Постанова
від 15.01.2020 по справі 911/3197/17
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/3197/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

представники учасників справи:

позивача - Гурський М.Р.,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019

(головуючий суддя Кравчук Г.А., судді Козир Т.П., Яковлєв М.Л.)

у справі №911/3197/17 Господарського суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром"

про стягнення 3 425 986,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" (далі - ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" (далі - ТОВ "ТД "Фінпром") про стягнення заборгованості у розмірі 3 425 986,00 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "ТД "Фінпром" не в повному обсязі виконало свої зобов`язання згідно з усною домовленістю, досягнутою сторонами у листопаді 2016 року щодо поставки товару, а саме пшениці 3-го класу урожаю 2016 року, поставивши товар у меншій кількості, а тому зобов`язане повернути попередньо оплачені кошти в сумі 3 425 986,00 грн, зокрема з підстав, передбачених ст.ст. 670, 693 ЦК України.

2. Стислий виклад судових рішень у справі

2.1. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

2.2. 13 грудня 2017 року рішенням Господарського суду Київської області позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "ТД "Фінпром" на користь ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" заборгованість у розмірі 3 425 986,00 грн.

2.3. 13 березня 2018 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017 залишено без змін.

2.4. Задовольняючи позовні вимоги, господарськи суди виходили з доведеності невиконання ТОВ "ТД "Фінпром" обов`язку щодо поставки позивачу 815,710 тон пшениці 3-го класу на суму 3 425 986,00 грн.

2.5. 21 серпня 2018 року постановою Верховного Суду рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

2.6. Суд касаційної інстанції зазначив, що задовольняючи позовні вимоги з посиланням на приписи ст.ст. 670, 693 ЦК України суди належним чином не з`ясували чи має місце порушення продавцем обов`язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений; суди не дослідили питання добросовісності поведінки покупця для встановлення належного виконання покупцем свого кореспондуючого обов`язку щодо прийняття товару, в даному випадку, враховуючи характерні властивості предмета поставки, шляхом самовивозу; чи вчинено покупцем належним чином всі дії, регламентовані законодавством, для уникнення неналежного виконання зобов`язань, що склалися між сторонами.

2.7. 26 листопада 2018 року ухвалою Господарського суду Київської області провадження у справі №911/3197/17 закрито. У задоволенні заяви відповідача про поворот виконання рішення суду відмовлено.

2.8. Ухвала мотивована тим, що у відповідача наявний обов`язок зі сплати позивачу 3 425 986,00 грн заборгованості, яка в процесі розгляду даної справи відповідачем повністю погашена у добровільному порядку безпосередньо на рахунок позивача до подання ним касаційної скарги на рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Отже, предмет спору у справі припинив своє існування, наслідком чого є закриття провадження у справі відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

З огляду на встановлені обставини щодо обґрунтованості вимог позивача і відповідно сплатою відповідачем суми боргу, який був предметом спору у даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для повороту виконання рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2018, скасованого постановою Верховного Суду від 21.08.2018, та відмовив у задоволенні відповідного клопотання відповідача.

2.9. 26 вересня 2019 року постановою Північного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Київської області від 26.11.2018 скасовано. Матеріали справи передано до Господарського суду Київської області для продовження розгляду.

2.10. Постанова мотивована тим, що відповідач під час нового розгляду справи заперечував позовні вимоги позивача, а також наполягав на тому, що перерахування коштів здійснено ним не в добровільному порядку, а на виконання рішення місцевого господарського суду від 13.12.2017, яке на дату сплати цих коштів набрало законної сили після його перегляду в апеляційному порядку, однак в подальшому було скасовано судом касаційної інстанції за поданою саме відповідачем скаргою. Крім того, відсутність факту визнання відповідачем позову та наявність заперечень щодо добровільного погашення боргу підтверджується поданою відповідачем до місцевого господарського суду заявою про поворот виконання рішення суду від 13.12.2017 у даній справі, оскільки воно скасоване постановою Верховного Суду від 21.08.2018.

Скасовуючи ухвалу Господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що кошти в загальному розмірі 3 477 375,79 грн були перераховані відповідачем на виконання рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017, яке в подальшому скасовано постановою Верховного Суду від 21.08.2018. Наведені відповідачем обставини у сукупності свідчать про невизнання ним боргу перед позивачем, про зацікавленість відповідача у прийнятті судом рішення як гарантії його прав на захист.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність предмета спору у даній справі внаслідок сплати відповідачем суми коштів на виконання судового рішення, яке в подальшому було скасоване, і як наслідок про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 повністю, а ухвалу Господарського суду Київської області від 26.11.2018 залишити в силі.

3.1.1. Позивач зазначає, що при ухваленні постанови, судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального права, а саме ст.ст. 231, 236 та п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України.

3.1.2. Водночас скаржник вважає, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що передача відповідачем меншої кількості товару, ніж було погоджено сторонами, відповідно до ст. 670 ЦК України є правовою підставою для виникнення у позивача як покупця права вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми, що відповідно породжує для відповідача кореспондуючий обов`язок повернути відповідну суму коштів.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що у квітні 2018 року відповідач погасив заборгованість по передплаті за непоставлений товар, про що свідчать наявні у справі копії відповідних платіжних доручень №№16804, 16836 від 03.04.2018 та 05.04.2018 та банківської виписки з рахунку за 17.04.2018, що свідчить про припинення існування предмета спору у даній справі.

