Рішення

від 17.01.2020 по справі 924/1261/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2020 р. Справа № 924/1261/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Домком Україна» , м. Київ

до комунального підприємства «Управляюча муніципальна компанія «Проскурівська» Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

про стягнення 17788,07 грн

без виклику сторін

встановив: товариство з обмеженою відповідальністю «Домком Україна» , м. Київ звернулось до суду з позовом про стягнення з комунального підприємства «Управляюча муніципальна компанія «Проскурівська» Хмельницької міської ради, м. Хмельницький 17788,07 грн, з яких 16078,87 грн основного боргу, 1483,78 грн пені, 90,11 грн інфляційних втрат, 135,31 грн 3% річних.

Ухвалою суду від 05.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем не було виконано обов`язок з оплати винагороди за використання твору відповідно до ліцензійного договору від 01.03.2019 №01/03/19-кпцх. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 1109 ЦК України, ст. ст. 193, 230 ГК України.

Відповідач відзиву на позов не надав. На адресу суду надіслав клопотання (від 28.12.2019) про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, посилаючись на сплату відповідачем станом на 18.12.2019 коштів в сумі 20662,10 грн відповідно до доданих платіжних доручень.

Від позивача надішли заяви (від 14.01.2020, 15.01.2020) з приводу клопотання відповідача, в яких, зокрема зазначив, що основний борг по позову погашений, а переплата відсутня, оскільки сума в розмірі 20662,10 грн, яка вказана у клопотанні про закриття провадження, - це сума, сплачена з урахуванням акту за листопад 2019 року (цей акт у позові не зазначений). Вказує, що відповідачем не було сплачено пені в сумі 1483,78 грн, інфляції у сумі 90,11 грн та 3% річних у сумі 135,31 гривні, відповідно, просить задовольнити позовні вимоги у цій частині.

Судом враховується, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Судом враховується, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, зокрема, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. За таких обставин, подальше продовження процесу стає недоцільним.

Як убачається з матеріалів справи, 01.03.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю «Домком Україна» (ліцензіар) та комунальним підприємством «Управляюча муніципальна компанія «Проскурівська» Хмельницької міської ради (ліцензіат) укладено ліцензійний договір №01/03/19-кпцх (далі - договір), за умовами п. 2.1 якого Ліцензіар передає Ліцензіату невиключну ліцензію на використання Твору в межах Території, у строк і способом згідно з умовами і визначеннями даного Договору. Передача невиключного права на Твір здійснюється шляхом надання Ліцензіаром Ліцензіату можливості віддаленого доступу до Твору та повідомлення Ліцензіату логіків (паролів) доступу до Твору, про що Сторони складають Акт приймання-передачі невиключної ліцензії на Твір.

Пунктом 1.1.3 договору визначено, що твір - це програмний комплекс «Аварійно-диспетчерська служба» , п. 1.1.5 - використання твору - це застосування у своїй господарській діяльності для ведення автоматизованого обліку і контролю приймання та виконання звернень споживачів послуг, а також контролю якості надання послуг.

Документом, що підтверджує передачу Ліцензіатові ліцензії на використання Твору, є даний Ліцензійний договір (п. 3.2 договору).

За умовами п. 3.1 договору Ліцензіат має право здійснювати використання Твору Ліцензіара, відповідно до умов цього Договору та Додатків до нього та чинного законодавства України. При цьому ліцензіат зобов`язаний нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору (пп. 3.2.3), здійснювати своєчасну оплату за даним договором (пп. 3.2.4), не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Акту приймання-передачі наданих послуг направити Ліцензіару підписаний примірник Акту приймання-передачі, або мотивовану відмову від його підписання з зазначенням обґрунтованих заперечень по наданим послугам, їх невідповідності умовам Договору та переліком доопрацювань, які потрібно виконати (пп. 3.2.5).

Сторони у п. 4.1 договору погодили, що за використання Твору Ліцензіат сплачує Ліцензіару щомісячно винагороду, розмір якої вираховується за наступною формулою: В = Ор х _0,3.5_грн. хД/30,4 де В - розмір винагороди за звітній місяць; Ор - кількість особових рахунків Ліцензіата внесених до Твору; Д - кількість днів користування Твором.

Ліцензіат здійснює оплату винагороди щомісячно, у термін до 25 (двадцять п`ятого) числа місяця, наступного за звітнім. Розрахунки здійснюються за банківськими реквізитами Ліцензіара, зазначеними у цьому Договорі (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 4.4 договору передача наданих послуг і приймання їх оформляється Актом приймання-передачі наданих послуг. У разі необґрунтованої відмови Ліцензіата від підписання Акту приймання-передачі, або у разі відмови від його прийняття, або не виконання п. 3.2.5 цього Договору, сторони домовилися, що послуги, зазначені в такому Акті, вважатимуться прийнятими у повному обсязі без заперечень щодо якості, кількості та своєчасності. У разі необґрунтованої відмови від підписання акта приймання-передачі наданих послуг про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Такий акт вважається дійсним та може бути визнаний недійсним лише судом у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що ліцензіар має право самостійно змінити розмір винагороди у випадку зміни законодавчих або інших нормативно - правових актів, зміни або запровадження нових цін або тарифів, введення нових податків, обов`язкових зборів і платежів, перегляду цінової політики Ліцензіара, а також при інших обставинах, які впливають на формування вартості послуг.

При зміні розміру Винагороди за даним Договором Ліцензіар повідомляє Ліцензіата не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати запровадження нового розміру Винагороди шляхом направлення Лінензіату письмового повідомлення про зміну розміру Винагороди (п. 4.6 договору).

У п. 4.7 договору зазначено, що погодження нового розміру Винагороди здійснюється Сторонами шляхом укладання додаткової угоди до цього Договору. Також вважається, що, Ліцензіат акцептував зміну розміру Винагороди у разі оплати нової вартості розміру Винагороди.

Відповідно до п. 4.9 договору припинення/призупинення надання користування твором не звільняє ліцензіата від обов`язку сплатити ліцензіару вартість фактичного користування твором до дати припинення/призупинення користування, а так само не звільняє ліцензіата від обов`язку погасити іншу заборгованість за договором.

Всі платежі за цим Договором здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Ліцензіара. В платіжному документі повинно бути зазначено номер та дату Договору, Моментом належного та повного виконання грошового зобов`язання за цим Договором вважається зарахування грошових коштів на поточний рахунок Ліцензіара (п. 4.10 договору).

Згідно з п. 6.1 договору він набирає чинності з 01 березня 2019 року та діє до 29 лютого 2020 року. Якщо жодна зі Сторін не повідомить іншу сторону за 1 місяць до закінчення дії цього Договору про свої наміри припинити строк дії Договору, то він вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах.

За умовами п. 7.3 договору за неналежне виконання грошового зобов`язання, винна сторона сплачує на користь іншої сторони неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору, за кожен день прострочення. Нарахування неустойки починається з першого дня прострочення та закінчується в момент повного зарахування суми прострочення на рахунок виконавця.

Договір містить підписки представників та відбитки печаток сторін.

Сторонами на виконання договору від 01.03.2019 №01/03/19-кпцх без зауважень та заперечень підписано, скріплено відтисками печаток акти виконання робіт (надання послуг) з використання об`єкта інтелектуальної власності згідно з ліцензійним договором за відповідні місяці: від 29.03.2019 №174 на суму 2329,18 грн, від 26.04.2019 №233 на суму 2254,05 грн, від 31.05.2019 №295 на суму 2329,18 грн, від 27.06.2019 №306 на суму 2254,05 грн, від 31.07.2019 №416 на суму 2329,18 грн, від 30.08.2019 №468 на суму 2329,18 грн, від 30.09.2019 №485 на суму 2254,05 грн, від 31.10.2019 №579 на суму 2329,18 грн; всього на суму 18408,05 гривень.

Відповідно до платіжного доручення від 18.06.2019 №23 відповідачем сплачено позивачу 2329,18 грн за використання об`єкта інтелектуальної власності згідно з актом виконаних робіт за березень 2019 року.

З огляду на несплату відповідачем у повному обсязі винагороди за використання твору за ліцензійним договором від 01.03.2019 №01/03/19-кпцх позивач звернуся з позовом до суду про стягнення з відповідача 16078,87 грн боргу, 1483,78 грн пені, 90,11 грн інфляційних втрат та 135,31 грн 3% річних.

Відповідачем до клопотання про закриття провадження у справі (від 28.12.2019) та позивачем до заяв (від 15.01.2020) додано, зокрема платіжні доручення: від 03.12.2019 про сплату 6837,28 грн за використання об`єкта інтелектуальної власності згідно з актами виконаних робіт за квітень-червень 2019 року, від 16.12.2019 на суму 2329,18 грн - згідно з актом виконаних робіт за липень 2019 року, від 17.12.2019 на суму 4583,23 грн - згідно з рахунками від 30.08.2019, 30.09.2019, від 17.12.2019 на суму 2629,18 грн - згідно з рахунком від 31.10.2019, від 18.12.2019 на суму 1954,05 грн - згідно з рахунком від 30.11.2019.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 177 ЦК України визначено, що об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

При цьому до об`єктів права інтелектуальної власності стаття 420 ЦК України відносить, зокрема: комп`ютерні програми; компіляції даних (бази даних); винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування напівпровідникових виробів.

Згідно з ч. 1 ст. 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється, зокрема, на підставі ліцензійного договору; договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі (п. 2 ч. 1. ч. 2 ст. 1107 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, 01.03.2019 між позивачем (ліцензіар) та відповідачем (ліцензіат) укладено ліцензійний договір №01/03/19-кпцх, за умовами якого ліцензіар передає ліцензіату невиключну ліцензію на використання твору в межах території, у строк і способом згідно з умовами і визначеннями даного договору.

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (ч. ч. 1, 3, 4 ст. 1109 ЦК України).

Згідно зі ст. 1108 ЦК України невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Відповідачем на підставі ліцензійного договору від 01.03.2019 №01/03/19-кпцх здійснено використання об`єкта інтелектуальної власності в березні-жовтні 2019 року на загальну суму 18408,05 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами виконання робіт (надання послуг), наявними у матеріалах справи.

Разом з тим із наданих сторонами платіжних доручень слідує, що після звернення позивача до суду з позовом (вх.№ від 04.12.2019) та відкриття провадження у справі (ухвала суду від 05.12.2019) відповідачем було здійснено оплати на користь позивача (16, 17 грудня 2019 року), чим частково усунуто обставини, які стали підставою для звернення позивача з цим позовом до суду. З огляду на зазначене, суд доходить висновку про відсутність предмету спору в частині стягнення заборгованості за договором за липень-жовтень 2019 року в сумі 9241,59 грн на час розгляду справи.

При цьому з приводу здійснення оплати в сумі 2629,18 грн згідно з платіжним дорученням від 17.12.2019 №1175 на оплату рахунку від 31.10.2019 (тоді як актом здачі-приймання робіт від 31.10.2019 визначено суму 2329,18 грн), в результаті чого убачається наявність переплати в сумі 300,00 грн, судом враховується, що відповідно до ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Також звертається увага на те, що оплата в сумі 1954,05 грн (платіжне доручення від 18.12.2019 №1180) здійснена на підставі рахунку від 30.11.2019, тобто за використання об`єкта інтелектуальної власності за подальший період, позовні вимоги про стягнення заборгованості за який позивачем не заявлено.

Наведене також підтверджено позивачем у заяві (від 15.01.2020), в якій зазначено, що основний борг по позову погашений, а переплата відсутня, оскільки сума в розмірі 20662,10 грн, яка вказана у клопотанні про закриття провадження, - це сума, сплачена з урахуванням акту за листопад 2019 року.

Відтак, зазначена переплата за відсутності будь-якого іншого призначення її платежу розцінюється як здійснення відповідачем оплати в рахунок майбутніх платежів.

Одночасно, як убачається з наданого платіжного доручення від 03.12.2019 про сплату 6837,28 грн за використання об`єкта інтелектуальної власності згідно з актами виконаних робіт за квітень-червень 2019 року, відповідна заборгованість була сплачена відповідачем до звернення позивача до суду з позовом та відкриття провадження у справі, тобто предмет спору у відповідній частині був відсутній і до відкриття провадження у справі.

У зв`язку із зазначеним позовні вимоги в частині стягнення 6837,28 грн заборгованості заявлені позивачем безпідставно, з огляду на що у позові у цій частині потрібно відмовити.

Позивачем, крім стягнення основного боргу за договором, заявлено вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 90,11 грн та 3% річних в сумі 135,31 гривень.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що він здійснений за кожен період з урахуванням строків оплати за договором відповідно до п. 4.2 у межах можливих нарахувань, у зв`язку з чим є обґрунтованим.

З огляду на наведене позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 90,11 грн та 3% річних в сумі 135,31 грн підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1483,78 грн пені.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторони у п. 7.3 договору погодили, що за неналежне виконання грошового зобов`язання, винна сторона сплачує на користь іншої сторони неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору, за кожен день прострочення.

Враховуючи зазначене вище, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає, що останній здійснений відповідно до вимог законодавства та умов договору, відтак є правомірним.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги про стягнення 1483,78 грн пені є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доказів сплати заявлених до стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, а також будь-яких інших доказів, які би спростовували підставність їх нарахування, суду не надано.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення 1483,78 грн пені, 90,11 грн інфляційних втрат, 135,31 грн 3% річних. У позові в частині стягнення 6837,28 грн основного боргу належить відмовити з огляду на сплату відповідачем цієї заборгованості до відкриття провадження у справі, у частині стягнення 9241,59 грн - закрити провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

У зв`язку із частковим задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому витрати зі сплати судового збору в частині позовних вимог, провадження у справі щодо яких підлягає закриттю, покладаються на відповідача на підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 231, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Домком Україна» , м. Київ до комунального підприємства «Управляюча муніципальна компанія «Проскурівська» Хмельницької міської ради, м. Хмельницький про стягнення 17788,07 грн, з яких 16078,87 грн основного боргу, 1483,78 грн пені, 90,11 грн інфляційних втрат, 135,31 грн 3% річних, задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства Управляюча муніципальна компанія Проскурівська Хмельницької міської ради, м. Хмельницький, вул. Володимирська, буд. 1 (код 03356298) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Домком Україна» , м. Київ, пл. Бессарабська, буд. 9/1Б (код 39110285) 1483,78 грн (одну тисячу чотириста вісімдесят три гривні 78 коп.) пені, 90,11 грн (дев`носто гривень 11 коп.) інфляційних втрат, 135,31 грн (сто тридцять п`ять гривень 31 коп.) 3% річних, 1182,62 грн (одну тисячу сто вісімдесят дві гривні 62 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У позові в частині стягнення 6837,28 грн основного боргу відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення 9241,59 грн основного боргу закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 17.01.2020.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (01004, м. Київ, пл. Бессарабська, 9/1Б), 3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Володимирська, 1). Всім рек. з пов. про вруч.