Рішення

від 10.01.2020 по справі 915/2168/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2020 року Справа № 915/2168/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Ржепецького В.О. , за участю секретаря судового засідання Матвєєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01011, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» (промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, код ЄДРПОУ 20915546)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський електромеханічний завод» (49047, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Чечелівський район, вул. Макарова, 14-а, код ЄДРПОУ 35202670)

про: стягнення пені та штрафу,

за участі представників учасників справи :

від позивача: Тучкова Ю.В., згідно довіреності

від відповідача: не з`явився,

встановив :

23.10.2019 позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №32/18208 від 17.10.2019 до відповідача про стягнення пені в розмірі 25072,08 грн. та штрафу у розмірі 12243,65 грн., що нараховані за неналежне виконання зобов`язань за договором №53-123-01-19-05214 від 20.03.2019 на поставку товару.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/2168/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Клопотанням, що міститься у позовній заяві, позивач просить суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.10.2019 позовну заяву залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам п. 1 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 ГПК України, а саме: відсутні належні докази на підтвердження надіслання іншим учасникам справи копії позовної заяви від 17.10.2019 та доданих до неї документів (опис вкладення).

Ухвалою суду від 13.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 12 грудня 2019 року о 11:30, визначено відповідачу 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, судом встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 12.12.2019, яку занесено до протоколу судового засідання, судове засідання у справі відкладено на 10 січня 2020 року о 11:10.

У підготовчому засіданні 10.01.2020 представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить позов задовольнити.

Ухвали суду від 13.11.2019 та від 12.12.2019 судом направлено відповідачу за адресою місцезнаходження, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 49047, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Чечелівський район, вул. Макарова, 14-а.

Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, явка представника відповідача у судове засідання судом не визнавалась обов`язковою.

Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення відповідача про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Судом у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази (ч.3 ст.2, ч.3 ст.13, ч.1 ст.14 ГПК України).

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

20.03.2019 між державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Южно-Українська атомна електрична станція та Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпровський електромеханічний завод було укладено договір № 53-123-01-19-05214 (надалі - Договір) на постачання електричної арматури для комутування та захисту електричних кіл (Електрична арматура), у кількості, асортименті і цінам, згідно Специфікації № 1, що є невід`ємним додатком укладеного Договору, загальною вартістю 1557600,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п.1.3. Договору місцем виконання цього договору є місто Южноукраїнськ.

Відповідно до п.3.1 Договору, постачання продукції повинно було здійснюватися з дати публікації договору в системі РгоZогго по 01.05.2019р., на умовах:

- DDР м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП Складське господарство , відповідно до Правил Iнкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника Постачальника.

Відповідно до п.3.3 Договору, датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що у разі порушення зобов`язання за договором, а саме порушення термінів постачання товару, які передбачені даним Договором, Постачальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожен день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів Постачальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печатками (п.12.1 Договору).

Дія терміну цього договору починає свій перебіг з моменту, визначеного у п.12.1 цього Договору, та закінчується 31.12.2020 (п.12.2 Договору).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Додатком № 1 до Договору є Специфікація №1, якою сторони погодили асортимент, кількість та ціну поставки Товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено постачання товарів у період з 07.05.2019р. по 12.07.2019р., про що свідчать видаткові накладні:

- № 16 від 07.05.2019 на суму 63385,92 грн, дата поставки - 08.05.2019;

- № 18 від 07.05.2019 на суму 31564,92 грн, дата поставки - 08.05.2019;

- № 18 від 14.05.2019 на суму 185251,56 грн, дата поставки 17.05.2019;

- № 19 від 07.05.2019 на суму 107438,76 грн, дата поставки 08.05.2019;

- № 20 від 07.05.2019 на суму 14903,88 грн, дата поставки 08.05.2019;

- № 21 від 07.05.2019 на суму 22926,36 грн, дата поставки 08.05.2019;

- № 22 від 07.05.2019 на суму 171694,80 грн, дата поставки 08.05.2019;

- № 24 від 07.05.2019 на суму 50533,56 грн, дата поставки 08.05.2019;

- № 28 від 07.05.2019 на суму 315314,52 грн, дата поставки 08.05.2019;

- № 32 від 23.05.2019 на суму 361928,40 грн, дата поставки 27.05.2019;

- № 36 від 28.05.2019 на суму 48190,80 грн, дата поставки 30.05.2019;

- № 40 від 29.05.2019 на суму 69461,04 грн, дата поставки 03.06.2019;

- № 41 від 31.05.2019 на суму 45654,24 грн, дата поставки 03.06.2019;

- №44 від 07.06.2019 на суму 7526,16 грн, дата поставки 10.06.2019;

- № 48 від 19.06.2019 на суму 8304,48 грн, дата поставки 25.06.2019;

- № 49 від 27.06.2019 на суму 32650,08 грн, дата поставки 02.07.2019;

- № 50 від 03.07.2019 на суму 3626,40 грн, дата поставки 02.07.2019;

- № 54 від 12.07.2019 на суму 7687,32 грн, дата поставки 15.07.2019.

За доводами позивача товар відповідачем поставлено з порушенням строків, визначених Договором, що за умовами п. 4.1. Договору є підставою для нарахування пені та штрафу.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією №32/14054 від 14.08.2019, в якій ставив вимогу про сплату штрафних санкцій в загальній сумі 37315,73 грн.

Відповідачем претензію отримано 21.08.2019, проте залишено без відповіді, штрафні санкції не сплачено.

За умовами ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання виникають, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, з моменту укладення сторонами Договору на постачання товару № 53-123-01-19-05214 від 20.03.2017 між ними виникли господарські зобов`язання, які мають правову природу договору купівлі-продажу.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язаннь є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині передачі товару в обумовлені строки підтверджується матеріалами справи.

На підставі п. 4.1 Договору, у зв`язку з несвоєчасною поставкою товару відповідачем, позивачем нараховано пеню в розмірі 25072,08 грн та штраф в розмірі 12243,65 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року, господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір.

Тому, для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов`язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.

Разом з тим, частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання.

Судом встановлено, що товар був поставлений відповідачем з порушенням строків, визначених п.3.1. Договору, несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним Договором має саме негрошовий характер, зокрема допущено прострочення виконання зобов`язання, пов`язаного з поставкою товару, порушено господарське зобов`язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету, з вартості якого і вираховуються у відсотковому відношенні штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 911/1316/17, від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17, постанові Вищого господарського суду України від 02.02.2016 у справі № 910/16116/15.

За результатами перевірки розрахунку, суд дійшов висновку про його відповідність умовам договору та матеріалам справи.

Відтак, загальний розмір пені становить 25072,08 грн, а штрафу - 12243,65 грн.

Зазначені вимоги правомірні, законні, обгрунтовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський електромеханічний завод» (49047, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Чечелівський район, вул. Макарова, 14-а, код ЄДРПОУ 35202670) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01011, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» (промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, код ЄДРПОУ 20915546) пеню в розмірі 25072,08 грн, штраф у розмірі 12243,65 грн та 1921 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01011, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» (промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, код ЄДРПОУ 20915546)

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровський електромеханічний завод» (49047, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Чечелівський район, вул. Макарова, 14-а, код ЄДРПОУ 35202670).

Повний текст судового рішення складено та підписано 17.01.2020.

Суддя В.О. Ржепецький