КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 січня 2020 року № 320/5702/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Савенкова Є.О.
представника позивача Терещенко О.О.
представників відповідача Мороз А.А., Мамочки О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Княжицької сільської ради Броварського району Київської області
про визнання протиправним та скасування рішення,м
в с т а н о в и в:
І. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 19.04.2019 №952(48-VII) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в с.Княжичі ОСОБА_1 .
-зобов`язати Княжицьку сільську раду Броварського району Київської області розглянути на черговій сесії заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства та передати у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 3221284001:01:009:0046) в с.Княжичі гр. ОСОБА_1 у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України.
ІІ. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що звернулася до відповідача з заявою про затвердженняпроекту землеустрою у приватну власність, не отримавши відповіді на вказану заяву, позивач на підставі частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України уклала договір із землевпорядною організацією на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Княжичі.
Проте, відповідач відмовив у затвердженні розробленого проекту землеустрою, у звязку з невідповідністю місця розташування обєкта генеральному плану та проекту формування с. Княжичі Княжицької сільської ради Броварського району Київської області.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що позивачеві було відмовлено у затвердженні розробленого проекту землеустрою, у звязку із тим, що Княжицькою сільською радою прийнято рішення від 28.02.2019 №659 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти в с. Княжичі.
Також відповідач зазначив, що відмовляючи позивачу у затвердженні проекту землеустрою розробленого БРВВ КОФ "Центр ДЗК" Княжницька сільська рада діяла в інтересах всієї територіальної громади.
Вважає, що така відмова суб`єкта владних повноважень суперечить вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим є протиправною та підлягає скасуванню.
ІІІ. Процесуальні дії суду у справі
Ухвалою суду від 21.10.2019 року залишено позовну заяву без руху.
Ухвалою суду від 06.11.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 02.12.2019.
02.12.2019 у судове засідання прибув представник позивача, відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, у судове засідання не прибув, явку свого представника не забезпечив.
02.12.2019 в адміністративній справі оголошено перерву у зв`язку із наданням часу представнику позивача для надання додаткових пояснень по справі до 16.12.2019.
16.12.2019 у судове засідання прибули представник позивача та відповідача, та в адміністративній справі оголошено перерву у зв`язку із наданням представником відповідача доказів по справі до 02.01.2020.
02.01.2020 у судове засідання прибули представник позивача та представники відповідача.
02.01.2020 адміністративній справі оголошено перерву на підставі ч.2 ст.223 Кодексу адмінстративного судочинства до 09.01.2020.
09.01.2020 у судове засідання прибули представник позивача та представники відповідача.
09.01.2020 в адміністративній справі проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
05.08.2015 ОСОБА_1 звернулась до Княжицької сільської ради, з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, орієнтовною площею 0,15га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення в межах Княжницької сільської ради. Подану заяву було зареєстровано в журналі реєстрації пропозицій, заяв, скарг громадян Княжицької сільської ради під номером 128.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, та згідно реєстраційного номеру об`єкта нерухомого майна №1967357232212 власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221284001:01:009:0046 площею 0, 1500 га є Княжицька сільська рада (а.с.10-11).
Довідкою від 14.06.2017 виданою ГУ Держгеокадастру у Київській області повідомляється, що земельна ділянка площею 0,1500 га, яка розташована в межах с. Княжичі по державній статистичній звітності з кількісного обліку земель згідно форми 6-зем станом на 01.01.2016 рахується в землях запасу (а.с.40).
Інформація щодо відсутності обмежень (обтяжень) підтверджується довідкою від 28.07.2016 №28 Княжицької сільської ради, та вихідною земельно-кадастровою інформацією (а.с.35, 44).
Згідно листа Броварського районного виробничого відділу Київської обласної філії ДП Центр Державного земельного кадастру правовстановлюючі документи на відповідну земельну ділянку відсутні (а.с.39).
Не отримавши рішення про розгляд своєї заяви від 05.08.2015, позивач 04.03.2016 повторно звернулась із заявою, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
22.04.2016 позивач звернулась до Княжицької сільської ради з заявою в якій просила повторно розглянути її заяву від 05.08.2015 № 128. Так, позивач просила врахувати при вирішенні питання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, що вона подані всі необхідні документи, та заява подана у відповідності до закону.
Не отримавши станом на 22.06.2018 відповідей на свої заяви, позивач у відповідності до положень частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України уклала договір із землевпорядною організацією ДП "Центр ДЗК" на розроблення проекту землеустрою від 22.06.2016 № 1629100100117, про що було повідомлено відповідача (вх.№ 988 від 22.06.2016).
