Рішення

від 17.01.2020 по справі 910/15981/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2020Справа № 910/15981/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартпарк Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс"

про стягнення 131 544,62 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандартпарк Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс" про стягнення 131 544,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за Договором поставки №51-РП від 05.09.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №910/15981/19. З огляду на малозначність справи №910/13870/19 в розумінні ч. 5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

06.12.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

10.12.2019 представником позивача подано відповідь на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

05 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Стандартпарк Україна (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Північно-український будівельний альянс (далі - відповідач, покупець) укладено Договір поставки № 51-РП (далі - Договір), у порядку та на умовах якого, згідно замовлення покупця постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар разом з усіма його приналежностями та стосовними його документами, а покупець прийняти та своєчасно і у повному розмірі здійснити оплату на умовах цього Договору товару, асортимент, кількість і ціна за одиницю якого вказується в рахунках-фактурах, видаткових накладних і/або специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього Договору.

Постачальник зобов`язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у заявках-замовленнях покупця. Замовлення може проводитись шляхом листування, через телефонний або факсимільний зв`язок, по електронній пошті e-mail або надаватися усно через представника покупця (п. 1.2 Договору).

Пунктом 1.3 Договору узгоджено, що ціна Договору є загальна ціна товару, що поставляється у відповідності з цим Договором та складається з сумарної вартості товару, поставленого згідно всіх видаткових накладних протягом дії цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, якщо у специфікації не вказано інше, умови поставки товару приймаються на умовах: EXW Франко-склад (м. Київ, проспект Перемоги, 67) згідно Інкотермс 2010.

Згідно з п. 2.4 Договору при поставці товару в день поставки постачальник надає покупцю наступні документи на товар: рахунок, видаткову накладну, документи, що підтверджують якість товару.

За умовами п. 3.2 Договору покупець здійснює розрахунки за товар на підставі рахунку-фактури протягом 10 робочих днів з моменту поставки товару. При цьому максимальний розмір кредитного ліміту становить 350 000 грн.

Пунктом 4.3.1 Договору визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 9.1 Договору).

Позивач зазначає, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманого за видатковими накладними № КИ000001722 від 12.07.2019 на суму 13 536,34 грн. та № КИ000001901 від 25.07.2019 на суму 100 817,28 грн. товару не здійснив, у зв`язку з чим у ТОВ Північно-український будівельний альянс виникла заборгованість перед позивачем в сумі 114 353,62 грн.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе за Договором зобов`язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 15 809 грн. та 3% річних у розмірі 1 382 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар вартістю 114 353,62 грн. згідно видаткових накладних № КИ000001722 від 12.07.2019 на суму 13 536,34 грн. та № КИ000001901 від 25.07.2019 на суму 100 817,28 грн., які підписані представниками сторін без заперечень та зауважень.

Також, в підтвердження повноважень представників відповідача на отримання товару за вищезазначеними видатковими накладними, позивачем надано Довіреності № 2356 від 25.06.2019 та № 2626 від 18.07.2019, згідно яких відповідачем уповноважено представників останнього на отримання матеріальних цінностей у позивача.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 3.2 Договору покупець здійснює розрахунки за товар на підставі рахунку-фактури протягом 10 робочих днів з моменту поставки товару. При цьому максимальний розмір кредитного ліміту становить 350 000 грн.

Таким чином, з узгоджених у п. 3.2 Договору сторонами умов оплати вбачається, що відповідач зобов`язаний здійснити розрахунки за отриманий товар протягом 10 робочих днів та означений обов`язок не знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку із наявністю або відсутністю у відповідача заборгованості у тому чи іншому розмірі.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів оплати вартості отриманого товару, в тому числі в процесі розгляду справи, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 114 353,62 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1 382 грн., та пеню у розмірі 15 809 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.3 Договору у разі несвоєчасної оплати поставленого товару постачальник має право вимагати від покупця сплати пені, яка нараховується в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення платежу, що діяла протягом строку затримки платежу, але не більше максимального розміру, встановленого Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Водночас, як вбачається з здійсненого позивачем розрахунку пені, позивачем не враховано строки оплати за отриманий товар, узгоджені сторонами у п. 3.2 Договору, оскільки за товар, отриманий за видатковою накладною № КИ000001722 від 12.07.2019 на суму 13 536,34 грн. відповідач мав розрахуватись до 26.07.2019 включно, а за товар отриманий за видатковою накладною № КИ000001901 від 25.07.2019 на суму 100 817,28 грн. у строк до 08.08.2019 включно, в свою чергу позивач здійснює нарахування пені з 07.05.2019, тобто коли у відповідача не було обов`язку зі сплати за отриманий відповідачем товар.

Відтак, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, у межах визначених позивачем періодів нарахування, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 5 834,60 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних, з урахуванням встановлених обставин щодо неврахування позивачем строку виникнення у відповідача обов`язку з оплати за отриманий товар, судом встановлено, що стягненню підлягає 3% річних в розмірі 522 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в іншій частині, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Північно-український будівельний альянс (03150, м. Київ, вулиця Горького (Антоновича), будинок 131; ідентифікаційний код: 35129952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стандартпарк Україна (03062, м. Київ, проспект Перемоги, будинок № 67; ідентифікаційний код: 35704813) заборгованість в розмірі 114 353 (сто чотирнадцять тисяч триста п`ятдесят три) грн. 62 коп., 3 % річних в розмірі 522 (п`ятсот двадцять дві) грн. 00 коп., пеню в розмірі 5 834 (п`ять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 60 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 795 (одна тисяча сімсот дев`яносто п`ять) грн. 57 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Спичак