Рішення

від 17.01.2020 по справі 917/2000/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.20 Справа № 917/2000/19

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповілальністю Баядера Логістик , 02088, м. Київ, вул.Харченка Євгенія, 42; адреса для кореспонденції: 36014, м. Полтава, пров. Спортивний, 2а,

до Товариства з обмеженою відповідальністю АВ-Продукт Плюс , 36014, м. Полтава, вул. Європейська, буд. 146Б,

про стягнення 11 528,75 грн.

Представники сторін: не викликались

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповілальністю Баядера Логістик до Товариства з обмеженою відповідальністю АВ-Продукт Плюс про стягнення 11 528,75 грн., з яких 8 591,14 грн. - заборгованість за договором поставки № БП 1408 від 17.10.2016 р., 1 356,74 грн. - пеня за несвоєчасно виконані грошові зобов`язання, 1 112,25 грн. - інфляційні втрати та 468,62 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.11.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що при зазначенні загальної суми позову позивачем допущено описку, помилково вказана сума позову 10 527,72 грн., натомість при додаванні складових сум, які просить стягнути позивач: 8591,14 грн+468,62 грн.+1356,74 грн.+1112,25 грн.=

11 528,75 грн.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не в повному обсязі виконав оплату за товар у строк, визначений договором поставки № БП 1408 від 17.10.2016 р., чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував. Копія ухвали про відкриття провадження у даній справі, що направлялась на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю АВ-Продукт Плюс , була повернута до суду з відмітками поштового відділення адресат відсутній та інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення відповідно.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (станом на час вчинення відповідної дії), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Враховуючи, що процесуальні документи у справі направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю АВ-Продукт Плюс , вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, воно вважається таким, що повідомлене належним чином про судовий розгляд даної справи. Крім того, ухвала суду від 18.11.2019 р. була своєчасно розміщена судом у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, про покладені на нього обов`язки та його процесуальні права.

Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

17.10.2016 року між Товариством з обмеженою відповілальністю Баядера Логістик та Товариством з обмеженою відповідальністю АВ-Продукт Плюс укладено договір поставки № БП 1408 (а.с. 12-13).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Постачальник (ТОВ Баядера Логістик ) зобов`язувався передати у власність Покупця (ТОВ АВ-Продукт Плюс ) алкогольні напої (товар), а Покупець - прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.

На виконання зазначеної норми договору № БП 1408 від 17.10.2016 р. позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 13 110,78 грн., що підтверджується видатковими накладними № 47639/46284 від 21.12.2017 р., № 47689/46292 від 21.12.2017 р. та № 1684/1557 від 16.01.2018 р. (а.с. 14-18).

Згідно з п. 6.1 договору поставки № БП 1408 від 17.10.2016 р. розрахунки за товар здійснюються Покупцем протягом 21 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

Позивач вказує, що відповідач в порушення умов договору за отриманий товар розрахувався частково, з огляду на що заявив до стягнення з відповідача 11 528,75 грн., з яких 8 591,14 грн. - заборгованість за договором поставки № БП 1408 від 17.10.2016 р., 1 356,74 грн. - пеня за несвоєчасно виконані грошові зобов`язання, 1 112,25 грн. - інфляційні втрати та 468,62 грн. - 3% річних.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір поставки № БП 1408 від 17.10.2016 р., видаткові накладні № 47639/46284 від 21.12.2017 р., № 47689/46292 від 21.12.2017 р. та № 1684/1557 від 16.01.2018 р., накладна на повернення від покупця № 478 від 10.04.2018 р., виписка з особового рахунку ТОВ Баядера Логістик та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за договором № БП 1408 від 17.10.2016 р. щодо здійснення поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором та приписів цивільного законодавства України за отриманий товар розраховувався з порушенням строків, встановлених вищезазначеним договором.

Так, згідно з випискою з особового рахунку ТОВ Баядера Логістик (а.с. 20) відповідачем було частково сплачено заборгованість за товар, поставлений за накладними № 47639/46284 від 21.12.2017 р., № 47689/46292 від 21.12.2017 р. та № 1684/1557 від 16.01.2018 р., а саме:

31.01.2018 р. - 1 136,64 грн.;

05.02.2018 р. - 1 000,00 грн.;

12.02.2018 р. - 1 000,00 грн.

Крім того, у позовній заяві ТОВ Баядера Логістик зазначено, що 10.04.2018 року відбулося часткове погашення заборгованості ТОВ АВ-Продукт Плюс за договором № БП 1408 від 17.10.2016 р. шляхом часткового повернення товару від відповідача позивачу на суму 1 383,00 грн.

Однак, з наданої позивачем копії накладної № 478 від 10.04.2018 р. (а.с. 21) вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю АВ-Продукт Плюс було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю Баядера Логістик товар, поставлений за договором № БП 1408 від 17.10.2016 р., на суму 1 731,18 грн. Дана накладна оформлена належним чином.

Таким чином, судом було досліджено наявні в матеріалах справи докази, зокрема, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію - видаткові накладні про поставку та повернення товару, та встановлено, що відповідачем не виконано зобов`язання з оплати поставленого за договором № БП 1408 від 17.10.2016 р. товару на суму 8 242,96 грн., у зв`язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з ТОВ АВ-Продукт Плюс основної заборгованості за вказаним договором підлягають задоволенню саме у вищезазначеній частині.

При цьому, наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.11.2017 р. по 11.04.2018 р., у якому зазначена інша сума заборгованості, не має переваги над первинними документами, поданими самим позивачем, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.12.2019 року у справі № 916/1727/17, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

Враховуючи, що акт звірки взаємних розрахунків, на який посилається позивач, не підписаний керівником Товариства з обмеженою відповідальністю АВ-Продукт Плюс , підписаний невідомою особою без зазначення посади та прізвища, докази того, що особа, яка його підписала від імені відповідача, мала право здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, в матеріалах справи відсутні, а також те, що інформація, відображена в ньому, не підтверджена первинними документами та частково суперечить їм, даний акт не може вважатися беззаперечним доказом у справі в підтвердження наявності заборгованості ТОВ АВ-Продукт Плюс перед ТОВ Баядера Логістик за договором № БП 1408 від 17.10.2016 р. саме в тій сумі, на якій наполягає позивач.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.1 укладеного сторонами договору визначено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника товару Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Позивачем наведено розрахунок пені за прострочення оплати вартості товару за договором поставки № БП 1408 від 17.10.2016 р. в розмірі 1 356,74 грн. за період з 12.01.2018 р. по 12.07.2018 р. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 26).

З урахуванням припису ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, що встановлює термін нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, а також з огляду на встановлений судом розмір основної заборгованості за договором № БП 1408 від 17.10.2016 р., що підлягає стягненню з відповідача, суд здійснив перерахунок пені за період з 12.01.2018 р. по 12.07.2018 р. та дійшов до висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 1 321,44 грн. (розрахунок - в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказану норму, позивачем приведено розрахунок інфляційних в розмірі 1 112,25 грн. та 3% річних - в розмірі 468,62 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 25, 27-29).

Як зазначено вище, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення .

Крім того, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дана позиція викладена в постановах Верховного суду від 30.07.2019 р. у справі № 913/159/18, від 13.06.2018 р. у справі № 905/1923/16 та від 07.08.2019 р. у справі № 905/1306/18.

Таким чином, чинним законодавством не передбачено можливості стягнення інфляційних втрат за окремі місяці за вибором позивача.

З урахуванням зазначеного, а також з огляду на встановлений судом розмір основної заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, суд здійснив перерахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних за прострочення здійснення оплати за товар за договором № БП 1408 від 17.10.2016 р. та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 1 005,35 грн. та 451,88 грн. відповідно (розрахунок - в матеріалах справи).

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Як зазначалося вище, відповідачем не подано жодних доказів на спростування позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВ-Продукт Плюс (36014, м. Полтава, вул. Європейська, буд. 146 Б, код ЄДРПОУ 40847945) на користь Товариства з обмеженою відповілальністю Баядера Логістик , 02088, м. Київ, вул.Харченка Євгенія, 42; адреса для кореспонденції: 36014, м. Полтава, пров. Спортивний, 2а, код ЄДРПОУ 35871504, р/р НОМЕР_1 в ПАТ Банк Восток , МФО 307121) - 11 021,63 грн., з яких 8 242,96 грн. - заборгованість за договором поставки № БП 1408 від 17.10.2016 р., 1 321,44 грн. - пеня за несвоєчасно виконані грошові зобов`язання, 1 005,35 грн. - інфляційні втрати та 451,88 грн. - 3% річних, 1 836,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Відмовити у позові в частині стягнення 348,18 грн. заборгованості за договором поставки № БП 1408 від 17.10.2016 р., 35,30 грн. пені за несвоєчасно виконані грошові зобов`язання, 106,9 грн. інфляційних втрат та 16,74 грн. 3% річних.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 17.01.2020 р.

Суддя О.С. Мацко