Литом від 11.07.2016 № 654 відповідач підтвердив, що Княжніцька сільська рада отримала і прийняла до відома заяву ОСОБА_1 про те, що вона скористалась правом замовити виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки на території села Княжичі.
09.11.2017 ОСОБА_1 подала заяву про передачу земельної ділянки у приватну власність, додавши до заяви проект землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру № НВ-3210347592017 від 06.11.2017.
Відповідно до висновку експерта державної експертизи Барана І.В. проект землеустрою відповідає нормам чинного законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, та погоджується ГУ Держгеокадастром у Київській області (а.с.35).
Листом від 28.11.2017 відповідач повідомив позивача про те, що "… заява позивача була розглянута на засіданні комісії з агропромислового комплексу, земельних ресурсів, соціального розвитку села, яке відбулося 10.11.2017 в приміщенні Княжицької сільської ради.
При ознайомленні з проектом відведення було виявлено, що він не відповідає вимогам до оформлення документів ДСТУ 4163-2003 та ст. 50 Закону України "Про землеустрій" - не прономеровані сторінки та зміст.
На плані відведення земельної ділянки та на Акті прийомки - передачі межових знаків на зберігання відсутній підпис замовника.
Комісією з агропромислового комплексу, земельних ресурсів, соціального розвитку села було прийняте рішення відправити наданий проект на доопрацювання. Після усунення недоліків проект буде розглянуто та винесено на розгляд сесії.
Княжицькою сільської радою було прийнято рішення від 30.06.2017 № 476 про проведення інвентаризації з метою прийняття в комунальну власність земельної ділянки для розміщення дошкільного навчального закладу, на території вказаної Вами на графічному матеріалі…".
29.11.2017 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 3221284001:01:009:0046 у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в с. Княжичі.
З пояснень позивача вбачається, що 03.01.2018 їй було вручено рішення Княжицької сільської ради від 20.12.2017 № 554 (35-VII) "Про розгляд звернень громадян щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Княжичі гр. ОСОБА_1 ".
У вказаному рішенні вказано, що "…Розглянувши розроблений БРВВ КОФ "Центр ДЗК", згідно ст. 118 Земельного Кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 в с.Княжичі, враховуючи позитивні висновки необхідних служб, керуючись п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні, ст. ст. 12, 118, 119, 186 Земельного Кодексу України, враховуючи негативний висновок комісії агропромислового комплексу, земельних ресурсів, соціального розвитку, згідно результату головування, сесія Княжицької сільської ради, вирішила:
Відмовити гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, розробленого БРВВ КОФ "Центр ДЗК", згідно п.7 ст.118 Земельного Кодексу України, щодо відведення земельної ділянки площею 0,15га для ведення особистого селянського господарства в селі Княжичі (кадастровий номер 3221284001:01:009:0046 у власність в зв`язку з тим, що колегіальним органом було прийняте рішення № 182 (11-VII) від 11.05.2016 року про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 , тому застосування принципів "ненадання мотивованої відмови" або "мовчазної згоди", згідно п.7 ст.118 Земельного Кодексу України, не можливо.
Протягом року з моменту подачі заяви від 22.06.2016 року згідно п. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. княжичі гр. ОСОБА_1 не розробила та не подала на затвердження зазначений проект землеустрою. Княжицько. Сільською радою було прийнято рішення від 30.06.2017 № 476 про проведення інвентаризації з метою прийняття в комунальну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,60га для розміщення дошкільного навчального закладу…".
Рішенням "Про надання дозволу на розробку Проекту змін до генерального плану села Княжичі Броварського району Київської області" від 27.04.2018 №674 Княжицька сільська рада, зокрема вирішила:
" 1.Надати дозвіл виконавчому комітету Княжицької сільської ради на розроблення Проекту змін до генерального плану с. Княжичі Броварського району Київської об ЛІ затвердженого рішенням Княжицької сільської ради №303(19-УІ) від 27.03.13.
2. Княжицькій сільській раді, в установленому законодавством порядку: визначити розробника містобудівної документації та виступити замовником Проекту з до генерального плану села Княжичі Броварського району Київської області.
3. Фінансування робіт на розробку Проекту змін до генерального плану с.Княжі Броварського району Київської області покласти на Княжицьку сільську раду.
4. У складі проекту змін до генерального плану розробити детальні плаї територій (ДПТ), згідно наданих Княжицькою сільською радою дозволів.
5. Фінансування робіт з розроблення ДПТ у складі проекту змін до генеральної плану с.Княжичі Броварського району Київської області здійснити за рахунок джерел, ь заборонених законом.
6. Замовити роботи з оновлення топографо - геодезичного знімання с.Княжнчі Броварського району Київської області" (а.с.31).
Не погодившись з з рішенням Княжицької сільської ради від 20.12.2017 № 554 (35-VII), позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Київського окружного адміністративного суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі № 810/882/18 за позовом ОСОБА_1 до Княжицької сільської ради Броварського району Київської областіадміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано рішення Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 20.12.2017 № 554 (35-VII) "Про розгляд звернень громадян щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Княжичі гр. ОСОБА_1 , та зобов`язано Княжицьку сільську раду Броварського району Київської області повторно розглянути на черговій сесії заяву ОСОБА_1 від 29.11.2017 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства та передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України. У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовлено.
На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі № 810/882/18, 19.04.2019 Княжицька сільська рада прийняла рішення №952 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Княжичі гр. ОСОБА_1 ", яким вирішила на підставі п.7 ст.118 Земельного кодексу України відмовити позивачеві у затвердженні розробленого проекту землеустрою, у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта генеральному плану та проекту формування с. Княжичі Княжицької сільської ради Броварського району Київської області (а.с.13).
Не погоджуючись з такими діями відповідача, та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся за захистом своїх інтересів до суду.
V. Норми права, які застосував суд
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС Україниє переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Вимогами ст.144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Частиною 1 статті 71 Закону № 280/97-ВР передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.
Право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Згідно з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Пунктом "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.
Згідно із ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України передача безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства здійснюється на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Як установлено ч. 9 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст. 118 ЗК України).
За змістом положень ст. 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 116 ЗК України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 116 ЗК України).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено у статті 118 ЗК України.
Так, відповідно до вимог ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Частиною 8 статті 118 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури (ч. 2 ст. 186-1 ЗК України).
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Частиною 6 статті 186-1 ЗК України встановлено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 186-1 ЗК України органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.
Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.
Згідно з вимогами ч. 8 ст. 186-1 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 р. №858-IV (далі - Закон № 858-IV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.
Відповідно до вимог ст. 50 Закон № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.
Згідно з 4. 1 ст. 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.
При цьому, детальний план території визначає принципи планувально - просторової організації забудови; червоні лінії та лінії регулювання забудови; функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; черговість та обсяги інженерної підготовки території; систему інженерних мереж; порядок організації транспортного і пішохідного руху; порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (ч. 4 ст. 19 Закону).
Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
VI. Оцінка суду
Спірні правовідносини відносини, в межах даної справи, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій".
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року № 858-IV, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають ряд необхідних елементів, серед яких останнім у виключному переліку, встановленому частиною 3 вказаної статті, є матеріали погодження проекту землеустрою.
Частиною 8 ст. 118 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
За приписами ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Також вказаною частиною ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до міністрів Автономної Республіки Крим. Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відтак з наведеного слідує, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб`єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.
Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Судом встановлено, що 09.11.2017 ОСОБА_1 звернулась до Княжицької сільської ради, з заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,15 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення в межах Княжницької сільської ради.
Рішенням Княжицької сільської ради від 19.04.2019 р. № 952 позивачу залишено без задоволення клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1500 га для ведення особисто селянського господарства, відповідно до п.7 ст.118 Земельного кодексу України у зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єкта генеральному плану та проекту формування с. Княжичі Княжицької сільської ради Броварського району Київської області.
Зі встановлених обставин у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі № 810/882/18, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства було отримано позивачем у встановленому законом порядку.
Відповідно до положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада. Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання (ст. 17 Закону № 3038-VІ).
Однак, в матеріалах справи відсутні письмові докази, що підтверджують чи спростовують факт розроблення, затвердження проекту формування с. Княжичі.
Рішення щодо затвердження проектів землеустрою приймаються з оцінкою відповідності місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою, затверджених у встановленому законом порядку.
Як встановлено судом, детальний план території кварталу, на який посилається відповідач, в межах якого знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 3221284001:016009:0046 станом на дату прийняття оскаржуваного рішення від 19.04.2019 № 952 не розроблений, та не затверджений в порядку передбаченому законом, відтак суд не бере до уваги такі твердження відповідача.
Отже, з досліджених матеріалів справи у судовому засіданні вбачається, що станом на час відмови Княжицькою сільською радою, а саме 19.04.2019 , генеральний план населеного пункту не був затверджений, оскільки рішення про прийняття проекту змін до генерального плану населеного пункту прийнято лише 27.04.2019, а отже на момент розгляду заяви та прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 3221284001:01:009:0046 діяв генеральний план у попередній редакції.
Відтак, твердження відповідача щодо невідповідності місця розташування об`єкта генеральному плану не можуть вважатися законною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в с.Княжичі ОСОБА_1 , оскільки вказаний генеральний план не був чинним на момент прийняття рішення Княжицькою сількою радою про відмову у затвердженні проекту землеустрою, відтак не може вважатися належним та обґрунтованим доказом, що підтверджує правомірність дій суб`єкта владних повноважень.
Таким чином, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні погодження щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, Княжицька сілька рада діяла не в межах, та не у спосіб наданих її повноважень як суб`єкту владних повноважень.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні погодження щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Щодо тверджень відповідача про, те що на даній земельні ділянці генеральним планом передбачено розміщення на останній об`єктів соціальної сфери, а саме дитячого садочка суд вказує наступне.
У ході розгляду справи судом з`ясовано, що на момент подачі заяви про затвердження проекту землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 3221284001:01:009:0046 ОСОБА_1 генеральним планом с. Княжичі, який був досліджений судом під час розгляду справи, не було передбачено розміщення об`єктів соціальних сфери, в межах вказаної земельної ділянки, остання була позначена як територія житлової забудови, відтак вищенаведене твердження відповідча не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Посилання відповідача на статтю 83 Земельного кодексу України про те, що земельні ділянки державної власності, які передбачаються використовувати для об`єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреацій об`єктів тощо), за рішенням органів виконавчої влади передаються у комунальну власність, не є належною підставою для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки вказане положення законодавства врегульовує правовідносини, які виникають між органами виконавчої влади, які приймають рішення щодо розпорядження землями державної власності, проте згідно відомостей в витягу з Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 3221284001:01:009:0046 належить до земель комунальної власності.
Згідно положень статті 118 Земельного кодексу підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17.
Вимогами ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушень - пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування". Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст. 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.
З огляду на те, що доводи відповідача про невідповідність місця розташування об`єкта генеральному плану та проекту формування с. Княжичі Княжицької сільської ради Броварського району Київської області спростовано під час розгляду справи, а в оскаржуваному рішенні інші підстави для відмови позивачеві у затвердженні проекту землеустрою відсутні, відтак у рішенні від 19.04.2019 не наведено інших підстав щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_1 , а отже відповідач, приймаючи рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою за заявою позивача, діяв протиправно, та у не межах, та не у спосіб передбачений законодавством.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 3221284001:01:009:0046) у власність площею 0,1500 га для ведення особисто селянського господарства в с.Княжичі.
Щодо вимоги позивача про зобов`язання Княжицької сільської ради Броварського району Київської області розглянути на черговій сесії заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства та передати у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 3221284001:01:009:0046) в с.Княжичі гр. ОСОБА_1 у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України суд зазнчає наступне.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
Суд зауважує, що законодавець передбачив обов`язок суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього, тому втручання у повноваження вказаного органу виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 826/20369/14 (постанова від 13.11.2018 р.).
Таким чином, вимога позивача про зобов`язання передати у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 3221284001:01:009:0046) в с.Княжичі гр. ОСОБА_1 у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України є формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.
Тому, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 Княжицької сільської ради Броварського району Київської області розглянути на черговій сесії заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
VIII. Висновок суду
Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не спростував у ході розгляду справи, та не надав до суду належних і достатніх доказів, які спростовують твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
VІІ. Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач сплатила судовий збір у розмірі 768, 40 грн., що підтверджується квитанцією від 16.10.2019 №0.0.149357210.1 (а.с.28).
Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.
Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають частковому відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як відповідача у справі.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 до Княжицької сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 19.04.2019 №952(48-VII) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в с.Княжичі ОСОБА_1 .
3.Зобов`язати Княжицьку сільську раду Броварського району Київської області розглянути на черговій сесії заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3221284001:01:009:0046) в с.Княжичі гр. ОСОБА_1 у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України, та з урахуванням висновків рішення суду.
4.В решті позовних вимог відмовити.
5.Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Княжицької сільської ради Броварського району Київської області (ЄДРПОУ 04363892, місцерозташування: 07455, Київська область, Броварський р-н., с. Княжичі, вул. Слави, 9) судові витрати в сумі 768, 00 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 16 січня 2020 р.
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 09.01.2020 |
Оприлюднено | 19.01.2020 |
Номер документу | 86985765 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський окружний адміністративний суд
Леонтович А.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні