Рішення
від 14.01.2020 по справі 920/931/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.01.2020 Справа № 920/931/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/931/19 в порядку загального позовного провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркомгруп» (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 27, ідентифікаційний код 33512588),

до відповідачів: 1) акціонерного товариства «Сбербанк» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784),

2) публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет» (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 27, ідентифікаційний код 00191483),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні першого відповідача приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни

про визнання права власності на нерухоме майно та зняття з нього арешту,

представники учасників справи:

позивача (в режимі відеоконференції) - адвокат Ковальова Л.П. (довіреність б/н від 01.10.2019);

першого відповідача - не з`явився;

другого відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду звернувся позивач з позовом до відповідачів, у якому просить суд визнати право власності за позивачем на нерухоме майно - нежиле приміщення, приміщення контори, гараж, огорожа, реєстраційний номер майна: 1638073, що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Залізнична, 3; зняти арешт з нерухомого майна - нежиле приміщення, приміщення контори, гараж, огорожа, реєстраційний номер майна: 1638073, що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Залізнична, 3, накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 30.05.2019 ВП № 59239129 та суму сплаченого судового збору.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.09.2019 відкрито провадження у справі № 920/931/19 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.10.2019.

Від третього відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 01.10.2019 (вх. № 8063 від 04.10.2019), в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки позивачем не дотримано вимог процесуального закону, що регулює питання подання позову про зняття арешту з майна, оскільки приватний виконавець повинен залучатись до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а не в якості співвідповідача.

Також третім відповідачем подано до суду заяву про закриття провадження у справі б/н від 01.10.2019 (вх. № 3188к від 04.10.2019), де просить суд закрити провадження у даній справі в частині позовних вимог, заявлених до третього відповідача, оскільки не має статусу суб`єкта господарювання.

07.10.2019 від другого відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву № м03/10 від 03.10.2019, в якому перший відповідач визнає позовні вимоги позивача в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Позивач подав до суду відповідь на відзив третього відповідача, в якій зазначив, що підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити, оскільки саме дії третього відповідача призвели до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

04.11.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву представника першого відповідача, в якому просить суд поновити строк на подання відзиву.

08.11.2019 до суду надійшли додаткові письмові пояснення представника другого відповідача, в яких повністю визнає позовні вимоги ТОВ «Інтеркомгруп» , підтримує викладене у відзиві на позовну заяву та вважає, що відсутні підстави для поновлення першому відповідачу строку на подання відзиву.

07.11.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив першого відповідача, в якій повністю підтримує свої позовні вимоги та просить суд не приймати до уваги відзив першого відповідача у зв`язку з пропущенням строку на його подання без поважних причин.

Ухвалою суду від 31.10.2019 постановлено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні першого відповідача приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяну Леонідівну; вважати належними відповідачами у справі № 920/931/19 акціонерне товариство «Сбербанк» та публічне акціонерне товариство «Укрвторчормет» ; заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про закриття провадження у справі залишити без розгляду; відкласти підготовче засідання на 26.11.2019 , 15:00; доручити Оболонському районному суду міста Києва забезпечити проведення судового засідання у справі № 920/931/19, призначене на 26.11.2019, 15:00 в режимі відеоконференції в приміщенні Оболонського районного суду міста Києва.

Ухвалою суду від 26.11.2019 відкладено підготовче засідання на 09.12.2019.

04.11.2019 до суду надійшов відзив першого відповідача на позовну заяву, в якому просить суд поновити строк на подання відзиву, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позовна заява не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, ґрунтується лише на припущеннях позивача без наведення відповідного обґрунтування.

Ухвалою суду від 09.12.2019 продовжено першому відповідачу АТ «Сбербанк» строк для подачі відзиву на позовну заяву до 04.11.2019, закрито підготовче провадження та призначено справу № 920/931/19 до судового розгляду по суті на 17.12.2019

Ухвалою суду від 17.12.2019 відкладено розгляд справи по суті на 14.01.2020.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, 14.06.2019 на адресу позивача надійшов лист ПАТ Укрвторчормет (боржник у виконавчому провадженні) від 14.06.2019 № 14/06-2, в якому повідомив про те, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. відкрито виконавче провадження № ВП 59239129 по примусовому виконанню наказу Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 у справі № 910/7221/17 про стягнення солідарно з ПАТ Укрвторчормет та ТОВ Металінвест ЛТД на користь ПАТ Сбербанк заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 07.07.2011 № 74-В/11/54/КЛ та на підставі договору поруки від 25.05.2015 № 4, що станом на 24.06.2016 склала 14663033 долари США 66 центів та 48835598,12 грн.

У рамках цього виконавчого провадження приватним виконавцем Вольф Т.Л. винесено постанову від 30.05.2019 про арешт майна боржника, якою накладено арешт на нерухоме майно, зокрема: нежиле приміщення, приміщення контори, гараж, огорожа, реєстраційний номер майна: 1638073, що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вулиця Залізнична, будинок 3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що нерухоме майно не належить боржнику ПАТ Укрвторчормет . Власником цього нерухомого майна є ТОВ Інтеркомгруп відповідно до договорів купівлі-продажу від 01.12.2016, укладених між ПАТ Укрвторчормет та ТОВ Інтеркомгруп , посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В., зареєстрованому в реєстрі за № 7476 та 7480, ТОВ Інтеркомгруп є власником нерухомого майна: нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вулиця Залізнична, будинок, 3, яке складається з приміщення контори загальною площею 59,4 кв.м під літ. А ; гаражу під літ. В , огорожі за № 1-2.

З матеріалів справи, зокрема Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (інформаційна довідка № 193418204) вбачається, що позивач є власником (на праві приватної власності) нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вулиця Залізнична, будинок, 3, яке складається з приміщення контори загальною площею 59,4 кв.м під літ. А ; гаражу під літ. В , огорожі за № 1-2.

Право власності у ТОВ Інтеркомгруп на вказане нерухоме майно виникло на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 7476, виданий 01.12.2016 та договору купівлі-продажу, серія та номер: 7480, виданого 01.12.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В.

Судом у судовому засіданні 15.10.2019 оглянуто оригінали згаданих договорів.

Також матеріали справи містять постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. про арешт майна боржника від 30.05.2019 ВП № 59239129, відповідно до якої накладено арешт на нерухоме майно, що належить ПАТ Укрвторчормет , а саме: нежиле приміщення, приміщення контори, гараж, огорожа, реєстраційний номер майна: 1638073, що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Залізнична, буд. 3.

14.06.2019 позивач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. із заявою № 14/06-01 про зняття зазначеного арешту, що підтверджується копією заяви про зняття арешту, проте вона залишилась без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 56 Закону України Про виконавче провадження визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно зі ст. 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Окрім того, вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження ).

Відповідно до пункту 11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам № 10 від 24.10.2011 господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов`язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов`язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 60 і 87 Закону України Про виконавче провадження ), - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК України.

При цьому, пунктом 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України передбачено, що відповідно до статті 60 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб`єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК України. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов`язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК України.

Статтею 41 Конституції України встановлено право кожного вільно володіти користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України визначено поняття права власності. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Приписами ст. 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із частинами 1, 3, 4 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного суду України від 23.12.2014 №5011-74/9393-2012, за змістом статті 392 ЦК України позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов`язальних відносинах, оскільки передумовою для застосування зазначеної статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ Укрвторчормет (продавець) та ТОВ Інтеркомгруп (покупець) 01.12.2016 були укладені договори купівлі-продажу, відповідно умов яких продавець передав у власність покупцю по 1/2 частині нежилого приміщення, розташованого за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Залізнична, 3, що складається з приміщення контори загальною площею 59,4 кв.м під літ. А ; гаражу під літ. В , огорожі за № 1-2.

На виконання умов п. 2.1. договорів купівлі-продажу позивач здійснив оплату в повному обсязі 07.12.2016, що підтверджується випискою з банківського рахунку, наданої позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правомірність (законність) відповідних правочинів станом на день розгляду справи ніким не оспорено, вони не визнані недійсними в судовому порядку. Протилежного сторонами не доведено, навпаки підтверджено другим відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до ст. 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Частинами 1 та 2 статті 56 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Отже, зі змісту вказаних норм права вбачається, що накладати арешт на майно в процедурі виконавчого провадження надається право лише у випадку, коли таке майно належить на праві власності саме боржнику.

Як встановлено судом, об`єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Залізнична, 3, на які накладено арешт в межах виконавчого провадження ВП № 59239129, не належать стороні вказаного виконавчого провадження - публічному акціонерному товариству Укрвторчормет , а натомість законним власником є товариство з обмеженою відповідальністю Інтеркомгруп .

При цьому, товариство з обмеженою відповідальністю Інтеркомгруп не є боржником по виконавчому провадженню № 59239129 чи особою, яка несе за законом відповідальність за боржника у даному виконавчому провадженні.

Доказів наявності будь-яких цивільно-правових угод між позивачем у цій справі та боржником у виконавчому провадженні ПАТ Укрвторчормет , відповідно до яких ТОВ Інтеркомгруп має нести будь-яку відповідальність, матеріали справи не містять.

Посилання третьої особи - приватного виконавця та першого відповідача (стягувача) на запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо права власності другого відповідача як боржника на спірне майно є помилковими, суперечать матеріалам справи і вимогам законодавства.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек.

Як убачається з матеріалів справи стягувач, повідомляючи виконавця про належне боржникові майно, та приватний виконавець, накладаючи відповідний арешт, керувалися відомостями саме архівної частини Державного реєстру прав - Реєстру прав власності на нерухоме майно, в якому дійсно міститься запис №9279 від 26.02.2009 про те, що нежиле приміщення, приміщення контори, гараж, огорожа, що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Залізнична, 3, належало ПАТ «Укрвторчормет» , що перевірено судом за сформованою інформаційною довідкою №193422158 відносно другого відповідача.

Однак актуальні відомості щодо належності зазначеного майна, як вже зазначалося, відповідно до закону містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згадана інформаційна довідка №193422158 свідчить, що у відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно актуальна інформація про об`єкти нерухомого майна, що належать ПАТ «Укрвторчормет» , не містить запис про право власності на спірне майно.

На підставі наявних у справі документів, у тому числі сформованої судом інформаційної довідки №193418204, встановлено, що актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна у відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно містить записи №17752426, №17752491 про реєстрацію права власності на нежиле приміщення, що складається з приміщення контори загальною площею 59,4 кв.м. під літ. А , гаражу під літ. В , огорожі за №1-2, адреса: Сумська область, м. Лебедин, вул. Залізнична, 3, за позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною 5 статті 59 Закону України Про виконавче провадження передбачено зняття арешту за рішенням суду.

На підставі викладеного, враховуючи, що право позивача на об`єкти нерухомості - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Залізнична, 3, яке складається з приміщення контори загальною площею 59,4 кв.м. під літ. А , гаражу під літ. В , огорожі за № 1-2 щодо розпорядження своїм майном порушується внесеним до реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записом про обтяження і позивач не є боржником у виконавчому провадженні ВП №59239129, в межах якого накладено арешт, суд дійшов висновку про наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) позивача, яке підлягає захисту.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перший відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для накладення арешту на належне позивачеві нерухоме майно у межах виконавчого провадження ВП №59239129, боржником у якому є не позивач.

Таким чином, оскільки в ході розгляду справи позивачем доведено, що ТОВ Інтеркомгруп є власником нерухомого майна, на яке згідно з постановою державного виконавця від 30.05.2019 було накладено арешт, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання права власності на вказане нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Залізнична, 3, а також зняття арешту, накладеного приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. постановою про арешт майна боржника від 30.05.2019 у ВП №59239129 з цього майна, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 3842 грн. 00 коп. відповідно до платіжних доручень № 779, № 780 від 28.08.2019.

Оскільки другим відповідачем визнано позов до початку розгляду справи по суті суд повертає з державного бюджету позивачу 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме: 1921,00 грн.

Крім цього відповідно до ст. 129 ГПК України у зв`язку із задоволенням позову залишок судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. покладається на першого відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 130, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю Інтеркомгруп (02160, м. Київ, вул. Каунаська, буд. 27, ідентифікаційний код 33512588) право власності на нерухоме майно - нежиле приміщення, приміщення контори, гараж, огорожа, реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 1638073, реєстраційний номер майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1102198059105, що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Залізнична, 3).

2. Зняти арешт з нерухомого майна - нежиле приміщення, приміщення контори, гараж, огорожа, реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 1638073, реєстраційний номер майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1102198059105, що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Залізнична, буд. 3, накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 30.05.2019 ВП № 59239129.

3. Стягнути з акціонерного товариства Сбербанк (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Інтеркомгруп (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 27, ідентифікаційний код 33512588) 1921 грн. 00 коп. судового збору.

4. Повернути з Державного бюджету України (рахунок 34311206083032, МФО 899998, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УК у м. Сумах /м. Суми/ 22030101) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Інтеркомгруп (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 27, ідентифікаційний код 33512588) 1921 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 779 від 28.08.2019, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.01.2020.

Суддя В.В. Яковенко

Дата ухвалення рішення14.01.2020
Оприлюднено20.01.2020

Судовий реєстр по справі —920/931/19

Судовий наказ від 07.02.2020

Господарське

Господарський суд Сумської області

Яковенко Василь Володимирович

Судовий наказ від 07.02.2020

Господарське

Господарський суд Сумської області

Яковенко Василь Володимирович

Рішення від 14.01.2020

Господарське

Господарський суд Сумської області

Яковенко Василь Володимирович

Ухвала від 17.12.2019

Господарське

Господарський суд Сумської області

Яковенко Василь Володимирович

Ухвала від 09.12.2019

Господарське

Господарський суд Сумської області

Яковенко Василь Володимирович

Ухвала від 26.11.2019

Господарське

Господарський суд Сумської області

Яковенко Василь Володимирович

Ухвала від 31.10.2019

Господарське

Господарський суд Сумської області

Яковенко Василь Володимирович

Ухвала від 22.10.2019

Господарське

Господарський суд Сумської області

Яковенко Василь Володимирович

Ухвала від 22.10.2019

Господарське

Господарський суд Сумської області

Яковенко Василь Володимирович

Ухвала від 15.10.2019

Господарське

Господарський суд Сумської області

Яковенко Василь Володимирович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні