Рішення

від 16.01.2020 по справі 420/6371/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6371/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 , оформленої листом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № К-13496/0-3137/0/37-19 від 23 травня 2019 року видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійськової сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів); зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області ухвалити наказ (рішення) організаційно-розпорядчого характеру за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту відведення - за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійськової сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 02.10.2018 року він направив до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів), до якої додано: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків, посвідчення учасника бойових дій та довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції. Разом з тим, відповідач направив на його адресу лист стосовно заяви з відмовою у задоволенні вимог позивача на підставі того, що зазначена земельна ділянка наказом від 12.09.2018 р. № 77 Головного управління Держземагенства в Одеській області включена у перелік земельних ділянок право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами і до якого включена земельна ділянка, що зазначена у заяві позивача. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 року по справі № 420/925/19 адміністративний позов задоволено частково, зокрема зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02.10.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) з урахуванням висновків суду. В свою чергу, відповідач на виконання рішення суду, направив на адресу позивача лист № К-13496/0-3137/0/37-19 від 23 травня 2019 року про розгляд повторно клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, з відмовою у задоволенні клопотання на підставі того, що відповідач з`ясував, що на земельний масив надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в тому числі і на бажану до відведення позивачем земельну ділянку. Разом з тим, дії відповідача є незаконними, а підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є такими, що не відповідають законодавству України.

Представником відповідача Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/925/19 Головне управління повторно розглянуло клопотання позивача та надано відповідь від 23.05.2019 р. за № К-13496/0-3137/037-19, в якій зазначено про те, що при повторному розгляді клопотання з`ясовано, що на земельний масив надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в тому числі, і на бажану до відведення земельну ділянку. При цьому, на теперішній час виконавцем земельних торгів з вказаного масиву сформовано дві земельні ділянки з кадастровими номерами 5125081600:01:001:2721, 5125081600:01:001:2722 та наказом Головного управління від 06.11.2019р. № 15-7399/13-19 СГ призначені торги з продажу прав оренди вказаних ділянок. Крім того, позовна вимога про зобов`язання Головного управління надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не підлягає задоволенню, оскільки в такому разі відбудеться втручання суду у виключні (дискреційні) повноваження Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, що є неприпустимим.

Ухвалою суду від 18 листопада 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та повідомлено сторін, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі та буде розглянута у строк не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

02 жовтня 2018 року ОСОБА_1 , як учасник бойових дій, засобами поштового зв`язку, звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів), до якого додано копію паспорту громадянина України, копію ідентифікаційного коду, графічні матеріали та копію посвідчення учасника бойових дій (а.с. 59-61).

За результатами розгляду вказаного клопотання позивача Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області листом від 29.10.2018 року №К-13496/0-7695/0/37-18 надано відповідь, у якому зазначено, що за дорученням Віце-прем`єр-міністра України - міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України від 08.10.2014 року №37732/0/1-14 та наказу Держземагенства України від 15.10.2014 року №328 Про введення в дію рішень колегії Держземагенства України від 14.10.2014 року, головним управлінням Держземагенства в Одеській області наказом від 18.09.2014 року №77, із змінами від 12.09.2018 року №219 було затверджено перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами і до зазначеного переліку була включена земельна ділянка, що вказана у заяві. Посилаючись на ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України Головним управління Держгеокадастру в Одеській області відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/925/19 від 26.04.2019 року визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладену у листі від 29.10.2018 року №М-13555/0-7708/0/37-18, у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів); зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02.10.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) з урахуванням висновків суду (а.с. 12-24).

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/925/19 від 26.04.2019 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області листом від 23.05.2019 року № К-13496/0-3137/0/37-19 надано відповідь, у якому зазначено, що при повторному розгляді клопотання з`ясовано, що на земельний масив надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в тому числі, і на бажану до відведення земельну ділянку (а.с. 28, 62, 87-88).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, а саме, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, з аналізу приписів ст. ст. 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку, тобто, законодавством не заборонено отримання одночасно декількома особами дозволу на розроблення проекту землеустрою на одну і ту ж саму земельну ділянку.

Тобто, позивач, так і інша особа мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування на ділянку. Тому у відповідача не має підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 463/3375/15-а.

В рішенні Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/925/19 від 26.04.2019 року зазначено, що правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333). Пунктом 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року №600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань. При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи. Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі наданні відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в цьому повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Аналогічний правовий висновок містить у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року по справі № 815/905/17.

При цьому, в рішенні від 26.04.2019 року по справі № 420/925/19 суд зазначив, що в межах даного адміністративного спору позивач звернувся до відповідача не із зверненнями, а із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа. При цьому відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову в цьому у формі наказу свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, суб`єктом владних повноважень, на виконання рішення суду по справі № 420/925/19 не прийнято рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його надані, оформленого розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу, а лише направлено лист від 23.05.2019 року № К-13496/0-3137/0/37-19, який не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки не містить визначених Земельним кодексом України підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 29 серпня 2019 року по справі № 420/5288/18 (провадження № К/9901/15392/19), в постанові від 27 серпня 2019 року по справі № 0840/3018/18 (провадження № К/9901/15735/19).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем, Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, допущено протиправну бездіяльність, яка виразилась у неприйнятті у встановленому законодавством порядку рішення організаційно-розпорядчого характеру (наказу) за заявою ОСОБА_1 від 02.10.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту відведення - за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійськової сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями

При цьому, відповідно до положень ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним рішення організаційно-розпорядчого характеру (наказу) та розгляд клопотання передбачає з`ясування обставин чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області прийняти рішення організаційно-розпорядчого характеру (наказ) про надання або відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання від 02.10.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту відведення - за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійськової сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо неприйняття у встановленому законодавством порядку рішення організаційно-розпорядчого характеру (наказу) за заявою ОСОБА_1 від 02.10.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту відведення - за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійськової сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів); зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області прийняти рішення організаційно-розпорядчого характеру (наказ) про надання або відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання від 02.10.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту відведення - за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійськової сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів). В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адрес амісця проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871, адреса місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо неприйняття у встановленому законодавством порядку рішення організаційно-розпорядчого характеру (наказу) за заявою ОСОБА_1 від 02.10.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту відведення - за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійськової сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області прийняти рішення організаційно-розпорядчого характеру (наказ) про надання або відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання від 02.10.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту відведення - за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійськової сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Суддя О.А. Левчук

.