із зазначенням найменування станції переадресування. У разі зміни одержувача без зміни станції призначення вказаний у накладній одержувач і його код змінюються та зазначаються новий одержувач, його код і адреса відповідно до заяви відправника.

При цьому, пункт 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів (затв. Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 N644, далі - Правила обчислення) чітко визначає, що у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін:

- виконання митних та інших адміністративних правил;

- тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці;

- необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин;

- вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника;

- інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Отже, всупереч твердженням Позивача, п. 2.9 Правил обчислення передбачає підстави для збільшення терміну доставки вантажу ну тільки з вини відправника чи одержувача.

На підтвердження того, що Відповідач мав підстави затримати вантаж, що перевозився за закладними №№37812401, 37875762 та 37866514, і що дає право Відповідачу збільшити його термін доставки, Відповідачем було надано два акти загальної форми:

- акт №255 від 27.03.2019 щодо накладної №№37875762 та 37866514, де вказано, що тимчасова затримка в перевезенні по ст. Знам`янка на 2 доби виникла не з вини залізниці ;

- акт №485 від 25.06.2019 щодо накладної №37812401, де вказано, що даний акт складався стосовно перевірки маси вантажу, та вагон завантажено на 450 кг більше від того, ніж повинно бути, і вагон слідує за призначенням.

Судом відхиляються заперечення Позивача, що акт №255 від 27.03.2019 не є належним доказом підтвердження підстав затримки, та що Відповідач повинен ще доводити ці підставі, суд зазначає, що даний акт є належним доказом, так як необхідність складання саме акта, який би підтверджував згадані вище підстави, прямо передбачена Правилами оформлення, і перелік актів, які можуть бути складені у разі затримки вантажу не є обмеженим (п. 4.3 Правил оформлення… наприклад, "про нестачу _____ місць", "про нестачу маси _____ кг", "про відсутність пломб" тощо…). Також судом враховано, що Позивачем не надано жодним доказів на спростування обставин, викладених у акті №255 від 27.03.2019.

Отже, строк доставки вантажу за накладними №№37875762 та 37866514 є продовженим ще на 2 дні (до кількості днів доставки, вказаної в розрахунку) на підставі відмітки в п. 49 вказаних накладних, наявність підстав для проставлення якої підтверджено актом №255 від 27.03.2019, та оскільки Позивач по вказаним накладним нараховує 2 дні прострочення строку доставки вантажу, але при цьому судом встановлено продовження строку доставки на 2 дні, то отже підстав для нарахування штрафу по вказаним накладним немає, тому вимозі про стягнення 6303,20 грн. штрафу суд відмовляє.

Натомість, суд відхиляє другий акт №485 від 25.06.2019, як підставу для продовження строку вантажу за накладною №37812401, оскільки даний акт не містить передбачених п. 2.9 Порядку обчислення підстав для продовження такого строку (відбулося лише зважування вагону, без вивантаження зайвої маси, без виправлення навантаження або упаковки, без перевантаження у інший вагон).

Окремо, судом встановлено, що у розрахунку щодо накладної №37809878 Позивачем неправильно вказано тип відправки, а саме, вказано вагонна , хоча у накладній проставлено групова/маршрутна , для якої термін доставки становить не 1 доба на кожні повні та неповні 200 км, а 1 доба на кожні повні та неповні 320 км. Отже, вантаж за даною накладною мав бути доставлений за 5 діб, а не за 7, як рахує Позивач, відтак, штраф повинен нараховуватися не за 5 днів прострочення, а за 3 повні (4 неповні, так як у розрахунку Позивач вже 1 неповну добу відняв), та за обрахунком суду складає 11950 грн. (20% за ст. 116 Статуту залізниць України), тому в решті штрафу (нарахованих позивачем ще 10%, оскільки Позивач заявляв 30%) в розмірі 5975 грн. суд відмовляє.

Отже, враховуючи наведене, судом встановлено, що дійсно мало місце прострочення Відповідачем доставки вантажу за описаними вище 30ма Накладними, що є підставою для нарахування штрафу за ст. 116 Статуту залізниць України, що за розрахунком Позивача, з урахуванням описаного вище зробленого судом часткового перерахунку, складає 237330,80 грн., тому позовні вимоги про стягнення штрафу визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у сумі 237330,80 грн.; у решті позову судом відмолено з описаних вище підстав.

При цьому, твердження обох сторін щодо неналежного виконання умов договору перевезення іншим контрагентом (щодо перевикористання вагонного складу Позивачем, та щодо спричинення збитків внаслідок недотримання строків доставки Відповідачем загалом) судом до уваги не приймаються, оскільки не входять до предмету доказування даного спору - наявності або відсутності підстав для застосування штрафу за несвоєчасну доставку конкретного вантажу по конкретним накладним.

Щодо заяви Відповідача про зменшення розміру штрафну на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України до 5%, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи Відповідача, суд зазначає, що Відповідачем не надано суду належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому заява Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, у частині пені, на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України задоволенню не підлягає.

Судові витрати, у які Позивачем включено витрати по оплаті судового збору в сумі 3744,13 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 4753,96 грн., які підтверджені належними доказами: договір №180329/АЗСТ від 29.03.2018, додаткові угоди від 01.10.2019 та від 29.08.2019, акт №1 від 15.11.2019, рахунок на оплату від 15.11.2019, розрахунок від 15.11.2019, платіжне доручення від 08.01.2020, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь (м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1; ідентифікаційний код 00191158) 237330 (двісті тридцять сім тисяч триста тридцять) грн. 80 коп. штрафу, а також 3559 (три тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 96 коп. судового збору та 4520 (чотири тисячі п`ятсот двадцять) грн. 12 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Р.Б. Сташків