Рішення

від 08.01.2020 по справі 914/1191/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2020 справа №914/1191/19

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участю секретаря судового засідання Сало О.А., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут

до відповідача 1: Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації

відповідача 2: Самбірське управління Державної казначейської служби України Львівської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Фінансове управління Самбірської районної державної адміністрації

про: стягнення 9367447,39грн.

Представники

позивача: Мачічка О.О. (довіреність №007Др-35-1218 від 29.12.2018р.);

відповідача 1: Добрянська О.В. (розпорядження №99-к від 04.08.2015р.);

відповідача 2: Легуцький І. І. (доручення №4/6-18 від 03.01.2020р.), Прийма Ю.В. (доручення №3/6-18 від 03.01.2020р.);

третьої особи: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

21.06.2019р. до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут до Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації про стягнення 9367447,39грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.06.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут до Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації про стягнення 9367447,39грн. залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви.

16.07.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 12.08.2019р.

07.08.2019р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх.№32363/19.

12.08.2019р. позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх.№33097/19. Крім того, 12.08.2019р. на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про зміну предмета позову та залучення відповідача 2, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх.№2189/19.

У підготовче засідання 12.08.2019р. представник позивача з`явився, підтримав подану заяву про зміну предмета позову та залучення відповідача 2. При цьому, представники відповідача 2, які з`явилися в підготовче засідання 12.08.2019р., не заперечили проти задоволення вищевказаної заяви.

12.08.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів; відкласти підготовче засідання на 23.09.2019р.; залучити до участі у справі в якості співвідповідача Самбірське управління Державної казначейської служби України Львівської області; прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут про зміну предмета позову.

02.09.2019р. на адресу суду від відповідача 1 надійшло клопотання про заміну відповідача та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх.№2340/19 та вх.№2337/19 відповідно.

Крім того, 02.09.2019р. позивачем подано клопотання про витребування доказів, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх.№35956/19.

09.09.2019р. на адресу суду від відповідача 1 надійшли письмові пояснення щодо клопотання про витребування доказів, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх.№37034/19.

Також, 19.09.2019р. на адресу суду від відповідача 2 надійшло заперечення щодо задоволення клопотання про витребування доказів, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх.№38554/19.

У підготовче засідання 23.09.2019р. представники сторін з`явилися. При цьому, представник позивача у підготовчому засіданні подав заяву, у якій просить суд залишити клопотання про витребування доказів без розгляду. Враховуючи вказане, суд залишив без розгляду, подане 02.09.2019р. представником позивача клопотання про витребування доказів.

23.09.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: відмовити у задоволенні клопотання Самбірського управління Державної казначейської служби України Львівської області про заміну відповідача (вх.№2340/19 від 02.09.2019р.); відкласти підготовче засідання на 07.10.2019р.; явку представників сторін у підготовче засідання визнати обов`язковою.

23.09.2019р. на адресу суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх.№2564/19 .

27.09.2019р. на адресу суду від відповідача 2 надійшло клопотання, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх.№39992/19.

03.10.2019р. на адресу суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовНу заяву, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх.№40898/19

Крім того, 03.10.2019р. на адресу суду від відповідача 2 надійшли клопотання про закриття провадження у справі та заперечення на заяву про зміну предмета позову, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх.№40918/19 та вх.№40921 відповідно.

04.10.2019р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх.№2698/19.

У підготовче засідання 07.10.2019р. представники сторін з`явилися.

07.10.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти заяву (вх.№2564/19 від 23.09.2019р.) Товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут про зміну предмета позову; відкласти підготовче засідання на 15.10.2019р.; явку представників сторін у підготовче засідання визнати обов`язковою.

Також, 07.10.2019р. на поштову адресу суду від відповідача 1 надійшли заява про залучення третьої особи та клопотання про закриття провадження у справі, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх.№2703/19 та вх.№41398/19 відповідно.

У підготовче засідання 15.10.2019р. представники сторін з`явилися.

15.10.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив зупинити провадження у справі №914/1191/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/3013/18.

15.11.2019р. на адресу суду від відповідача 2 надійшло клопотання №1441/06-12 від 14.11.2019р. (вх.№47471/19) про поновлення провадження у справі.

26.11.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив: поновити провадження у справі; підготовче засідання призначити на 04.12.2019р.; явку представників учасників справи у підготовче засідання визнати обов`язковою.

04.12.2019р. на електронну адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№50643/19.

У підготовче засідання 04.12.2019р. з`явилися представники усіх сторін.

04.12.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: відмовити у задоволенні клопотання Самбірського управління Державної казначейської служби України Львівської області про закриття провадження у справі (вх.№40918/19 від 03.10.2019р.); заяву Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації про залучення третьої особи (вх.№2703/19 від 07.10.2019р.) задовольнити; залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, Фінансове управління Самбірської районної державної адміністрації; відмовити у задоволенні клопотання Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації про закриття провадження у справі (вх.№41398/19 від 07.10.2019р.); закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 23.12.2019р.; явку представників учасників справи у судове засідання визнати обов`язковою.

09.12.2019р. позивачем подано до суду заяву про виконання вимог ухвали суду, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№51558/19.

10.12.2019р. на адресу суду від відповідача 2 надійшли заперечення на додаткові пояснення, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№51928/19.

23.12.2019р. позивачем подано до суду заяву про виконання вимог ухвали суду, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№54049/19.

Крім того, 23.12.2019р. відповідачем 1 подано до суду заперечення на додаткові пояснення, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№54114/19.

У судове засідання 23.12.2019р. з розгляду спору по суті з`явилися представники сторін, при цьому, третя особа участь повноважного представника у вищевказаному судовому засіданні з розгляду спору по суті не забезпечила, причин неявки суду не повідомила.

У судовому засіданні 23.12.2019р. з розгляду спору по суті оголошено перерву до 08.01.2020р.

Також, ухвалою від 24.12.2019р., Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст.120-121 ГПК України, викликав третю особу у цій справі та повідомив про дату, час і місце судового засідання.

24.12.2019р. на адресу суду від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№54782/19.

Після закінчення перерви, у судове засідання 08.01.2020р. з розгляду спору по суті представники сторін з`явилися. Третя особа участь повноважного представника у вищевказаному судовому засіданні з розгляду спору по суті не забезпечила.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Позиція позивача:

позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 1 за рахунок державних субвенцій зобов`язаний своєчасно відшкодувати витрати понесені позивачем внаслідок надання населенню Самбірського району послуг з газопостачання на пільгових умовах. При цьому, відповідач 2 зобов`язаний перераховувати відповідні субвенції. Однак, цього вчасно не було зроблено, внаслідок чого, виникла заборгованість яку позивач просить стягнути солідарно із відповідачів, а саме, заборгованість в загальній сумі 9367447,39грн., в тому числі 6360864,94грн. інфляційних витрат та 3006582,45грн. три проценти річних.

Позиція відповідача 1:

відповідач 1 проти позову заперечив, зазначивши, що позивачеві було вчасно та в повному обсязі нараховано суми компенсації за надані послуги в межах відповідних коштів, отриманих місцевим бюджетом як цільові субвенції з державного бюджету. Розрахунки за спожиті пільги та субсидії по природному газу здійснювалися в централізованому порядку щомісячно згідно зведеного реєстру шляхом коригування асигнувань без зміни зобов`язань на підставі спільних протокольних рішень між Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації та представниками позивача, відповідно до постанови КМУ Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій №20 від 11.01.2005р. (надалі по тексту - Порядок №20 ). Протягом 2018 року та січня-червня 2019 року позивачу було перераховано кошти за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати на житлові субсидії населенню згідно дати фінансування. Враховуючи вищенаведене, відповідач 1 зазначив, що він, як головний розпорядник бюджетних коштів, не несе відповідальності за борговими зобов`язаннями держави, що виходять за межі відповідних бюджетних призначень та бюджетних асигнувань. Повноваження відповідача 1 обмежуються проведенням розрахунків за надані послуги в межах сум цільових субвенцій з державного бюджету. У тому, що впродовж 2017-1018 років зазначена субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам перераховувалася несвоєчасно, вини відповідача немає. Крім того, на момент подачі позивачем позову заборгованість за фінансування субсидій за 2017-2018 року на відшкодування оплати спожитого газу була відсутня.

Позиція відповідача 2:

відповідач 2 проти позову заперечив, з підстав, аналогічних за своїм змістом до заперечень відповідача 1 у цій справі.

За результатами дослідження наданих учасниками справи доказів та матеріалів справи, пояснень учасників справи, суд встановив наступне:

позивачем надано послуги з газопостачання на пільгових умовах населенню Самбірського району Львівської області, що підтверджується, підписаними позивачем та відповідачем 1 упродовж січня 2017р. - травня 2019р. актами звіряння розрахунків за надані населенню пільги та субсидії по природному газу, у яких визначено розмір фактично спожитого природного газу, профінансованих коштів та заборгованість помісячно.

Також, між позивачем та відповідачем 1, з метою проведення централізованих розрахунків за надані пільги, житлові субсидії та компенсації населенню на оплату природного газу укладено договори №2 від 03.01.2017р., №3 від 03.01.2017р.

Вказані договори укладені на виконання постанови КМУ від 11.01.2005 №20 та Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 р. №493/688.

Згідно з п.1.1. вищевказаних договорів, замовник з метою здійснення розрахунків відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ від 11.01.2005 р. №20 (із змінами), зобов`язується щомісячно проводити розрахунки з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця.

Сторона не несе відповідальності за порушення договору, якщо воно сталося не з її вини. Сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення договору, якщо вона не доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього договору (п.3.1.2. та п. 3.1.3. вищевказаних договорів).

Пунктом 5.2 договорів визначено момент початку перебігу їх строку дії та закінчення.

Крім того, 01.02.2018р. між позивачем та відповідачем 1, укладено договір №3, предметом якого, відповідно до п.1.1., є взаємовідносини сторін щодо фінансування видатків позивача на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання).

З метою погашення взаємної заборгованості, 20.04.2017 р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області (сторона №1), Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації (сторона №2), ТзОВ Львівгаз збут (сторона №3) та НАК Нафтогаз України (сторона остання), відповідно до постанови КМУ Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій №20 від 11.01.2005р., складено та підписано спільні протокольні рішення №2417, №2419 та №2422 про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України.

У розділі 4 Відповідальність сторін узгоджено, що сторони, які підписали це спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005р. №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Пунктом 5 спільних протокольних рішень визначено, що останні набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Крім того, у матеріалах справи містяться реєстри бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів та реєстри бюджетних фінансових зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів у період з січня 2017 р. по травень 2019 р., які подавались ТзОВ Львівгаз збут до Управління казначейства.

На переконання позивача, оплата йому була здійснена із порушенням встановленого строку, тому відповідачі зобов`язані солідарно сплатити ТзОВ Львівгаз збут заборгованість в загальній сумі 9367447,39грн., в тому числі 6360864,94грн. інфляційних витрат та 3006582,45грн. три проценти річних.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного:

цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (положення ч.1 ст. 626 ЦК України). За умовами ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.8 Закону України Про житлово-комунальні послуги , виконавець послуг має право отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг.

За змістом ч.2 ст.16 Закону України Про ринок природного газу , вразливі споживачі мають право на субсидію для відшкодування витрат за спожитий природний газ та іншу адресну допомогу, що надається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до положень пп. б п.4 ч.1 ст.89 та ч.1 ст.102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються, в тому числі з районних бюджетів за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 7 ГК України визначено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та КМУ, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно з положеннями ч.ч.1-3 ст.12 ГК України, держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності і є визначений Порядком №20 механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК Нафтогаз України та ПАТ Укртрансгаз .

Окрім цього, ч.2 ст.95 Конституції України передбачає, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. За цим конституційним приписом, у разі якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі відшкодування витрат за наданні громадянам послуги на пільгових умовах, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Пунктом 3 ст.3 та ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173 ГК України).

Згідно з ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підставою виникнення правовідносин між сторонами є, зокрема, договори №2 від 03.01.2017р., №3 від 03.01.2017р. Зазначені договори укладені на виконання постанови КМУ №20 від 11.01.2005р. та Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №493/688 від 03.08.2015р. Передумовою договірних відносин слугували вимоги абз.4 п.7 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого зазначеною постановою, де зазначено, що розрахунки проводяться на підставі актів звіряння, або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних учасниками таких розрахунків . Відповідно до Порядку, учасниками розрахунків виступають казначейство та постачальники ресурсів.

У п.6 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій зазначено, що органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг).

Відповідно до п.1.2. Розділу 1 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію розрахунки між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією Нафтогаз України , ДП Енергоринок , ПАТ УКРТРАНСГАЗ , ПАТ Укргазвидобування , виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами та іншими учасниками розрахунків за природний газ, послуги з постачання, розподілу та транспортування природного газу, в тому числі послуги замовленої потужності, фізичного транспортування природного газу, балансування обсягів природного газу, теплопостачання та електроенергію, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою погашення взаємної заборгованості, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області (сторона №1), Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації (сторона №2), ТзОВ Львівгаз збут (сторона №3) та НАК Нафтогаз України (сторона остання) підписано спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України.

Предметом спільних протокольних рішень (для бюджетних відносин) є виключно постанова КМУ №20 від 11.01.2005р. та вищезазначений наказ №493/688.

За умовами розділу 5 спільних протокольних рішень вони набирають чинності з моменту підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов`язань за кожним протокольним рішенням. Зміни до них можуть бути внесені за взаємною згодою сторін шляхом підписання додатків до нього. Додатки є невід`ємною частиною і мають однакову юридичну силу в разі, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

При укладенні договорів та спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України сторони керувалися зокрема, постановою КМУ №20 від 11.01.2005р., якою затверджений Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.

З вказаного Порядку вбачається, що відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються з Державного бюджету на рахунок позивачу.

Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію затверджений наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України №493/688 від 03.08.2015р. (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність з 03.04.2018р. на підставі Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості №123/289 від 19.02.2018р.).

Цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією Нафтогаз України , ДП Енергоринок , ПАТ Укртрансгаз , ПАТ Укргазвидобування , виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами та іншими учасниками розрахунків за природний газ, послуги з постачання, розподілу та транспортування природного газу, в тому числі послуги замовленої потужності, фізичного транспортування природного газу, балансування обсягів природного газу (далі - послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу), теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ №20 від 11.01.2005р. (надалі по тексту - Порядок ).

Згідно з п.1.2 цього Порядку, розрахунки, передбачені в п.1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

Судом враховується, що з 01.01.2018р. втратила чинність постанова КМУ №20 від 11.01.2005р. Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій , але зобов`язання по відшкодуванню наданих пільг та субсидій за 2017 рік залишилися. Відтак, положення Порядку №20 поширюються на спірні правовідносини сторін у період до 01.01.2018р.

Фінансування субвенції щодо пільг і житлових субсидій населенню з 01.01.2018р. відбувалося уже згідно постанови КМУ Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету №256 від 04.03.2002р. у відповідній редакції, на виконання якої, 01.02.2018р., між позивачем та відповідачем 1, укладено договір №3.

Пунктом 2 Порядку №256 передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об`єднаних територіальних громад на зазначені цілі. Розпорядником коштів бюджетного фінансування пільг та субсидій за спожитий природний газ населенням Самбірського району Львівської області є Управління праці та соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації (відповідач 1 у цій справі) (пункт 3 Порядку №256).

Аналіз змісту порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств, в тому числі паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату природного газу.

Запроваджуючи визначений Порядком механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (надалі ПЕК), держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг.

Тобто, державою офіційно визнається неможливість підприємств ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності). Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

З наведеного вбачається, що правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018р. у справі №915/789/16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019р. у справі №922/3013/18).

З огляду на викладене вище, суд погоджується з доводами відповідачів, що держава фактично запровадила спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, за якого відповідач 1, по суті, усувається від процедури перерахування коштів субвенції на рахунок позивача.

Отже, у відповідачів об`єктивно відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що виключає застосування до відповідачів відповідальності у вигляді нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення грошових зобов`язань.

Судом також враховується, що власними коштами відповідач 1 розрахунки не проводив, що також, з врахуванням правових позицій Верховного Суду, викладених в постановах від 14.02.2018р. у справі №904/1858/16, від 14.03.2018р. у справі №910/9806/16, від 12.06.2018р. у справі №922/1010/16, від 02.08.2018р. у справі №922/3873/17, від 23.10.2019р. у справі №922/3013/18, унеможливлює застосування до відповідача 1 заходів відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Крім того, постановою КМУ №534 від 23.08.2016р. затверджено Порядок розрахунку та повернення до бюджету невикористаних сум субсидії для відшкодування витрат на оплату послуги з централізованого опалення (теплопостачання), послуг з газо- та електропостачання для індивідуального опалення (надалі по тексту - Порядок №534 ).

Указаний Порядок №534 діяв до 01.10.2019р., тому поширюється на спірні правовідносини сторін.

Порядком №534 зі змінами і доповненнями визначено механізм розрахунку та повернення до бюджету невикористаних сум субсидії для відшкодування витрат на оплату послуг з централізованого опалення (теплопостачання), постачання холодної та гарячої води і водовідведення, послуг з газо- та електропостачання (далі субсидія).

За змістом Порядку №534, розрахунок невикористаних сум субсидії проводиться виробниками/виконавцями послуг з централізованого опалення (теплопостачання), постачання холодної та гарячої води і водовідведення, газо- та електропостачання (далі надавачі послуг), об`єднаннями співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельними кооперативами, які є колективним споживачем (замовником) житлово-комунальних послуг станом на 1 травня та 1 жовтня за особовим рахунком споживача-громадянина, якому призначено субсидію на опалювальний (неопалювальний) сезон, що закінчився (далі одержувач субсидії).

Розрахунок невикористаної суми субсидії проводиться надавачем послуг, об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельним кооперативом у разі, коли на особовому рахунку одержувача субсидії станом на 1 травня та 1 жовтня обліковується переплата за послугу.

Якщо після проведення розрахунку за формулами, зазначеними у п.п.4 - 6 Порядку №534, невикористана сума субсидії має від`ємне значення, розрахунок за таким особовим рахунком невикористаної суми субсидії не проводиться.

Якщо після проведення розрахунку за формулами, зазначеними у п.п.4-6 Порядку №534, невикористана сума субсидії має значення більше, ніж загальна сума нарахованої субсидії на оплату послуги за відповідний сезон, повернення до бюджету невикористаних сум субсидії за таким особовим рахунком здійснюється у розмірі нарахованої субсидії.

Переплата за особовим рахунком одержувача субсидії (станом на 1 травня та 1 жовтня) зменшується на розраховану відповідно до пунктів 4 - 6 цього Порядку невикористану суму субсидії. При цьому не допускається нарахування та облік будь-якої заборгованості на особовому рахунку одержувача субсидії.

Загальний обсяг невикористаних сум субсидій, що підлягає поверненню до бюджету, визначається кожним надавачем послуг, об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельним кооперативом шляхом додавання невикористаних сум субсидії за особовими рахунками всіх одержувачів субсидії.

За результатами розрахунку загального обсягу невикористаних сум субсидій, що підлягає поверненню до бюджету, надавач послуги, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний кооператив складає акт розрахунку загального обсягу невикористаних сум субсидій у трьох примірниках, один з яких залишає у себе, а два інших подає до 1 червня та до 1 листопада до структурного підрозділу з питань фінансів та до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві і м.Севастополі держадміністрацій, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі їх створення) ради (далі - структурний підрозділ з питань соціального захисту населення).

У разі відсутності невикористаних сум субсидій надавач послуги, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний кооператив повідомляє про це письмово структурному підрозділу з питань фінансів та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення у зазначені строки.

Коригування сум, зазначених в актах розрахунку загального обсягу невикористаних сум субсидій, допускається до початку опалювального (неопалювального) сезону.

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення щомісяця, починаючи з червня, враховує загальний обсяг невикористаних сум субсидій, визначений у поданому надавачем послуги, об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельним кооперативом акті відповідно до Порядку №534, під час здійснення розрахунків з таким надавачем, об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельним кооперативом відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ №256 від 04.03.2002р., та відображає разом з нарахуваннями поточного місяця у щомісячному акті звіряння розрахунків за надані послуги, що складається відповідно до пункту 5 зазначеного Порядку.

У разі відсутності кредиторської заборгованості перед надавачем послуги, об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельним кооперативом та відсутності поточних нарахувань субсидій станом на перше число місяця, в якому подано акт розрахунку загального обсягу невикористаних сум субсидій (у разі реорганізації, ліквідації підприємства тощо), надавач послуги, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний кооператив протягом зазначеного місяця перераховує невикористану суму субсидії на рахунок структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.

Якщо громадяни, що перебувають у складних життєвих обставинах, не змогли своєчасно звернутися за призначенням субсидії та на підставі рішень районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій та виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або утворених ними комісій і актів обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства набули право на субсидію після 1 травня та 1 жовтня, акт розрахунку загального обсягу невикористаних сум субсидій за опалювальний сезон таких одержувачів субсидії подається окремо до першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виконано такий розрахунок.

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення використовує повернуті кошти на погашення кредиторської заборгованості та/або поточні розрахунки з надавачами послуг, об`єднаннями співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельними кооперативами за надані пільги і житлові субсидії на оплату житлово-комунальних послуг.

Враховуючи все вищевказане, за результатами розгляду справи не підтверджено порушення відповідачами установлених саме для них строків здійснення розрахунків з позивачем, що унеможливлює застосування до останніх наслідків неналежного виконання зобов`язань в частині своєчасного відшкодування позивачу вартості спожитого природного газу абонентами - фізичними особами Самбірського району Львівської області, яким призначено субсидії, у вигляді нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст.13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як доказ сплати судового збору позивач подав платіжне доручення №27 від 20.06.2019р. про сплату 140511,72грн. судового збору.

Доказів понесення інших судових витрат, станом на момент прийняття рішення позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Окрім того, суд зазначає що відповідачі наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористалися.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, судові витрати позивача у цій справі, а саме 140511,72грн. судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України,.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV ГПК України,.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено та підписано 17.01.2020р.

Суддя Король М.Р.