Рішення

від 14.01.2020 по справі 918/888/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/888/19

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Стафійчук К.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІО-АВТОТРАНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтергума"

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: представник Мосійчук А.П. (довіреність № 782 від 03.01.2020 року);

від відповідача: представник не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІО-АВТОТРАНС" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтергума" (далі - Відповідач), в якій просить стягнути 30 420,00 грн заборгованості.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обгрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що 15 липня 2019 року між ТОВ "МІО-АВТОТРАНС" та ТОВ "Альтергума" укладено Разову заявку - договір № 67 на транспортні послуги, за умовами якої позивач, зобов`язався надати відповідачу транспортні послуги, а саме здійснити перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом - місто Завідув (Польща) - місто Дубно (Україна).

Позивач виконав свої зобов`язання у повному обсязі, доставив вантаж за місцем призначення, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) А № 696226 та надіслав на адресу відповідача оригінали документів (рахунок на оплату № 562 від 22.07.2019 року на суму 37 900,00 грн, акт наданих послуг № 562 від 22.07.2019 року на суму 37 900,00 грн, міжнародну товарно - транспортну накладну (CMR) А № 696226).

В порушення договірних умов відповідач виконав свої зобов`язання в частині оплати не в повному обсязі, 21.08.2019 р. здійснив часткову оплату в розмірі 7 900,00 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 30 000,00 грн.

Також за невиконання зобов`язань з оплати наданих перевезень, позивач відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував інфляційні втрати у розмірі 420,00 грн та 271,23 грн 3 % річних.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду від 13.12.2019 року, не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на "14" січня 2019 р.

Ухвалою господарського суду від 26.12.2019 року виправлено описку, допущену при виготовленні ухвали Господарського суду Рівненської області від 13.12.2019 року у справі № 918/888/19, а саме у пункті 3 резолютивної частини ухвали замість "розгляд справи призначити на "14" січня 2019 р. об 16:15 год.." вважати вірним "розгляд справи призначити на "14" січня 2020 р. об 16:15 год.".

Представник позивача в судовому засіданні 14.01.2020 року підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, уточнивши позовні вимоги та просить суд стягнути 30 691,23 грн заборгованості, з яких 30 000,00 грн заборгованість за надані послуги, 420,00 грн інфляційні втрати та 271,23 грн 3 % річних.

Представник відповідача в судове засідання 14.01.2020 року не з`явився, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 33013 1042652 1, яке наявне в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та відзиву з його боку за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

15 липня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Міо-Автотранс" (Перевізник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтергума" (Замовник), уклали Разову Заявку - Договір № 67 на транспортні послуги (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1 - п. 3 Договору, Замовник - ТОВ "Альтергума". Первізник - ТОВ "Міо-Транс". Маршрут - м. Завідув (Польща) - м. Дубно (Україна).

Відповідно п. 7 Договору норма часу на завантаження, розвантаження та митні операції складає всього 48 год.

За простій, підтверджений документально, що виник по вині однієї із сторін, винна сторона сплачує штраф із розрахунку 50 євро по курсу НБУ за кожну добу на території України та 100 євро за її межами (п. 16.1 Договору).

На виконання умов Разової Заявки - Договору № 67 на транспортні послуги від 15.07.2019 року позивач виконав свої зобов`язання щодо перевезення вантажу автомобільним транспортом відповідачу. Факт надання послуг підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною (CMR) А № 696226.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив обумовлені перевезення вчасно та без зауважень.

22.07.2019 року вантаж одержано відповідачем - ТОВ "Альтергума", що підтверджується відсутністю будь-яких зауважень чи застережень вантажоодержувача в міжнародній товарно - транспортній накладній (CMR) А № 696226 та наявністю відтиску печатки та підпису одержувача в графі 24 зазначеної накладної.

В свою чергу, позивачем було направлено відповідачу рахунок на оплату № 562 від 22.07.2019 року про надані міжнародні транспортні послуги: м. Завідув (Польща) - м/п Краківець, м/п Краківець - м. Дубно (Україна).

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати за надані транспорно-експедиційні послуги згідно Разової Заявки - Договору № 67 на транспортні послуги від 15.07.2019 року відповідно до рахунку виконав лише частково на суму 7 900,00 грн, що підтверджується випискою з банку від 21.08.2019 року, призначення платежу - оплата за транспортні послуги згідно рахунку № 562 від 22.07.2019 року.

У зв`язку з відсутністю оплати залишку боргу з боку відповідача позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму основного боргу - 30 000,00 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем згідно ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення 420 грн інфляційних втрат та 271,23 грн 3 % річних.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з перевезення вантажу на підставі укладеного Договору-заявки в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору перевезення вантажу.

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

До будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін, застосовується Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів, яка підписана в м. Женеві 19.05.1956 року.

За приписами ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України" передбачено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" (далі - Конвенція) закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції.

У ст. 4 Конвенції встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника (ч. 1 ст. 5 Конвенції).

Вимоги до вантажної накладної встановлені у ст. 6 Конвенції.

У силу вимог ч. 1 ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 2 ст. 307 ГК України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Статтею 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч. 1 ст. 916 ЦК України).

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України. Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".

Враховуючи вищевикладене, враховуючи часткову оплату 21.08.2019 року Відповідачем заборгованості за надані послуги в сумі 7 900,00 грн, Позивач просить суд стягнути заборгованість за транспортні послуги у розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що факт надання послуг з перевезення вантажу Позивачем на виконання умов Разової Заявки - Договору № 67 на транспортні послуги від 15.07.2019 року підтверджується зібраними у справі матеріалами, строк оплати за який настав, то за відсутності доказів сплати повної вартості наданих послуг, позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Альтергума" 30 000,00 грн заборгованості судом визнаються обґрунтованими.

Також судом взято до уваги положення чинного законодавства що регулюють порядок застосування забезпечення виконання зобов`язання, а також відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку 3 % річних та інфляційних, суд зазначає, що вказаний розрахунок Позивачем зроблено не вірно, проте суд здійснивши перерахунок цих нарахувань у визначених позивачем періодах, констатує, що заявлена позивачем сума є меншою ніж сума розрахована судом, а тому вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3 % річних на загальну суму 271,23 грн та інфляційних на суму 420,00 грн є такими що підлягають задоволенню.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених поданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтергума" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІО-АВТОТРАНС" 30 000,00 грн заборгованості, 420,00 грн інфляційних втрат та 271,23 грн 3 % річних.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що позов визнано обгрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтергума" (35602, Рівненська обл., Дубенський район, м. Дубно, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 40300436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІО-АВТОТРАНС" (35307, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Обарів, урочище Ліски 3, код ЄДРПОУ 40968301) 30 691,23 грн (тридцять тисяч шістсот дев`яносто одну гривню 23 коп) заборгованості, з яких: 30 000,00 грн (тридцять тисяч гривень 00 коп) заборгованість за надані послуги згідно Разової Заявки - Договору № 67 на транспортні послуги від 15.07.2019 року, 420,00 грн (чотириста двадцять гривень 00 коп) інфляційних втрат, 271,23 грн (двісті сімдесят одну гривню 23 коп) 3 % річних та 1 921,00 грн (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "МІО-АВТОТРАНС" (35307, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Обарів, урочище Ліски 3, код ЄДРПОУ 40968301).

Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтергума" (35602, Рівненська обл., Дубенський район, м. Дубно, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 40300436).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників.

Повне рішення складено та підписано 17 січня 2020 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Романюк Р.В.