Рішення

від 13.01.2020 по справі 916/3261/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3261/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

при секретарі судового засідання Орлов О.О.

розглянувши у судовому засіданні справу №916/3261/19

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» /01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720/

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з теплопостачання» /65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 12-А, код ЄДРПОУ 33072627/

про стягнення 22 132,22 грн.

за участю представників :

від позивача: Пронюк В.Я., довіреність №14-190 від 17.05.2019р.

від відповідача: не з`явився

Суть спору: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з теплопостачання» 22 132,22 грн., з яких: 19 977,02 грн. - пеня, 3 967,33 грн. - 3 % річних, 4 010,25 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу № 8105/1718-ТЕ-23 від 07.09.2017р. щодо своєчасної оплати природного газу.

25.11.2019р. господарським судом Одеської області постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі, та розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 23.12.2019р. оголошено перерву у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті до 13.01.2020р.

У судовому засіданні 13.01.2020р. позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини свого нез`явлення суд не повідомив та відзив на позов не надав.

При цьому, про дату, час і місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення від 28.11.2019р., згідно з яким, ухвалу суду від 25.11.2019р., в якій відповідачу встановлено строк на подання до суду відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали, вручено відповідачу 06.12.2019р. (тобто, встановлений відповідачу строк на подання до суду відзиву на позов сплинув 21.12.2019р.), а також від 27.12.2019р., згідно з яким, ухвалу суду від 27.12.2019р. вручено відповідачу 09.01.2020р.

Отже, враховуючи, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду судової справи, та забезпечення реалізації відповідачем своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 13.01.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено:

07.09.2017р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з теплопостачання» (Споживач, відповідач) укладений договір №8105/1718-ТЕ-23 постачання природного газу, згідно з яким Постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п.1.4 договору за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України.

Згідно з пунктом 2.1 договору Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 257 тис. куб. метрів, в тому числі пор місяцях: жовтень - 23, листопад - 47, грудень - 44, січень - 68, лютий - 42, березень - 33.

Відповідно до п.3.7 договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Згідно з до п.6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.8.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

У п.8.2 договору встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплати, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 11.01.2005р. №20.

Згідно з п.10.3 договору строк, у межах якого можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

У п.12.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. до 31.03.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

11.01.2018р. між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу від 07.09.2017р. №81058/1718-ТЕ-23, згідно з якою сторони дійшли згоди викласти п.8.2 договору в наступній редакції: 8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплати, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 04.03.2002р. №256.

06.04.2018р. між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу від 07.09.2017р. №8105/1718-ТЕ-23, згідно з якою сторони дійшли згоди:

- додати пункт 2.1 розділу 2 Кількість та фізико-хімічні показники природного газу договору абзацом у наступній редакції: Постачальник передає Споживачу в період з 01.04.2018р. по 31.05.2018р. (включно) природний газ обсягом до 42,5 тис.куб.м., у тому числі по місяцям: квітень - 34, травень - 8,5. ;

- викласти розділ 12 Строк дії договору договору у наступній редакції: 12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017р. до 31 травня 2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Також господарським судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1 388 632,82 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, зокрема актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2017р. на суму 88 196,90 грн.,актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2017р. на суму 189 078,95 грн., актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2017р. на суму 211 685,63 грн., актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2018р. на суму 312 745,57 грн., актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2018р. на суму 249 569,03 грн., актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2018р. на суму 275 704,30 грн., актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2018р. на суму 24 255,34 грн., актом приймання-передачі природного газу від 31.05.2018р. на суму 37 397,10 грн., які без жодних зауважень підписані та засвідчені печаткою відповідача.

В свою чергу відповідач за поставлений позивачем газ розрахувався повністю, але із порушенням строків розрахунку, встановлених у договорі.

За порушення строків оплати поставленого природного газу позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні та звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, на підставі укладеного між сторонами договору постачання природного газу позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1 388 632,82 грн., який відповідач оптатив з порушенням строків оплати, встановлених умовами договору.

При цьому, відповідач не надав до суду жодних заперечень щодо порушення ним строків оплати поставленого позивачем газу, а тим більш доказів, які спростовують такі обставини.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ч.1 ст. ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У п.8.2 укладеного між сторонами договору встановлено пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір нарахованої відповідачу пені за зобов`язаннями жовтня 2017р. - травня 2018р. становить 15 644,75 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Ч.2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Перевіривши розрахунок 3% річних, згідно з яким розмір 3% річних за зобов`язаннями жовтня 2017р. - травня 2018р. становить 3 105,34 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції, згідно з яким розмір індексу інфляції за зобов`язаннями лютого 2018р. - травня 2018р. становить 3 382,13 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог, а отже, і їх задоволення.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з теплопостачання» /65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 12-А, код ЄДРПОУ 33072627/ на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» /01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 020077720/ пеню у розмірі 15 644 (п`ятнадцять тисяч шістсот сорок чотири) грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 3 105 (три тисячі сто п`ять) грн. 34 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 382 (три тисячі триста вісімдесят дві) грн. 13 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 17 січня 2020 р.

Суддя Г.Є. Смелянець