3.1.3. Окремо позивач звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції взагалі не врахував та не дав оцінки тому факту, що погашення відповідачем заборгованості перед позивачем відбувалось добровільно, а не у процесі примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017.

3.2. ТОВ "Торговий дім "Фінпром" подало відзив на касаційну скаргу, в якому воно заперечуючи проти доводів касаційної скарги просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що суд першої інстанції не врахував, що кошти відповідачем були повернуті ще в квітні 2018 року на виконання рішення суду, а не в добровільному порядку, з метою уникнення сплати виконавчого збору - в протилежному випадку вони були б списані з рахунків приватним виконавцем, який вів на той час виконавче провадження щодо стягнення цієї суми в примусовому порядку. Отже, на думку відповідача, суд першої інстанції ухилився від обов`язку вирішення спору по суті.

3.3. Крім того, у відзиві викладено клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату, оскільки представник відповідача приймає участь в іншому судовому засіданні в Північному апеляційному господарському суді.

3.3.1. Верховний Суд, розглянувши вказане клопотання про відкладення розгляду справи, зазначає таке.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, виходячи зі змісту ст.ст. 202, 216 ГПК України, у Верховного Суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи. Крім того, відповідно до змісту ухвали Верховного Суду, явка сторін не визнавалася обов`язковою.

Отже, Верховний Суд вважає можливим розгляд касаційної скарги за відсутності представника відповідача, повідомленого належним чином.

3.4. 15 січня 2020 року позивачем подано Верховному Суду заяву про відшкодування судових витрат за розгляд справи у суді касаційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

4.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Предметом спору у справі є вимога позивача про стягнення заборгованості у розмірі 3 425 986,00 грн.

5.2.2. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

5.2.3. Одночасно слід зазначити, що під предметом спору розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

5.2.4. Так, господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Як встановлено судами, предметом позову у цій справі є заявлена вимога про стягнення заборгованості у розмірі 3 425 986,00 грн.

Підставою для звернення позивача до господарського суду стало неналежне виконання відповідачем досягнутих домовленостей у листопаді 2016 року щодо поставки товару, а саме пшениці 3-го класу урожаю 2016 року, оскільки ним поставлено товар у меншій кількості, у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний повернути попередньо оплачені за непоставлений товар кошти в сумі 3425986,00 грн відповідно до ст.ст. 670, 693 ЦК України.

Отже, розгляд вимог позивача по суті матиме наслідком підтвердження або спростування права позивача на отримання грошових коштів в сумі 3 425 986,00 грн.

5.2.6. Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що між позивачем та відповідачем не урегульовано усі спірні питання щодо предмета спору у цій справі. Відповідач під час нового розгляду справи заперечував позовні вимоги позивача, а також наполягав на тому, що перерахування коштів здійснено ним не в добровільному порядку, а на виконання рішення місцевого господарського суду від 13.12.2017, яке на дату сплати цих коштів набрало законної сили після його перегляду в апеляційному порядку, однак в подальшому було скасовано судом касаційної інстанції за поданою саме відповідачем скаргою.

Отже, наведеним спростовуються доводи позивача про погашення відповідачем заборгованості перед позивачем добровільно.

Крім того, як під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій так і під час розгляду справи в суді касаційної інстанції відповідач стверджував, що ним кошти були перераховані з метою уникнення сплати виконавчого збору та просив розглянути спір по суті.

Самий лише факт перерахування коштів на виконання рішення місцевого господарського суду про стягнення заборгованості, за наявності заперечень відповідача проти задоволення позову, не може свідчити, що між сторонами відсутній предмет спору.

5.2.7. Відтак, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що місцевий суд дійшов передчасного висновку про відсутність предмета спору у цій справі. Такі висновки не спростовують та/або не підтверджують наявності у позивача права на отримання зазначених коштів в сумі 3 425 986,00 грн за достатніх правових підстав, за захистом якого позивач звернувся з позовом у справі.

З огляду на зазначене, враховуючи приписи ч. 1 ст. 280 ГПК України, апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування ухвали суду про закриття провадження у справі та необхідність її розгляду по суті в місцевому суді з огляду на порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, що обмежила позивача у праві на захист його майнових прав та інтересів відповідно до ст. 4 ГПК України.

5.2.8. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору та не довів неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятої судом апеляційної інстанцій постанови.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок господарського суду апеляційної інстанції про скасування ухвали суду про закриття провадження у справі та необхідність її розгляду по суті в місцевому суді, обґрунтованим. При цьому, доводи позивача у касаційній скарзі висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" без задоволення, а постанови апеляційної інстанції - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

У зв`язку з викладеним, подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" заява про відшкодування суми судових витрат у суді касаційної інстанції залишається без розгляду.

8. Висновки Верховного Суду щодо застосування норми права

8.1. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Самий лише факт перерахування коштів на виконання рішення місцевого господарського суду про стягнення заборгованості, за наявності заперечень відповідача проти задоволення позову, не може свідчити, що між сторонами відсутній предмет спору.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у справі №911/3197/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко

Дата ухвалення рішення15.01.2020
Оприлюднено20.01.2020

Судовий реєстр по справі —911/3197/17

Ухвала від 25.02.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Ухвала від 22.02.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Ухвала від 18.02.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Ухвала від 15.01.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Ухвала від 22.12.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Постанова від 10.11.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 06.10.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 26.08.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 17.08.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Рішення від 09.06.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Саванчук С.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні