Рішення

від 17.01.2020 по справі 911/2766/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2020 р. Справа № 911/2766/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвантіо", 01042, місто Київ, Печерський район, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус В

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна агенція", 08400, Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вулиця Б. Хмельницького, будинок 34, квартира 19

про стягнення 68 294,10 грн гарантійного платежу

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адвантіо" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна агенція" про стягнення заборгованості з повернення гарантійного платежу за Договором суборенди нерухомого майна №32 від 24.11.2017, а саме: 54 149,05 грн основної суми, 10 602,37 грн інфляційних збитків і 3 542,68 грн 3% річних, що разом становить 68 294,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у встановлений Додатковою угодою б/н від 21.06.2018 строк не повернув всю суму гарантійного платежу, який був сплачений позивачем при укладанні Договору суборенди нерухомого майна № 32 від 24.11.2017.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є малозначними справами.

Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

19 грудня 2019 року відповідач подав відзив на позовну заяву № 16/12-3 від 16.12.2019, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що ним повернуто позивачу залишок гарантійного платежу в розмірі 54 149,05 грн, що підтверджено платіжним дорученням № 128 від 12.12.2019, а нарахування 3% річних та інфляційних втрат є помилковим оскільки сума попередньої оплати за договором не є грошовим зобов`язанням в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Позивач у відповіді на відзив підтвердив, що відповідачем станом на 12.12.2019 було погашено всю суму гарантійного платежу, з огляду на що позивач просить суд врахувати вказані обставини при винесенні рішення, а решту позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підтримує в повному обсязі.

Розглянувши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

24 листопада 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна агенція" (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвантіо" (далі - Орендар) укладено договір суборенди нерухомого майна № 32, відповідно до пункту 1.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування - піднайм (суборенду) квартиру в„– 32 , загальною площею 214,89 кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кловський узвіз, 7, на десятому поверсі зі всіма невід`ємними технічними пристроями (далі - Об`єкт суборенди), яку відображено в додатку № 1 до цього Договору.

Згідно пункту 3.5 Договору для забезпечення виконання взятих на себе за цим договором зобов`язань Орендар сплачує Орендодавцю до 27 листопада 2017 року включно гарантійний платіж у розмірі 108 298 (сто вісім тисяч двісті дев`яносто вісім) грн 11 коп., що по курсу, встановленому ПАТ КБ "Приватбанк" на день підписання цього Договору для продажу валюти своїм клієнтам (26,95 грн за 1 долар США) еквівалентно 4 018 (чотири тисячі вісімнадцять) доларам США 48 центам.

Пунктами 3.6 та 3.8 Договору встановлено, що гарантійний платіж підлягає поверненню Орендарю впродовж місяця з дня припинення дії цього Договору, але тільки за умови відсутності заборгованості Орендаря по орендній платі та необхідності здійснення Орендарем на користь Орендодавця інших платежів, передбачених цим Договором (оплати неустойки, відшкодування збитків тощо); у випадку відсутності завданих Орендарем збитків, необхідності сплачувати Орендодавцю неустойку, пеню, штраф, встановлені законом і цим Договором, за домовленістю Сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору.

21 червня 2018 року між сторонами було підписано Додаткову угоду до Договору суборенди нерухомого майна № 32 від 24.11.2017, відповідно до умов якої сторони дійшли взаємної згоди розірвати Договір суборенди нерухомого майна № 32 від 24.11.2017 з 30 червня 2018 року; Орендар зобов`язується повернути Об`єкт суборенди Орендодавцю по Акту прийому-передачі 30 червня 2018 року; Орендодавець зобов`язується повернути Орендарю гарантійний платіж у розмірі 108 298 (сто вісім тисяч двісті дев`яносто вісім) грн 11 коп. до 30 липня 2018 року; з моменту розірвання Договору всі інші зобов`язання Сторін припиняються; за домовленістю Сторін ця Угода набирає чинності з моменту підписання її Сторонами.

Орендар передав (повернув), а Орендодавець прийняв із строкового платного користування - піднайм (суборенда) квартиру в„– 32, загальною площею 214,89 кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кловський узвіз, 7, на десятому поверсі зі всіма невід`ємними технічними пристроями, що підтверджується підписаним 30.06.2019 з обох сторін та скріпленого печатками Актом прийому-передачі (повернення) квартири до Договору № 32 суборенди нерухомого майна від 24.11.2017.

З моменту підписання Акту прийому-передачі (повернення) квартири до Договору № 32 суборенди нерухомого майна від 24.11.2017 у відповідача виник обов`язок з повернення позивачу гарантійного платежу в розмірі 108 298,11 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем було лише частково сплачено гарантійний платіж в сумі 54 149,06 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 93 від 01.07.2019, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість із повернення гарантійного платежу в сумі 54 149,05 грн.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою та третьою статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; об`єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Орендар має право передати окремі об`єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди (частина перша статті 288 Господарського кодексу України).

Згідно статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається; договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди; договір оренди може бути розірваний за згодою сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею188 цього Кодексу.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, з відзиву та відповіді на відзив вбачається, що сума основної заборгованості з повернення гарантійного платежу за Договором суборенди нерухомого майна № 32 від 24.11.2017 в розмірі 54 149,05 грн відповідачем сплачена, що підтверджується платіжним дорученням № 128 від 12.12.2019 з відповідним призначенням платежу.

Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Зважаючи на те, що відповідач після звернення позивача до суду з даним позовом сплатив 54 149,05 грн основного боргу, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній частині позовних вимог на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Крім того за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення гарантійного платежу позивачем останньому нараховано на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 10 602,37 грн інфляційних збитків за період прострочення з 30.07.2018 по 01.07.2019 зі сплати повної суми гарантійного платежу в розмірі 108 298,11 грн та 3 542,68 грн 3% річних за сукупний період прострочення повернення платежу з 30.07.2018 по 30.10.2019 з урахуванням часткового повернення платежу.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, при цьому посилається на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 07.06.2018 по справі № 911/2652/17, що стягнення суми попередньої оплати, перерахованої за договором, не є грошовим в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Однак, суд не погоджується з відповідною позицією відповідача, оскільки спір у справі пов`язаний з виконанням договірного зобов`язання з повернення коштів гарантійного платежу, яке виникло на підставі Додаткової угоди б/н від 21.06.2018 до Договору.

При цьому, суд зазначає, що повернення суми гарантійного платежу, що пов`язано з порушенням зобов`язання, дійсно не має природи грошового, поки відповідні факти порушення, як підстави повернення платежу, не будуть встановлені судом.

Однак, у справі, що розглядається, зобов`язання по поверненню суми гарантійного платежу набуло статусу грошового з моменту досягнення сторонами домовленості щодо розірвання Договору суборенди нерухомого майна № 32 та щодо визначення наслідків такого розірвання, що відображено в Додатковій угоді до даного Договору, в якій узгоджено умови та строки сплати відповідних коштів.

Таким чином, на момент звернення до суду мало місце прострочення виконання зобов`язання з повернення коштів, яке набуло статусу грошового з моменту укладення Додаткової угоди до Договору і є простроченим з визначеної у відповідній Додатковій угоді дати.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено, що останнім невірно визначено початок періоду прострочення повернення гарантійного платежу та безпідставно включено до періоду прострочення основного грошового зобов`язання день, коли відповідачем було погашено частину гарантійного платежу.

Так, відповідно до обставин справи судом встановлено, що сторонами в Додатковій угоді б/н від 21.06.2018 до Договору погоджено гарантійний платіж у розмірі 108 298,11 грн та строки його повернення до 30 липня 2018 року.

Прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15).

Пунктом 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Вказане обмеження стосується і процентів річних, які нараховуються кредитором на виконання приписів статті 625 Цивільного кодексу України. Така правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України у справах за позовами ПАТ "НАК "Нафтогаз" №904/2096/14 від 16.09.2014 та №910/21901/13 від 02.07.2014.

Таким чином, 30.07.2018 є кінцевою датою повернення Орендодавцем Орендарю суми гарантійного платежу, прострочення виникає з дня, наступного за днем його виконання, тобт, з 31.07.2018, а день 01.07.2019 фактичної часткової сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних.

У зв`язку з викладеним судом за допомогою калькулятора штрафів системи "Ліга Закон" було здійснено власний розрахунок 3% річних на суму гарантійного платежу у розмірі 108 298,00 грн

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 108298.00 31.07.2018 - 30.06.2019 335 3 % 2981.90 В іншій частині розрахунок 3% річних є вірним. Таким чином сума 3% річних за сукупний період з 31.07.2018 по 30.10.2019, нарахованих на суму гарантійного платежу з урахуванням часткового повернення, складає 3 524,87 грн.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат, то суд зазначає, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Враховуючи вищезазначені пояснення позивачем арифметично невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат, у зв`язку з чим судом за допомогою калькулятора штрафів системи "Ліга Закон" було здійснено власний розрахунок, відповідно до якого розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача за заявлений позивачем період з 30.07.2018 по 01.07.2019, становить 10 597,82 грн.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 30.07.2018 - 01.07.2019 108298 1.098 10597.82 118895.82 За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 524,87 грн 3% річних та 10 597,82 грн інфляційних втрат. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача і сума гарантійного платежу, в якій провадження у справі підлягає закриттю, була сплачена ним у процесі розгляду справи судом, витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення 54 149,05 грн основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна агенція" (08400, Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вулиця Б. Хмельницького, будинок 34, квартира 19, код 40496188) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвантіо" (01042, місто Київ, Печерський район, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус В, код 40757921) 3 524 (три тисячі пятсот двадцять чотири) грн 87 коп. 3% річних; 10 597 (десять тисяч п`ятсот дев`яності сім) грн 82 коп. інфляційних втрат та 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 17.01.2020