Рішення

від 10.01.2020 по справі 925/1284/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2020 року м. Черкаси справа № 925/1284/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом селянського (фермерського) господарства "Славутич" (с. Перегонівка, Голованівський район, Кіровоградська область) до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропак ЛТД" ( м. Черкаси) про стягнення 45 840,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в розмірі 45 840,00 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України. У складі судових витрат позивач просить стягнути з відповідача 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Представники сторін в судове засідання жодного не з`явились, явка судом не визнавалась обов`язковою.

Відповідачем відзиву чи заперечень проти позову суду не подано. Повідомлення про виклик відповідача в засідання розміщувалися на веб-порталі судової влади на сторінці господарського суду Черкаської області, а тому відповідач є належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи (ст. 120-122 ГПК України).

Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представників обох сторін за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 10.01.2020 в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У відповідності до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає повного задоволення, виходячи з такого:

Позивач доводить, що між сторонами не було укладено господарського договору, однак мала місце обставина, що 16.11.2018 відповідач ТОВ "Агропак ЛТД" виставив позивачу рахунок № СФ- 0000135 (а.с. 9) на оплату мішків 105Х55 0,88 в кількості 10000,00 шт. на загальну суму 45 840,00 грн.

Позивачем згідно платіжного доручення № 1427 від 16.11.2018 ( а.с. 10) було перераховано відповідачу кошти в сумі 45 840,00 грн. з призначення платежу: за мішки згідно рахунку - фактури № СФ- 0000135 від 16.11.2018, що відповідачем не заперечено.

Відповідач товар позивачу не поставив, кошти не повернув, з чого і виник спір.

Позивач доводить, що за відсутності між сторонами укладеного договору із узгодженням всіх його істотних умов слід вважати, що вказані кошти відповідач отримав без належної правової підстави. Тому позивач має право на їх повернення на підставі ст. 1212 ЦК України.

Суд погоджується із такими доводами позивача виходячи з наступного:

У відповідності до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, за загальним правилом договори, як дво- чи багатосторонні правочини, викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Суд вважає, що договір між сторонами у спрощений спосіб не було укладено і керується таким:

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ст. 640 ЦК України).

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (ст. 641 ЦК України).

Неодмінним зв`язуючим елементом між ім`ям особи, що зробила оферту та її правосуб`єктністю є підпис, який саме і виконує функцію надання тому чи іншому документу, що зокрема відображає оферту, його зв`язок із конкретно визначеною особою.

Виходячи з цього рахунок-фактура (а.с. 9) від 16.11.2018 який оплатив позивач, не може вважатися офертою відповідача на укладення між сторонами договору.

Даний документ не містить вказівки на особу (її посадове становище), яка робить пропозицію по укладенню договору, не містить істотних умов договору, визначення його правової природи та ніяким чином не виражає намір відповідача вважати себе зобов`язаною особою у зобов`язанні, якщо позивач погодиться прийняти таку пропозицію.

В даному випадку рахунок-фактура має лише інформаційний характер про ціну товару та його кількість і не є доказом надіслання відповідачем пропозиції (оферти) про укладення договору.

Суд вважає, що якщо предмет майбутнього договору може бути в загальному визначено із відомостей рахунку-фактури № СФ-0000135 від 16.11.2018 (а.с. 9) як поставка, то намір відповідача про направлення ним рахунку-фактури саме як пропозиції позивачу по укладенню договору повинен бути або явно відображеним або визначений у такий спосіб щоб унеможливити суб`єктивні оцінки наявності чи відсутності цього наміру. Намір укласти договір або існує або ні. Визначеність змісту істотних умов майбутнього договору у оферті без можливості встановлення твердого наміру особи укласти договір не є і не може бути достатньою підставою для набрання нею чинності та для її акцепту. Намір особи укласти договір має бути явно вираженим, або явно визначеним через інші об`єктивні критерії.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною другою статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом цієї норми зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним, що повинно бути доведено виникненням цього зобов`язання.

Отже наявними у справі доказами не підтверджується, що відповідачем (в особі його належно уповноваженого представника) було направлено позивачу оферту на укладення договору, а тому сплата позивачем відповідачу коштів на підставі рахунку-фактури № СФ-0000135 від 16.11.2018 не є доказом укладення між сторонами господарського договору та виникнення взаємних зустрічних зобов`язань.

З цих підстав отримання відповідачем коштів від позивача в сумі 45 840,00 грн. є безпідставним, незважаючи на подальше направлення позивачем відповідачу вимоги поставити товар (а.с. 11-12) .

У відповідності до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно ст. 179,190, ч. 2 ст. 1214 ЦК України майном також є і грошові кошти, які підлягають поверненню власнику як безпідставно одержані.

Згідно ст. 16,20 ЦК України порушене право захищається способами, передбаченими договором або законом. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.

У добровільному порядку відповідач спірні кошти позивачу не повернув.

Відповідач заперечень проти доводів позивача не надав.

Тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 45840,00 грн. як безпідставно отриманих коштів.

Згідно ст. 129 ГПК України, при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача повністю і з нього на користь позивача слід стягнути 1921,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Суд відмовляє позивачу в частині стягнення з відповідача 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, оскільки в порушення вимог ст. 126 ГПК України на її підтвердження суду не надано детального опису робіт, виконаних адвокатом (рахунок-фактура а.с. 18 є вимогою про оплату і не містить підпису зі сторони позивача на підтвердження фактичного виконання робіт адвокатом) та доказів здійснених цих витрат (платіжні доручення, касові чеки та ін. докази дійсного списання-зарахування коштів між адвокатом та позивачем).

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропак ЛТД" (ідентифікаційний код 41265104, м. Черкаси, вул. Смілянська, 149) на користь Селянського (фермерського) господарства "Славутич" (ідентифікаційний код 32150431, с. Перегонівка, Голованівський район, Кіровоградська область) -- 45840,00 грн. основного боргу та 1921,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору .

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 16 січня 2020

Суддя Н.М. Спаських