Рішення

від 16.01.2020 по справі 922/3939/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3939/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Захарченкова Сергія Петровича ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЄО-Компанія "СЄО Солюшн" (61003, м. Харків, вул. Короленка, буд. 18-А) про стягнення 46700,00 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Фізичної особи-підприємця Захарченкова Сергія Петровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЄО-Компанія "СЄО Солюшн" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 46700,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані помилковим перерахуванням на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "СЄО-Компанія "СЄО Солюшн" грошових коштів в сумі 46700,00 грн., та у подальшому незадоволення вимог надісланої Вимоги про повернення коштів від 06.11.2019.

Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 1921,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд зазначає, що про розгляд даної справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №032670/3 з якого вбачається, що копія ухвали про відкриття провадження у справі від була вручена уповноваженій особі відповідача ще 18.12.2019.

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2019, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

З урахуванням наведеного, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "СЄО-Компанія "СЄО Солюшн" не було надано суду відзиву на позов, а також враховуючи те, що останній був своєчасно та належно повідомлений про розгляд даної справи, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Протягом квітня-вересня 2019 року позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 46700,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями: № 152 від 15.04.2019, № 155 від 17.04.2019, № 209 від 14.06.2019, № 230 від 12.07.2019, № 240 від 13.08.2019 та № 262 від 24.09.2019

Згідно вищевказаних платіжних доручень грошові кошти були перераховані на рахунок відповідача із зазначенням призначення платежу - сплата за просування сайту в пошукових системах згідно договору №0412-18, рахунки.

Позивач звернувся з даним позовом, в якому наголошує про те, що будь-яких відносин із відповідачем не мав, а договір № 4012-18, посилання на яке міститься у призначенні платежу, між сторонами не укладався, тому вказані платежі були здійснені позивачем помилково.

З метою досудового врегулювання спору, 06.11.2019 позивачем на адресу відповідача було надіслано Вимогу б/н від 06.11.2019 р. про повернення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 46700,00 грн., які були помилково перераховані на рахунок відповідача.

Однак відповідач відповіді на Вимогу не надав та грошові кошти у розмірі 46700,00 грн. позивачу не повернув.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу Україну особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, аналіз наведеної норми свідчить, що зобов`язання з безпідставного набуття та збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав (норми закону, адміністративного акту, правочину (договору) тощо) або якщо такі відпали.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 17.06.2014 по справі № 13/096-12.

Відповідно до змісту ст.1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої ст.1212 Цивільного кодексу України (правова позиція Верховного суду України у постанові від 24.09.2015 по справі № 6-122 цс14).

Відтак, конструкція ст.1212 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст.1212 Цивільного кодексу України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів, суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Натомість у даному разі, у матеріалах справи відсутні докази підставності та обґрунтованості набуття та утримання відповідачем грошових коштів позивача. Зазначені докази відповідачем до матеріалів справи не подані.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов`язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 46700,00 грн., господарський суд дійшов висновку, що відповідач набув грошові кошти без достатньої правової підстави, у розумінні ст.1212 ЦК України, та зобов`язаний повернути позивачу безпідставно отримані кошти у сумі 46700,00 грн., тому заявлений позов Фізичної особи-підприємця Захарченкова Сергія Петровича підлягає задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат.

В силу статті 129 ГПК України, а також враховуючи висновку суду про повне задоволення позову, судові витрати понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 1921,00 грн.

Щодо заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Положення частин 2 та 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1-3 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем подано належним чином засвідчені копії: Договору №05/11/19 про надання правової допомоги від 05.11.2019; Додатку № 1 від 05.11.19 до договору №05/11/19 про надання правової допомоги від 05.11.2019; Акту приймання - передачі наданих послуг № 1 від 15.11.2019; Ордер серії ВІ №1004503 та Платіжне доручення №294 від 26.11.2019 на суму 4000,00 грн. (із призначенням платежу - правова допомога за Договором №05/11/19 та Додатком 1 до Договору №05/11/19 без ПДВ.

Суд, проаналізувавши наявні в матеріалах справи перелічені вище докази, визнав обґрунтованість заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн., зважаючи на що, суд погоджується з такими видами наданих послуг і їх тривалістю.

Таким чином, на відповідача покладаються судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЄО-Компанія "СЄО Солюшн" (61003, м. Харків, вул. Короленка, буд. 18-А, код ЄДРПОУ 41203352) на користь Фізичної особи-підприємця Захарченкова Сергія Петровича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) - 46700,00 грн. безпідставно набутих коштів; 1921,00 грн. судового збору та 4000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "16" січня 2020 р.

Суддя Є.М. Жиляєв